ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2020 року
м. Київ
cправа № 910/1918/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, позивач, скаржник) - Кравченко О.К. (самопредставництво, витяг з наказу від 17.07.2017 № 563-ВК, копія наказу від 22.01.2020 № 3-ОД, копія положення віл 22.01.2020),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - ТОВ "ЕКО", відповідач) - Мицик О.Ю. (адвокат, посв. від 07.07.2017 № 6132/10),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді Хрипун О.О., Коробенко Г.П.),
у справі № 910/1918/19
за позовом АМК
до ТОВ "ЕКО",
про зобов`язання виконати рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2019 року АМК звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ЕКО" про зобов`язання виконати рішення АМК від 29.04.2015 №182-р (далі - Рішення АМК), а саме:
- пункт 37 резолютивної частини рішення АМК: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності із отримання та розповсюдження інформації до вимог законодавства про захист економічної конкуренції;
- пункт 38 резолютивної частини рішення АМК: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
1.2. Позовна заява мотивована невиконанням відповідачем зобов`язань, які встановлені пунктами 37 та 38 рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 №182-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яке відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов`язковим до виконання.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 позов задоволено повністю.
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АМК, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення у справі скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
4.1. Суд апеляційної інстанції:
4.1.1. порушив приписи статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 74 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
4.1.2. прийняв постанову без повного та всебічного дослідження обставин справи та неправильної оцінки доказів, що мають значення для справи.
4.2. 20.01.2020 АМК направив до суду касаційної інстанції додаткові пояснення. Оскільки такі пояснення є фактично доповненням до касаційної скарги і були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд не приймає їх до уваги в силу частини першої статті 298 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЕКО" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 29.04.2015 АМК за результатами розгляду справи №242-26.13/150-12 прийняв рішення №182-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким, зокрема:
- визнано, що ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Фора", ПАТ "Фуршет", ДП "Траверс Маркет", ДП "Фуд-Центр", ДП "Фуршет Центр", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Адвентіс", ПІІ "БІЛЛА-Україна", ТОВ "Край-2", ТОВ "НОВУС Україна", ТОВ "Спар-Центр", ТОВ "Мепромаг", ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна", здійснивши разом з ТОВ "АСНільсен Юкрейн" обмін інформацією та даними щодо істотних умов здійснення господарської діяльності з таким рівнем деталізації, агрегації та актуалізації, що сприяло координації конкурентної поведінки на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва, що призводить до обмеження конкуренції, вчинили порушення, передбачене частиною першою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва (пункт 1);
- визнано, що ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Фора", ПрАТ "Фуршет", ДП "Траверс Маркет", ДП "Фуд-Центр", ДП "Фуршет Центр", ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Адвентіс", ПІІ "БІЛЛА-Україна", ТОВ "Край-2", ТОВ "НОВУС Україна", ПрАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", ТОВ "Спар-Центр", ТОВ "Мепромаг", ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна", використавши схожі механізми взаємодії з постачальниками, які призводять до схожих змін цін на товари, які реалізуються торговельними мережами кінцевим споживачам, що призводять до обмеження конкуренції, при тому, що аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом першим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва (пункт 2);
- за порушення, передбачене в пункті 1 рішення, накладено на ТОВ "ЕКО" штраф у розмірі 50 000 грн. (пункт 11);
- за порушення, передбачене в пункті 2 рішення, накладено на ТОВ "ЕКО" штраф у розмірі 50 000 грн. (пункт 28);
- зобов`язано ТОВ "АС Нільсен Юкрейн", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Фора", ПрАТ "Фуршет", дочірнє підприємство "Траверс Маркет", ДП "Фуд-Центр", ДП "Фуршет Центр", ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Адвентіс", підприємство з іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна", ТОВ "Край-2", ТОВ "НОВУС Україна", ПрАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", ТОВ "Спар-Центр", ТОВ "Мепромаг", ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності із отримання та розповсюдження інформації до вимог законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 37);
- зобов`язано ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Фора", ПрАТ "Фуршет", ДП "Траверс Маркет", ДП "Фуд-Центр", ДП "Фуршет Центр", ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Адвентіс", ПІІ "БІЛЛА-Україна", ТОВ "Край-2", ТОВ "НОВУС Україна", ПрАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", ТОВ "Спар-Центр", ТОВ "Мепромаг", ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 38).
6.2. Супровідним листом від 12.05.2015 №143-26.13/09-4944 АМК направив копію рішення відповідачу, який був отриманий ТОВ "ЕКО" 22.05.2015.
6.3. Відповідач, не погодившись з Рішенням АМК, оскаржив його до Господарського суду міста Києва.
6.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/18925/15 у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЕКО" відмовлено повністю.
6.5. У відповідності до вимог частини другої статті 241 ГПК України рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/18925/15 набрало законної сили після повернення апеляційної скарги та згідно зі статею 18 ГПК України є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
6.6. ТОВ "ЕКО" повідомило АМК листом від 16.01.2016 №669 (вх.№8-01/514 від 21.01.2016) про виконання зобов`язань, передбачених резолютивною частиною Рішення АМК, зазначивши, що договірні відносини з ТОВ "АС Нільсен Юкрейн" припинено, договірні відносини з постачальниками/виробниками товарів відповідають всім вимогам чинного законодавства України, ціноутворення здійснюється з дотриманням вимог норм чинного законодавства України.
6.7. Проте, зважаючи на те, що жодних доказів на підтвердження цих тверджень відповідачем до вказаного листа надано не було, позивачем 19.02.2016 надіслано ТОВ "ЕКО" лист за № 143-26.13/03-1683, у якому йому запропоновано надати документи, які підтверджують виконання Рішення АМК. Однак ТОВ "ЕКО" відповіді на нього не надало.
6.8. З метою повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин, пов`язаних із виконанням Рішення АМК до ТОВ "ЕКО" було надіслано вимогу державного уповноваженого АМК від 19.05.2016 №143-26.13/03-5105 (далі - Вимога 1), в якій запропоновано надати інформацію та належним чином засвідчені документи про виконання рішення від 29.04.2015 № 182-р, а саме: по 3 копії договорів з усіма змінами і додатками, в кожній категорії товарів, укладені ТОВ "ЕКО" з найбільшими виробниками/постачальниками, які були чинні у період з 22.05.2015 по дату направлення вимоги (пункт 2 Вимоги 1); копії всіх договорів, крім постачання, укладених ТОВ "ЕКО" з суб`єктами господарювання, зазначені у пункті 2 цієї вимоги, чинні у період з 22.05.2015 по дату отримання цієї вимоги (пункт 3 Вимоги 1).
6.9. У відповідь на Вимогу 1 ТОВ "ЕКО" листом від 03.06.2016 №419/77юв (вх. №8-143/698-кі від 10.06.2016) надано інформацію, яка, за твердженням позивача, є неповною і не є підтвердженням того, що ТОВ "ЕКО" припинило порушення і привело свою діяльність у відповідність до вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
6.10. У зв`язку з наведеним ТОВ "ЕКО" надіслано вимогу державного уповноваженого АМК України від 22.06.2016 № 143-29/07-6520 (далі - Вимога 2), в якій запропоновано надати уточнюючу інформацію та документи щодо виконання Рішення АМК.
6.11. ТОВ "ЕКО" листом від 07.07.2016 за № 458/777юв (вх. № 8-01/6431 від 12.07.2016) звернулося до позивача з проханням надати більш тривалий термін для відповіді, а саме до 22.07.2016 включно, у зв`язку з тим що запитувана інформація є надто об`ємною. Листом АМК від 19.07.2016 № 143-29/03-7603 було подовжено ТОВ "ЕКО" строк для надання відповіді до 22.07.2016.
6.12. Запитувану інформацію на Вимогу 2 ТОВ "ЕКО" надано АМК листом від 22.07.2016 № 480/777юв (вх. № 8-143/829-кі від 25.07.2016).
6.13. Оскільки, за твердженням позивача, запитувана інформація була надана не в повному обсязі, тобто відповідач не виконав зобов`язання, передбачені пунктами 37 та 38 резолютивної частини Рішення АМК, він у відповідності до вимог статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" змушений звернутися до господарського суду з позовом у цій справі.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7.1. Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України":
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
частина перша статті 22:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
частина друга статті 22:
- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
стаття 25:
- з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
7.2. Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції":
частина перша статті 48:
- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
частина друга статті 56:
- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання;
7.3. ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності;
частина перша статті 14:
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
пункт 1 частини першої статті 308 (у редакції, чинній на час касаційного провадження):
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309 (у редакції, чинній на час касаційного провадження):
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача виконати пункти 37, 38 рішення АМК від 29.04.2015 №182-р .
9.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять інформації про отримання АМК України від відповідача документів, які підтверджують виконання ним зобов`язань, встановлених пунктами 37, 38 резолютивної частини рішення від 29.04.2015 № 182-р, докази на спростовування обставин, викладених у позовній заяві, відповідач суду не надав.
Також суд першої інстанції твердження відповідача про встановлення судами України відсутності порушення антиконкурентного законодавства всіма торговельними мережами учасниками розслідування та ТОВ "АС Нільсен Юкрейн" визнав такими, що не відповідають дійсності, оскільки кожне з судових рішень стосувалось визнання недійсним рішення АМК України № 182-р від 29.04.2015 частково лише щодо окремих десяти суб`єктів господарювання, які оскаржили рішення позивача. До вказаного переліку суб`єктів господарювання відповідач не відноситься.
9.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Рішення АМК є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковим до виконання, а доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, не можуть братись до уваги, оскільки дана особа вже скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що в оскаржуваному рішенні суд визнав доведеними обставини невиконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань, визначених пунктами 37, 38 рішення АМК, оскільки відповідачем надана недостовірна інформація про відсутність договірних відносин з ТОВ "АС Нільсен Юкрейн". На підтвердження цього суд першої інстанції послався на те, що ТОВ "АС Нільсен Юкрейн" на вимогу АМК України від 22.06.2016 за №143-29/07-6523 листом від 11.07.2016 №144 (вх. від 11.07.2016 №8-143/6403) повідомило протилежну інформацію - про наявність договірних відносин між ним та відповідачем, надавши копію договору від 16.04.2014 №51/15-14 (термін дії договору з 16.04.2014 до 16.04.2024).
Однак, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив відсутність серед них вимоги АМК України від 22.06.2016 за №143-29/07-6523, направленої на адресу ТОВ "АС Нільсен Юкрейн", листа ТОВ "АС Нільсен Юкрейн" від 11.07.2016 №144, копії договору від 16.04.2014 №51/15-14.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що матеріали цієї судової справи не містять подання про початок розгляду справи від 24.10.2016 №143-01/17 про порушення ТОВ "ЕКО" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Однак суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача стосовно того, що дії ТОВ "ЕКО", що полягають у поданні інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого АМК України від 19.05.2016 № 143-26.13/03-5105 та вимогу державного уповноваженого АМК України від 22.06.2016 № 143-29/07-6520 у встановлені ними строки, містять ознаки порушень, передбачених пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", констатував, що дана обставина підтверджується складеним позивачем поданням.
9.4. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
9.5. Зі змісту позовних вимог у цій справі вбачається, що предметом розгляду та дослідження в ній могли і мали бути виключно обставини, пов`язані з фактичним виконанням або невиконанням відповідачем пунктів 37, 38 Рішення АМК, оскільки згадане рішення на час розгляду позову було чинним і обов`язковим до виконання.
9.6. Як встановлено судом апеляційної інстанції, АМК не надав належні, допустимі та достовірні докази виконання ТОВ "ЕКО" пунктів 37, 38 Рішення АМК не в повному обсязі, а суд першої інстанції, визнаючи позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, послався на докази, які відсутні у матеріалах справи.
9.7. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
9.8. Доводи, які викладені у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.
9.9. Суд касаційної інстанції, вивчивши встановлені судами обставини справи та проаналізувавши норми, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених ним законодавчих приписів та на підставі ретельного дослідження фактичних обставин справи і поданих у ній доказів у порядку статті 86 ГПК України (у редакції, чинній на час касаційного провадження), обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.
9.10. За приписами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша і третя статті 13).
9.11. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
9.12. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
9.13. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
9.14. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.
10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
11. Судові витрати
11.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 910/1918/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко