ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17768/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 (головуючий - Станік С. Р., судді Дикунська С. Я., Тищенко О. В.) у справі
за позовом керівника Маріупольської міської прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 372561,32 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 11.12.2019 керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради (далі - Департамент, замовник, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (далі - ТОВ "Вема Кідс", Товариство, постачальник, відповідач) про стягнення 372561,32 грн штрафних санкцій, з яких: 38425,64 грн пені, 334135,68 грн штрафу, з посиланням на положення статей 526 530 549 610 611 612 629 663 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193 230 231 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява мотивована простроченням виконання Товариством зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 24.07.2018 № 1670 (далі - договір поставки № 1670).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (суддя Грєхова О. А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення аргументоване обґрунтованістю позовних вимог, проте, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності та подання Прокурором позовної заяви 11.12.2019, нарахування позивачем пені та штрафу за період до 11.12.2018 вчинено з пропуском річного строку спеціальної позовної давності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання Прокурора на переривання перебігу строку позовної давності з огляду на попереднє звернення до Господарського суду міста Києва з аналогічним позовом, провадження за яким 03.06.2019 було відкрито у іншій справі (№ 910/5701/19), оскільки за змістом частини 2 статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову має місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, тоді як ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/5701/19 позов Прокурора було залишено без розгляду (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 544/525/15-ц та у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 903/509/17, від 29.05.2018 у справі № 911/4235/16, від 11.09.2018 у справі № 904/191/18).
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.
6. Постанова мотивована посиланням на положення статей 256 258 261 263 264 265 267 526 530 549 610 611 629 663 664 712 ЦК України, статей 216 217 218 231 232 ГК України, статей 13 73 76 77 78 79 86 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) частина 1 статті 265 ЦК України не містить нормативного регулювання того, що залишення позову без розгляду зумовлює непереривання строку позовної давності, питання переривання якої врегульовано статтею 264 ЦК України, а, отже, у випадку пред`явлення позову позовна давність саме переривається, і за правилами частини 3 статті 264 цього Кодексу її перебіг починається заново; 2) з урахуванням того, що кінцевим строком для виконання відповідачем обов`язку з поставки продукції є 27.08.2018, на підставі частини 2 статті 264 ЦК України звернення Прокурора з відповідним позовом про стягнення штрафних санкцій у травні 2019 року перервало річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу. При цьому позов Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ "Вема Кідс" про стягнення 372561,32 грн відповідав вимогам процесуального закону, оскільки за вказаною позовною заявою було відкрито провадження у справі № 910/5701/19, а не відмовлено у її прийнятті та не повернуто позивачу; 3) залишення позову прокурора без розгляду є визначальним саме для висновку про відсутність підстав для зупинення перебігу строку позовної давності, передбачених статтею 263 ЦК України, а не для переривання цього строку в розумінні частини 2 статті 264 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17; 4) визначальною та першочерговою подією у часі є саме звернення Прокурора у травні 2019 року з відповідним позовом у межах справи № 910/5701/19, що створило правовий наслідок, зумовлений частиною 2 статті 264 ЦК України, а саме переривання перебігу позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій та початок перебігу річного строку заново (відповідно до частини 3 статті 264 цього Кодексу) з дати звернення з позовом у травні 2019 року - 02.05.2019.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Вема Кідс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 264 265 ЦК України, наголошуючи, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновку щодо непереривання строку позовної давності у разі залишення позову без розгляду, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 752/7453/13-ц і від 22.07.2020 у справі № 693/699/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Керівник Лівобережної окружної прокуратури Донецької області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вема Кідс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/17768/19 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вема Кідс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/17768/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 904/3405/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вема Кідс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/17768/19.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
11. 24.07.2018 між Департаментом (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (постачальник) укладено договір поставки № 1670, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 якого постачальник передає у власність замовнику, а замовник приймає та оплачує товар по цінах, в кількості, асортименті що вказані в додатку № 1 (специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору. Найменування товару: Приладдя для рукоділля для навчальних кабінетів початкової школи за кодом ДК 021:2015 37810000-9 - Приладдя для рукоділля. Строк (термін) поставки - до 27.08.2018. Місце поставки: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру 70. Фактичне місце поставки узгоджено сторонами - згідно з додатком 2 до договору (дислокація). Передача товару здійснюється за товарними накладними, що є підставою для оплати замовником. Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий в повному обсязі у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами, з цього моменту зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі.
12. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору поставки № 1670 постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає технічним вимогам замовника. Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи, документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, тощо), технічна документація виробника, а також документи, що підтверджують гарантії на експлуатацію товару.
13. У пунктах 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору поставки № 1670 (у редакції додаткової угоди від 31.08.2018 № 1) сторони погодили, що ціна договору становить 1670678,40 грн, в т. ч. ПДВ 278446,40 грн. Ціна за одиницю товару вказана у Специфікації, що є Додатком 1 до цього договору. Сторони можуть зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість (визначену суму) цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору, шляхом підписання додаткових угод. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів. Замовник проводить розрахунки з постачальником у відповідності до вимог пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України через Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області. Замовник зобов`язаний повністю оплатити товар протягом тридцяти календарних днів з дати підписання видаткової накладної. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок, але не пізніше дев`яноста календарних днів з дати передачі товару замовнику. При цьому замовник повинен довести документально факт затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором. Датою оплати товару вважається дата зарахування (надходження) грошових коштів на поточний рахунок постачальника, а оплата здійснюється у розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.
14. Пунктами 5.1.1, 5.2.1, 5.3.1, 6.1, 6.2 договору поставки № 1670 передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно в терміни обумовлені в цьому договорі та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплачувати за поставлений товар. Замовник має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником достроково розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника не менше ніж за 5 календарних днів до розірвання договору. Постачальник зобов`язаний своєчасно забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося за форс-мажорних обставин, дії сторін договору при настанні обставин непереборної сили, що не дозволяють виконати умови договору. Сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку. Не вважаються випадком форс-мажорних обставин недодержання своїх обов`язків контрагентом тієї сторони, що порушила цей договір.
15. Відповідно до пунктів 7.2.1, 7.2.2, 8.1 договору поставки № 1670 у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад п`ять днів додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. У разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого у кожному випадку рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом п`яти банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригіналу із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. Закінчення дії цього договору не звільняє сторони від його виконання та відповідальності за порушення його умов.
16. У Додатку № 1 до договору поставки № 1670 сторонами узгоджено Специфікацію, у якій визначено, що ТОВ "Вема Кідс" має поставити Департаменту: посуд столовий для сервірування у кількості 160 шт. на суму 36000 грн (без ПДВ); набір для догляду за кімнатними рослинами у кількості 1120 шт. на суму 128800 грн (без ПДВ); народні ремесла (набори) у кількості 1120 шт. на суму 92400 грн (без ПДВ); набір музичних інструментів у кількості 160 шт. на суму 239032 грн (без ПДВ); набір "З`єднувальні блоки" у кількості 1120 шт. на суму 364000 грн (без ПДВ); набір для колективної творчості у кількості 1120 шт. на суму 532000 грн (без ПДВ);
У відповідності до Специфікації загальна вартість товару - 1670680 грн (в тому числі з ПДВ 278446,40 грн).
17. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань у частині своєчасної поставки товару, позивач звернувся до Товариства з претензією від 28.08.2018 № 39.10-44607-39.1, у якій просив сплатити пеню за несвоєчасну поставку товару або повідомити про обставини, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
У відповідь на претензію, постачальник листом від 03.10.2018 № 002/10 повідомив замовника, що мали місце форс-мажорні обставини - пожежа у виробничо-складських приміщеннях, які стали обґрунтованою причиною для затримки поставки товару, на підтвердження чого надав акт про пожежу від 07.08.2018, складений у складі комісії провідного інспектора Ірпінського МВ Яцишина О. О., керуючого ТОВ "Фабрика Рент" Терещенко В. В. та директора ТОВ "Вема Кідс" Гуральчука Г. Я.
18. 03.10.2018 Департамент повторно звернувся до відповідача з претензією від 03.10.2018 № 39-52562-39.1 про сплату нарахованих штрафу та пені за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 1670, яку (претензію) залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.
19. У подальшому на виконання умов договору поставки № 1670 ТОВ "Вема Кідс" поставило, а Департамент прийняв товар згідно з видатковими накладними: від 01.10.2018 № ВК000000078 - на суму 614460 грн, від 01.10.2018 № 452 - на суму 595478,40 грн, від 16.10.2018 № ВК000000657- на суму 23940 грн.
Позиція Верховного Суду
20. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
21. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про переривання річного строку позовної давності (до вимог про стягнення пені та штрафу) у зв`язку з поданням Прокурором у травні 2019 року аналогічного позову про стягнення штрафних санкцій з відповідача, який (позов) розглядався у межах справи № 910/5701/19, незважаючи на те, що у подальшому вказаний позов було залишено без розгляду, оскільки за змістом частини 1 статті 265 ЦК України у разі залишення позову без розгляду перебіг позовної давності не зупиняється, що не виключає можливість його переривання на підставі частини 2 статті 264 цього Кодексу.
22. Проте колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
23. Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
24. Згідно з частинами 2, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
25. Частиною 1 статті 265 ЦК України передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
26. Відмовляючи у задоволенні позову з мотивів застосування позовної давності за заявою відповідача, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що оскільки кінцевим строком для виконання відповідачем обов`язку з поставки продукції є 27.08.2018, а позов подано 11.12.2019, то наявне нарахування позивачем пені та штрафу (право на стягнення останнього виникло 02.09.2018) за період до 11.12.2018 (з 28.08.2018 по 19.09.2018) вчинено з пропуском річного строку спеціальної позовної давності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України.
27. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
28. Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції в обґрунтування висновку про сплив позовної давності на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 544/525/15-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 903/509/17, від 29.05.2018 у справі № 911/4235/16, від 11.09.2018 у справі № 904/191/18, оскільки, на відміну від цієї справи:
1) скасовуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24.12.2015 і залишаючи в силі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.10.2015 у справі № 544/525/15-ц, Верховний Суд України виходив з того, що ухвалами Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.02.2014 та від 06.10.2014 позовні заяви ПАТ "КБ "Приватбанк" визнано неподаними та повернуто позивачу. При цьому предметом спору в зазначених заявах було звернення стягнення на іпотечне майно, натомість у справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, як наслідок правовідносини у вказаній справі не регулюються положеннями частини 2 статті 264 ЦК України. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк", суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що банк не пропустив строку позовної давності, оскільки внаслідок звернення його до суду з позовом про звернення стягнення на майно позовна давність перервалась;
2) у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 903/509/17 (предмет позову - звернення стягнення на предмет іпотеки) і від 11.09.2018 у справі № 904/191/18 (предмет позову - звернення стягнення на предмет застави) взагалі не міститься висновку про те, що залишення позову без розгляду не перериває перебігу строку позовної давності. Зокрема, ухвалюючи постанову від 11.09.2018 у справі № 904/191/18, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті;
3) залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в стягненні штрафу та пені, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 29.05.2018 у справі № 911/4235/16 відхилив доводи скаржника (позивача) про переривання строку позовної давності у зв`язку із зверненням до суду про стягнення основної заборгованості у справі № 911/788/16 оскільки предметом позову у справі № 911/4235/16 є не частина вимоги (частина суми основного боргу), а окремий предмет позову - штрафні санкції, які за своєю правовою природою не є частиною основного боргу, а є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Також сторони не досягли домовленості про стягнення пені у розумінні норм чинного законодавства, її розміру та бази нарахування. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати основної заборгованості є безпідставними в силу вимог статті 547 ЦК України.
29. Отже, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і у розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
30. Разом з тим згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. У пунктах 95- 97, 101- 103, 110- 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 сформульовано такі правові висновки:
"За своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею 227 ГПК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами.
Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України).
Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з посиланням судів на норми частин 2, 3 статті 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовом, який у подальшому був залишений без розгляду.
З наведених норм статей 263 та 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Натомість у випадку зупинення позовної давності від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку.
Отже, норма статті 265 ЦК України регулює відносини зупинення перебігу позовної давності в разі залишення позову без розгляду та не регулює відносин переривання або непереривання позовної давності у такому випадку, тому не підлягає застосування до спірних правовідносин.
При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що з урахуванням приписів пункту 7.3 договору відповідач повинен був сплатити кошти за надані у 2014 році послуги за договором у строк до 10 лютого 2015 року включно.
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо перебігу позовної давності у разі звернення до суду з позовом та залишення його без розгляду (див. пункти 89, 92, 93 цієї постанови), перебіг позовної давності за позовною вимогою позивача розпочався з 11 лютого 2015 року, тому відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність спливла 11 лютого 2018 року.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що звернення позивача з позовом 06 серпня 2019 року відбулося в межах позовної давності, є помилковими, оскільки були зроблені з неправильним застосуванням наведених норм матеріального права".
32. Крім того у пункті 106 постанови від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 чітко зазначено про відступ Великої Палати Верховного Суду від правового висновку щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 639/9642/14-ц і від 12.03.2020 у справі № 713/1548/18, який (висновок) фактично покладено апеляційним судом в основу оскаржуваної постанови.
33. Таким чином, колегія суддів зазначає, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок про переривання річного строку позовної давності (щодо вимог про стягнення пені та штрафу) у зв`язку з поданням Прокурором у травні 2019 року аналогічного позову, який (позов) розглядався у межах справи № 910/5701/19, але був залишений без розгляду, не відповідає правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.
34. Ураховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція вважає, що суд першої інстанції, достеменно встановивши факт відсутності переривання перебігу річного строку спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення спірних сум штрафу та пені, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з мотивів спливу вказаного строку без поважних причин, про наявність яких Прокурором або позивачем не заявлялося.
35. Отже, у порушення положень статей 86 236 269 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував встановлених місцевим господарським судом обставин відсутності переривання строку позовної давності за позовними вимогами у цій справі у зв`язку із залишенням без розгляду попереднього аналогічного позову між тими самими сторонами.
36. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій з мотивів застосування за заявою відповідача позовної давності, перебіг якої не переривався.
37. Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду щодо комплексного застосування положень статей 261 263 264 265 ЦК України і статті 227 ГПК України, викладеного у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
38. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
39. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
40. З огляду на викладене касаційна інстанція відхиляє посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 міститься уточнюючий правовий висновок щодо питання комплексного застосування положень статей 261 263 264 265 ЦК України і статті 227 ГПК України, який (висновок) у силу вимог статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 має бути враховано судами під час вирішення тотожних спорів саме як остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду.
41. З цих же мотивів колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм частини 2 статті 264 і частини 1 статті 265 ЦК України (в аспекті незупинення та непереривання строку позовної давності у разі залишення без розгляду позову між тими самими сторонами), викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 752/7453/13-ц, від 22.07.2020 у справі № 693/699/18, оскільки зазначений висновок є протилежним за змістом, а відтак не відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у пункті 103 постанови від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.
42. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
43. Разом з тим з огляду на офіційне оприлюднення 16.07.2021 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (30.04.2021), суд касаційної інстанції вважає за необхідність застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо комплексного застосування норм матеріального і процесуального права, а саме статей 261 263 264 265 ЦК України і статті 227 ГПК України.
44. З огляду на висновки, раніше наведені у цій постанові, суд касаційної інстанції відхиляє необґрунтовані доводи керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
45. З урахуванням викладеного вище та незважаючи на непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд, керуючись положенням частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає, що допустивши неправильне застосування норм матеріального права (статті 261 264 267 ЦК України) і порушення норм процесуального права (статті 86 236 269 ГПК України), та з огляду на відсутність переривання перебігу позовної давності у разі залишення без розгляду аналогічного позову в іншій справі між тими самими сторонами, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого суду, внаслідок чого касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
48. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, не відповідає положенням статей 86 236 269 ГПК України, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови.
49. У свою чергу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем спеціального (річного) строку позовної давності, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
50. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову - залишити в силі.
Розподіл судових витрат
51. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, колегія суддів, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат у виді сплаченого відповідачем судового збору у сумі 11176,82 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/17768/19 скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у цій справі залишити в силі.
Стягнути з Департаменту освіти Маріупольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" 11176 грн (одинадцять тисяч сто сімдесят шість) грн 82 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Доручити видати наказ Господарському суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай