№ 910/18143/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/18143/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.)

від 11.03.2025

у справі № 910/18143/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса"

до Державної казначейської служби України, Одеської митниці

про стягнення 13 939 680,70 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Гришенко С.М.

відповідача 1 - Болтушенко А.О.

відповідача 2 - Гордик Н.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трікса" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Одеської митниці про стягнення з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 13 939 680,70 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірними діями Одеської митниці позивачу заподіяно майнову шкоду в сумі 13 939 680,70 грн, у тому числі: 3 511 084,81 грн - додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії Ейч Ейч Ей Інтернешнл Гмбх", 9 285 783,33 грн - понесені витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva. Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна", 213 844,00 грн. - понесені додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДМС України), 861 232,67 грн - понесені витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, що безпідставно утримувався Одеською митницею ДМС України на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал", 68 000,00 грн - понесені додаткові витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса" 13 939 680,70 грн майнової шкоди.

2.2. Судове рішення мотивовано встановленою судом обставиною наявності усіх умов, сукупність яких є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу та притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірні дії Одеської митниці, наявність шкоди у вигляді понесення позивачем додаткових витрат на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів, витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику, додаткових витрат за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу, витрат на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрат на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, так і причинний зв`язок між неправомірними діями Одеської митниці та заподіяною шкодою.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов протилежних висновків стосовно наявності усіх умов, сукупність яких є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу та притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме відсутності неправомірних дій Одеської митниці. За висновком суду апеляційної інстанції, дії Одеської митниці, яка діяла виключно в межах правового поля, виконуючи свої прямі службові обов`язки, маючи обґрунтовану підозру в достовірності зазначених у митних деклараціях даних стосовно товару, який переміщався через митний кордон України, за відсутності спеціальних знань, керуючись пунктом 7 частини другої статті 508 Митного кодексу України, звернулася задля перевірки своїх сумнівів до експертної установи, яка своїми висновками підтвердила підозру Одеської митниці у недостовірності заповнених ТОВ "Трікса" даних у митних деклараціях.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/18143/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трікса" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Трікса" визначило пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №260/585/22, від 28.05.2020 у справі N818/1205/16, від 12.11.2020 у справі №808/1697/15, від 25.02.2021 у справі №815/1557/17, від 28.07.2021 у справі N815/3903/17 (щодо застосування частини другої статті 356 Митного Кодексу України в частині прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника при відібранні проб (зразків) товарів); від 18.12.2019 у справі №522/1029/28 (щодо застосування статті 106 Цивільного процесуального кодексу України щодо належності висновку експерта), від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 (щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України), від 31.01.2019 у справі №760/10803/15-а (щодо застосування статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"); від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (щодо застосування статей 1173 1174 Цивільного кодексу України), від 17.04.2018 у справі №906/374/17, від 10.12.2024 у справі №927/249/24, (щодо застосування частини другої статті 235, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України), від 01.07.2021 у справі №46/603, від 24.07.2014 у справі №646/857/18, від 13.04.2021 у справі №909/722/24 (щодо застосування статті 269 Господарського процесуального кодексу України), від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 16.12.2020 у справі №909/1908/19 (щодо застосування статей 80 269 Господарського процесуального кодексу України).

3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судом апеляційної інстанції листів Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужи та висновків.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу Одеська митниця проти доводів та вимог останньої заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін з огляду на те, що висновки апеляційного суду є обґрунтованими та такими, що відповідають закону.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трікса" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітней ЛТД" (митний брокер) було укладено договір №019/19 про надання брокерських послуг та декларування, за умовами до якого ТОВ "Сітней ЛТД" від імені, за дорученням та за рахунок ТОВ "Трікса", керуючись законодавством України, надає послуги, пов`язані з отримання дозвільних документів та декларуванням товарів, які належать Замовнику та переміщуються через митний кордон України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

У розділі 4 договору №019/19 сторони передбачили наступні обов`язки митного брокера: надавати брокерські послуги замовнику та забезпечувати декларування товарів митному органу; надавати митному органу митні документи, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, у тому числі вантажні митні декларації форм МД-2, МД-3 та МД-6; пред`являти товари митному органу. На вимогу митниці має бути присутнім при митному оформленні товарів та сприяє працівникам митниці під час митного оформлення; при зверненні замовника надати консультації щодо вимог митного законодавства відносно товарів; строки та умови виконання робіт митним брокером обумовлюються сторонами при необхідності додатково. У разі необхідності після отримання вказівки замовника сплачувати за рахунок замовника необхідні митні податки та збори при митному оформленні товарів; за дорученням замовника, або на вимогу митного органу здійснювати відбір проб і зразків, передати відібрані проби і зразки для проведення досліджень (експертиз), необхідних для забезпечення достовірного декларування товарів; інформувати замовника про будь-які затримки та неординарні ситуації, які виникатимуть протягом виконання обов`язків за цим договором та про їх причини за допомогою телефонного зв`язку.

31.08.2021 об 11 год. 15 хв. до відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці від імені ТОВ "Трікса" представником ТОВ "Сітней ЛТД" Куряновим Г.Ю. на підставі укладеного з ТОВ "Трікса" договору №019/19 про надання брокерських послуг та декларування від 12.04.2019, з метою переміщення товару через митний кордон України, в електронному вигляді подано митні декларації "IM40EE", за внутрішніми номерами 3927, 3931, які прийняті та зареєстровані митним органом за №UA500020/2021/209216 та №UA/500020/2021/209217 відповідно.

02.09.2021 від імені декларанта (ТОВ "Трікса") представником ТОВ "Сітней ЛТД", з метою митного оформлення та випущення товару у вільний обіг, подано митні декларації типу "ІМ40ДЕ", які прийняті та зареєстровані митним органом за №UA500020/2021/209554 та за № UA500020/2021/209552.

Відповідно до відомостей митних декларацій, від відправника/продавця китайської компанії "Tianjin Crown Champion Industrial CO. LT" згідно з контрактом №Kie/CHN- UKR/25012018 від 25.01.2018 на адресу одержувача-покупця (ТОВ "Трікса") у контейнерах MEDU2039529, MSCU6830906, MSCU6323434. TGHU1823320, CAXU6771544, MEDU1081890, MSDU1391698, TEMU37472I1, TRHU2066480, DRYU2439485, TCLU6978984, TEMU2110996, GLDU5361882 (МД No UA500020/2021/209554), FTAUI443472, MSDU1020402, FBIU0521033, MEDU2083007, UETU2685739, MEDU3502685, GLDU2070142, TGHU0859652, TCLU2571368, MEDU2823269, TRLU8944278, MEDU6535213, MEDU1226I03 (МД №UA/500020/2021/209552), через митний кордон України переміщувався товар - сировина для виготовлення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту. Моноамонію фосфат 98%.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару митному органу надано технічні умови ТУ У 20.1-41839950-001:2019, ТУ У 20.1-41839950- 002:2019, відповідно до яких із моноамонію фосфату виготовляються комплекси концентровані композиційні хелатні "Triksa" та добриво рідке мінеральне "TRIKSANPK" у морських контейнерах FTAU1443472, MSDU1020402, FBIU0521033, MEDU2083007, UETU2685739, MEDU3502685, GLDU2070142, TGHU0859652, TCLU2571368, MEDU2823269, TRLU8944278, MEDU6535213, MEDU1226103.

02.09.2021 та 03.09.2021 декларанту направлено повідомлення щодо необхідності пред`явлення товарів для митного контролю.

15.09.2021 посадовими особами митниці під час проведення часткового митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митних деклараціях, встановлено, що товар являє собою речовину в вигляді кристалів білого кольору без сильного запаху, розфасовану в ПЕТ мішки по 25 кг. Згідно маркування на пакуванні товару (пет мішках) товар "фосфат моноамонію (МАР monoammonium phosphat)". Проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження.

За наведених обставин уповноважені особи Одеської митниці дійшли до висновку, що вказана речовина є готовим мінеральним добривом.

З метою підтвердження вказаних обставин Одеською митницею проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів з УКТ ЗЕД, а також з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин.

08.10.2021 митницею отримано від Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби листи за №7.17-3/7.17-31-02/7.10/7180 та №№7.17-3/7.17-31-02/7.10/7181 від 07.10.2021 з висновками щодо наданих проб товару.

Так, відповідно до висновків №1420003102-0213 та №1420003102-0214 від 07.10.2021, надані проби моно амонію фосфату є мінеральним комплексним добривом, яке містить в своєму складі два діючих елемента - азот та фосфор.

На підставі викладеного, посадовою особою Одеської митниці відносно керівника ТОВ "Трікса" ОСОБА_2 складено протоколи про порушення митних правил від 19.10.2021 №4240/50000/21 та № 4241/50000/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.

За протоколами про порушення митних правил №№4249/50000/21, 4241/50000/21 вилучено мінеральне комплексне добриво, моноамонійфосфат (МАФ;NH4H2PO4), загальною вагою 704 808 кг.

Одеська митниця у протоколах зазначила, що гр. ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов`язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов`язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".

Відповідно до частини другої статті 522 Митного кодексу України матеріали справ про порушення митних правил за протоколами про порушення митних правил №4240/50000/21, №4241/50000/21 направлені до Малиновського районного суду м. Одеси.

02.12.2021 постановою Малиновського районного суду м. Одеси об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення №№521/18057/21 та 521/18059/21 за протоколами про порушення митних правил № 4240/50000/21, 4241/50000/21, складених відносно гр. ОСОБА_2 , за ознаками вчинення дій, передбачених статтею 472 Митного кодексу України, та присвоєно їм єдиний номер 521/18057/21.

Під час розгляду справи №521/18057/21 директором ТОВ "Трікса" ОСОБА_2 було надано суду Висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-5943 від 20.10.2021, в якому за результатами проведеного дослідження судовий експерт дійшов висновку про те, що наданий на дослідження зразок вантажу за МД №№UA500020/2021/209216, UA500020/2021/209552 являється моноамоній фосфатом (MAP). Моноамоній фосфат наявний в складі наданих на дослідження зразків продукції ТОВ "Трікса" "Рідке комплексне добриво РКД 8-24-0" та "Рідке комплексне добриво РКД 9-27-0". Згідно нормативної документації ТОВ "Трікса" ТУ У 20.1-41839950-002:2019 Добриво Рідке Мінеральне "TRIKSA NPK" та ТУ У 20.1.-41839950-001:2019 Комплексні Концентровані Композиційні Хелатні "TRIKSA") моноамоній фосфат використовується в якості сировини для виробництва добрив.

З метою проведення комплексної експертизи товару, відповідно до статті 515 Митного кодексу України, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 матеріали адміністративної справи повернуто до Одеської митниці ДМС України для проведення додаткової перевірки.

На виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 співробітниками Одеської митниці ДМС України, відповідно до статті 356 Митного кодексу України, відібрано зразки (проби) хімічної речовини - сировина для вироблення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту.

За результатами поведеного дослідження судовим експертом ДП "Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз" Юрченко Є.П. складені висновки судової експертизи №22-227 від 24.01.2022 та №22-414 від 01.02.2022.

В експертному висновку №22-227 від 24.01.2022 судовий експерт зазначив наступне:

1. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнера MSCU6323434, являються хімічною речовиною - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) та відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209554.

2. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнера FBIU0521033, являються хімічною речовиною - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) та відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552.

3. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033, є кристалічними порошками.

4. Згідно нормативної документації ТОВ "Трікса" на готову продукцію ТУ У 20.1-4183950-002:2019 добриво рідке мінеральне "Triksa-NPK" , ТУ У 20.1-41839950-001:2019 комплекси концентровані композиційні халатні "Triksa", моноамоній фосфат використовується в якості сировини для виробництва добрив.

5. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033 та зразки, які були надані при проведені експертних досліджень ОНДІСЕ № 21-5943 від 20 жовтня 2021 року та № 21-6618 від 24 листопада 2021 року співпадають за фізико-хімічними властивостями та хімічним складом, що вказує на однорідність товару.

6. Хімічна речовина - кристалічний моноамоній фосфат з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033 не призначена для застосування як окреме мінеральне добриво, та є агрохімікатом, що застосовується в складі готових форм добрив у відповідності до нормативно-технічної документації ТОВ "Трікса", як один з компонентів (сировина).

В експертному висновку №22-414 від 01.02.2022 судовий експерт зазначив, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) виробництва компанії Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033, що використовується як сировина для виробництва добрив ТОВ "Трікса", має чинну для використання в хімічній промисловості та сільському господарстві реєстрацію в Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ (сертифікат №В000014 дійсний до 04.11.2024), відповідно до вимог пункту 19 Постанови КМУ № 295 від 04.03.1996 та не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів.

Виходячи з наведеного, під час розгляду справи №521/18057/21 судом встановлено, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) виробництва компанії Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd, що використовується як сировина для вироблення добрив ТОВ "Трікса", відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552 та МД №UA500020/2021/209554 та відповідно не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 провадження у справі №521/18057/21 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 закрито, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України. У пункті 2 резолютивної частини постанови суд дійшов висновку про те, що товар, вилучений згідно протоколів про порушення митних правил №№4240/50000/21 та 4241/50000/21 повертається власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

Позивач стверджує, що внаслідок означених неправомірних дій Одеської митниці Товариству з обмеженою відповідальністю "Трікса" завдано майнову шкоду, що включає в себе додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром, витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж), додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал", витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, які пред`явлено до стягнення у даній позовній заяві.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

5.3. Відповідно до частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.4. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

5.5. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.6. Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

5.7. Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

5.8. У відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 у справі №923/574/17 та від 18.06.2018 у справі №904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі №916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

5.9. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Таким чином, дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №914/1221/17, яка також була врахована у постанові від 26.01.2022 у справі №916/3322/19.

У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

5.10. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що митним органом складено протоколи про порушення митних правил №UA500020/2021/209554 та №UA500020/2021/209552 у відношенні особи, що притягується до адміністративної відповідальності - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса" ОСОБА_2.

Протоколи про порушення митних правил посадовою особою митниці було складено за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.

За результатами розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 , Малиновським районним судом м. Одеси винесено постанову від 07.04.2022 у справі №521/18057/21, якою встановлено відсутність у діях цієї посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, що стало підставою для закриття провадження по справі, відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП.

5.11. Зі змісту ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду спору рішень слідує, що суди відносно встановлення однієї із підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме неправомірності дій митного органу, дійшли протилежних висновків.

Суд першої інстанції, встановлюючи наявність обставин неправомірності дій митного органу з посиланням на преюдиційний характер встановлених у адміністративній справі №521/18057/21 обставин, визнав достатнім те, що посадові особи Одеської митниці безпідставно склали протоколи № 4240/50000/21, № 4241/50000/21 від 19.10.2021 за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, та як наслідок затримали на тривалий час вантаж в зоні митного контролю.

За висновком суду апеляційної інстанції, дії Одеської митниці були виключно в межах правового поля, яка виконувала свої прямі службові обов`язки. При цьому висновки суду апеляційної інстанції ґрунтувалися лише на обов`язку позивача задекларувати точні та достовірні відомості та права митниці за наявності підозри в достовірності даних зазначених в митних деклараціях звернутися до експертної установи.

Колегія суддів касаційної інстанції висновки суду апеляційної інстанції вважає передчасними, зробленими без належного дослідження та встановлення фактичних обставин справи з огляду на таке.

5.12. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами митниці під час проведення часткового митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митних деклараціях, встановлено, що товар являє собою речовину в вигляді кристалів білого кольору без сильного запаху, розфасовану в ПЕТ мішки по 25 кг. Згідно маркування на пакуванні товару (пет мішках) товар "фосфат моноамонію (МАР monoammonium phosphat)". Проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження.

Згідно із частиною першою статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Правила частини другої статті 356 Митного кодексу України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Отже передумовою для вчинення дій митницею по взяттю проб (зразків) товарів має бути прийняття вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі №160/31315/23 зазначав, що прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів є одним з обов`язкових етапів взяття проб (зразків) товарів, відтак недотримання вказаного етапу (як і будь-якого іншого) суперечить наведеним вимогам Митного кодексу України та є протиправним.

Подібні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 25.03.2024 у справі №260/585/22, від 28.05.2020 у справі №818/1205/16, від 12.11.2020 у справі №808/1697/15, від 25.02.2021 у справі №815/1557/17, від 28.07.2021 у справі №815/3903/17, на незастосування висновків яких зазначає скаржник у касаційній скарзі.

Проте судом апеляційної інстанції не встановлювалися обставини дотримання/не дотримання митним органом встановлених законодавством зазначених вимог.

5.13. Відповідно до статті 31-1 Митного кодексу України рішення та інші документи, передбачені цим Кодексом, які створюються митними органами під час реалізації повноважень, можуть видаватися у вигляді електронних документів відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". У випадках, встановлених законодавством з питань митної справи, електронні документи перетворюються у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до них, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з частиною третьої статті 246 Митного кодексу України інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (пункт 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи можливість видання документів, які створюються митними органами під час реалізації повноважень, і в електронному вигляді, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо доведення митницею відсутності фізичної можливості надання суду рішень про взяття проб у зв`язку із знищенням сформованих справ, що знаходилися у приміщеннях, які були зруйновані внаслідок ракетного обстрілу.

5.14. Стаття 357 Митного кодексу України визначає операції із взятими пробами (зразками) товарів.

За змістом частин першої та другої цієї статті взяті проби (зразки) товарів під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття у строк, що не перевищує трьох календарних днів після їх взяття, надсилаються поштою або доставляються посадовою особою митного органу до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи). Проби (зразки) товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, доставляються для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) не пізніше наступного дня після їх взяття. Дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Відповідно до частини восьмої статті 357 Митного кодексу України за результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) експерт готує висновок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частинами одинадцятою та тринадцятою статті 357 Митного кодексу України у разі недостатньої ясності та повноти висновку експерта може бути призначено додаткове дослідження (аналіз, експертиза), яке доручається тому самому або іншому експертові. Додаткові та повторні дослідження (аналізи, експертизи) призначаються на загальних підставах.

Суд апеляційної інстанції, самостійно встановлюючи наявність чи відсутність такої складової як неправомірність дій Одеської митниці виходив з того, що за результатами проведеного дослідження, Одеською митницею отримано від Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби висновок №1420003102-0214 від 07.10.2021 та висновок №1420003102-0213 від 07.10.2021, складені у відповідності до положень Митного кодексу України та Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної митної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) який затверджений Наказом Міністерством фінансів України 02.12.2016 №1058, відповідно до яких надана проба моноамонійфосфат є мінеральним комплексним добривом, яке містить у своєму складі два діючих елемента - азот та фосфор.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зазначені висновки були предметом дослідження при розгляді адміністративної справи №521/18057/21. Одеська митниця, обґрунтовуючи правомірність складення протоколів №4240/50000/21 та № 4241/50000/21 про порушення митних правил у відношенні гр. ОСОБА_2 (директора ТОВ "Трікса") за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, підставою для притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності зазначали висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003102-0214 від 07.10.2021 та №1420003102-0213 від 07.10.2021, відповідно до яких надані проби моно амонію фосфату є мінеральним комплексним добривом. Судом в межах справи №521/18057/21 було встановлено, зокрема, наявність ще одного висновку тієїж самої Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003102-0278 від 06.12.2021, що зроблений на замовлення Одеської митниці для перевірки відповідності опису товарів даним, зазначеним ТОВ "Трікса" в митній декларації № UA500050/2021/206481 від 18.11.2021, що були складені ТОВ "Трікса" та направлені до Одеської митниці ДМС України по тому ж самому товару - сировина для вироблення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту. Моноамонію Фосфат 98% min, CAS 7722-76-1, що прибув від того ж постачальника компанії Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd, згідно того ж самого контракту № Кіе/СНN-UKR/25012018 від 25.01.2018, що за твердженням директора ТОВ "Трікса" ОСОБА_2 є товаром з однієї партії, що була розділена перевізником для зручності перевезення через значний об`єм самої партії та дефіцитом вантажних морських контейнерів для транспортування товарів.

Судом встановлено, що в розділі 12 Висновки даного дослідження експерт Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби зазначив, що відповідно до інформації наведеній у витягу з сайту виробника (пункт 7.14) продукт "MONO AMMONIUM PHOSPHATE Тech Grade (TMAP) Water SolubLe" є кристалічною речовиною з молекулярною формулою (NH4)H2PO4, якій відповідає CAS № 7722-76-1, сільськогосподарського сорту, виробник: Китай. Крім того, в висновках дослідження зазначено, що на питання чи можливо ідентифікувати дану речовину як "агрохімікати" в розумінні Закону України "Про пестициди та агрохімікати" виходить за межі повноважень СЛЕД Держмитслужби.

З огляду на що, матеріали адміністративної справи №521/18057/21 постановою від 14.12.2021 було повернуто до Одеської митниці для проведення додаткової перевірки.

На виконання постанови суду від 14.12.2021 співробітниками Одеської митниці ДМС Украі?ни, відповідно до статті 356 Митного кодексу Украі?ни, відібрано зразки (проби) хімічноі? речовини - сировина для вироблення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту. Моно Амоній Фосфат 98%, що прибув від постачальника компаніі? Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd згідно інвои?сів № TR 3105L43-1 від 31.05.2021, № TR 3105L43-2 від 31.05.2021 та по коносаментам № MEDUCE677306 та № MEDUCE736565, згідно актів відібрання проб від 10.01.2022 в контеи?нері № MSCU6323434 (по декларації МД № UA500020/2021/20954) та контейнері № FBIU052103 (по декларації МД №UA500020/2021/209552), тобто, з контеи?нерів, з яких раніше відбирались проби на дослідження СЛЕД Держмитниці, та на підставі яких було зроблено висновки № 1420003102-0213 та №1420003102-0214 від 07.10.2021.

Відповідно до пункту 12 статті 357 Митного кодексу Украі?ни, відібрані зразки разом з документами справи були направлені для проведення експертизи в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз (ОНДІСЕ) Міністерства юстиціі? Украі?ни з метою встановлення визначальних характеристик для ідентифікаціі? товару: хімічнии? склад, матеріал та класифікацію згідно УКТЗЕД.

Судовим експертом ДП "Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз" Юрченко Є.П. складені висновки судової експертизи № 22-227 від 24.01.2022 та №22-414 від 01.02.2022, які і були враховані адміністративним судом при оцінці доказів для встановлення відсутності факту адміністративного правопорушення.

Втім зазначене залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, на яку також посилається скаржник в якості підстав касаційного провадження, зазначала, що висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, якщо в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що такий висновок підготовлено для подання до суду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, прийнявши до уваги висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, взагалі не надав оцінки висновкам судової експертизи ДП "Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз", проведеної в ході додаткової перевірки на виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 14.12.2021 у справі №521/18057/21, та неспростував посилання на зазначені висновки суду першої інстанції.

5.15. Статтею 522 Митного кодексу України визначено органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил.

Так, відповідно до частини другої цієї статті справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482 - 485 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Судами встановлено, що розглядаючи справу про порушення позивачем митних правил відповідно до статті 472 Митного кодексу України, Малиновський районний суд м. Одеси постановою від 22.04.2022 провадження у справі №521/18057/21 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 закрив на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України. Вказана постанова митним органом не оскаржувалась та у встановленому порядку набрала законної сили.

Суд першої інстанції з врахуванням положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини врахував.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Так у зазначеній скаржником справі, Верховний Суд вказав, що обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Разом з тим, із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається надання оцінки обставинам, встановленим в адміністративній справі та відсутнє обґрунтування відстутності підстав для застосування в даному випадку положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги.

При цьому колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 31.01.2019 у справі №760/10803/15-а, від 04.08.2021 у справі №540/2553/19, про неврахування якої зазначено скаржником, відповідно до якої один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

5.16. Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій митниці, залишаючи без належного дослідження та оцінки на предмет неправомірності інших підстав позову, про що зазначає скаржник.

Так, звертаючись із позовними вимогами, позивач, крім неправомірної вимоги митного органу про застосування заходів нетарифного регулювання при імпорті товару, неправомірність дій Одеської митниці обґрунтовував нездійсненням дій по забезпеченню зберігання тимчасово вилученого товару згідно протоколів № 4240/50000/21 та № 4241/50000/21 від 19.10.2021 на складі митного органу протягом часу необхідного для прийняття рішення про наявність або відсутність адміністративного правопорушення в діях позивача при митному оформленні вантажу.

Позивач стверджував, що дії митниці призвели до понесення позивачем додаткових витрат:

- на зберігання контейнерів з товаром на території ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії "Ейч Ейч Ей Інтернешнл Гмбх";

- витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна" (так як протиправно заборонений відповідачем до ввезення на митну територію України товар позивача зберігався не на складі митного органу, а в контейнерах Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland на території ДП "Контейнерний термінал Одеса";

- витрат за знаходження вантажних автомобілів, з контейнерами з товаром позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці).

Як зазначав позивач, з метою зменшення витрат та додаткових витрат по зберіганню товару, він неодноразово звертався до Одеської митниці з проханням вивантажити товар з контейнерів на склад митного органу та передати на зберігання товар на митно-ліцензійний склад підприємствам.

Статтею 265 КУпАП встановлено, що речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей реалізують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Митного кодексу України обов`язковій передачі митному органу для зберігання підлягають: 1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку роботи складу митного органу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012 обов`язковому переданню на склад митниці (крім валютних цінностей та дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підлягають, зокрема, товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення.

Згідно із пунктом 4.2 Порядку на складах митниці можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до статті 511 Митного кодексу України (підпункт 4.2.7).

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів, на підставі укладених з таким підприємством договорів зберігання. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі митниці.

Службова записка з висновком щодо неможливості зберігання товарів на складі митниці надається керівником господарської служби за результатами їх огляду завідувачем складу та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів у письмовій формі на ім`я уповноваженої особи. За результатами розгляду цієї службової записки та пропозицій щодо місця розміщення таких товарів уповноважена особа приймає рішення щодо місця зберігання товарів.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 239 Митного кодексу України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.

Проте, постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо оцінки дій Одеської митниці щодо незабезпечення зберігання вилученого товару на складі митного органу.

5.17. Також позивач зазначав, що посадовими особами Одеської митниці при проведенні процедури митного оформлення задекларованого товару грубо порушувалися встановлені Митним кодексом України права позивача як власника товару, а саме дотримання строків проведення процедури огляду товару та взяття проб (зразків) товару на дослідження, оформлення результатів дослідження та строків ознайомлення декларанта про результати дослідження проб (зразків) товару, внаслідок чого позивач кожен день був змушений нести витрати по зберіганню контейнерів, витрати за понаднормове використання контейнерів товару тощо.

Відповідно до частини першої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

При цьому, у частині другій статті 255 Митного кодексу України передбачено, що строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 255 Митного кодексу України при виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що: 1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази; 2) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що ним досліджувалися питання дотримання/недотримання Одеською митницею строку завершення митного оформлення, у тому числі, з урахуванням наявності/відсутності виконання митницею відповідних формальностей у розумінні частини другої статті 255 Митного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, про незастосування якої наголошував скаржник, зазначено, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Втім, виходячи із зазначеного, не вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, що останній здійснив належну перевірку вказаних позивачем доводів на обґрунтування неправомірності дій митниці на відповідність дійсним обставинам справи, які були встановлені судом першої інстанції.

З огляду на викладене, Суд вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №260/585/22, №818/1205/16, №808/1697/15, №815/1557/17, №815/3903/17, №522/1029/18, №922/2391/16, №760/10803/15-а, №920/715/17 частково знайшли своє підтвердження.

5.18. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, цей суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову за наведених у постанові обставин.

Суд зазначає, що допущені судам апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів скаржника в частині несплати Одеською митницею судового збору, колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/770/17 виклав правову позицію, згідно з якою на відповідача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. Враховуючи, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження та аргументи скаржника про порушення норм процесуального права при прийнятті судового рішення частково знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Трікса" задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції по суті спору у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 236 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса" задовольнити часткового, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/18143/23 - скасувати, справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко