№ 910/17929/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17929/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Кулеба А.М. адвокат (ордер від 11.02.2021 №КС812230),

Лікарчук К.І. адвокат (ордер від 24.03.2021 №КС812249)

відповідача - Данилов К.О. (витяг з ЄДРЮО)

розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень зі справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення від 10.10.2019 № 697-р Антимонопольного комітету України (далі Рішення АМК) в частині, що стосується Товариства, зокрема, пунктів 1, 9, 11 Рішення АМК.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не має правового підґрунтя, є несправедливим та є спробою перекласти вину за монополізацію ринку компанією Тедіс на міжнародних виробників, у томі числі на позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (колегія суддів у складі: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про незаконність оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить відповідні судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу з урахуванням доповнень до касаційної скарги

6. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду, станом на дату ухвалення рішення та постанови попередніх інстанцій, щодо застосування:

- пунктів 23, 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, частини другої статті 35, статтю 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), статті 19, 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659), відповідно до яких АМК зобов`язаний здійснювати повне, об`єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі (зокрема щодо ситуації на певному товарному ринку), аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення, при цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМК висновків, викладених у інших справах за іншою кваліфікацією;

- пункту 5 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону № 2210 щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення, зокрема, шляхом проведення економічного дослідження ринку та ринкових умов;

- статті 74 75 ГПК України щодо необхідності доведення обставин, покладених в основу рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлених у рішеннях АМК в інших справах за іншою кваліфікацією, при тому, що такі обставини раніше не встановлювалися судами.

8. Товариство також вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме статей 104 238 ГПК України, щодо відсутності мотивів відхилення висновку експерта, наданого позивачем та долученого до справи судом, що призвело до невмотивованості оскаржуваних судових рішень.

Доводи іншого учасника справи

9. АМК у відзиві на касаційну скаргу доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

10. Крім того, у відзиві на касаційну скарну АМК зазначає щодо закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства, оскільки:

- суд апеляційної інстанції не міг врахувати висновок Верховного Суду, якого не існувало на момент прийняття оскаржуваної постанови;

- після відкриття касаційного провадження виявилось, що Верховний Суд у своїй постанові виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Втім, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідно до статті 296 ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

11. Місцевим судом встановлено таке.

12. Рішенням АМК:

- визнано, що група компаній "Філіп Морріс" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" (далі - ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн") і приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (далі - ПрАТ "Філіп Морріс Україна"), група компаній "Джей Ті" в особі публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" (далі - ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна") і приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" (далі - ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна"), група компаній "Імперіал Тобакко" в особі приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" (далі - ПрАТ "Імперіал Тобакко Продакшн Україна") і підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" (далі - ПзІІ "Імперіал Тобако Юкрейн"), група компаній "Бритіш Американ Тобакко" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" (далі - ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна") і приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (далі - ПрАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки") - (далі - Виробники) та товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (далі - ТОВ "Тедіс Україна") вчинили порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет (пункт 1);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення накладено на Товариство штраф в розмірі 80 011 400, 00 грн (пункт 9);

- зобов`язано ТОВ "Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб`юшн" разом із ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" разом із ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ПрАТ "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" разом із ПзІІ "Імперіал Тобако Юкрейн", Товариство разом із ПрАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення (пункт 11).

13. Також судом першої інстанції було встановлено, що:

- АМК у межах справи № 126-26.13/28-16 було досліджено ланцюги поставки сигарет від виробників до кінцевих споживачів у періоди до 2013 року та з 2013 до вересня 2015 року, які показують стрімку зміну структури ринку, що призвела до монополізації ринку дистрибуції сигарет Товариством «Тедіс». Зазначене стало підставою для початку розгляду справи № 126-26.13/18-17 згідно з розпорядженням першого заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 20.02.2017 № 02/36-р;

- Рішенням АМК встановлено, що Виробники своїми діями, які полягали у погодженій поведінці (діях, бездіяльності, а саме у підтриманні договірних відносин із поставки (дистрибуції) сигарет лише з ТОВ "Тедіс Україна" як єдиним (спільним) для всіх Виробників дистриб`ютором на ринку первинного продажу виробниками сигарет та створенні й підтриманні штучних бар`єрів вступу на ринок первинного продажу виробниками сигарет для інших суб`єктів господарювання шляхом формулювання завищених умов для укладення договорів із потенційними дистриб`юторами, яким не відповідає і ТОВ "Тедіс Україна", обмежили доступ на загальнодержавний ринок первинного продажу виробниками сигарет іншим суб`єктам господарювання.

14. Позивач у свою чергу заперечував проти такого рішення АМКУ, зазначаючи, що воно не має жодного правового підґрунтя, є абсолютно несправедливим та є спробою перекласти вину за монополізацію ринку компанією Тедіс на міжнародних Виробників, у тому числі позивача, водночас, набуття та/або збереження монопольного становища компанії Тедіс відбувалося за потужної підтримки держави Україна, включаючи АМКУ, а не в результаті будь-якої нібито антиконкурентної поведінки позивача.

15. Також судом встановлені наступні обставини.

Вихід ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна" (на даний час ТОВ "Тедіс Україна") на ринок первинного продажу виробниками сигарет України розпочався з отримання ряду дозволів на концентрацію та дозволів на пов`язані з концентраціями узгоджені дії. Перший дозвіл на концентрацію ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна" було отримано 16.11.2010, а процес отримання дозволів завершено 23.11.2011.

Так, 16.11.2010 рішенням № 593-р Комітет надав дозвіл компанії "Megapolis Holdings (Overseaes) Limited" на концентрацію у вигляді придбання частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн", що забезпечує перевищення 50% голосів у вищому органі управління ТОВ "Поділля-Тютюн".

Після здійснення зазначеної концентрації ТОВ "Поділля-Тютюн" 18.02.2011 перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна", а пізніше - з 24.05.2016 - на ТОВ "Тедіс Україна".

Таким чином, на момент виходу на товарні ринки України у 2010 році ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна" не здійснювало господарської діяльності на території України, що дає підстави зробити висновок про відсутність відповідної ділової репутації на ринку первинного продажу виробниками сигарет і будь-якого досвіду роботи як національного дистриб`ютора.

23.11.2011 рішеннями №№ 697-р, 698-р, 699-р, 700-р про надання дозволів на концентрацію та рішеннями №№ 701-р, 702-р, 703-р, 704-р про надання дозволів на пов`язані з концентраціями узгоджені дії Комітет надав Компанії "Megapolis", яка була пов`язана відносинами контролю з TOB "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (на сьогодні - TOB "Тедіс Україна"), дозволи на набуття контролю над частиною суб`єктів господарювання - оптових покупців тютюнових виробів, а саме:

- товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська Логістична Група" (ідентифікаційний код 37902502); товариством з обмеженою відповідальністю "Східно-логістична група" (ідентифікаційний код 37434446); малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лія" (ідентифікаційний код 20336647); малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Кортес" (ідентифікаційний код 23125537); товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюн Дистрибьюшн" (ідентифікаційний код 37877094); товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енерготехніка" (ідентифікаційний код 22678151); товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Тютюнова Компанія-КР" (ідентифікаційний код 37861435); товариством з обмеженою відповідальністю "Колумб Плюс" (ідентифікаційний код 37899652); товариством з обмеженою відповідальністю "Колумб" (ідентифікаційний код 31296299); фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

16. Комітет переглянув зазначені рішення та Рішенням від 20.11.2018 № 641-р (далі - Рішення № 641-р), скасував їх як такі, що юридично закріплюють сталі тривалі (строком на 10 років, до 23.11.2021) бар`єри для входу на ринок потенційних конкурентів TOB "Тедіс Україна".

17. Також з 2014 року Комітетом:

- надано Виробникам та TOB "ТК "Мегаполіс Україна" рекомендації від 11.11.2014 №31-рк (далі Рекомендації № 31-рк) щодо вжиття заходів стосовно приведення відносин із реалізації тютюнових виробів у відповідність із вимогами законодавства про захист економічної конкуренції;

- надано ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ПрАТ "Імперіал Тобакко Продакшн Україна", ПзІІ "Імперіал Тобако Юкрейн", ПрАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" рекомендації від 29.09.2015 № 15-рк (далі - Рекомендації № 15-рк) щодо оприлюднення ними у відкритих інформаційних джерелах умови (зокрема, вимоги, критерії, процедури, строки) відбору контрагентів серед суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для поставки та дистрибуції тютюнових виробів;

- прийнято рішення від 16.12.2016 № 551-р, яким визнано, що з 2013 року по вересень 2015 року (включно) TOB "Тедіс Україна" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку дистрибуції сигарет та зловживало ним.

18. Судами попередніх інстанцій зазначено, що в оскаржуваному рішенні № 697-р від 10.10.2019 АМК вказує на наступні дії суб`єктів господарювання, зокрема групи компаній Бритіш Американ Тобакко, які полягають у погодженій поведінці:

- підтримання Виробниками договірних відносин із поставки (дистрибуції) сигарет лише з TOB "Тедіс Україна" як єдиним (спільним) для всіх Виробників дистриб`ютором на ринку первинного продажу виробниками сигарет;

- створенні й підтриманні штучних бар`єрів вступу на ринок первинного продажу виробниками сигарет для інших суб`єктів господарювання шляхом формулювання завищених умов для укладення договорів із потенційними дистриб`юторами, яким не відповідає й TOB "Тедіс Україна", що унеможливлює вихід на ринок інших дистриб`юторів.

19. Кваліфікуючи дії TOB "Тедіс Україна" та Виробників, в тому числі групи Бритіш Американ Тобакко, як антиконкурентні узгоджені дії, в пункті 1 резолютивної частини Рішення Комітет зазначає про встановлення наслідків таких дій - обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет.

20. Вплив антиконкурентних узгоджених дій Виробників і TOB "Тедіс Україна" наведено у розділі 4.6 Рішення АМК, а саме:

- наслідки для Виробників (пункт 87-89 Рішення АМК);

- наслідки для TOB "Тедіс Україна" - забезпечення монопольного становища на ринку дистрибуції сигарет (пункт 90-91 Рішення АМК);

- антиконкурентний вплив узгоджених дій на ринок у цілому (пункт 92-93 Рішення АМК).

21. Детальний аналіз умов відбору Виробниками дистриб`юторів проводився в рамках справи № 126-26.13./28-16, за результатами розгляду якої 16.12.2016 Комітетом прийнято Рішення № 551-р.

22. Під час розгляду справи № 910/17929/19 судом першої інстанції було враховано, що рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 910/3047/17 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Тедіс Україна" про визнання недійсним рішення АМКУ № 551-р відмовлено. Отже, рішення АМКУ № 551-р є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону №2210 та статті 22 Закону № 3659 є обов`язковим.

23. Так, у пункті 113 рішення № 551-р наведено перелік критеріїв відбору дистриб`ютора, які висуває група компаній Бритіш Американ Тобакко.

24. За висновками Комітету, на дату прийняття рішення № 551-р (16.12.2016), таким вимогам Виробників до потенційних дистриб`юторів не відповідав жоден із суб`єктів господарювання, що придбавав сигарети у ТОВ "Тедіс Україна".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

25. Конституція України:

стаття 19:

- правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

26. Закон № 3659:

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частина перша статті 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

частина перша статті 19:

- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів;

стаття 23:

- діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції;

- порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

27. Закон № 2210:

стаття 1:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами;

суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

стаття 2:

- цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією;

- цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України;

абзац перший статті 5:

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання;

частина перша статті 6:

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

пункт 5 частини другої статті 6:

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців;

частина четверта статті 6:

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом;

частина друга статті 35:

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи;

частина перша та друга статті 41:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення;

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі;

- збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів;

пункт 1 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії;

частина четверта статті 52:

- у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб`єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб`єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб`єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб`єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб`єктів господарювання, одержання частини їх прибутку;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

28. Правила:

пункт 12:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;

пункт 23:

- службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін;

пункт 29:

- при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону № 2210;

пункт 32:

- у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

29. ГПК України:

частина перша - четверта статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина четверта статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

стаття 79:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

Касаційне провадження

30. У зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2021, який наявний в матеріалах справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

35. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним в частині, що стосується позивача.

36. Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту зазначеного рішення АМК, згідно з останнім дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 5 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону № 2210.

37. Товариство оскаржує Рішення АМК виключно в частині, яка його стосується.

38. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності.

Вказаний висновок ґрунтується також на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження АМК не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

У постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМК має враховувати при ухваленні рішень.

39. З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у статті 2 ГПК України, перевірка правильності кваліфікації дій Товариства щодо порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону №2210 перебуває поза межами компетенції суду, визначеної статтею 59 Закону №2210. Аналіз норм статей 124 19 Конституції України, статті 59 Закону №2210, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави дійти висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

40. Відтак, під час розгляду цієї справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону №2210 підстав для визнання недійсним рішення АМК у частині Товариства через призму/ критерії, зокрема в цьому випадку, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

41. Враховуючи звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсним рішення АМК у частині Товариства, саме на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органами АМК вимог законодавства та здійснення ними рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України та за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону №2210, змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з врахуванням меж заявлених позивачем вимог.

42. Кваліфікуючі ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, передбачені пунктом 5 частини другої статті 6 Закону № 2210.

43. Верховний Суд у постановах неодноразово наголошував на правовій позиції, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

44. Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, відповідно до статті 86 ГПК України. При цьому обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, можливо зумовленою специфікою відповідного товарного ринку у певному часовому проміжку.

45. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 6 Закону № 2210 для кваліфікації дій суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців необхідним є, серед іншого, встановлення та доведення факту такого усунення з ринку або обмеження доступу на ринок. Саме по собі припущення щодо такого обмеження/усунення з ринку суб`єкта господарювання не може бути достатнім для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 5 частини другої статті 6 Закону № 2210.

46. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 3659 до повноважень АМК та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

47. За приписами пунктів 23 та 32 Правил службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

48. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, АМК у межах справи №126-26.13/28-16 було досліджено ланцюги поставки сигарет від виробників до кінцевих споживачів у періоди до 2013 року та з 2013 до вересня 2015 року, які показують стрімку зміну структури ринку, що призвела до монополізації ринку дистрибуції сигарет ТОВ "Тедіс Україна". Такі обставини стали підставою для початку розгляду справи № 126-26.13/18-17.

50. Товариство у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що в основу Рішення АМК покладено висновки по інших справах - справі № 143-26.13/124-14 (у якій надано Рекомендації від 11.11.2014 № 31-рк) та № 126-26.13/28-16 (у якій винесено рішення від 26.12.2016 №551-р). Позивач вважає, що такі рішення АМК самі по собі не можуть бути належними доказами у даній справі.

АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов`язку всебічного, повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів.

Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціальний характер рішенням та рекомендаціям АМК з інших справ і звільняли б органи АМК від обов`язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.

Рішення АМК з інших справ безпосередньо не містять фактичних даних щодо певних та конкретних обставин справи і мають похідний характер від первісних доказів, а тому й не можуть замінити їх.

В силу вимог чинного законодавства, АМК зобов`язаний здійснювати повне, об`єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМК висновків, викладених у інших справах, у яких сторона спору не приймала участі, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, що розглядаються. Оскільки в такому випадку порушується принцип змагальності, та неможливо заперечити висновки, до яких прийшов АМК.

51. Ні АМК, ні попередніми судовими інстанціями:

- не було з належною повнотою досліджено часові та географічні межі ринку і склад учасників;

- не встановлено, чи відповідали умови, які спостерігалися на українському ринку сигарет (досліджуваному ринку) умовам, характерним і необхідним для узгоджених дій;

- не встановлено, що саме "ймовірне" порушення спричинило зміну структури ринку, яке свідчило б про те, що це призвело або могло призвести до обмеження конкуренції;

- не з`ясовано причини виходу в 2010- 2011 роках з ринку інших дистриб`юторів, тоді як за висновками АМК ТОВ "Тедіс Україна" в 2010 році не здійснювало відповідної діяльності в Україні, а з листопада 2010 року до листопада 2011 року отримувало від АМК дозволи на концентрацію;

- не встановлено, а АМК не доведено фактичних обставин щодо об`єктивної сторони порушення, яке відповідно до Рішення АМК вчинило Товариство на ринку первинного продажу виробниками сигарет;

- не дано оцінки закриттю АМК справи № 143-26.13/124-14 рішенням АМК від 09.12.2014 № 608-р за результатами виконання виробниками рекомендацій від 11.11.2014 № 31-рк щодо вжиття заходів стосовно приведення відносин із реалізації тютюнових виробів у відповідність із вимогами законодавства про захист економічної конкуренції

- не встановлено та не підтверджено доказами які саме бар`єри створені Товариством;

52. Посилання місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на можливість використання обставин, встановлених АМК у справах № 143-26.13/124-14 та № 126-26.13/28-16, як таких, що не потребують доказування та повторного їх доведення органами АМК, є помилковим, оскільки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

53. Касаційний суд погоджується з доводами Товариства, наведеними в касаційній скарзі, що АМК зобов`язаний здійснювати повне, об`єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення.

Правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах містяться у постанові від 02.02.2021 у справі №910/17891/19.

54. Зазначені висновки Верховного Суду хоча і мають значення для застосування норм права у схожих правовідносин, які мають місце у справі за позовом Товариства, втім цих висновків не існувало станом на дату ухвалення судами попередніх інстанцій рішення та постанови, а отже Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій цих висновків.

55. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7 13 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

56. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Касаційний перегляд справи, з одного боку, може суперечити принципу правової визначеності, оскільки передбачає можливість перегляду рішення суду, яке набуло законної сили, а, з іншого боку, забезпечує правову визначеність шляхом виправлення судових помилок та недоліків судочинства, врегулювання суперечностей судової практики між різними судами однієї юрисдикції.

Вищі суди як суди касаційної інстанції мають подвійний статус, який виражається у тому, що з однієї сторони повноваженнями касаційного суду є забезпечення стабільності правової системи шляхом формування нових або удосконалення існуючих правових позицій (здійснення тлумачення законодавства), а з іншої - забезпечення єдності судової практики шляхом виправлення помилок судів попередніх інстанцій (недоліків судочинства).

57. Наведене свідчить про істотну неповноту дослідження обставин справи.

58. Отже, в даному випадку попередні судові інстанції всупереч наведеним приписам статті 19 Конституції України, помилково застосувавши згадані положення частини першої статті 7 Закону № 3659 та пунктів 23, 32 Правил щодо обов`язку органів АМК проводити всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, їх встановлення та опис з посиланням на докази, дійшли безпідставного висновку щодо правомірності Рішення АМК.

59. У свою чергу, неповнота дослідження обставин справи місцевим та апеляційним господарськими судами, як і неправильне застосування ними норм процесуального права, призвели до необґрунтованого застосування ними й норм матеріального права (пункт 5 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону № 2210).

60. Доводи АМК (зокрема, щодо меж його повноважень, стандартів доказування, доведеності та правильності висновків Рішення АМК тощо) наведеного не спростовують, а тому і не можуть бути визнані належним обґрунтуванням прийнятого ним Рішення АМК.

61. Зазначені в цій постанові порушення норм процесуального права щодо неповноти дослідження за інших обставин могли бути б підставами для направлення справи на новий судовий розгляд, але через наявність порушень (щодо кваліфікації порушення на підставі належних доказів та щодо встановлення і доведення фактичних обставин), такі порушення не можуть бути усунуті судами під час нового розгляду справи.

62. Крім того, Верховний Суду у своїй постанові від 02.02.2021 у справі №910/17891/19 виклав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

63. Отже, Рішення АМК підлягає визнанню недійсним з огляду на: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильне застосування норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 59 Закону № 2210).

64. Верховний Суд, з огляду на:

-принципи господарського судочинства (рівності, змагальності, верховенства права);

-доводи АМК;

-правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №910/17891/19, які в силу статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковими;

-статтю 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, - дійшов висновку про відсутність підстав для можливостей (в аспекті обставин даної справи саме щодо скаржника) порушувати питання про відступ від зазначених висновків Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Попередні судові інстанції наведеного не врахували та припустилися неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, що згідно з приписами статті 311 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

66. При цьому з урахуванням достатності (для правильного вирішення справи) встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин, з огляду на зміст і характер наявних порушень суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Судові витрати

67. У зв`язку із скасуванням прийнятих місцевим і апеляційним господарськими судами рішень та задоволенням касаційної скарги Товариства судові витрати, пов`язані з поданням позовної заяви та апеляційної і касаційної скарг, покладаються на АМК. Зайво сплачена сума судового збору не підлягає стягненню із АМК, а покладається на Товариство. Це не позбавляє останнього можливості звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129 300 308 311 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 зі справи №910/17929/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 10.10.2019 №697-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 126-26.13/18-17 у частині:

- визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет (пункт 1 резолютивної частини);

- накладення на товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" штрафу в розмірі 80 011 400 грн (пункт 9 резолютивної частини);

- зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 1 цього рішення (пункт 11 резолютивної частини).

5. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору за подання позовної заяви, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова