№ 910/19066/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа №910/19066/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Жукова Л.А.,

від відповідача: Бондаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва (Гумега О.В.)

від 25.03.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Скрипка І.М., Гончаров

С.А., Хрипун О.О.)

від 25.11.2024 (повний текст складений 13.12.2024)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 20 350 287,69 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 20 350 287,69 грн за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 09.11.2022 №0112-16013 (далі - Договір), з яких: 7 958 869,36 грн - інфляційні втрати, 12 391 418,33 грн - три проценти річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором у частині оплати допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, що надавалися йому Позивачем у період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19066/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 958 869,36 грн інфляційних втрат, 12 391 418,33 грн трьох процентів річних, а також 244 203,46 грн судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:

1) щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних:

- Відповідач виконав свої грошові зобов`язання за Договором частково та з простроченням, що фактично не заперечувалося ним у відзиві. Оскільки Відповідач у встановлений Договором строк не виконав обов`язку з оплати наданих послуг, його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив. Отже, існують підстави для застосування відповідальності, встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- посилання Відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може братися до уваги. Недодержання обов`язків контрагентом Відповідача не є підставою для звільнення останнього від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг;

- суд дослідив наведену Позивачем інформацію про стан взаєморозрахунків сторін за Договором за період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року, що містить, зокрема: 1) визначені дати оплати за спірними актами приймання-передачі наданої допоміжної послуги відповідно до умов Договору і Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання) (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 08.11.2021 №2003; 2) дати та суми здійснених Відповідачем фактичних платежів. З урахуванням цього визначено суми заборгованості та кількість днів прострочення оплати, за які Позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Матеріалами справи підтверджується, а Відповідач не заперечив вказані дані, не надав суду контррозрахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат;

- здійснивши перерахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони підлягають стягненню з Відповідача за порушення ним обов`язку з оплати послуг, наданих у період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року (з урахуванням часткових оплат);

2) щодо відсутності підстав для зменшення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних:

- нарахування інфляційних втрат на суму боргу і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми;

- статті 230 233 Господарського кодексу України та статті 549 551 ЦК України передбачають право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), тоді як стягнення трьох процентів річних не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18);

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку послався Відповідач, викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України; надано оцінку правовідносинам, за яких сторони в договорі збільшили розмір процентів річних. Водночас у цій справі (№910/19066/23) сторони не збільшували вказаний розмір. Застосування Позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України здійснено з урахуванням трьох процентів річних, що відповідає чинному законодавству України, і такий розмір не є надмірним;

3) щодо відстрочення виконання рішення суду:

- Відповідач не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання;

- скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання;

- Відповідач не надав доказів, що підтверджують погіршення фінансового стану чи призупинення його діяльності внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим. В умовах воєнного стану продовжує працювати не тільки Відповідач, а й Позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації;

- у заяві Відповідача відсутнє обґрунтування можливості погашення заборгованості за рішенням суду саме в річний строк.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 рішення суду першої інстанції скасовано частково; викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою:

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 958 869,36 грн інфляційних втрат, 12 391 418,33 грн трьох процентів річних, 244 203,46 грн судового збору;

- заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволено;

- відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19066/23 строком на 1 рік з дня його прийняття.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Відповідача.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з наявністю підстав для задоволення позову, але дійшов висновку про необхідність відстрочення виконання рішення суду першої інстанції за заявою Відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

7. 30 грудня 2024 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №910/19066/23, у якій просить:

- скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення зі Скаржника трьох процентів річних у розмірі 12 391 418,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 958 869,36 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Позивача у повному обсязі;

- судові витрати покласти на Позивача.

8. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України), та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину другу статті 625 ЦК України без урахування висновків, викладених у:

- постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19 та від 03.04.2020 у справі №920/653/19 (сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові); зазначає, що не здійснював користування коштами, які підлягали сплаті Позивачу, отже позовні вимоги є необґрунтованими;

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо права суду за певних умов зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника).

9. 23 січня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

10. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення.

11. 08 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав додаткові письмові пояснення до касаційної скарги (з дозволу Верховного Суду, наданого в судовому засіданні, що відбулося 28 січня 2025 року), в яких зазначає:

- тлумачення судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 можливо звести до того, що це позбавляє суди дискреційних повноважень на розгляд питання зменшення відсотків річних у випадку, якщо вони нараховані у розмірі трьох процентів річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України;

- Велика Палата Верховного Суду у справі №910/14524/22 констатувала можливість розгляду судами питання зменшення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України трьох процентів річних у контексті наявності / відсутності порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, незалежно від їх розміру. У зменшенні розміру трьох процентів річних відмовлено, проте не на підставі висновку про відсутність як таких дискреційних повноважень суду (як у справі, що розглядається), а з огляду на відсутність фактичних обставин, які могли б обумовити таке зменшення;

- одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом. Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та постанові Верховного суду від 15.08.2023 у справі №924/1277/20.

12. 10 лютого 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу (з дозволу Верховного Суду, наданого в судовому засіданні, що відбулося 28 січня 2025 року), в яких зазначає:

- Велика Палата Верховного Суду у справі №910/14524/22 не встановила підстав для зменшення розміру трьох процентів річних, нарахованих позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України, та, відповідно, для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення цих відсотків;

- відповідно до актуальних висновків Верховного Суду: 1) можливість зменшення інфляційних втрат не передбачена статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 551 ЦК України; 2) згідно зі статтею 233 ГК України та статтею 551 ЦК України, якими обґрунтоване клопотання Скаржника від 24.03.2024, за певних умов можуть бути зменшені судом лише штрафні санкції (неустойка (пеня, штраф); 3) розмір річних може бути зменшений судом за певних умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18), наявність яких не встановлена судами попередніх інстанцій за наявними в матеріалах справи доказами;

- у наведених Скаржником постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19 та від 18.03.2020 у справі №902/417/18 відсутній протилежний правовий висновок щодо застосування статті 625 ЦК України. Такими чином, Скаржник не підтвердив наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Г ПК України.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Позивач є учасником ринку електричної енергії, постачальником допоміжних послуг відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". Скаржник виконує функції оператора системи передачі електричної енергії.

14. Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 затверджено типовий договір про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності.

15. 09 листопада 2022 року Скаржник (оператор системи передачі, ОСП) акцептував заяву-приєднання Позивача (постачальника допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, ПДП) до Договору.

16. Договір є публічним, розміщений на офіційному сайті Скаржника та укладений сторонами в порядку статей 633 634 641 642 ЦК України.

17. ПДП зобов`язався надавати допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності (далі - ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання), резервів відновлення частоти (вторинне регулювання) і резервів заміщення (третинне регулювання), відповідно до умов Договору, а ОСП зобов`язався здійснювати оплату за надані ДП відповідно до умов Договору та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) (пункт 1.2 Договору).

18. Надання ПДП ОСП письмової згоди на приєднання до Договору (далі - заява-приєднання), що є додатком 1 до нього, є погодженням пропозиції на приєднання до Договору, а також зобов`язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ПДП зі сторони ОСП (пункт 1.3 Договору).

19. Відповідно до пункту 1.4 Договору придбання ДП здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП, визначеними Правилами ринку.

20. Згідно з пунктом 1.5 Договору він укладається за умови приєднання ДП до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та договору про участь у балансуючому ринку.

21. Загальна вартість Договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом його дії, за надані на умовах Договору ДП. Обчислення платежів та розрахунок цін здійснюється відповідно до Правил ринку (пункт 2.1 Договору).

22. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що обсяги фактично наданих ДП упродовж кожного розрахункового періоду розраховуються за результатами моніторингу надання ДП, який проводиться відповідно до Правил ринку.

23. Для визначення фактичного обсягу ДП ОСП керується даними інформаційного обміну, що здійснюється між ПДП та ОСП відповідно до Правил ринку (пункт 3.2 Договору).

24. Згідно з пунктами 6.1-6.4 Договору:

- виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому Договорі, та Правил ринку;

- ПДП складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих ДП з регулювання частоти та активної потужності до 08 числа місяця, наступного за тим, у якому такі послуги надавались;

- ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені;

- ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення акта ПДП на адресу ОСП (у випадку непідписання або ненаправлення акта, або мотивованих зауважень до нього в п`ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.

25. Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 Договору він набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була подана заява-приєднання. Якщо жодна із сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну ді Договору з ініціативою щодо розірвання, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

26. У пунктах 13.1, 13.2 Договору зазначено, що він може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін регулятором до типового договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності.

27. Позивач стверджує, що надав Відповідачу у період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року ДП згідно з актами приймання-передачі наданої ДП для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України. Сторони підписали акти коригування. Разом з актами приймання-передачі та актами коригування Відповідачу в електронній формі були направлені рахунки-фактури на оплату ДП за спірний розрахунковий період. Крім того, Позивач зареєстрував податкові накладні та розрахунки коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

28. Частина грошових зобов`язань Скаржника з оплати наданих Позивачем ДП за період грудень 2022 року - лютий 2023 року була припинена внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

29. 22 червня 2023 року на виконання наказу Міністерства енергетики України від 16.06.2023 №199 сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором (заборгованість Скаржника) та за договором від 04.06.2019 №0112-03015 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

30. Унаслідок здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Скаржника з оплати допоміжних послуг, наданих Позивачем за період грудень 2022 року - лютий 2023 року, було припинене на загальну суму 140 745 109,64 грн. Факт зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується актом зарахування згідно з Договором та договором від 04.06.2019 №0112-03015 від 22.06.2023, підписаним сторонами з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

31. Крім того, враховуючи наявність заборгованості Скаржника перед Позивачем за іншими договорами, що передбачають оплату коштів, 21 липня 2023 року Позивач із використанням засобів поштового зв`язку надіслав на адресу Скаржника заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 752 385,47 грн у порядку статті 601 ЦК України від 21.07.2023 №01-1.3/01240.

32. Зобов`язання Скаржника з оплати допоміжних послуг, наданих Позивачем за Договором у лютому 2023 року, було припинене на загальну суму 3 752 385,47 грн. Факт зарахування зустрічних однорідних вимог на відповідні суми згідно з актом зарахування від 22.06.2023 та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.07.2023 №01-1.3/01240 не заперечувався Скаржником.

33. Скаржник повинен був оплатити надані Позивачем послуги за спірний період у строки, визначені відповідно до умов Тимчасового порядку, водночас виконав свій обов`язок частково та з простроченням.

Рух справи в суді касаційної інстанції

34. Верховний Суд ухвалою від 09.01.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника та призначив її розгляду на 28 січня 2025 року.

35. У судовому засіданні, що відбулося 28 січня 2025 року, Верховний Суд оголосив перерву до 11 лютого 2025 року.

36. Ухвалою від 11.02.2025 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №910/19066/23 до завершення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/444/24.

37. Ухвалою від 05.03.2025 Верховний Суд поновив провадження у справі №910/19066/23 у зв`язку з поверненням справи №922/444/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

38. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві та додаткових письмових поясненнях, наданих з дозволу Суду, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

39. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №910/19066/23 в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 12 391 418,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 958 869,36 грн.

40. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

41. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

42. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

43. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

44. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

45. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

46. Суди встановили, а Скаржник не заперечував, що грошові зобов`язання за Договором були виконані ним частково та з простроченням, що слугувало підставою для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Контррозрахунок сум, визначених Позивачем, Скаржник не надав.

47. Разом із тим Скаржник вважає, що суди неправильно застосували частину другу статті 625 ЦК України, зокрема, не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19 та від 03.04.2020 у справі №920/653/19; зазначає, що не здійснював користування коштами, які підлягали сплаті Позивачу, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

48. Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника, виходячи з таких мотивів.

49. Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

50. Таким чином, прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити кредитору певну грошову суму, але неправомірно не сплачує її, визнається користуванням чужими коштами (аналогічна позиція викладена в пункті 33 постанови Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №921/460/22, пункті 5.25 постанови Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №910/6267/23, пункті 20.8 постанови Верховного Суду від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та інших).

51. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

52. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

53. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

54. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від нього і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

55. Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

56. Підсумовуючи, Суд наголошує, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, крім суми основного боргу:

1) три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - особливий вид цивільно-правової відповідальності за прострочення боржником грошового зобов`язання (користування чужими коштами);

2) суму інфляційних втрат - компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

57. Оскільки Скаржник прострочив свої грошові зобов`язання за Договором - оплатив допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності, що надавалися йому Позивачем у період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року, з порушенням встановленого строку, вказане визнається користуванням чужими грошовими коштами (пункти 49, 50 цієї постанови).

58. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

59. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.04.2020 у справі №914/1001/19 та від 03.04.2020 у справі №920/653/19, на які посилається Скаржник, не суперечать висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі (№910/19066/23). Позивач мав право нарахувати та пред`явити до стягнення зі Скаржника інфляційні втрати й три проценти річних.

60. Скаржник також стверджує, що суди неправильно застосували частину другу статті 625 ЦК України, оскільки не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо права суду за певних умов зменшити як розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позаяк усі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

61. Водночас у справі №902/417/18 сторони погодили в договорі зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що визначені договором проценти річних фактично є способом отримання кредитором доходу, тож з метою запобігання безпідставному збагаченню обмежила розмір належної до стягнення суми процентів річних. Сума заборгованості за договором поставки на момент звернення з позовом майже вдвічі перевищувала суму прострочення. Отже, саме з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання, вочевидь, більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду обмежила розмір санкцій сумами, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у їх стягненні з цих підстав.

62. Верховний Суд неодноразово зазначав, що зменшення розміру процентів річних у справі №902/417/18 відбулося саме з урахуванням конкретних обставин (пункт 7.43 постанови від 03.12.2024 у справі №910/9206/23, пункт 7.48 постанови від 24.09.2024 у справі №910/8272/23, пункти 58-59 постанови від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, постанова від 03.08.2023 у справі №922/567/22).

63. Отже, зменшення розміру процентів річних судом передбачає наявність певних умов. Лише з урахуванням обставин, які мають юридичне значення, суд має право зменшити розмір процентів річних.

64. Право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, визначене частиною другою статті 625 ЦК України, є гарантіями, які надають кредитору можливість захистити власні інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, що через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

65. У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала загальний висновок про можливість суду зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави й обставини для такого зменшення суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №904/3177/20, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024 у справі №910/2440/23, Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №915/534/22).

66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 також вказано, що зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. У питаннях підстав для зменшення розміру відсотків не може бути подібних правовідносин, оскільки щоразу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

67. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості / неможливості зменшення розміру відсотків, нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України, оцінюючи обставини, які мають істотне значення. Вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, який не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Г ПК України).

68. У справі, що переглядається (№910/19066/23), застосування відповідальності за порушення Скаржником грошового зобов`язання відбулося з урахуванням річних на рівні трьох процентів. Зважаючи на встановлені фактичні обставини, суди виснували, що цей розмір не є надмірним.

69. Водночас щодо інфляційних втрат, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду не вказувала про можливість їх зменшення (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №917/991/22 та від 01.10.2024 у справі №910/18091/23).

70. Інші доводи Скаржника не охоплюються обраною підставою касаційного оскарження. Скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Г ПК України, отже має мотивувати неправильне застосування судами попередніх інстанцій конкретних норм матеріального права та / або недотримання вимог процесуального права з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а не наводити власні довільні міркування.

71. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які б могли слугувати підставою для скасування судового рішення.

72. Повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Скасування чи зміна судових рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі Скаржник аргументовано не довів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

74. Відповідно до частини першої статті 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати

76. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №910/19066/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець