№ 910/18279/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18279/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

МТСБУ: Гусєв П. В., Мостовик О. С.,

ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія": Опанасенко Б.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020

у складі колегії суддів: Станік С. Р. - головуючого, Дикунської С. Я., Тищенко О. В.

та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020

у складі судді Ярмак О. М.

у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 100 000,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. У грудні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", відповідач) про стягнення 100 000,00 грн шкоди в порядку регресу.

2. Позовні вимоги МТСБУ мотивовані виникненням у позивача права регресної вимоги до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" з огляду на виплату ним в силу покладених на нього повноважень Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентної виплати потерпілому за страховика винної особи, про якого не було відомо позивачу на момент такої виплати хоча фактично цивільно-правова відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) особи була застрахована відповідачем.

3. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову МТСБУ визначено приписи статті 27, підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166 1187 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. 14.03.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), керуючи транспортним засобом "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

5. Відповідно до довідки про ДТП Тячівського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 01.08.2017 № 3017074452266305, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_3 застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за полісом № АК/1910361, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі - ПрАТ "СТ "Гарантія") за полісом № АЕ/8152417.

6. Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі № 307/765/17 встановлено в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 13.06.2017 серії БР № 028409, схемою ДТП та фототаблицями до нього, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП суд закрив на підставі статті 37 КУпАП (у зв`язку зі спливом встановленого законом терміну для накладення адміністративного стягнення).

7. 04.08.2017 потерпіла особа ОСОБА_2 звернулась до МТСБУ в порядку статті 35, пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі оціненої шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 та отримання тілесних пошкоджень. У заяві заявник повідомила, що автомобіль "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 за договором добровільного страхування КАСКО не застраховано, придбано не в кредит і винною особою в ДТП завдану шкоду не відшкодовано.

8. Відповідно до звіту від 07.04.2017 № 77/04 про оцінку автомобіля, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Каримовим В`ячеславом Васильовичем вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 240 770,67 грн, ринкова вартість автомобіля станом на 14.03.2017 складала 133 397,32 грн.

9. Судами встановлено, що як зазначає позивач, шкода винуватцем ДТП ( ОСОБА_1 ) не була відшкодована потерпілій особі, оскільки на дату скоєння цієї пригоди не було встановлено, що відповідальність ОСОБА_1 (винна особа) застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема, відповідно до витягу з Центральної бази МТСБУ, відомості щодо наявності поліса обов`язкового страхування щодо автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_4 відсутні.

10. 27.11.2017 за заявою ОСОБА_2 (власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 ), на підставі наказу від 27.11.2017 № 10976 відповідно до довідки від 06.11.2017 № 1, позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2017 № 1262182.

11. Згодом МТСБУ після виплати відшкодування було з`ясовано, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 станом на 14.03.2017 була застрахована у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" згідно з діючим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1910361 (франшиза - 1 000,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду - 100 000,00 грн), який містив помилку у державному номері транспортного засобу (замість НОМЕР_1 у полісі вказано НОМЕР_4 ).

12. 17.10.2019 МТСБУ звернулося до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" з претензією від 16.10.2019 вих. № 44150 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 100 000,00 грн.

13. Невідшкодування відповідачем сплаченої потерпілій у ДТП особі ( ОСОБА_2 ) регламентної виплати в сумі 100 000,00 грн у добровільному порядку стало підставою звернення МТСБУ з позовом до суду з вимогами, які є предметом цього судового розгляду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 у задоволенні позову МТСБУ до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відмовлено повністю.

15. Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано зверненням МТСБУ до страховика із заявою про сплату страхового відшкодування поза межами одного року, а до суду - більш ніж через три роки після скоєння ДТП, з урахуванням чого у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу.

16. Відмовляючи у задоволенні позову МТСБУ суд першої інстанції, як і згодом апеляційний господарський суд, послався на висновок щодо застосування норм права, зокрема, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

17. До того ж, як зазначено судом першої інстанції, МТСБУ безпідставно здійснила регламентну виплату відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) № АК/1910361, про що, МТСБУ як володілець такої інформації, мало бути обізнаним або з`ясувати дійсні обставини станом на дату звернення до нього ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування.

18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 залишив без змін, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову МТСБУ.

19. Крім того апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим відхилення судом першої інстанції доводів позивача щодо непоширення на спірні правовідносини, зокрема до МТСБУ після виплати відшкодування потерпілій особі положень пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з огляду на те, що цією нормою визначено підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування саме неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

20. 10.07.2020 МТСБУ звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги про стягнення 100 000,00 грн шкоди в порядку регресу.

21. У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі МТСБУ посилається на підпункти "а", "в" пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме застосування статті 35, пункту 37.1.4 статті 37 та статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи скаржника (МТСБУ)

22. МТСБУ в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- МТСБУ не є потерпілою особою в розумінні норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки позивач виконав обов`язок з відшкодування шкоди нанесеної потерпілій особі внаслідок ДТП, який повинен був виконати відповідач;

- до позивача не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов, оскільки МТСБУ замість відповідача виконало обов`язок з відшкодування шкоди внаслідок ДТП;

- саме стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає випадки звернення МТСБУ з позовом у разі відшкодування ним шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих;

- суди безпідставно відмовили у задоволенні позову через сплив строку, визначеного пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та поклали фактично на МТСБУ й інших страховиків - членів МТСБУ обов`язок відшкодувати шкоду, яку повинен відшкодовувати відповідач у разі не внесення до Єдиної централізованої бази даних (далі - ЦБД МТСБУ) відомостей про поліс обов`язкового страхування або інших випадках випали МТСБУ за рахунок фонду захисту потерпілих.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія"

23. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" заперечує щодо доводів касаційної скарги МТСБУ та просить суд оскаржувані судові рішення місцевого й апеляційного господарського суду залишити без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- позивачем не надано доказів несвоєчасного внесення відповідачем до ЦБД МТСБУ відомостей щодо полісу АК/1910361, станом на момент регламентної виплати 27.11.2017;

- позивач здійснивши регламентну виплату за підпунктом а пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обґрунтував підстави виникнення у нього права регресу до відповідача пунктом 38.2.2. статті 38 цього Закону, тоді як вказаний пункт кореспондується з підпунктом "б" пункту 41.1. статті 41 зазначеного Закону. Тобто наявна невідповідність здійснення регламентної виплати та підстав виникнення регресної вимоги;

- право регресу МТСБУ на підставі пункту 38.2.3. не виникало, оскільки транспортний засіб було встановлено і він не зникав та не залишав місце ДТП;

- у позивача право регресу до відповідача відповідно до норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виникло, тому звернення МТСБУ з претензією до відповідача про відшкодування шкоди не є зверненням спеціального суб`єкта, визначеного статтею 38 цього Закону, а є зверненням загального суб`єкта (потерпілої особи) на яку розповсюджується дія підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 зазначеного Закону;

- на позивача як загального суб`єкта звернення розповсюджуються норми пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

25. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. Оскільки МТСБУ з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 звернулося до Верховного Суду 10.07.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

31. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги МТСБУ про стягнення шкоди в порядку регресу.

32. Аналіз змісту доводів касаційної скарги МТСБУ свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заявленого ним позову, оскільки позивач не є потерпілою особою у розумінні Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та до нього не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов, відтак саме стаття 38 цього Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає випадки звернення МТСБУ з позовом у разі відшкодування ним шкоди.

33. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, заперечень відповідача, висновків суддів попередніх інстанцій, в ході касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень необхідним є надання оцінки застосування судами норм права з урахуванням змісту (суті) правовідносин, що склались між сторонами спору, підстав заявлених позивачем вимог та фактичних обставин, які передували виникненню спірних правовідносин.

34. Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.

Щодо правової природи спірних правовідносин

35. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

36. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

37. Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

38. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

39. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

40. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

41. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

42. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

43. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

44. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

45. Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

46. У справі, що розглядається МТСБУ в якості підстави заявлених вимог позивач посилається на невідшкодування відповідачем сплаченої МТСБУ в порядку статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП, як з`ясовано МТСБУ після здійснення ним відшкодування регламентної виплати, була застрахована відповідачем.

47. Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166 1187 1191 ЦК України.

48. Відповідач у свою чергу щодо позову МТСБУ заперечує, посилаючись, з поміж іншого, на обставини ненадання позивачем доказів несвоєчасного внесення ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" до ЦБД МТСБУ відомостей щодо полісу АК/1910361, станом на момент регламентної виплати, відсутність виникнення у МТСБУ права регресу на підставі пункту 38.2.3. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та пропуск позивачем річного строку з моменту настання ДТП для звернення з відповідною заявою про виплату, що є підставою для відмови у виплаті відшкодування відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 цього Закону.

49. Відмовляючи у задоволенні позову МТСБУ суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зазначив про безпідставність виплати позивачем регламентної виплати відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем та відсутність обов`язку у відповідача з виплати страхового відшкодування у порядку регресу відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 зазначеного Закону.

50. Утім такий висновок суддів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковим та зробленим із неправильним застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини й обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

51. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

52. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

53. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

54. Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

55. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

56. Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

57. Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

58. Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

59. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

60. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

61. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

62. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

63. У цій справі МТСБУ здійснив відшкодування регламентної виплати потерпілій у ДТП особі за страховика винної особи з посилання на те, що цивільно-правовова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП не була застрахованою хоча як згодом з`ясовано позивачем, після здійснення ним відшкодування регламентної виплати, така відповідальність була застрахована ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" (відповідачем у справі).

64. Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

65. Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)).

66. Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

67. Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

68. Тому під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування".

69. Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

71. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

72. Водночас регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

73. Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

74. Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

75. Крім того, варто враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні) (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16).

76. У той час як згідно положення статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов`язання - кредитор (аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

77. Тому у разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).

78. Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц).

79. Суд акцентує, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги судам належить розрізняти поняття "регресу" та "суброгації".

80. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема вирішує питання про те, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

81. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2017 відбулась ДТП в ході якої відбулось зіткнення транспортного засобу "УРАЛ 375 з транспортним засобом "Volkswagen" внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

82. Також судами з`ясовано, що відповідно до довідки про ДТП Тячівського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 01.08.2017 № 3017074452266305 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "УРАЛ 375" була застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", тоді як власника автомобіля "Volkswagen" - у ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія".

83. Як свідчать матеріали справи 27.11.2017 за заявою власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen" (потерпіла особа) МТСБУ (позивач) здійснило регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2017 № 1262182.

84. Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування";

85. Звертаючись із позовом до суду МТСБУ обґрунтував наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу із посиланням на приписи статі 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначивши про здійснення ним регламентної виплати потерпілій у ДТП особі регламентної за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП була застрахована відповідачем.

86. Правовий статус МТСБУ у свою чергу визначено в Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

87. Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

88. Отже у спірних правовідносинах позивач не є страховиком потерпілої особи (власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen") за договором добровільного страхування, а регламентна виплата, яку здійснило МТСБУ цій особі припинила деліктне зобов`язання між власником транспортного засобу "УРАЛ 375 та власником транспортного засобу "Volkswagen".

89. Враховуючи вищенаведене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі не є суброгацією.

90. Однак, суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи наведеного вище не врахували та не з`ясували належним чином правову природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору, відтак дійшли передчасного висновку про поширення на спірні правовідносини положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачено право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого річного строку на звернення до нього із заявою про його виплату.

91. Передбачений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річний строк існує у зв`язку з існування деліктного зобов`язання. У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у зобов`язанні зі збереженням самого зобов`язання.

92. Тобто відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Тому в такому разі підлягають поширенню на відповідні правовідносини суброгації положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що й було безпосередньо враховано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, на яку посилаються суди в оскаржуваних судових рішеннях, але яка не є релевантною до правовідносин цієї справи.

93. Так, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі з урахуванням наведеного вище не є суброгацією з урахуванням чого висновки судів попередніх інстанцій щодо поширення на ці правовідносини положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є помилковими, зробленими із невірним застосуванням норм матеріального права.

94. Ураховуючи наведене на спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.

95. Оскільки регламентну виплату МТСБУ здійснено потерпілій особі 27.11.2017, а позов подано до суду 19.12.2019 позовна давність у цій справі не попущена.

Щодо суті та обґрунтованості заявлених вимог про стягнення шкоди

96. Згідно з абзацом 2 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

97. Виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ передбачено статтями 41 та 42 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У вказаних нормах визначено, що МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, передбачених цим Законом.

98. Як уже зазначалось вище, підставою заявлених вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу позивачем визначено із посиланням на приписи статей підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункт 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обставини перерахуванням ним в порядку статті 41 зазначеного Закону потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП, як з`ясовано МТСБУ після здійснення ним відшкодування регламентної виплати, була застрахована відповідачем.

99. Відповідно до пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підпункт 38.2.1.); до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій (підпункт 38.2.2.); до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом (підпункт 38.2.3.); до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини (підпункт 38.2.4.); до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди (підпункт 38.2.5.).

100. Отже, зазначена стаття передбачає наявність у МТСБУ права на пред`явлення регресного позову за наявності однієї з умов, що вказані у підпунктах 38.2.1. - 38.2.5. пункту 38.2. цієї статті.

101. Наведений у цій статті Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перелік умов виникнення у МТСБУ права на подання регресного позову до суду є вичерпним.

102. МТСБУ позов у цій справі подано в порядку підпункту 38.2.3. пункту 38.2.1. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом).

103. Застосування підпункту 38.2.3. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перебуває у взаємозв`язку та корелює з підпунктом "б" пункту 41.1 статті 41 цього Закону, наявність наведених обставин в якому є передумовою пред`явлення позову МТСБУ в порядку регресу до страховика. Тому посилання позивача в якості передумов звернення з цим позовом до страховика на підпункт "а" пункту 41.1 статті 41 Закону є помилковим, оскільки його застосування корелює з пунктом 3.8.2.1 Закону.

104. Однак зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц). Тому під час оцінки заявлених вимог суд виходить з природи (характеру, змісту) обставин, яким він обґрунтовує такі вимоги, яким в цьому разі є підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

105. Відповідно до підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.

106. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 цього Закону).

107. Аналіз наведених норм свідчить, що відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням належного потерпілому транспортного засобу у результаті ДТП, на підставі положень підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону не здійснюється, оскільки цей Закон не покладає такого обов`язку на МТСБУ (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 607/1881/16-ц).

108. Звідси позивачем помилково визначено в якості правової підстави заявлених вимог про стягнення 100 000,00 грн норми підпункту 38.2.3. пункту 38.2. статті 38, підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону, оскільки ними передбачено обмеження обов`язку МТСБУ відшкодувати за рахунок коштів фонду спричинену потерпілому невстановленим транспортним засобом шкоду поширюється й на шкоду, завдану майну потерпілого пошкодженням його транспортного засобу.

109. Наведені позивачем обставини в якості підстав заявлених вимог не підпадають також під решту умов вміщених у підпунктах 38.2.1. - 38.2.5. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з наявністю яких пов`язане виникнення у МТСБУ права на пред`явлення регресного позову.

110. Одночасно беззаперечним є й той факт, що МТСБУ здійснено відшкодування регламентної виплати потерпілій особі, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП була застрахована відповідачем.

111. Судом враховується, що завданням господарського судочинства згідно із частиною першою статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

112. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії").

113. У рішенні у справі "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

114. Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

115. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

116. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

117. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

118. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

119. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19).

120. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

121. Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

122. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1)набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2)відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

123. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19)).

124. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

125. Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

126. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

127. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey), заява N 22479/93, пункт 55,ECHR 1999-VI)

128. Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, засади визначені пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України такі як справедливість, добросовісність та розумність.

129. Аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

130. Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.

131. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку. У справі, що переглядається, збагаченням є збереження страховиком без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він згідно закону мав виплатити потерпілій особі враховуючи спричинену шкоду його страхувальником.

132. Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страховика за рахунок зменшення (звільнення) його від виконання обов`язку з відшкодування шкоди завданої потерпілій особі його страхувальником.

133. У справі, що розглядається таке зменшення обов`язку відповідача як страховика винної особи у ДТП відбуло відбулось за рахунок МТСБУ (позивача). При цьому у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відсутні достатні правові підстави для звільнення його від виконання цього обов`язку з огляду на встановлені судами попередніх інстанції обставини укладення між ним та власником автомобіля "УРАЛ 375" договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому він є достатньо обізнаним про наявність у нього відповідного обов`язку з відшкодування шкоди.

134. З урахуванням наведеного висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову МТСБУ є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Щодо суті касаційної скарги

135. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про задоволення касаційної скарги МСТБУ повністю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

136. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

137. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

138. З огляду на вищевикладене, постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 підлягають скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про повне задоволення позову МТСБУ.

Щодо судових витрат

139. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

140. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про повне задоволення позову МТСБУ витрати скаржника зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарги підлягають покладенню на відповідача.

Висновки щодо застосування норм права

141. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини регрес та суброгацію відповідно.

142. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

143. Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

144. У разі суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.

145. Тлумачення змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку шляхом уникнення його виконання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 311 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 скасувати повністю.

3. Ухвалити нове рішення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код - 22945712) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код - 21647131) шкоду в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.), 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору сплаченого за подання позову, 2 881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 50 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський