ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16784/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 (суддя Пукшин Л. Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 (судді: Корсак В. А. - головуючий, Алданова С. О., Євсіков О. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання"
до Київського національного університету імені Тараса Шевченка
про стягнення 732 400,75 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерактивні Системи Навчання" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - Університет) про стягнення 732 400,75 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78, а саме в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що підтверджується актом приймання-передачі від 04.09.2020 № 1 та актом від 14.09.2020 № 2, у відповідача виникла заборгованість у сумі 672 400,00 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5892,10 грн, інфляційні втрати у сумі 30 585,01 грн та пеню у сумі 23 523,64 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023, позов задоволено частково: стягнуто з Університету на користь Товариства заборгованість у сумі 672 400,00 грн, інфляційні втрати у сумі 30 582,01 грн, 3% річних у сумі 5892,10 грн, в іншій частині позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору, у той же час відповідач здійснив виконання грошового зобов`язання щодо оплати за надані послуги за договором не у повному обсязі та не у строки, визначені умовами договору. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені було відмовлено з огляду на відсутність конкретного визначення її розміру в договорі та законі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі Університет просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Університет підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначив пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Так, під час розгляду справи Університет заявляв клопотання:
1) про призначення експертизи від 07.12.2021, в якій просив провести експертизу актів приймання-передачі від 04.09.2020 № 1 на суму 668 000,00 грн та від 14.09.2020 № 2 на суму 510 000,00 грн, які разом з договором про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78 є основою доказової бази Товариства. Зазначене клопотання подавалось як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції одночасно із поданням апеляційної скарги. На обґрунтування необхідності призначення експертизи відповідач зазначав, що примірники актів, які були надані позивачем, відрізняються від примірників актів Університету та можуть містити ознаки підробки;
2) про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 18.01.2022. Необхідність призначення експертизи відповідач обґрунтовував тим, що Університет за час реалізації проекту "Цифровий університет. Університет у смартфоні" за оспорюваним договором не отримав матеріальну частину оплаченого договором замовлення - комп`ютерну програму у вигляді машинного коду на електронному носії та виключні авторські майнові права на об`єкти інтелектуальної власності, як того вимагають положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 869. Тобто, на думку відповідача, відбулося документарне оформлення господарського зобов`язання, яке не передбачало отримання наслідків виконання робіт, що свідчить про фіктивність оспорюваних договорів.
Скаржник також вважає, що експертне дослідження, за результатами якого складено висновок експерта від 16.12.2021 № 38607/21-53, проведено неповно та необ`єктивно, що свідчить про порушення принципів законності, об`єктивності та повноти дослідження, визначених статтею 3 Закону України "Про судову експертизу", а також про порушення вимог частини 1 статті 98 ГПК України щодо обов`язку експерта надати обґрунтований та об`єктивний висновок на поставлені йому запитання, а також положень частин 6 та 7 статті 98 цього Кодексу стосовно докладності опису проведених досліджень, у тому числі методів, застосованих у дослідженні, затраченого часу на проведення дослідження, отриманих результатів та їх експертної оцінки, а також обґрунтованості відповідей на поставлені запитання, а тому цей висновок викликає сумніви у його допустимості та достовірності. При цьому зазначений висновок експерта не місить відомостей про попередження щодо кримінальної відповідальності за подання завідомо неправдивого висновку, що є підставою вважати його таким, що суперечить вимогам господарсько-процесуального законодавства.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанції здійснили неповне з`ясування та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також не надали правової оцінки положенню розділу 2 договору, відповідно до якого виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам технічного завдання.
Відповідач вважає, що договір про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78 не відповідає вимогам чинного законодавства, його укладено з перевищенням повноважень з боку колишнього ректора Університету Рожка О. Д., а підписані сторонами акти приймання-передачі не відповідають вимогам законодавства про первинні документи та підтверджують відсутність виконання робіт з боку позивача.
Також Університет повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 30 000,00 грн, відповідні докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Узагальнені доводи інших учасників справи
7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/16784/21 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. За результатами проведеної процедури закупівлі від 20.08.2020 № UA-2020-07-15-008018-с між Університетом (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір № К78 про публічні закупівлі, за умовами якого:
- виконавець зобов`язується у 2020 році надати замовнику послуги ДК 021:2015 CPV 72260000 - послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (послуги щодо поставки та розширення функціоналу комп`ютерної програми з інформаційно-технологічного забезпечення процесів, які використовуються для організації, упорядкування та соціалізації навчального процесу і контролю за навчанням у рамках проекту "Цифровий університет. Університет у смартфоні"), зазначені у технічному завданні, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (пункт 1.1);
- виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам технічного завдання (пункт 2.1);
- ціна договору становить 1 178 000,00 грн (пункт 3.1);
- розрахунок здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів після надання послуг (пункт 3.2);
- строк надання послуг: протягом 15 календарних днів з дати підписання договору, але в будь-якому випадку до 05.09.2020 (пункт 4.1 у редакції додаткової угоди від 27.08.2020 № 1);
- замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (пункт 5.1);
- за невиконання або неналежне виконання сторонами договору обов`язків винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством (пункт 6.1).
10. 25.09.2020 між сторонами підписано додаткову угоду № 2, за змістом пункту 1 якої у зв`язку з необхідністю покращення якостей предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, керуючись статтями 651 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктом 3 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", розділом 10 договору від 20.08.2020 № К78, та для належного виконання взятих на себе зобов`язань сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 2 договору та викласти його в новій редакції. Цією додатковою угодою визначене технічне завдання до договору від 20.08.2020 № К78.
11. За доводами позивача, виконавцем належним чином виконано зобов`язання за договором від 20.08.2020 № К78 та додаткових угод, а також надано відповідачу послуги на загальну суму 1 178 000,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 04.09.2020 № 1 на суму 510 000,00 грн та від 14.09.2020 № 2 на суму 668 000,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
12. Позивач на обґрунтування позовних вимог також зазначив, що замовник (відповідач) особисто сформував звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-07-15-008018-с, дата формування звіту - 29.01.2021. Згідно з цим звітом сума оплати за договором про закупівлю: 505 600,00 грн.
13. Позивач у позовній заяві звертає також увагу на ту обставину, що відповідач активно використовує результати послуг позивача - проект "Цифровий університет. Університет у смартфоні", що підтверджується звітом ректора Університету Губерського Л. В. За доводами позивача, відповідач не заявляв жодних зауважень щодо послуг (їх обсягу, кількості та вартості), наданих позивачем відповідно до актів № 1, 2, однак своє зобов`язання щодо вчасної та повної оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим виник борг у сумі 672 400,00 грн.
14. З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направляв претензію від 21.07.2021 № 0106/2021, яку відповідачем було залишено без відповіді, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
15. Позивач до матеріалів справи долучив копію висновку експерта за результатами проведення дослідження, пов`язаного з комп`ютерними програмами і компіляціями даних, від 16.12.2021 № 38607/21-53, складеного КНДІСЕ, в якому зазначено, що програмний комплекс, виконаний Товариством відповідно до умов договору про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78, є працездатним, повністю відповідає технічному завданню та є об`єктом інтелектуальної власності.
Позиція Верховного Суду
16. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено правочин на удосконалення існуючого програмного забезпечення (розширення функціоналу комп`ютерної програми), тобто результат виконаних позивачем робіт має матеріальний характер та не споживається замовником в процесі їх виконання, отже, за правовою природою договір про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78 є договором підряду, правове регулювання якого здійснюється за правилами глави 61 ЦК України.
18. Порядок оплати підрядних робіт визначено у статті 854 ЦК України. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
19. Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
20. Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання, і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об`єкта виявляться істотні недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
21. З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
22. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що під час розгляду справи Університет заявляв клопотання:
1) про призначення експертизи, в якій просив провести експертизу актів приймання-передачі від 04.09.2020 № 1 на суму 668 000,00 грн та від 14.09.2020 № 2 на суму 510 000,00 грн, оскільки примірники актів, які були надані позивачем, відрізняються від примірників актів Університету та можуть містити ознаки підробки;
2) про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки Університет за час реалізації проекту "Цифровий університет. Університет у смартфоні" за оспорюваним договором не отримав матеріальну частину оплаченого договором замовлення - комп`ютерну програму у вигляді машинного коду на електронному носії та виключні авторські майнові права на об`єкти інтелектуальної власності, як того вимагають положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 869.
23. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні зазначених клопотань з тих підстав, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, а Університетом не доведено сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідних експертиз.
24. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статей 86 99 104 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
25. Суд апеляційної інстанції в частині клопотання про призначення комплексної експертизи, серед іншого, цілком обґрунтовано зазначив, що висновок експертної установи з визначених Університетом питань (щодо належності підпису та відповідності печатки юридичної особи на актах) жодним чином не зможе підтвердити або спростувати аргументацію відповідача про невідповідність актів вимогам закону та/або про прийняття посадовою особою відповідача спірних робіт за актами з перевищенням його повноважень. Водночас заяви відповідача по суті спору не містять доводів про фальсифікацію чи підробку актів приймання-передачі, а висловлення лише в клопотанні сумнівів щодо оригінальності цих документів без наведення їх причин (наприклад, через відсутність документів у відповідача) не є достатнім обґрунтуванням необхідності призначення експертизи.
26. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідач не був позбавлений права під час розгляду справи в суді першої інстанції як подати свій висновок експерта (фахівця в галузі програмного забезпечення), так і рецензію на експертний висновок, який додав до справи позивач. У той же час згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
27. Колегія суддів також вважає необґрунтованими твердження відповідача, що договір про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78 не відповідає вимогам чинного законодавства, його укладено з перевищенням повноважень з боку колишнього ректора Університету Рожка О. Д., а підписані сторонами акти приймання-передачі не відповідають вимогам законодавства про первинні документи та підтверджують відсутність виконання робіт з боку позивача, з огляду на таке.
28. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі № 910/19668/21 за позовом Університету до Товариства про визнання недійсним, зокрема, договору про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78 у задоволенні позову було відмовлено.
30. Відповідно до пункту 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352, під час виконання завдань (проектів) Національної програми інформатизації державні замовники беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі за такими завданнями (проектами) після їх погодження з Генеральним державним замовником у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 500 тис. гривень.
31. Разом з тим відповідно до статті 10 Закону України "Про Національну програму інформатизації" державними замовниками окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть бути державні органи та органи місцевого самоврядування. Державних замовників окремих завдань (проектів) затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Генерального державного замовника.
32. З огляду на те, що скаржник не є ані державним органом, ані органом місцевого самоврядування, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника, що ректор Університету повинен був погодити з Генеральним державним замовником (Міністерством цифрової трансформації України) проект договору про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78.
33. Скаржник також посилається на те, що взявши до уваги висновок експерта за результатами проведення дослідження від 16.12.2021 № 38607/21-53, суди попередніх інстанцій порушили положення чинного законодавства, оскільки прийняли недопустимий доказ, бо відсутні відомості про те, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
34. Відповідно до частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 ГПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
35. У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.
Аналогічний висновок щодо такої обов`язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 20.06.2023 у справі № 924/588/20.
36. У висновку експерта від 16.12.2021 № 38607/21-53 такі відомості відсутні, про що обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги.
37. При цьому суд першої інстанції зазначив, що цей висновок було покладено в основу у справі № 910/19668/21 за позовом Університету до Товариства про визнання договорів недійсними, зокрема і договору про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78, саме ж рішення суду першої інстанції зазначеним висновком експерта за результатами проведення дослідження, пов`язаного з комп`ютерними програмами і компіляціями даних, від 16.12.2021 № 38607/21-53 не обґрунтовувалося, а спиралося на належні, допустимі та більш вірогідні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме: 1) акти приймання-передачі від 04.09.2020 № 1 на суму 510 000,00 грн та від 14.09.2020 № 2 на суму 668 000,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, 2) сформований самим замовником звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-07-15-008018-с, 3) звіт ректора Університету, яким підтверджено активне використання результатів послуг позивача.
38. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зазначеному висновку експерта, встановив, що на дослідження експерта було надано програмний комплекс на електронному носії з можливістю інсталяції Комп`ютерної програми з інформаційно-технічного забезпечення процесів, які використовуються для організації, упорядкування та соціалізації навчального процесу і контролю за навчанням у рамках проекту "Цифровий університет. Університет у смартфоні" Університету, виконаного згідно з договором про публічні закупівлі від 20.08.2020 № К78. За результатами дослідження наданих матеріалів експертом на поставлені питання надано вичерпну відповідь, а саме програмний комплекс є працездатним, повністю відповідає технічному завданню та є об`єктом інтелектуальної власності. Висновок підготовлений експертом в галузі комп`ютерних технологій. Наведені висновки експерта, на думку суду апеляційної інстанції, узгоджуються з іншими наявними у справі матеріалами, а саме активне використання Університетом зазначеного програмного забезпечення підтверджується також звітом ректора Університету Губерського Л. В.
39. На порушення вимог статей 77 86 98 101 ГПК України суд апеляційної інстанції, надавши оцінку висновку експерта від 16.12.2021 № 38607/21-53, залишив поза увагою та не перевірив цей висновок на предмет наявності чи відсутності зазначення в ньому про обізнаність (попередження) експерта Доровських Анатолія про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
40. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини 7 статті 98 та статті 77 ГПК України ухвалив рішення на підставі недопустимого доказу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
42. За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є встановлення судом обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.
43. Відповідно до пункту 2 частин 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
44. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
45. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розподіл судових витрат
46. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/16784/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай