№ 910/18286/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18286/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Мамалуя О.О., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.

за участю представників:

Позивача: Шубака М.І.

Відповідача : Яковенка О.О.

Третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020

(головуючий - Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020

(суддя Борисенко І.І.)

у справі №910/18286/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна мережа"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" (далі - ТОВ"Айлант Сервіс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним договору поруки № 4У13653 И/П від 16.11.2016 (далі - договір поруки ).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки № 4У13653 И/П від 16.11.2016, укладений позивачем під впливом обману, з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним згідно з підстав визначених у ст. 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

При цьому, позивач посилається на те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, увів в оману ТОВ"Айлант Сервіс" про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна мережа") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки.

Також позивач зазначає, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, оскільки останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів. Крім того, позивач вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки, з метою реалізації плану "трансформації" та ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору (якби позивач знав про відсутність забезпечення, він не уклав би з відповідачем договори кредиту та поруки).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна мережа" (далі - ТОВ "Українська кабельна мережа" .

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, у позові відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовано тим, що

- кредитний договір укладений виключно для фінансування поточної діяльності позивача, а укладення оспорюваного договору поруки відбулось не внаслідок отримання кредиту позивачем, а внаслідок вільного волевиявлення сторін;

- доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками АТ КБ "Приватбанк" та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю АТ КБ"Приватбанк" матеріали справи не містять;

- жодних посилань на те, що кредитний договір та оскаржуваний договір поруки укладаються з метою отримання прибутку ТОВ"Айлант Сервіс" у вигляді продажу/отримання ним у власність майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у наданих до матеріалів справи документах не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок про це в самих договорах. Не містять відповідні договори і даних щодо такого майна та щодо "так званої трансформації кредитного портфелю банку", про яку йдеться в позовній заяві;

- позивачем не доведено, що представниками АТ КБ "Приватбанк" повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину, як не доведено і те, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання відповідача запевнити позивача про такі властивості й наслідки договору поруки, які насправді наступити не можуть;

- позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману, а відтак вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки, на підставі статей 215 230 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Посилаючись на п. 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень ст. 230 ЦК України та ст. 165 ГПК України.

9. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник стверджує, що судові рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України. Зокрема, посилається на те, що 17.02.2020 ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання позивача про витребування у Банку доказу - рішення правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016; вимоги цієї ухвали Банк не виконав, що призвело до неповноти встановлення всіх обставин справ та позбавило позивача можливості довести ту обставину, що укладення оспорюваного договору поруки та його виконання відбулось згідно з рішенням правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016; суд першої інстанції не з`ясував причин невиконання ухвали суду від 17.02.2020, а апеляційний господарський суд залишив поза увагою такі порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Скаржник вважає, що невиконання ухвали суду першої інстанції про витребування документів є порушенням принципу, який закріплений в ст. 18 ГПК України (обов`язковість судового рішення) та зазначає про порушення судами ст. 236 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відповідачем подано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених позивачем у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2016 між ТОВ "Айлант Сервіс" (позичальник) та ПАТ "КБ"Приватбанк" (наразі АТ КБ "Приватбанк") укладено кредитний договір № 4А16119Г (далі - кредитний договір), згідно якого позивач отримав кошти у розмірі 2 950 000 000,00 грн для фінансування своєї поточної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

12. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №4А16119Г від 16.11.2016 термін повернення кредиту - 10.11.2026.

13. Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору; сплатити відсотки за користування кредитом; повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (п. 2.2.1-2.2.3 кредитного договору ).

14. Згідно з п. 6.1 кредитного договору №4А16119Г від 16.11.2016 цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

15. Відповідно до протоколу № 14/11/2016 від 14.11.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Айлант Сервіс", по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 2 950 000 000,00 грн.

16. Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 15.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 15.11.2016, що були надані ТОВ "Айлант Сервіс" АТ КБ "Приватбанк", метою кредитування ТОВ "Айлант Сервіс" є фінансування поточної діяльності.

17. 16.11.2016 між ТОВ "Айлант Сервіс" (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4У13653И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Українська кабельна мережа" своїх зобов`язань за Кредитними договорами (п. 1 договору поруки).

18. Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

19. Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

20. Згідно з п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

21. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

22. Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

23. Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

24. Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

25. Судами встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення №20 від 17.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 09.10.2013 №4У13653И відповідно до договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016; сума грошових коштів - 328097767,13 грн, платіжне доручення №21 від 17.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 11.10.2013 №4У13654И відповідно до договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016; сума грошових коштів - 189412828,85 грн, а також, платіжне доручення №22 від 17.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 17.02.2014 №4У14131И відповідно до договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016; сума грошових коштів - 54882602,70 грн.

Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

27. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Касаційне провадження у справі відкрито, згідно з пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

29. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.

30. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень статті 230 ЦК України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.

31. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

32. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

33. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

34. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/60/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенак", про визнання недійсним договору поруки № 4Т13585И/П, укладеного 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" і Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк".

35. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поруки №4Т13585И/П від 08.11.2016 у справі № 910/60/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" стверджувало, що оспорюваний договір поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016 укладений позивачем під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним, на підставі статті 230 ЦК України. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" посилалось на те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, увів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенак") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки. Позивач, окрім того, зазначав, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, що свідчить про те, що останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів. Вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки з метою реалізації плану "трансформації" та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

36. В ході розгляду справи № 910/60/20 судами було установлено, що: рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", оформленим протоколом № 30/10/2016-1 від 30.10.2016, вирішено укласти з Акціонерним товариством "КБ "Приватбанк" кредитний договір; з техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016, заявки на отримання кредиту від 24.10.2016 вбачається, що метою кредитування та цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства. При цьому, заявка на отримання кредиту від 24.10.2016 не містить посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами, на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором); жоден пункт кредитного договору № 4Л16028Г від 31.10.2016 не містить умов про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016; позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк" повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за відповідними кредитними договорами); недоведення позивачем вчинення відповідачем винних, навмисних дій, які свідчили про намагання останнього запевнити позивача про такі наслідки договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016, які насправді наступити не можуть.

37. Враховуючи встановлені обставини та застосовуючи положення статті 230 ЦК України, суди у справі № 910/60/20 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 02.12.2020.

38. Крім того, за подібних правовідносин Верховним Судом, 16.02.2021, було розглянуто справу № 910/18703/19. У вказаній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4М14102И/П, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд". Звертаючись з позовом у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" вказувало на те, що оспорюваний договір поруки від 20.10.2016 № 4М14102И/П укладений позивачем під впливом обману, з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним, з підстав визначених у ст. 230 ЦК України. При цьому, позивач, обґрунтовуючи позов, посилався на ті ж самі обставини, за яких укладено оспорений договір, що і у справі № 910/60/20.Судами у справі № 910/18703/19 було встановлено ті ж самі фактичні обставини справи, що і в справі № 910/60/20, з матеріально правовим обґрунтуванням, як і у справі № 910/60/20. Зважаючи на встановлене, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/18703/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/18703/19 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційну скаргу ТОВ "Боранд Трейд", з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишено без задоволення, судові рішення без змін.

39. З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справах № 910/60/20, № 910/18703/19 та справі № 910/18286/19 є подібними, у розумінні критеріїв подібності.

40. Отже, переглядаючи судові рішення у справі № 910/60/20 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 230 ЦК України Верховний Суд вказав, що: "У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Водночас, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.".

41. Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі правозастосування повністю відповідає такому висновку, отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а тому колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

42. З врахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Айлант Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №910/18286/19, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, зважаючи на положення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

43. Також позивач, у касаційній скарзі, посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 4 статті 165 ГПК України у подібних правовідносинах, стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача з обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги.

44. За вимогами зазначеної норми, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

45. Проте Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не зазначив у відзиві про незгоду з твердженнями позивача щодо відсутності договорів застави (іпотеки), які забезпечують первісні кредитні договори. Наведені доводи відповідача спростовуються змістом відзиву відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що всі наведені твердження та обґрунтування позивача не відповідають дійсності та приписам чинного законодавства України. Отже, посилання позивача на положення частини 4 статті 165 ГПК України є безпідставним.

46. Також, обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження передбачених п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник стверджує, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України. Зокрема, зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 17.02.2020 було задоволено клопотання позивача про витребування у Банку доказів, а саме - рішення правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016, яку Банк не виконав, а суд першої інстанції причин невиконання ухвали не з`ясував. При цьому, апеляційний господарський суд залишив поза увагою такі порушення норми процесуального права судом першої інстанції.

47. Однак, такі доводи касаційної скарги є безпідставними, з огляду на таке.

48. Розглянувши доводи, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, судом касаційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять ухвали суду першої інстанції від 17.02.2020, на яку вказує скаржник у касаційній скарзі, і якою, на думку скаржника судом витребувано зазначені докази.

49. Отже, безпідставними є доводи касаційної скарги про невиконання Банком ухвали суду від 17.02.2020, оскільки матеріали справи не містять такої ухвали, отже, судом першої інстанції не було витребувано зазначені докази.

50. Разом з цим, щодо клопотання про витребування доказів судом, яке подано 25.02.2020, яке наявне в матеріалах справи, касаційний суд зазначає наступне.

51. Частиною першою статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

52. Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

54. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

55. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ"Айлант Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом 20.12.2019. При цьому, разом з позовом позивачем не було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, рішення правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016.

56. Клопотання про витребування доказів - рішення правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016, позивачем подано 25.02.2020. Тобто, через два місяці після звернення з позовом до суду.

57. У судовому засідання 27.02.2020 судом першої інстанції було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, відповідач проти поданого клопотання заперечував, вказуючи на пропуск позивачем строку на подачу такого клопотання, зважаючи на встановлені обставини, суд відмовив у задоволенні поданого позивачем клопотання. За результатами проведеного 27.02.2020 судового засідання Господарським судом міста Києва прийнято відповідну ухвалу та оголошено перерву у судовому засіданні до 07.04.2020. Розгляд справи 07.04.2020 не відбувся, у зв`язку з запровадженням в Україні карантинних заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами). В наступному ухвалами від 12.05.2020, 18.06.2020 розгляд справи відкладався, останньою ухвалою розгляд справи призначено на 30.07.2020.

58. Оскільки, у судовому засіданні позивач підтримував клопотання про витребування доказів, у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.07.2020, з приводу розглянутого судом клопотання про витребування доказів, суд першої інстанції вказав, що подане позивачем клопотання про витребування доказів подано з пропуском строку, встановленого у ст. 81 ГПК України, при цьому, подане клопотання не містить обґрунтування неможливості подання клопотання у строк встановлений законодавством, як і не містить обґрунтування, які обставини будуть підтверджені витребуваними доказами.

59. З врахуванням зазначеного, касаційний суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 18 236 ГПК України, оскільки, касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. 81 ГПК України, було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

60. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

61. Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 4 частини 2 статті287 ГПК України, отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд, згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України, на яку скаржник посилається в обґрунтування порушення судами положень ст. 18 236 ГПК України.

63. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в частині підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скарга є безпідставною, отже оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку) (пункт 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

65. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

66. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційне провадження у справі № 910/18286/19 за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 залишити без змін.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

Розподіл судових витрат

68. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішення немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №910/18286/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. У задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №910/18286/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відмовити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №910/18286/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.О. Мамалуй

В.І. Студенець