ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

Cправа № 910/17303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" - Дацьківа А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за вх. № 1587/2022

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Грека Б.М., Отрюха Б.В.,

та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021

і касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. за вх. № 1508/2022

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Грека Б.М., Отрюха Б.В.,

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства

у справі № 910/17303/18

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс"

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд вирішив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за вх. № 1587/2022 задовольнити, касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. за вх. № 1508/2022 задовольнити частково, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у справі № 910/17303/18 - скасувати з направленням цієї справи у частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для покладення на колишнього керівника банкрута субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства, а також питання обґрунтованості/необґрунтованості відкриття апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою, поданою особою у строк понад рік з моменту складення повного тексту ухвали суду першої інстанції.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 910/17303/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Транс Плюс" (далі - ТОВ "Регіон Транс Плюс"), провадження у якій відкрито ухвалою суду від 16.01.2019.

Подання до суду заяви.

3. У червні 2020 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Сиволобов Максим Маркович звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства на колишнього керівника та власника боржника - ОСОБА_1 .

4. Заява ліквідатора мотивована тим, що ОСОБА_1 як колишній керівник та одночасно учасник товариства-боржника уклав договір поруки від 27.09.2016 № 32/2016-П із ініціюючим кредитором Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Банк) в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ Магнум" за кредитним договором від 27.09.2016 № 9/2016-К. Такий договір поруки, за доводами ліквідатора, укладений на невигідних умовах, оскільки боржник безоплатно взяв на себе зобов`язання сплатити борг третьої особи, тобто взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що визначається абзацом 2 частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства як сумнівна угода боржника. Аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута, який був проведений ТОВ "Юридична група "Пріоритет", засвідчив, що показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами та показник розміру чистих активів мають тенденцію до зменшення, що свідчить про наявність ознак дій з доведення до банкрутства, які вчинені посадовими особами ТОВ "Регіон Транс Плюс" в період з 01.01.2016 по 30.09.2017. У зв`язку з наведеними обставинами, ліквідатор зазначає, що між діями ОСОБА_1 (взяття зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони шляхом укладання договору поруки та кредитного договору) та настанням надкритичної неплатоспроможності і банкрутства товариства наявний причинно-наслідковий зв`язок, а тому належить покласти на ОСОБА_1 відповідальність за зобов`язаннями банкрута в сумі 29 484 299,87 грн, що складають визнані кредиторські вимоги у цій справі про банкрутство, та у зв`язку з відсутністю будь-яких активів, що можуть бути включені до ліквідаційної маси боржника.

Розгляд справи судами.

5. 21.09.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство № 910/17303/18 у зв`язку із доведенням його до банкрутства на колишнього керівника та власника - ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 ТОВ "Регіон Транс Плюс" 29 484 299,87 грн субсидіарної відповідальності за доведення підприємства до банкрутства.

6. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що між діями керівника та власника ТОВ "Регіон Транс Плюс" ОСОБА_1 в період з 2015 року до вересня 2017 року, а саме взяттям ТОВ "Регіон Транс Плюс" зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони шляхом укладання договору поруки від 27.09.2016 № 32/2016-П та кредитного договору від 27.09.2016 № 9/2016-К, та настанням надкритичної неплатоспроможності і банкрутства товариства наявний та існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, а відтак вбачається, що банкрутство ТОВ "Регіон Транс Плюс" сталося з вини його колишнього керівника та власника ОСОБА_1 .

7. 28.10.2021 ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

8. 29.10.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17303/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020, здійснено інші процесуальні дії.

9. Ця ухвала мотивована тим, що датою закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020, що встановлений статтею 256 ГПК України, є 08.10.2020. Проте, ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної ухвали, а докази вручення копії повної ухвали матеріали справи не містять. Тому колегія суддів визнає прийнятними доводи скаржника про наявність об`єктивних причин пропуску процесуального строку та доходить висновку про наявність достатніх підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

10. 13.01.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020. Прийнято нове рішення. Відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства.

11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що імовірність визнання недійсним договору поруки, за яким у даній справі визнані грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк", виключає твердження ліквідатора про доведення боржника до банкрутства його керівником у зв`язку з його укладанням, оскільки нівелює саме існування такої заборгованості боржника перед банком (оскільки боржник не є позичальником кредитних коштів), а як наслідок і наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою ПАТ АБ "Укргазбанк" як ініціюючого кредитора та в подальшому визнання боржника банкрутом, враховуючи розмір грошових вимог іншого кредитора - Головного управління ДПС у м. Києві на суму 443 066,05 грн (3 842 грн - перша черга, 30 383 грн - третя черга, 408 841,05 грн - шоста черга).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу.

12. 21.02.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") ПАТ АБ "Укргазбанк" (скажником-1) надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник-1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021, а справу № 910/17303/18 у частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

13. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник-1 зазначає, що судами попередніх інстанцій, в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновків:

щодо застосування частини другої статті 261 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 02.09.2020 у справі № 757/15679/16;

щодо застосування пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України і частини четвертої статті 122 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, та в ухвалах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18, від 26.04.2021 у справі № 916/335/18;

щодо застосування положень статей 41 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та статті 215 ГК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 923/590/18 та від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16.

14. Крім того, скаржник-1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 42 КУзПБ (статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у системному зв`язку з положеннями статей 41 61 КУзПБ та статті 215 ГК України, щодо неможливості притягнення керівників та/або засновників юридичної особи боржника до субсидіарної відповідальності через імовірність визнання правочину недійсним.

15. Водночас, скаржник-1 звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що судами при ухваленні судових рішень порушено правові норми, викладені у статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

16. 21.02.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ліквідатором ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражним керуючим Сиволобовим М.М. (скаржником-2) надіслано касаційну скаргу, в якій скаржник-2 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/17303/18 залишити без змін.

17. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник-2 зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норму права без урахування висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 904/4928/17, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 26.05.2020 у справі № 911/2243/18, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17.

18. Водночас, скаржник-2 звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що судами при ухваленні судових рішень порушено правові норми, викладені у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на неспростування судом виявлених ознак в діях ОСОБА_1 (керівника та власника банкрута) із доведення ТОВ "Регіон Транс Плюс" до банкрутства.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

19. До Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк", в якому зазначено про обґрунтованість доводів касаційної скарги Банку та наведено прохання задовольнити цю касаційну скаргу.

В. Касаційне провадження.

20. 22.02.2022 згідно з протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційні скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" та ліквідатора ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. передано колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), Білоуса В.В., Картере В.І.

21. 18.05.2022 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021; повідомлено учасників справи про дату розгляду касаційної скарги; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк". Витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/17303/18; здійснено інші процесуальні дії.

22. 06.06.2022 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами ПАТ АБ "Укргазбанк" (вх. № 1587/2022) та ліквідатора ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. (вх. № 1508/2022) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у справі № 910/17303/18.

Г. Розгляд заяви про відкладення розгляду справи.

23. Судова колегія відзначає, що у судовому засіданні були відсутні ОСОБА_1 та його представник.

24. При цьому, 27.07.2022 на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява без кваліфікованого електронного підпису (про що складено довідку від 27.07.2022 № 32), в якій наведено прохання перенести судове засідання на іншу дату через знаходження заявника на тимчасово окупованій території.

25. Колегія суддів відмовляє у задоволенні цієї заяви, оскільки:

- ця заява є непідписаною заявником;

- заявник має представника - адвоката Мєтєльова П.А. (договір про надання правової допомоги від 26.10.2021) та матеріали справи не містять даних стосовно відмови від представника. Так, відповідно до частини четвертої статті 61 ГПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви. При цьому заявник/представник не повідомив Суд про неможливість бути присутнім у судовому засіданні представника;

- сам представник вказував, що ОСОБА_1 фактично проживає у м. Суми. Однак, колегія суддів позбавлена можливостей перевірити фактичне місце проживання ОСОБА_1 ;

- провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка не може бути необмеженою в часі, а кредитори несуть витрати по оплаті послуг ліквідатора.

26. Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів, керуючись принципом справедливості (стаття 7 Закону "Про судоустрій і статус суддів"), вважає за необхідне здійснювати розгляд касаційних скарг у цій справі за відсутності ОСОБА_1 чи його представника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

27. Заслухавши присутнього у судовому засіданні учасника справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" слід задовольнити, а касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Регіон Транс Плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. необхідно задовольнити частково з таких підстав.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Суд апеляційної інстанції у цій справі, відкриваючи апеляційне провадження щодо перегляду ухвали суду першої інстанції від 21.09.2020, дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження.

При цьому суд вказав, що датою закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020, що встановлений статтею 256 ГПК України, є 08.10.2020. Проте, ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної ухвали, а докази вручення копії повної ухвали матеріали справи не містять, що свідчить про об`єктивні підстави для поновлення скаржникові процесуального строку.

30. Судова колегія не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

31. Фактично суд апеляційної інстанції в ухвалі від 29.10.2021 у цій справі застосував положення статті 256 ГПК України та з викладених вище мотивів поновив процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020. При цьому суд апеляційної інстанції сам відзначив, що датою закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали, що встановлений статтею 256 ГПК України, є 08.10.2020. А зміст ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 свідчить, що її повний текст було складено 28.09.2020.

32. Водночас, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у цій справі представником ОСОБА_1 було подано 28.10.2021, тобто у строк понад один рік із дня складення повного тексту судового рішення.

33. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

34. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

35. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

36. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

37. Згідно зі статтею 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

39. Таким чином, як вже зазначено вище, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у цій справі представником ОСОБА_1 було подано 28.10.2021, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

40. При цьому в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 не зазначено про виникнення обставин непереборної сили, які зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження. Проте, судом вказано, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної ухвали, а докази вручення копії повної ухвали матеріали справи не містять. Подібне формулювання судом не свідчить про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи, як того вимагає частина друга статті 261 ГПК України.

41. Крім того, скаржник-1 у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що ОСОБА_1 був належно повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи.

42. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

43. Частиною п`ятою статті 245 ГПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

44. Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції повідомлення про розгляд цієї справи надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на ту адресу, яка була вказана його представником при подачі апеляційної скарги - АДРЕСА_1 .

45. Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).

46. Крім того, згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

47. Суд першої інстанції, окрім направлення повідомлень про розгляд справи на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , неодноразово викликав ОСОБА_1 в порядку частини четвертої статті 122 ГПК України шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а саме:

1) оголошення, опубліковане 09.07.2020, міститься у загальному доступі, адреса посилання: https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/45/966882;

2) оголошення, опубліковане 31.07.2020, міститься у загальному доступі, адреса посилання: https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/45/975467.

48. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

49. З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що у цій справі за умови встановлення відсутності винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції повинен був розглянути питання відмови у відкритті апеляційного провадження та викласти відповідні мотиви прийнятого рішення у розрізі положень статті 261 ГПК України, а не статті 256 ГПК України.

50. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Тому далі не переглядаються доводи касаційних скарг щодо суті інших порушень, допущених судом апеляційної інстанції на думку скаржників.

51. Згідно з частиною другою статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

52. З огляду на вищенаведене, а також на те, що за змістом статей 119, 262 та частини першої статті 255 і частини першої статті 287 ГПК України ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та відкриття апеляційного провадження у справі є такою, що не підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення суду, Верховний Суд вважає, що ПАТ АБ "Укргазбанк" до поданої касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 цілком правомірно включено обґрунтовані заперечення щодо ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 (в частині поновлення пропущеного відповідачем строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 21.09.2020).

53. Таким чином апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 здійснено судом апеляційної інстанції внаслідок грубого порушення імперативних вимог частини другої статті 261 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

54. У зв`язку з цим колегія суддів вважає передчасним подальше посилання апеляційного суду в обґрунтування висновку щодо відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства.

55. Отже, висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства передувало істотне порушення цим судом норм процесуального закону щодо опису та відсутності в оскарженій ухвалі про відкриття апеляційного провадження розгляду питання недопустимості/допустимості апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду після спливу річного присічного строку, в межах якого було можливе поновлення пропущеного позивачем 10-денного строку на апеляційне оскарження.

56. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права (статті 261 ГПК України), яке призвело до постановлення (ухвалення) незаконних ухвали і постанови, колегія суддів вбачає підстави для їх скасування та передачі справи № 910/17303/18 до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

57. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

59. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права (статті 261 ГПК України), що призвело до постановлення незаконної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 та до ухвалення незаконної постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у цій справі.

60. Тому касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за вх. № 1587/2022 підлягає задоволенню, касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон транс плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. за вх. № 1508/2022 - задоволенню частково, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у цій справі - скасуванню з направленням справи № 910/17303/18 у частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В. Розподіл судових витрат.

61. З огляду на направлення справи до суду апеляційної інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за вх. № 1587/2022 задовольнити.

2. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон транс плюс" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. за вх. № 1508/2022 задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 у справі № 910/17303/18 скасувати. Справу № 910/17303/18 у частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Картере