ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/20229/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Удалова О.Г.)

від 23.08.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.)

від 19.12.2022

у справі №910/20229/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Скорік Ю.Б., Старицька Ю.Ю.

відповідача - Золотопуп С.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про зобов`язання забезпечити доступ до підвального приміщення площею 165,3 кв. м., що знаходиться в житловій частині будинку № 2 по вулиці В. Васильківська в м. Києві та належить відповідачу, представникам позивача в робочі дні з 08:00 год. до 17:00 год. для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів, огляду протипожежної сигналізації тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/20229/21 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 у справі №910/20229/21 залишено без змін.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір витрат на підготовку відзиву на позов в сумі 12 000,00 грн, на написання якого, як зазначено в акті, бюро витратило 4 години часу, є завищеним, у зв`язку з чим суд вважав за доцільне обмежити розмір таких витрат до 2 000, 00 грн. Крім того, за висновками місцевого господарського суду, підлягають покладенню на позивача витрати відповідача на представництво інтересів відповідача в судових засіданнях в розмірі 8 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у розподілі судових витрат товариства у розмірі 10 000, 00 грн на професійну правничу допомогу адвоката скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" 10 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.2. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми процесуального права - частини 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку вирішення судом питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за клопотанням іншої сторони - без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 01.09.2022 у справі № 910/12946/20.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

У заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" такий розмір визначено в сумі 20 000, 00 грн, на підтвердження чого додано договір про надання правової допомоги № 31/12/2021, укладений між ним (клієнт) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та Партнери" (бюро), акт приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2022, ордер виданий адвокатом Адвокатського бюро "Тарас Кулачко та Партнери" Золотопупом С.В. серії ВІ № 1060108 від 31.12.2021.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" Золотопуп С.В. є адвокатом, що підтверджується відомостями, розміщеними в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та Партнери" (бюро) укладено договір про надання правничої допомоги № 31/12/2021 від 31.12.2021, за умовами якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу (далі - послуги) стосовно представництва клієнта у господарській справі № 910/20229/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" до клієнта про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору клієнт та адвокат погодили, що правничу допомогу, яка є предметом даного договору, буде надавати адвокат бюро Золотопуп С.В.

Розділом 2 вказаного договору сторонами погоджено, які послуги будуть надаватись клієнту.

Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг складає 3 000, 00 грн за одну годину надання послуг.

Остаточна сума вартості наданих в рамках договору послуг, узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг з зазначенням наданих послуг, загальної кількості годин обслуговування та їх загальної вартості, який є невід`ємною частиною вказаного договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору клієнт зобов`язується оплатити послуги протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг у безготівковій формі, якщо інше не встановлено таким актом, який є невід`ємною частиною договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного його виконання (п. 4.1 договору).

04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та Партнери" (бюро) складено акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким сторонами погоджено вартість наданих послуг в розмірі 20 000, 00 грн, а саме: складання відзиву на позовну заяву - 4 години, відповідно - 12 000, 00 грн (з урахуванням вартості однієї години надання послуг - 3 000, 00 грн), а також участь в судових засідання, зокрема, 20.01.2022, 10.02.2022, 02.06.2022, 16.06.2022, 07.07.2022, 21.07.2021, 02.08.2022 - 2 години 40 хвилин - 8 000,00 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення суду першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, яким заяву відповідача про стягнення 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та присуджено до стягнення з позивача 10 000, 00 грн.

5.3. Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не навели достатніх мотивів зменшення витрат на підготовку відзиву з 12 000, 00 грн до 2 000, 00 грн.

Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.09.2022 у справі № 910/12946/20. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що в оскаржуваному додатковому рішенні суду першої інстанції міститься лише загальний висновок, що доводи позивача про завищений розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу та його клопотання про зменшення розміру таких витрат є необґрунтованими та непідтвердженими. Крім цього, формально згадуючи критерії реальності витрат та розумності їх розміру, суд першої інстанції нічим не мотивував такий свій висновок та не вказав, які саме надані правничі послуги підпадають під ці критерії та стосовно яких видів наданої правничої допомоги суд дійшов таких висновків.

Посилаючись на зазначену постанову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки обсягу роботи адвоката зі складання відзиву.

5.4. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з такого.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено наступне. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції зазначив, що вважає, що розмір витрат на підготовку відзиву на позов в сумі 12 000, 00 грн, на написання якого, як вказано в акті, бюро витратило 4 години часу, є завищеним, у зв`язку з чим суд вважав за доцільне обмежити розмір таких витрат до 2 000, 00 грн.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги про покладення на позивача у даній справі витрат в розмірі 10 000, 00 грн на послуги з написання відповідачем відзиву підлягають покладенню на відповідача, позаяк останнім не доведено співмірності та обґрунтованості таких витрат. Крім того, підлягають покладенню на позивача витрати відповідача на представництво інтересів відповідача в судових засіданнях в розмірі 8 000, 00 грн. Тобто, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат відповідача на правничу допомогу задоволена частково в розмірі 10 000, 00 грн, у задоволенні іншої частини заяви суд відмовив.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення в частині відмови у стягненні 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, встановив, що відзив на позов, за підготовку та подання якого, за посиланням відповідача, визначено 8 000,00 грн складається з двох з половиною аркушів з урахуванням вступної та прохальної частини, тобто цей відзив має невеликий об`єм. Сама по собі справа за своїм змістом, а також за переліком фактів, які підлягають встановленню та кількістю документів, що підлягали дослідженню, не є складною та об`ємною. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано застосував позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №922/445/19 від 03.10.2019 та зменшив в цій частині розмір витрат на правничу допомогу.

Щодо посилання скаржника на те, що на складання відзиву було витрачено чотири години з урахуванням його подачі поштою позивачеві, то суд апеляційної інстанції такі доводи визнав необґрунтованими, оскільки відповідачем не подано до суду доказів про те, який час було витрачено на подачу відзиву поштою. Апелянт не зазначив та не подав окремого розрахунку таких витрат.

5.5. Виходячи з доводів касаційної скарги та її прохальної частини, на вирішення суду касаційної інстанції поставлене питання щодо обґрунтованості зменшення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу за складання відзиву з 12 000, 00 грн до 2 000, 00 грн.

5.6. На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховую правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

5.7. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 3.1 договору про надання правничої допомоги № 31/12/2021 від 31.12.2021 сторони погодили, що вартість послуг складає 3 000, 00 грн за одну годину надання послуг.

04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та Партнери" (бюро) складено акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким сторонами погоджено вартість наданих послуг, зокрема складання відзиву на позовну заяву - 4 години, відповідно - 12 000, 00 грн (з урахуванням вартості однієї години надання послуг - 3 000, 00 грн).

В матеріалах справи міститься відзив від 31.12.2021 № 31/12/2021-1, складений представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" - Золотопупом С.В., на 5 сторінках (2, 5 аркуші) (том 1, арк. справи 51-53).

Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що відзив на позов складається з двох з половиною аркушів з урахуванням вступної та прохальної частини, тобто цей відзив має невеликий об`єм. При цьому сама по собі справа за своїм змістом, а також за переліком фактів, які підлягають встановленню та кількістю документів, що підлягали дослідженню, не є складною та об`ємною.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, керуючись зокрема такими критеріями, як співмірність та обґрунтованість, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Тобто, суди попередніх інстанцій, оцінюючи співмірність витрат на складання відзиву, виходили із загальних критеріїв, а не з кількості часу витраченого на його підготовку, у зв`язку з чим відхиляються доводи скаржника про те, що 2 000, 00 грн, які відшкодовані судом відповідають 40 хв роботи адвоката, проте не враховують зміст наданих послуг.

Крім того, проаналізувавши постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 01.09.2022 у справі № 910/12946/20, висновки, в яких, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс", не було враховано судами попередніх інстанцій, Суд зазначає, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 у справі № 910/20229/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

О. Кролевець