№ 910/19641/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/19641/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Франюка А.В.

відповідача - Кобця Р.Ю.,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (суддя Плотницька Н.Б.),

касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.), рішення від 30.05.2024 та додаткове рішення від 05.07.2024 Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.),

касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

у справі №910/19641/23

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

про стягнення 7 697 389,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

2. Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі також ДП "Гарантований покупець") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (далі - ТОВ "Ренджи Ізмаїл") про стягнення суми боргу в розмірі 7 697 389,74 грн.

3. В обґрунтування позову позивач послався на порушення відповідачем умов договору №13387/07 від 28.04.2017 (далі - Договір), яке полягає у неповерненні надлишково сплачених коштів по переплаті за куплену позивачем у квітні, травні та І декаді червня 2023 року електричну енергію, що становить 7 697 389,74 грн.

4. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

5. 28.04.2017 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" укладено договір №13387/07 (Договір).

6. До Договору укладені додаткові угоди №410/01 від 05.07.2019, №1625/01 від 27.12.2019, №385/01/20 від 12.03.2020, №843/01/21 від 26.02.2021та №1172/07/23 від 18.05.2023.

7. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено ДП "Гарантований покупець" на базі філії "Гарантований покупець" державного підприємства "Енергоринок" шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

8. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №455 затверджено статут ДП "Гарантований покупець", відповідно до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

9. Додатковою угодою №410/01 від 05.07.2019 до Договору, укладеною між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл", в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінено на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

10. У додатковій угоді №385/01/20 від 12.03.2020 до Договору ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (продавець за "зеленим" тарифом) дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник" за "зеленим" тарифом" замінити словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

11. Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції додаткової угоди №385/01/20 від 12.03.2020 продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

12. Відповідно до пункту 2.5 Договору в редакції додаткової угоди №385/01/20 від 12.03.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

13. Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №385/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

14. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди №385/01/20 від 12.03.2020).

15. Додатковою угодою №843/01/21 від 26.02.2021 до Договору ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" виклали, зокрема, пункти 3.2, 3.3 Договору в новій редакції.

16. Так, за умовами пункту 3.3 Договору в редакції додаткової угоди №843/01/21 від 26.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

17. Згідно з пунктом 3.4 Договору в редакції додаткової угоди №843/01/21 від 26.02.2021 у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.

18. На виконання умов Договору ДП "Гарантований покупець", з урахуванням наданих АКО сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснило перерахування на користь ТОВ "Ренджи Ізмаїл" грошових коштів у загальній сумі 21 535 531,58 грн за електричну енергію, в тому числі по об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L), що підтверджується платіжними інструкціями від 14.04.2023 №287 978 на суму 1 861 966,50 грн, від 17.04.2023 №288 853 на суму 1 170 465,38 грн, від 25.04.2023 №289 830 на суму 1 735 383,30 грн, від 26.04.2023 №290 698 на суму 871 445,65 грн, від 28.04.2023 №291 702 на суму 458 376,49 грн, від 15.05.2023 №293 015 на суму 2 461 480,67 грн, від 18.05.2023 №293 970 на суму 1 092 645,28 грн, від 25.05.2023 №294 876 на суму 2 773 246,63 грн, від 31.05.2023 №296 050 на суму 1 605 054,40 грн, від 31.05.2023 №296 864 на суму 914 353,64 грн, від 15.06.2023 №299 489 на суму 3 238 531,79 грн, від 26.06.2023 №300 529 на суму 1 785 924,39 грн та від 30.06.2023 №301 490 на суму 1 566 657,46 грн.

19. Також, у матеріалах справи містяться підписані позивачем та відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2023 на суму 14 616 509,66 грн, від 31.05.2023 на суму 23 908 827,47 грн та від 30.06.2023 на суму 14 539 042,93 грн.

20. При складанні акта купівлі-продажу електроенергії за червень 2023 року об`єкт генерації ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не включений до цього акта.

21. У листі від 05.06.2023 вих. №01/27376, адресованому ДП "Гарантований покупець", НЕК "Укренерго" як АКО повідомило про надходження листів від АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 №01-001280 та Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") від 30.05.2023 №007-63/3069 щодо надання переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України.

22. Так, у листі від 01.06.2023 №01-001280 АТ "Херсонобленерго" зазначило, що всі об`єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, а також об`єкти електроенергетики, які розташовані на частинах тимчасово окупованих Запорізької та Миколаївської областей, працюють несинхронно з ОЕС України, починаючи з 00:00 12.11.2022. У переліку об`єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частини Херсонської області, вказано електростанцію, що належить учаснику ринку ТОВ "Ренджи Ізмаїл", ЕІС код Х-типу 62Х071055938420Е, ЕІС код ТКО ZV-типу 62ZV18579G472478.

23. У листі ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 30.05.2023 №007-63/3069 наведено перелік виробників, розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднані до електричної мережі та працюють несинхронно з ОЕС України. Зокрема в цьому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об`єкта генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл", ЕІС-код підприємства 62Х071055938420Е, ЕІС код W 62W803196486758L, ЕІС код ZV 62ZV18579G472478.

24. Листом від 13.06.2023 вих. №01/28760 НЕК "Укренерго", в доповнення до листа від 05.06.2023 №01/27376, надало ДП "Гарантований покупець" лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 07.06.2023 №ЕЕЦ-15/475 щодо надання переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та оновлений перелік ресурсних об`єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України. Зокрема у цьому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об`єкта генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл", ЕІС Х 62Х071055938420Е, ЕІС W 62W803196486758L, ZV код 62ZV18579G472478.

25. У листі від 05.07.2023 вих. №01/32699, адресованому ДП "Гарантований покупець", НЕК "Укренерго" повідомило, що відповідно до рішення наради під головуванням НКРЕКП щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України (пункт 1 протоколу від 03.07.2023 №48-п), АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. На виконання протоколу від 03.07.2023 №48-п, АКО 05.07.2023 на електронну адресу dzdre@gpee.com.ua надано сертифіковані дані комерційного обліку щодо відпуску/споживання генеруючих одиниць, що входять в балансуючу групу гарантованого покупця за квітень та червень 2023 року з КЕП уповноваженого представника.

26. У листі від 16.08.2023 вих. №01/40086 НЕК "Укренерго" у відповідь на листи ТОВ "Ренджи Ізмаїл" від 20.06.2023 №2751, від 30.06.2023 №2762 та від 24.07.2023 №2777 повідомило, що значення сертифікованих ДКО в MMS кожної ТКО об`єктів генерації, що не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України за квітень-травень 2023 року (версія 2), з 01 по 14 червня 2023 року (версія 1) визначені АКО на рівні 0 кВт.год. З 14.06.2023 ДКО, які завантажуються до ПК Датахаб за об`єктами електроенергетики, що не працюють синхронно з ОЕС України, не передаватимуться в систему MMS до моменту надання ОС інформації щодо відновлення синхронної роботи об`єктами генерації.

27. Відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії ММS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММS 1), у вищевказані розрахункові місяці об`єкт генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").

28. Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії ММS 2), а також сертифіковані дані комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММS 1) по об`єкту генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл" ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) завантажені до системи управління ринком (СУР, ММS).

29. 11.07.2023 та 22.08.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача, зазначену в додатковій угоді від 26.02.2021 №843/01/21 як реквізит останнього, акт коригування від 11.07.2023 до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року та акт коригування від 18.08.2023 до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року.

30. Відповідач вказаних актів не підписав, оскільки не погодився з коригуванням АКО даних комерційного обліку за спірний період.

31. Листами від 13.07.2023 №41/2322, від 20.07.2023 №41/2435, від 14.08.2023 №41/2936, від 15.08.2023 №41/2975 та від 01.09.2023 №41/3304 ДП "Гарантований покупець" зверталося до ТОВ "Ренджи Ізмаїл" з вимогою про повернення переплат відповідно до пункту 3.4 Договору. Проте, відповідач не погодився з коригуванням показників виробітку електричної енергії, про що зазначив у листі від 14.09.2023 №2834.

32. 20.11.2023 представник позивача звернувся до НЕК "Укренерго" з адвокатським запитом вих. №20-11 щодо надання актуальних сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо погодинних обсягів відпуску, споживання електричної енергії генеруючими одиницями продавців, зокрема, ТОВ "Ренджи Ізмаїл", за період квітень, травень та червень 2023 року.

33. Листом від 22.11.2023 №01/63189 НЕК "Укренерго" надала відповідь на вищезазначений адвокатський запит, у додаток до якої долучила актуальні сертифіковані дані комерційного обліку, надані до ДП "Гарантований покупець" за квітень-червень 2023 року.

34. У зв`язку з неповерненням відповідачем надлишково сплачених коштів за куплену позивачем у квітні, травні та червні 2023 року електричну енергію останнім заявлена позовна вимога про стягнення з ТОВ "Ренджи Ізмаїл" заборгованості в розмірі 7 697 389,74 грн.

35. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

36. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.05.2024 у справі №910/19641/23 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

37. ТОВ "Ренджи Ізмаїл" звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/19641/23, в якому просило стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 123 120 грн.

38. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 05.07.2024 у справі №910/19641/23 клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000 грн. В іншій частині клопотання відмовив.

39. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі №910/19641/23 залишив без змін.

40. Судові рішення в частині вирішення спору по суті обґрунтовані таким:

- оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані адміністратором комерційного обліку (далі - АКО), є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за "зеленим" тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО;

- матеріалами справи підтверджено, що електрична енергія надходила до мереж АТ "Херсонобленерго" через точки комерційного обліку відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу, і відповідна обставина не спростована жодним доказом, а тому, відповідно, електрична енергія, що була вироблена на об`єктах, що належать відповідачу, є такою, що відпущена в електричну мережу, а отже, є отриманою позивачем;

- на сьогоднішній день, відповідно до актів НКРЕКП, на території Херсонської області діє виключно одна торгова зона, а саме "ОЕС України", а тому, в розумінні законодавства, як лівобережна, так і правобережна частини Херсонщини працюють синхронно в об`єднаній енергетичній системі України, відтак доводи позивача та третьої особи про несинхронність роботи та відсутність підстав для проведення розрахунків є такими, що не узгоджуються з нормативно-правовими актами;

- Кодекс комерційного обліку електричної енергії (далі - ККО) передбачає чітку процедуру зміни даних комерційного обліку. Зміна АКО сертифікованих даних можлива виключно відповідно до процедури врегулювання суперечок, а не АКО самостійно. Утім, як вказує позивач, він не отримував жодних рішень від НЕК "Укренерго" про вирішення даної суперечки. Доказів прийняття АКО відповідного рішення матеріали справи не містять. Тому проведені коригування є такими, що вчинені без належних на те правових підстав. З урахуванням викладеного, суди дійшли висновків про те, що НЕК "Укренерго" здійснила анулювання даних комерційного обліку не за процедурою врегулювання суперечок, чим порушила положення ККО;

- оновлення даних комерційного обліку не спростовує факту відпуску відповідачем електричної енергії, оскільки оплата позивачем здійснювалась за фактично відпущену електричну енергію генеруючими одиницями продавця (ТОВ "Ренджи Ізмаїл"), про що свідчать акти купівлі-продажу електроенергії за квітень-травень 2023 року. Крім того, оплата здійснювалась на підставі даних комерційного обліку електричної енергії від АКО, які і були підставою для оплати з боку позивача за спірний період. Обнулення АКО показників у спірний період (встановлення показників на рівні "0" МВт*год) не може свідчити про спростування факту відпуску відповідачем електричної енергії, оскільки на момент оплати (квітень-травень 2023 року) АКО було підтверджено факт відпуску відповідачем електричної енергії;

- у матеріалах справи міститься лист ДП "Гарантований покупець" від 28.06.2023 №22/2093, адресований ТОВ "Ренджи Ізмаїл", в якому позивач підтвердив, що ним було отримано дані комерційного обліку електричної енергії за перші 20 днів червня 2023 року за підписом начальника департаменту адміністрування комерційного обліку Чепурної О.Б. з погодинними даними відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців, у яких Гарантований покупець купує електричну енергію. Відповідно до зазначених даних обсяги відпуску та споживання електричної енергії станцією 62W803196486758L склали 998 448 кВт (т. 1, а.с. 84-85);

- оцінивши у сукупності надані сторонами докази, з урахуванням визначеного умовами Договору обов`язку ДП "Гарантований покупець" з оплати відпущеної ТОВ "Ренджи Ізмаїл" електричної енергії у повному обсязі, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим відмовили у їх задоволенні.

41. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 в частині перегляду вказаного додаткового рішення, мотивовані тим, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат з надання професійної правничої допомоги у сумі 123 120,00 грн є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) і розумності їх розміру та є явно завищеним. Водночас суди зазначили, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

42. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 10.12.2024 клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19641/23 задовольнив частково. Стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Ренджи Ізмаїл" 50 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19641/23 відмовив.

43. Апеляційний суд зазначив, що зважаючи на заперечення позивача, розумним та співмірним розміром витрат ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на професійну правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді справи, є 50 000,00 грн.

44. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи.

45. ДП "Гарантований покупець" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на користь ДП "Гарантований покупець" суму боргу в розмірі 7 697 389,74 грн; (2) скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат в повному обсязі.

46. ДП "Гарантований покупець", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: (1) від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; (2) від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, щодо застосування статей 126 та 129 ГПК;

- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин другої та п`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємозв`язку з частиною другою статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктами 7.1, 10.1, 10.2 та 10.4 Порядку №641, п.9.14.1 та п.9.14.3 гл.9.14 розділу ІХ, пп.63 п.1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі також ККО), затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311;

- суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

47. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП "Гарантований покупець" задовольнити.

48. ПрАТ "НЕК "Укренерго" підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: (1) від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо застосування статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; (2) від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 11.12.2018 у справі №826/19299/15, щодо застосування статей 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- суди прийняли рішення без залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, НКРЕКП, АТ "Херсонобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти"; не дослідили докази, зібрані у цій справі, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 8 частини першої та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

49. ДП "Гарантований покупець" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 в частині задоволення заяви про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

50. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 26.02.2020 у справі №910/5744/18, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, щодо застосування статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126 129 ГПК.

51. Від ТОВ "Ренджи Ізмаїл" надійшов відзив на касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, рішення від 30.05.2024 та додаткове рішення від 05.07.2024 Господарського суду міста Києва у справі №910/19641/23, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відзив мотивований, зокрема, таким:

- правовідносин у справі №910/9680/23 є неподібними з тими, що виникли між сторонами у цій справі №910/19641/23;

- для застосування положень статей 11, 11-1, 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, необхідне окреме рішення Кабінету Міністрів України, яке наразі не прийнято;

- ДП "Гарантований покупець" підписувало акти купівлі електроенергії, тим самим визнавало відсутність заборон встановлених Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", отримало роз`яснення Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України щодо відсутності заборон, а наразі у Верховному Суді зазначає про нібито наявність законодавчих заборон відпуску електроенергії. Така позиція є явно недобросовісною та суперечить чесній діловій практиці;

- до предмету спору та предмету доказування у вказаній справі і входить необхідність на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановлення чи спростування зміни фактичної вартості проданої електроенергії при подальшій зміні показників обліку на "0". Заперечення вказаних обставин саме в рамках даного спору є належним та ефективним способом захисту інтересів Відповідача, оскільки саме в даному спорі встановлюється наявність чи відсутність підстав для перерахунку;

- з положень Договору та Порядку продажу електричної енергії споживачами вбачається, що фактична вартість проданої електроенергії відображається в актах купівлі-продажу електроенергії, які формуються на підставі сертифікованих даних. Відповідні акти були підписані двома сторонами та на їх підставі здійснена оплата;

- дані, на підставі яких були підписані акти приймання-передачі та здійснена оплата, були валідованими та сертифікованими, а тому підтверджували фактичну вартість проданої електричної енергії;

- суди попередніх інстанцій правильно встановили, що надані позивачем докази не підтверджують наявність підстав для розрахунку фактичної вартості електроенергії за спірний період, виходячи з показників "0";

- протоколи наради НКРЕКП не є рішенням Регулятора, обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно, вказаний протокол наради не може бути підставою для анулювання даних комерційного обліку. Крім того, протокол наради не містить жодних вказівок щодо анулювання даних попередніх періодів, за які здійснено підписання актів та відповідні розрахунки, які були проведені на підставі сертифікованих даних комерційного обліку;

- відпуск електричної енергії відповідачем в електричні мережі системи розподілу оператора системи розподілу фізично відбувався, ресурсні об`єкти відповідача та їх точки комерційного обліку не зупиняли своєї роботи на час спірного періоду;

- на сьогоднішній день у відповідності до актів НКРЕКП на території Херсонської області діє виключно одна торгова зона, а саме "ОЕС України", а тому в розумінні законодавства як Лівобережна, так і Правобережна частини Херсонщини працюють синхронно в об`єднаній енергетичній системі України, а тому доводи позивача про несинхронність роботи та відсутності підстав для проведення розрахунків є такими, що суперечать вимогам вищезазначених нормативно-правових актів;

- постанова НКРЕКП від 19.04.2024 №759, на яку посилається позивач, була прийнята через рік після того, як були здійснені коригування даних комерційного обліку та встановлені показники "0", тому цей нормативний акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

- ККО передбачає певну стадійність розгляду суперечки щодо зміни сертифікованих даних комерційного обліку, що дає можливість збалансувати інтереси сторін, а не вносити зміни до сертифікованих даних виключно в односторонньому порядку;

- доводи ДП "Гарантований покупець" щодо ненадання оцінки наявним у справі доказам зводяться виключно до незгоди з правовою оцінкою доказів, що була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, та необхідності здійснити переоцінку зібраних доказів. Вказане не входить до меж перегляду справи Верховним Судом;

- щодо підстави касаційного оскарження - неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, щодо застосування статей 126 та 129 ГПК, то в даній частині касаційної скарги доводи ДП "Гарантований покупець" зводяться виключно до незгоди з сумою стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу.

52. Позиція Верховного Суду

53. Щодо доводів про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

54. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

55. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

56. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

57. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

58. У справі №910/9680/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" звернулося з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення боргу за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.

59. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2023 у справі №910/9680/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

60. Верховний Суд постановою від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 залишив без змін рішення та постанову в частині відмови у стягненні заборгованості за відпущену позивачем електричну енергію за такі періоди: кінець лютого 2022 року (починаючи з 25.02.2022 - офіційної дати тимчасової окупації міста Мелітополь) - серпень 2022 року, посилаючись на те, що з моменту тимчасової окупації міста Мелітополь (попереднє зареєстроване місцезнаходження позивача) позивач не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу; скасував рішення та постанову в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за жовтень 2021 року та частину лютого 2022 року, в скасованій частині передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

61. Верховний Суд у справі №910/9680/23 виходив з такого:

- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;

- відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зазначений вище період часу місцезнаходженням відповідача була наступна адреса: Україна, 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Університетська, будинок 11, офіс 26;

- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022.

62. З огляду на зазначені обставини справи, з урахуванням частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, а також, що всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 року є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю).

63. Тобто, наведені висновки були зроблені Верховним Судом з урахуванням встановлення судами попередніх інстанцій одразу двох умов, які передбачені положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", 1) факт реєстрації позивача у спірний період на тимчасово окупованій території, з яким частина друга статті 13 Закону безпосередньо і пов`язує наслідок нікчемності укладеного з таким суб`єктом договору; 2) установлення існування заборони на переміщення, зокрема, електроенергії з окупованої території на неокуповану, яка визначена частиною другою статті 13-1 Закону.

64. Водночас у цій справі №910/19641/23 не доводилися обставини, що місцем реєстрації відповідача є тимчасово окупована територія, і відповідно, що наявні підстави для висновку про нікчемність договору з огляду на положення частини другої статті 13 Закону.

65. Отже, правовідносини у справі №910/19641/23 та справі №910/9680/23 не є подібними, оскільки в одному випадку такі відносини стосуються комплексного застосування статей 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (справа №910/9680/23), тоді як у іншому випадку спірні правовідносини стосуються застосування виключно положень статті 13-1 цього Закону (справа №910/19641/23).

66. При цьому колегія суддів враховує, що підставою касаційного оскарження в частині доводів, які пов`язані із застосуванням положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", скаржники визначили саме пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, однак не навели висновків Верховного Суду про те, що сама лише наявність обставин, визначених статтею 13-1 Закону, є достатньою підставою для висновку про нікчемність відповідних господарських операцій.

67. Щодо підстави касаційного оскарження - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин другої та п`ятої статті65 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємозв`язку з частиною другою статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктами 7.1, 10.1, 10.2 та 10.4 Порядку №641, п.9.14.1 та п.9.14.3 гл.9.14 розділу ІХ, пп.63 п.1.2.1 глави 1.2 розділу І ККО.

68. Колегія суддів зазначає, що у межах зазначених доводів на розгляд Верховного Суду постають питання щодо того чи входить до предмету цього спору дослідження правомірності корегування даних комерційного обліку АКО і якщо так, то чи було коригування правомірним у спірних правовідносинах.

69. Надаючи відповідь на поставлене питання колегія суддів виходить з такого.

70. У постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

71. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, таке: "

59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

63. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

64. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. 65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

66. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

67. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України)…». Аналогічні правові висновки зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі N° 761/25536/19, провадження N61-20122св21). На необхідності додержання принципу процесуальної економії та недопустимості штучного подвоєння судового процесу було наголошено також і в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2020 у справі № 910/3009/18.

72. Колегія суддів вважає, що зазначені висновки є релевантними щодо правовідносин, які виникли в межах справи №910/19641/24, оскільки розгляд питання щодо правомірності стягнення грошових коштів передбачає з`ясування обставин щодо правових підстав виникнення таких вимог кредитора, відповідно, боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи законність виникнення вимог.

73. Згідно з пунктом 10.1.1 ККО будь-яка суперечка між двома або більше сторонами, яка виникає у зв`язку з виконанням цього Кодексу та нормативних документів, що розроблені АКО, повинна бути розглянута керівництвом або уповноваженими представниками сторін після отримання письмової вимоги будь-якої зі сторін

74. Відповідно до пункту 10.1.4 ККО у разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку.

75. Приписами пункту 10.2.1. ККО встановлено, що АКО розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди.

76. Згідно з пунктом 10.2.2. ККО розгляд такої суперечки може бути ініційовано будь-якою зі сторін шляхом відповідного звернення до АКО.

77. Отже, законодавством не встановлений обов`язковий порядок розгляду суперечок відповідно до розділу X ККО, а вирішення спорів у даному порядку є виключно правом сторін, та одним зі способів врегулювання суперечок, альтернативою якого є звернення до суду, що прямо передбачено в пункті 10.1.4 ККО.

78. Водночас наявність/відсутність окремого провадження з врегулювання суперечки, зокрема, щодо питання законності зміни сертифікованих даних комерційного обліку, не позбавляє особу права доводити протиправність зміни цих даних у спорі, де на підставі указаних змінених даних до особи заявляються грошові вимоги. Відповідно, колегія суддів вважає, що до предмету спору та предмету доказування у вказаній справі входить необхідність на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановлення чи спростування правомірності зміни фактичної вартості проданої електроенергії при подальшій зміні показників обліку на "0".

79. Заперечення вказаних обставин саме в рамках цього спору є реалізацією принципу змагальності сторін, оскільки саме в даному спорі встановлюється наявність чи відсутність підстав для перерахунку. Будь-яке інше тлумачення обсягу доказування у такому спорі означало б позбавлення можливості відповідача заперечувати проти заявлених до нього вимог.

80. Щодо питання про визначення обсягу електричної енергії та доказів, які підтверджують цей обсяг.

81. Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №385/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку (йдеться про Порядок №641) або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

82. Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

83. Згідно з пунктом 10.2 Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

84. Відповідно до пункту 10.3 Порядку №641 після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

85. При цьому пунктом 10.4 Порядку №641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

86. Отже, з вищевикладених положень Договору та Порядку №641 вбачається, що фактична вартість проданої електроенергії відображається в актах купівлі-продажу електроенергії, які формуються на підставі сертифікованих даних. Відповідні акти були підписані обома сторонами та на їх підставі здійснена оплата, тому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про те, що зазначені акти є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин поставки електричної енергії у визначеному розмірі.

87. Стосовно спірного періоду - перша декада червня 2023 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи містять платіжні інструкції за червень 2023 року, які надані позивачем. При цьому з наданих платіжних інструкцій не вбачається, яка саме сума коштів була перерахована позивачем відповідачу за електричну енергію по спірному об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L).

88. Разом із тим, у матеріалах справи міститься лист ДП "Гарантований покупець" від 28.06.2023 № 22/2093, адресований ТОВ "Ренджи Ізмаїл", в якому позивач підтвердив, що ним було отримано дані комерційного обліку електричної енергії за перші 20 днів червня 2023 року за підписом начальника департаменту адміністрування комерційного обліку Чепурної О.Б. з погодинними даними відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців, у яких Гарантований покупець купує електричну енергію. Відповідно до зазначених даних обсяги відпуску та споживання електричної енергії станцією 62W803196486758L склали 998 448 кВт (т. 1, а.с. 84-85).

89. ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на те, що наведені вище докази поставки електроенергії відповідачем є неналежними, а також зазначає, що суди залишили поза увагою обставини ненадання відповідачем доказів щодо фактичного здійснення виробітку та передачі згенерованої його електроустановкою електричної енергії до ОЕС України, та у зв`язку з цим зазначає про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

90. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки по-перше, умовами договору передбачено підтвердження обсягу поставки електроенергії саме актами купівлі-продажу, а тому ці акти суди обґрунтовано визнали належними доказами на підтвердження вказаних обставин, по-друге, суди попередніх інстанцій установили, що дані, на підставі яких сформовані відповідні акти та здійснена оплата, були сертифіковані адміністратором комерційного обліку (ПрАТ "НЕК "Укренерго"), а тому підтверджували фактичну вартість проданої електричної енергії, по-третє, спростувати обставини дійсного надходження електроенергії в систему та/або некоректності даних обліку електричної енергії, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної електроенергії у спірний період, з урахуванням положень статті 74 ГПК, мав саме позивач, втім відповідні докази не були надані в судах попередніх інстанцій ні позивачем, ні третьою особою, яка у спірних правовідносинах має статус адміністратора комерційного обліку, по-четверте, обставин того, що акти купівлі-продажу електроенергії у спірний період були складені з порушенням приписів законодавства, тобто, що такі є недопустимими доказами, позивачем під час розгляду справи також не доведено.

91. Водночас, оцінивши наявні у справі докази, зокрема й через стандарт доказування "вірогідності доказів", суди дійшли висновків, про те, що спірні обсяги електроенергії були поставлені відповідачем позивачу. Колегія суддів вважає такі висновки судів обґрунтованими та належним чином мотивованими, натомість доводи касаційних скарг у цій частині зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку відповідних доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

92. Крім того, обґрунтованість зазначених висновків висновується, зокрема, з того, що згідно з частиною п`ятою статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, чинній до 27.07.2023, гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

93. Порядок обліку електричної енергії, купленої-проданої у продавців, унормовано главою 7 Порядку №641, де зазначено, що адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію (пункт 7.1). Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку (пункт 7.2).

94. Згідно з пунктом 1.2.1 глави 1.2 розділу І ККО сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО. Сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.

95. За приписами пункту 9.14.1 глави 9.14 розділу IX ККО АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

96. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (пункту 9.14.3 глави 9.14 розділу IX ККО).

97. З урахуванням викладеного, оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за "зеленим" тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО.

98. При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов Договору не випливає.

99. Отже, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати розрахунки із суб`єктами ВДЕ (відновлювальні джерела енергії) лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО.

100. ККО передбачено, зокрема, такі етапи перевірки даних комерційного обліку. Перевірка даних здійснюється відповідними ППКО (постачальник послуг комерційного обліку) на етапах збору результатів вимірювання, формування первинних даних комерційного обліку, формування валідованих даних комерційного обліку (пункт 9.6.1 ККО).

101. За результатами цих перевірок ППКО формує валідовані дані комерційного обліку та передає їх AKO та заінтересованим сторонам (пункт 9.6.2 ККО).

102. Перевірка результатів вимірювання електричної енергії здійснюється відповідно до встановленого АКО порядку з метою узгодження та визначення достовірності кожного значення вимірювання або групи значень вимірювання. (пункт 9.6.3 ККО).

103. Перевірки мають виконуватися для всіх значень результатів вимірювання незалежно від того, яким чином вони були отримані (пункт 9.6.4 ККО)

104. У результаті процесу перевірки кожне значення результатів вимірювання повинно бути занесено до бази даних як: 1) "дійсне" значення - значення (або група значень), що пройшло всі перевірки. "Дійсне" значення може стати "недійсним" у результаті повторної перевірки, подальшого аналізу суперечок та оцінки обставин за рахунок додаткової інформації або внаслідок перевірок, виконаних на пізнішу дату; 2) "недійсне" значення - значення (або група значень), що не пройшло будь-який етап перевірки. Статус "недійсне" значення (або група значень) може бути зміненим у результаті подальшого аналізу даних (пункт 9.6.5 ККО).

105. Отже, дані комерційного обліку перевіряються ППКО. В результаті чого ППКО відправляє валідовані дані ПрАТ "НЕК "Укренерго" як АКО. АКО, в свою чергу, перевіряє дані та встановлює статус "дійсне" або "недійсне". Після проведення всіх перевірок і обчислень, зазначених у цьому Кодексі, АКО визначає значення сертифікованих даних комерційного обліку для кожної точки комерційного обліку (ТКО) (пункт 9.3.1 ККО).

106. При цьому, суди попередніх інстанцій не встановили обставин того, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" як АКО, надсилало Товариству або його ППКО зауваження чи запити щодо роботи об`єкта генерації Товариства на окупованій території, чи висловлювало сумнів у правильності даних комерційного обліку. Відповідно, дані, на підставі яких були здійснені розрахунки, були підтверджені ППКО та НЕК "Укренерго" як АКО, та були належною підставою для оплати.

107. Крім того, суди попередніх інстанцій врахували, що пунктом 3.4 Договору, на який послався позивач в обґрунтування позовних вимог, врегульоване питання щодо повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, в той же час, у спірному випадку позивач не переплатив, а оплатив фактичні обсяги проданої (виробленої) електричної енергії, що підтверджується матеріалами справи, а тому посилання на відповідний пункт Договору є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

108. Скаржники не погоджуються із вказаним висновком щодо змісту пункту 3.4 Договору, посилаючись на те, що подальша зміна показників обліку на "0" відбулася у спосіб корегуванням даних, що передбачено договором та є підставою для повернення зайво сплачених відповідачу грошових коштів.

109. Однак, колегія суддів відхиляє зазначені доводи, адже фактично, у цьому випадку має місце не коригування даних у зв`язку з виявленими АКО розбіжностями в обсягах поставленої електроенергії, а анулювання вже валідованих та сертифікованих даних.

110. Відповідно, вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій правильно вдалися до аналізу наявності/відсутності у АКО правових підстав для такої зміни.

111. Позивач та третя особа в обґрунтування наявності підстав для зазначеної зміни даних обсягів електроенергії посилалася на протокол НКРЕКП від 03.07.2023 №48-П, яким було вирішено наступне:

1) Адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі;

2) Для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок.

112. Колегія суддів вважає, що вказаний протокол не може бути підставою для зміни сертифікованих даних комерційного обліку.

113. Так, порядок прийняття рішень НКРЕКП встановлений статтею 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", частинами п`ятою, сьомою, дев`ятою якої визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід`ємна частина протоколу. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

114. Отже, рішення НКРЕКП, яке є обов`язковим до виконання, оформлюється виключно у формі постанов та розпоряджень з дотриманням процедури прийняття таких рішень. Водночас протоколи наради НКРЕКП не є рішенням Регулятора, обов`язковим до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

115. Відповідно, вказаний протокол наради не може бути підставою для анулювання даних комерційного обліку.

116. Крім того, указаний протокол наради не містить жодних вказівок щодо анулювання даних попередніх періодів, за які здійснено підписання актів та відповідні розрахунки, які були проведені на підставі сертифікованих даних комерційного обліку.

117. Щодо посилань на лист АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 №01-001280 як на правову підставу визначення несинхронної роботи з ОЕС України суди попередніх інстанцій виходили з того, що у змісті цього листа є лише інформація оператора системи розподілу про те, що об`єкти генерації ВДЕ (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв`язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності оператора системи розподілу, з неокупованою територією Херсонської області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями. Разом із тим, в листі АТ "Херсонобленерго" мова не йде про стан електричних мереж оператора системи передачі, які знаходиться в зоні відповідальності ПрАТ "НЕК "Укренерго", та втрати нею електричного зв`язку з об`єднаною енергетичною системою України.

118. Відповідно, суди вірно зазначили, що посилання у листі АТ "Херсонобленерго" на втрату такого зв`язку не є підтвердженням того, що підприємства (за переліком) не передають електроенергію в об`єднану систему України.

119. Водночас ні позивачем, ні третьою особою зворотного належними та допустимими доказами не підтверджено.

120. Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" об`єднана енергетична система - сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

121. Суди встановили, що на час існування спірних правовідносин були відсутні рішення Регулятора, інших уповноважених осіб у сфері енергетики, ПрАТ "НЕК "Укренерго", які б визначали перелік територій/зон/систем, які працюють несинхронно з об`єднаною енергетичною системою України.

122. Так, відповідно до підпункту 15 пункту 2.2.2. ККО (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АКО (НЕК Укренерго) виконує функції зведення балансу електричної енергії в областях обліку та торгових зонах ринку електричної енергії України.

123. У відповідності до пункту 1.1.2. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.

124. Згідно із Постановою НКРЕКП Про погодження визначених НЕК "Укренерго" торгових зон №1307 від 27.06.2019 визначено дві відокремлені торгові зони на території України - торгову зону "Острів Бурштинської ТЕС" та торгову зону "ОЕС України" та одну торгову зону "ОЕС України" із включенням до її складу торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" для ізольованого (острівного) режиму роботи.

125. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у спірний період у відповідності до актів НКРЕКП на території Херсонської області діяла виключно одна торгова зона, а саме "ОЕС України", а тому в розумінні законодавства як Лівобережна, так і Правобережна частина Херсонщини працювали синхронно в об`єднаній енергетичній системі України, а тому доводи позивача про не синхронність роботи та відсутності підстав для проведення розрахунків є такими, що суперечать вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.

126. Відповідно, існування протоколу НКРЕКП від 03.07.2023 №48-П та листа АТ "Херсонобленерго" були правильно визначені судами недостатньою підставою у розумінні норм законодавства та положень договору для зміни обсягу фактично проданої електричної енергії та встановлення обсягів "0".

127. Крім того, ДП "Гарантований покупець" як на правову підставу для коригування даних комерційного обліку також посилається на постанову НКРЕКП від 19.04.2024 № 759, яка встановлює, що у разі відсутності доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електроустановок, розташованих на тимчасово окупованих територіях та які працюють несинхронно з ОЕС України, дані комерційного обліку визначаються на рівні нуль.

128. Однак колегія суддів зазначає, що нормативно-правовий акт, на який посилається позивач, був фактично прийнятий майже через рік після того, як були здійснені коригування даних комерційного обліку та встановлені показники "0".

129. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У даному випадку не йдеться про пом`якшення або скасування відповідальності, тому постанова НКРЕКП від 19.04.2024 №759 не може застосовуватися до правовідносин, які мали місце до її прийняття.

130. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що наведені позивачем та третьою особою підстави для встановлення нульових обсягів проданої електричної енергії відповідачем, не можуть належним чином підтверджувати правомірність таких змін у контексті умов договору та чинного на той час нормативного регулювання спірних правовідносин. Відповідно, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.

131. Крім того колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

132. Суди попередніх інстанцій дослідили та надали правову оцінку всім зібраним у цій справі доказам, зокрема й з використанням стандарту доказування "вірогідність доказів".

133. Водночас доводи скаржників про встановлення обставин справи на підставі неналежних доказів, та ненадання належної оцінки доказам на які посилався позивач, зокрема, листу АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 №01-001280, зводяться виключно до незгоди з правовою оцінкою доказів, що була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, та необхідності здійснити переоцінку зібраних доказів. Вказане не входить до меж перегляду справи Верховним Судом.

134. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у своїй касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виразилося у не залученні третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору НКРЕКП, АТ "Херсонобленерго", ТОВ "Українські технологічні продукти".

135. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки в обґрунтування підстав для залучення вказаних осіб до участі у справі скаржник посилається на те, що їх участь дозволила б краще з`ясувати обставин справи щодо генерації, відпустку, споживання, приєднання електроустановки ТОВ "Ренджи Ізмаїл" до електричних мереж АТ "Херсонобленерго", можливості здійснення валідації/сертифікації даних комерційного обліку та внесення перевірених даних до системи управління ринком. Тобто, фактично, залучення третіх осіб скаржник обґрунтовує необхідністю використання даних від вказаних осіб як засобів доказування у справі, однак належним чином не мотивує обставин про те, що результати розгляду справи №910/19641/23 впливають на права та обов`язки указаних осіб. Крім того, колегія суддів вважає доречним, коли такі доводи про порушення норм процесуального права наводяться саме особою, яка вважає, що рішення у справі може стосуватися її прав та обов`язків, однак яка не була залучена до участі у справі. Водночас, скаржник стверджує про порушення прав осіб, представником яких не є.

136. Щодо оскарження додаткового рішення та неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, щодо застосування статей 126 та 129 ГПК.

137. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем наведено орієнтовні судові витрати, які він планує понести, що включають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн. Також, відповідач зазначив, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат буде подана у строки, встановлені ГПК.

138. Суд враховує, що клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесення відповідних витрат подане 03.06.2024 в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК.

139. На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 120,00 грн ТОВ "Ренджи Ізмаїл" надано копії договору про надання правової допомоги від 26.12.2023, укладеного між ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "ІНПРАКСІ" (далі - АО "ІНПРАКСІ") (виконавець), акта №1 приймання-передачі послуг від 31.05.2024, складеного АО "ІНПРАКСІ" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл", рахунка-фактури №1 від 31.05.2024 на суму 123 120,00 грн, платіжної інструкції від 03.06.2024 №251 на суму 123 120,00 грн та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6128/10, виданого Кобцю Роману Юрійовичу 07.07.2017.

140. Відповідно до пункту 1 договору про надання правової допомоги від 26.12.2023 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги з будь-яких питань, що виникають у зв`язку із здійсненням замовником господарської діяльності, у тому числі, але не виключено: представництво інтересів замовника у судах всіх юрисдикцій та інстанцій, на умовах, передбачених даним Договором.

141. Згідно з пунктом 13 договору про надання правової допомоги від 26.12.2023 загальна вартість надання послуг за цим Договором визначається на підставі загальної кількості годин, витрачених виконавцем на надання послуг, та вартості однієї години надання послуг, визначеної цим Договором. Для цілей даного положення Договору вартість однієї години надання послуг визначається залежно від вартості години конкретного співробітника виконавця, що здійснює безпосереднє надання послуг замовнику, та встановлюється диференційовано відповідно до посади працівника виконавця наступним чином, якщо інше не буде окремо узгоджено сторонами (застосування дисконту тощо): юрист: гривневий еквівалент 80 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку /одна година, без ПДВ; старший юрист: гривневий еквівалент 120 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ; радник: гривневий еквівалент 200 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ; партнер: гривневий еквівалент 250 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ.

142. Відповідно до акта №1 приймання-передачі послуг від 31.05.2024 АО "ІНПРАКСІ" надано такі послуги та виконано безпосередньо пов`язані з ними роботи (вартість години - 3 240,00 грн без ПДВ): підготовка відзиву на позовну заяву по справі №910/19641/23 (10 год, 32 400,00 грн); підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі №910/19641/23 (8 год, 25 920 грн); підготовка клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про зупинення провадження у справі №910/19641/23 (2,5 год, 8 100,00 грн); підготовка клопотання про долучення доказів у справі №910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про залучення третіх осіб у справі №910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про надання доступу до електронної справи №910/19641/23 (0,5 год, 1 620,00 грн); підготовка клопотання про витребування доказів у справі №910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про долучення доказів у справі №910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка додаткових пояснень у справі №910/19641/23 (4 год, 12 960,00 грн); підготовка адвокатських запитів (2 год, 6 480,00 грн); участь у судових засіданнях у справі № 910/19641/23 (1,5 год, 3 240,00 грн); підготовка клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19641/23 (2 год, 6 480,00 грн); загалом 38 год, 123 120,00 грн.

143. Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування приписів частини четвертої статті 126, частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК, заперечень позивача щодо розміру цих витрат, з огляду на результати розгляду цієї справи, незмінність позиції учасників справи за час розгляду справи щодо захисту прав та інтересів, зважаючи на обсяг та обґрунтованість поданих до суду процесуальних документів, місцевий господарський суд дійшов висновків, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат - 123 120,00 грн є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) і розумності їх розміру та є явно завищеним.

144. Водночас, суд першої інстанції вказав, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

145. Колегія суддів зазначає, що у цій частині касаційної скарги доводи ДП "Гарантований покупець" зводяться виключно до незгоди з сумою стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу. Скаржник, фактично, просить Верховний Суд здійснити переоцінку співмірності судових витрат на правову допомогу щодо суми, стягнення якої визнано обґрунтованою судом першої інстанції. Втім Верховний Суд не наділений такими повноваженнями, у зв`язку з чим відхиляє вказані доводи.

146. При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування приписів частини четвертої статті 126, частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК, адже саме з урахування цих норм процесуального права суд першої інстанції й дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу.

147. Доводи скаржника про те, що в розрахунок понесених витрат на правову допомогу були включені також витрати за послуги зі складання заяв/клопотань, у задоволенні яких було відмовлено судом, колегія суддів відхиляє, адже часткове задоволення заяви відповідача свідчить про те, що не всі надані останньому послуги його представником були визнані обґрунтованими та відшкодовані за рахунок позивача. Водночас наведені доводи не можуть підтверджувати наявність підстав для відмови у відшкодуванні всіх витрат на правову допомогу, зокрема й тих, що були дійсно необхідними та неминучими, і розмір яких є співмірним з критеріями визначеними ГПК.

148. Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду про розподіл витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

149. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 100 000,00 грн, та зробив заяву в порядку частини восьмої статті 129 ГПК, повідомивши, що відповідні докази будуть надані до суду разом із клопотанням про ухвалення додаткового рішення протягом 5 днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

150. Суд враховує, що клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення відповідних витрат подане 22.11.2024 в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК.

151. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ "Ренджи Ізмаїл" до клопотання про ухвалення додаткового рішення додано:

- договір про надання правової допомоги від 26.12.2023;

- договір про залучення адвоката від 17.09.2024;

- акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2024;

- платіжну інструкцію №517 від 22.11.2024 на суму 88 966,00 грн.

152. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано:

- свідоцтво серії КС №6128/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Кобцю Роману Юрійовичу (далі - Кобець Р.Ю.) 07.07.2017;

- ордер серії АІ № 1704478 на надання правничої допомоги ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на підставі договору від 17.09.2024 у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Кобцем Р.Ю. 17.09.2024.

153. Умови договору про надання правової допомоги від 26.12.2023 були наведені у пунктах 140, 141 цієї постанови.

154. Між АО "Інпраксі" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (Клієнт) складено акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2024, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням надано такі послуги та виконано безпосередньо пов`язані з ними роботи:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/19641/23 за позовом ДП "Гарантований покупець" до ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про стягнення 7 697 389,74 грн, 10 год - 33 280,00 грн;

- підготовка додаткових пояснень по справі №910/19641/23, 6 год - 19 968,00 грн;

- участь у судових засіданнях по справі №910/19641/23 29.10.2024, 05.11.2024, 12.11.2024, 19.11.2024, 4 год - 29 062,00 грн;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №910/19641/23, 2 год - 6 656,00 грн.

Загалом 22 год, 88 966,00 грн.

155. У запереченнях на заяву про стягнення витрат на правову допомогу позивач посилався на очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляються відповідачем до стягнення, неспівмірність розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної відповідачем у заяві кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань та, як наслідок, необґрунтованість їх вартості. Крім того, позивач зазначав, що витрати відповідача на послугу з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19641/23 не можуть бути покладені на позивача, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення є фактичною заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (правова позиція, викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

156. При розгляді клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19641/23 колегія суддів апеляційної інстанції врахувала правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, щодо застосування статей 123 126 ГПК про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

157. Разом із тим, вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції врахувала, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду позиція відповідача по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатом (Кобцем Р.Ю.). При цьому доводи ТОВ "Ренджи Ізмаїл", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.

158. Таким чином, дослідивши надані ТОВ "Ренджи Ізмаїл" докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, оскільки правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що розмір заявлених ТОВ "Ренджи Ізмаїл" витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), а отже розмір заявленого до стягнення з позивача (ДП "Гарантований покупець") у даній справі гонорару є завищеним.

159. З огляду на викладене, зважаючи на заперечення позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що розумним та співмірним розміром витрат ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на професійну правничу допомогу є 50 000,00 грн та належним чином мотивувала відповідні висновки.

160. Водночас, касаційна скарга ДП "Гарантований покупець" на додаткову постанову зводяться виключно до незгоди з сумою стягнутих апеляційним судом витрат на правничу допомогу. Скаржник, фактично, просить Верховний Суд здійснити переоцінку співмірності судових витрат на правову допомогу, які були стягнуті додатковою постановою апеляційного суду, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

161. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування приписів частини четвертої статті 126, частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК, адже саме з урахування цих норм процесуального права, апеляційний суд й дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу.

162. Відтак, доводи касаційних скарг про наявність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень не підтвердились.

163. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

164. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

165. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

166. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

167. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі №910/19641/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

О.А. Кролевець