ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/20057/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю представників: Національного банку України - Бірюкової О. А.,
ПрАТ "Готель "Салют" - адвоката Клецького А. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020
у справі №910/20057/16
за позовом Національного банку України
до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит";
2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про звернення стягнення на предмет іпотеки
в межах справи №910/4961/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют"
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2016 року НБУ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Готель "Салют" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням позичальником ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" кредитних зобов`язань, на забезпечення яких між НБУ та ПрАТ "Готель "Салют" був укладений договір іпотеки від 18.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., зареєстрований у реєстрі за № 3827.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 передано матеріали справи №910/20057/16 за позовом НБУ до ПрАТ "Готель "Салют", треті особи - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки для розгляду в межах справи № 910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 (суддя Яковенко А.В.) закрито провадження у справі №910/20057/16 за позовом НБУ до ПрАТ "Готель "Салют", треті особи - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки, що розглядається в межах справи № 910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (колегія суддів: Доманська М. Л. - головуючий, Отрюх Б. В., Поляков Б. М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/20057/16 залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі №910/20057/16 за позовом НБУ до ПрАТ "Готель "Салют", треті особи - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки, що розглядається в межах справи № 910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют", суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в межах справи про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют" визнано в повному обсязі грошові вимоги НБУ на суму 4 214 859 886,22 грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника за іпотечним договором від 18.11.2008, за зобов`язаннями, які є предметом спору у справі №910/20057/16, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/20057/16 з підстав, передбачених п. 3 ч.1 ст. 231 ГПК України.
НБУ звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/20057/16 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга НБУ подана на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме не врахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладеного у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 904/9583/17 та з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Так, заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили ухвалу про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство з рішенням про задоволення вимог іпотекодержателя в судовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
А тому НБУ вважає, що суди попередніх інстанцій не зробили детального порівняльного аналізу суб`єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у справі №910/20057/16 та у справі № 910/4961/18, профільних норм ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку» що гарантують права кредиторів, і як наслідок, ухвалили незаконні рішення.
В обґрунтування касаційної скарги також зазначено, що суди при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували наслідків закриття провадження про справі №910/20057/16 без ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відтак, у разі закриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Готель «Салют», залишена в силі ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 позбавить НБУ права повторного звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та позбавить можливості реалізації права іпотекодержателя.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Національного банку України визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.02.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/20057/16, розгляд справи призначено на 24.03.2021 на 10 год. 45 хв., встановлено учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 17.03.2021.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.03.2021, ПрАТ "Готель "Салют" просить поновити строк на подання цього відзиву та залишити без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/20057/16.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу боржник зазначає про поважність причин пропуску цього строку з огляду на дуже складний документообіг на підприємстві, а також перебування відповідальної особи на лікарняному.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, за приписами ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.
Згідно з ч. 1 ст. 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Отже, у відзиві відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для продовження строку на подання відзиву з огляду на те, що наведені боржником причини його пропуску не підтверджені жодними доказами, а тому не є поважними, відтак відзив ПрАТ "Готель "Салют" на касаційну скаргу НБУ суд залишає без розгляду.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника НБУ, яка підтримала у повному обсязі вимоги касаційної скарги, та представника боржника, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у ст. 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Закриваючи провадження у справі № 910/20057/16, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зазначені правові норми є відображенням принципу юридичної визначеності як одного із основоположних аспектів верховенства права, який полягає у тому, що у разі ухвалення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву.
Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Визначення терміну «предмет позову» полягає у визначенні конкретних вимог позивача, «підстава позову» - чим він обґрунтовує свої вимоги і «зміст вимоги» - спосіб захисту свого права, який він обрав.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Предметом позову у справі № 910/20057/16, що розглядається в межах справи №910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют", є вимога НБУ до майнового поручителя ПрАТ "Готель "Салют", про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежилі будівлі готелю "Салют" загальною площею 12 255,4 кв. м (літ. А та літ. А-1), що розташовані в м. Київ по вул. Мазепи Івана, 11-Б за іпотечним договором 18.11.2008, укладеного між НБУ та ПрАТ "Готель "Салют", в рахунок погашення заборгованості позичальника ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на загальну суму 4 321 623 261,82 грн за кредитними договорами від 21.10.2008 № 48, від 16.02.2009 № 03/4, від 18.05.2009 №03/18, від 18.06.2009 № 03/23, від 10.07.2009 № 03/28, від 12.11.2009 № 03/33, від 02.09.2010 №03/35, від 11.03.2014 № 03/36, від 04.11.2008 № 63/1, від 18.11.2008 №63/3, від 05.03.2009 № 03/6, шляхом продажу іпотечного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Підставами позову є невиконання позичальником ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" кредитних зобов`язань за кредитними договорами від 21.10.2008 № 48, від 16.02.2009 № 03/4, від 18.05.2009 № 03/18, від 18.06.2009 № 03/23, від 10.07.2009 № 03/28, від 12.11.2009 № 03/33, від 02.09.2010 №03/35, від 11.03.2014 № 03/36, від 04.11.2008 №63/1, від 18.11.2008 №63/3, від 05.03.2009 № 03/6, в забезпечення яких між НБУ та ПрАТ "Готель "Салют" був укладений договір іпотеки від 18.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., зареєстрований у реєстрі за № 3827.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою від 03.06.2020 у справі №910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют", визнані в повному обсязі вимоги НБУ до боржника ПрАТ "Готель "Салют" на загальну суму 4 214 859 886,22 грн та окремо включені до реєстру вимог кредиторів боржника як такі, що забезпечені заставою майна боржника (нежилі будівлі готелю "Салют" загальною площею 12 255,4 кв. м (літ. А та літ. А-1), що розташовані в м. Київ по вул. Мазепи Івана, 11-Б) за іпотечним договором 18.11.2008, укладеним між НБУ та ПрАТ "Готель "Салют".
Грошові вимоги НБУ до боржника у справі № 910/4961/18 ґрунтувались на невиконаних зобов`язаннях позичальника ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" зобов`язаннями за кредитними договорами від 21.10.2008 № 48, від 16.02.2009 № 03/4, від 18.05.2009 № 03/18, від 18.06.2009 № 03/23, від 10.07.2009 № 03/28, від 12.11.2009 № 03/33, від 02.09.2010 №03/35, від 11.03.2014 № 03/36, від 04.11.2008 № 63/1, від 18.11.2008 № 63/3, від 05.03.2009 № 03/6, в забезпечення яких між НБУ та ПрАТ "Готель "Салют" був укладений договір іпотеки від 18.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., зареєстрований у реєстрі за № 3827.
За змістом ч. 6 ст. 45 КУзПБ ухвала господарського суду про визнання вимог кредиторів до боржника є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
При цьому відповідно до положень ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 41 КУзПБ задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про тотожність сторін у позовному провадженні №910/20057/16 та у справі про банкрутство № 910/4961/18, якими є, зокрема, боржник та заставний кредитор НБУ, часткову тотожність предмету доказування та підстав позову.
Водночас Касаційний господарського суду у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про тотожність предмету позову.
Так, предмет спору у № 910/4961/18 в частині вимог НБУ є грошові вимоги забезпеченого кредитора до боржника, визнання яких є підставою для внесення відомостей про такого кредитора до реєстру вимог кредиторів, а надалі може служити підставою для задоволення вимог забезпеченого кредитора за рахунок заставного майна у порядку, визначеному КУзПБ.
Натомість предметом спору у справі позовного провадження №910/20057/16 є вимоги кредитора про звернення стягнення на майно боржника шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Відтак, незважаючи на тотожність сторін, часткову тотожність підстав позовів у цих справах, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі № 910/20057/16 суперечить імперативним положенням п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому, відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Разом з тим, суд першої інстанції належним чином зазначених вище вимог закону не врахував та не з`ясував чи наявні всі обставини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, саме щодо наявності всіх трьох складових, необхідних для застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі №910/20057/16 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Отже, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі прийнята з порушенням положень статей 175 231 ГПК України.
На наведені порушення не звернув уваги і суд апеляційної інстанції, пославшись фактично на ті самі обставини, припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати такою, що відповідає положенням статей 86 236 237 269 282 ГПК України.
В ч. 6 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга НБУ підлягає задоволенню, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду в межах справи про банкрутство.
Оскільки у цьому касаційному провадженні спір по суті не вирішується, а справа підлягає передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного банку України - задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/20057/16 - скасувати.
Справу №910/20057/16 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду в межах справи №910/4961/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют".
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.