ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2045/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г.М., Могил С.К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Промбудсервіс-2005"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
до Київської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Промбудсервіс-2005",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
про визнання рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 протиправним,
(За участю представників відповідача - Ільчик М.О; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Онищенко Т.О.; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Геращенко В.І.)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання рішення Київської міської ради №536/6587 від 20.12.2018 протиправним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення №536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 №79-6-00526 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та публічним акціонерним товариством "Мостобуд". Позивач вважає, що рішення прийнято з порушенням чинного законодавства та порушує законні права та інтереси ПАТ "Мостобуд", тому просить суд визнати протиправним та скасувати вищезазначене рішення Київської міської ради.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Київської міської ради № 458/515 від 21.12.2006 "Про передачу земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Мостобуд" для перенесення промислової бази ВАТ "Мостобуд" мостозагону № 2, яка підпадає під забудову залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва" вирішено передати відкритому акціонерному товариству "Мостобуд", за умови виконання пункту 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку загальною площею 16,80 та для перенесення промислової бази ВАТ "Мостобуд" мостозагону № 2, яка підпадає під забудову залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (площею 4,60 та) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 12,20 та, у тому числі 5,30 та земель водного фонду - під річками та струмками).
На підставі вищезазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та ВАТ "Мостобуд" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 16,7951 га, яка розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053; який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.08.2007 № 79-6-00526).
Цільове призначення земельної ділянки - для перенесення промислової бази ВАТ "Мостобуд" мостозагону №2, яка підпадає під забудову залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з її цільовим призначенням.
Пунктом 8.4 договору передбачено, що орендар зобов`язаний: використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, вчасно вносити ну плату тощо.
Пунктом 11.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний:
- за взаємною згодою сторін;
- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;
- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
Відповідно до п.11.5 договору договір може бути розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.
Згідно з п. 12.2 договору у разі невиконання орендарем умов договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.
Відповідно до п. 13.1 договору орендар має право передати земельну ділянку або її частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця.
Орендодавець надає свою згоду чи заперечення щодо передачі земельної ділянки або її частини у суборенду шляхом прийняття в установленому законодавством порядку відповідного рішення (п.13.1 договору).
21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (суборендодавець) та Приватним підприємством "Промбудсервіс 2005" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки. Об`єктом суборенди є земельна ділянка площею 16,7951 га, яка розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, 06.10.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були видані містобудівні умови та обмеження № 1132/16/012/009-16 забудови земельної ділянки на вул. Промислова 11/1 у Голосіївському районі, видані орендарю земельної ділянки ПАТ "Мостобуд" і суборендарю ПП "Промбудсервіс 2005", відповідно до яких здійснюється забудова промислової бази з метою перенесення промислової бази ВТ "Мостобуд" мостозагону № 2, яка підпадає під забудова залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування.
03.01.2017 суборендатором зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності в Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (реєстраційний номер СВ 143170032113). На підставі зазначеної декларації прийнято в експлуатацію промислову базу по вул. Промисловій 11/ 1 в Голосіївському районі м. Києва, загальною площею будівлі 155,00 кв.м.
20.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення №536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 №79-6-00526 (зі змінами).
Зазначеним рішенням вирішено:
- розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.08.2007 79-6-00526 (зі змінами, внесеними договором від 06.02.2008 № 79-6-00589) площею 16,7951 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053), укладений між Київською міською радою та відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 458/515 "Про передачу земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Мостобуд" для перенесення промислової бази ВАТ "Мостобуд" мостозагону № 2, яка підпадає під забудову залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (справа № А-26226).
- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено: 2.1. Проінформувати публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (код ЄДРПОУ 01386326) про прийняття цього рішення. 2.2. Проінформувати контролюючий орган, визначений податковим законодавством, про прийняття цього рішення для вжиття ним відповідних заходів щодо стягнення заборгованості зі сплати публічним акціонерним товариством "Мостобуд" орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053. 2.3. Вчинити відповідні дії щодо державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053.
- Публічному акціонерному товариству "Мостобуд" звільнити земельну ділянку, зазначену у пункті 1 вказаного рішення, привівши її у стан, придатний для подальшого використання.
Приймаючи оскаржуване рішення Київська міська рада керувалася положеннями статей 9 93 96 141 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 11.4, 11.5, 12.2 договору оренди земельної ділянки 02.08.2007 № 79-6-00526 (зі змінами), враховуючи те, що публічним акціонерним товариством "Мостобуд" систематично не виконуються умови пункту 8.4 цього договору щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та відсутнє погодження передачі земельної ділянки в суборенду.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі № 910/2045/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання позивачем умов договору. Суди зазначили, що проект рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2017 (зі змінами)" був погоджений 03.12.2018 Управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради, про що свідчить підпис начальника Управління Володимира Слончака на вказаному проекті, що підтверджується наданою відповідачем роздруківкою з офіційного сайту Київської міської ради htpps://kmr.gov.ua/uk/plenary-meetings проекту рішення, що виносився на пленарне засідання сесії Київської міської ради. Таким чином оскаржуване рішення Київської міської ради прийнято з дотриманням процедури його ухвалення, визначеної Регламентом Київської міської ради.
Факт неналежного виконання позивачем умов договору підтверджується актом обстеження земельної ділянки № 18-1428/01 від 02.11.2018, який складено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890. У матеріалах справи наявні докази, що по даній земельній ділянці є податкова заборгованість, зокрема лист Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві від 17.10.2018 №31513/9/26-15-17-01-12 у розмірі 125 708,3 грн, водночас скаржником не спростовано наявність заборгованості за спірною земельною ділянкою та не надано суду жодних належних та допустимих доказів, щодо сплати орендних платежів за договором від 02.08.2007 № 79-6-00526.
Крім того, апеляційний господарський суд вказав на те, що сторонами договору не було передбачено передачу земельної ділянки в суборенду шляхом «мовчазної згоди», а Київська міська рада не надавала своєї згоди на передачу земельної ділянки в суборенду.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1 Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/2045/19, Приватне підприємство "Промбудсервіс-2005" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник зазначає, що необхідним є встановлення всіх підстав розірвання договору, зазначених у спірному рішенні Київської міської ради. У свою чергу, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 905/1409/17, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17, щодо застосування приписів пункту "ґ" частини 1 статті 141 ЗК України, статті 24 Закону України "Про оренду землі", статей 31,32 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" та "невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням" є різними поняттями, оскільки перше передбачає активні дії, в той час як інше здійснюється у вигляді бездіяльності. Однак зі змісту акта обстеження земельної ділянки убачається, що у ньому зафіксовано обставини невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, що не є і не може бути підставою для одностороннього розірвання договору оренди.
Крім того, суди не взяли до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 20 ЗК України у системному зв`язку з пунктом "ґ "частини 1 ст. 141 ЗК України, статті 24 Закону України "Про оренду землі", викладені у постановах від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19. Зокрема, заявник вважає, що орендар має право сам змінювати вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель.
Під час прийняття оскаржуваного рішення допущено порушення Регламенту Київської міської ради, зокрема щодо розірвання договору з підстав, які не були зазначені у проекті рішення та які не обговорювалися на профільній комісії та щодо яких не було отримано погодження Управління правового забезпечення. Не взявши до уваги зазначених обставин, суди першої і апеляційної інстанції проігнорували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/4198/16 та у постанові від 18.04.2019 у справі № 910/8763/18, від 15.05.2018 у справі № 910/15297/17.
Судами першої та апеляційної інстанції порушено вимоги статей 78 210 236 237 ГПК України, що полягало у неналежному дослідженні, у тому числі доказів, поданих до суду апеляційної інстанції та листа ГУ ДФС у м. Києві від 17.10.2018 та ігноруванні того факту, що у ньому не вказано кадастровий номер земельної ділянки та (або) договір оренди, за яким виникла заборгованість, що призвело до неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 651 ЦК України, частин 1, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 910/8763/18, від 23.05.2019 у справі № 904/2059/18.
Суди неналежним чином дослідили акт обстеження земельної ділянки від 02.11.2018 та Акт обстеження земельної ділянки від 30.07.2020, які у свою чергу, позивач вважає недопустимими доказами. У цій частині суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що у справі № 640/4413/19 досліджено лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 07.03.2019 відповідно до якого, протягом 2018-2019 років акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства та приписи усунення порушень земельного законодавства не складалися.
Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не прийняв жодного рішення щодо доказів, які позивач додав до апеляційної скарги, які не могли бути подані до суду першої інстанції. Водночас суд безпідставно не прийняв до уваги копії договорів оренди земельних ділянок, які позивач подав на виконання ухвали суду щодо подання доказів сплати орендної плати за договором від 02.08.2007 № 79-6-00526.
Також заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, станом на 20.11.2015), яка дозволяє передати земельну ділянку в суборенду за принципом "мовчазної згоди", що і було зроблено позивачем внаслідок відсутності відповіді Київської міської ради щодо цього питання. Вказівка у договорі про те, що земельна ділянка може бути передана у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця, не скасовує можливість такого передання без згоди у порядку, встановленому у частині 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі". Водночас щодо спірного питання є правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у постанові від 07.04.2015 у справі № 911/3548/14.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.10.2020 касаційну скаргу Приватного підприємства "Промбудсервіс-2005" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/2045/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: Волковицька Н.О.- головуючий (доповідач), Пільков К.М., Мачульський Г.М. Згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 №13 до Великої Палати Верховного Суду обрано суддю Пількова К.М. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2020, касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Волковицька Н.О.- головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Могил С.К.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Предметом позовних вимог визнання рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 №79-6-00526 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та публічним акціонерним товариством "Мостобуд" протиправним.
Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, щодо встановлення обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.
Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом статті 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
1) з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з`ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Втім наведеного апеляційний господарський суд не врахував та переглядаючи в апеляційному порядку справу № 910/2045/19 не надав оцінки викладеному у апеляційній скарзі ПП "Промбудсервіс 2005" клопотанню скаржника щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів та їх врахуванню під час апеляційного розгляду. Зокрема, скаржник просив врахувати такі докази: Супровідний лист Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 05.05.2020 № 08/281-672; Протокол Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 27.11.2018-30.11.2018 № 25/87; супровідний лист Київської міської ради від 06.05.2020 № 225- СК-2733; Протокол № 43 засідання Президії Київської міської ради 03.12.2018 до пленарного засідання 13.12.2018; проект порядку денного пленарного засідання VII сесії Київської міської ради VIII скликання; витяг зі стенограми пленарного засідання 20.12.2018; супровідний лист Київської міської ради від 08.05.2020 № 2256- СК-2812; проект рішення Київської міської ради від 02.10.2018 № 08/231-3200/ПР; доручення заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради щодо розгляду щодо розгляду проекту рішення від 02.10.2018 № 08/231-3200/ПР; супровідний лист депутата Київської міської ради І. Мірошниченка №-08/279/08/042/498; пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради від 02.10.2018 № 08/231-3200/ПР; витяг з протоколу № 20/76 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 23.10.2018; супровідний лист депутата Київської міської ради І. Мірошниченка до Управління правового забезпечення Київської міської ради; письмове обґрунтування І. Мірошниченка від 10.12.2018 у порядку частини 4 статті 34 регламенту Київської міської ради; лист Постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики від 06.05.2020 № 08/288-200 вих.
Тобто, суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання скаржника про поновлення строку на подання доказів та їх врахуванню під час апеляційного розгляду, на які, у тому числі, скаржник посилався у апеляційній скарзі та обґрунтовував її доводи. Водночас суд касаційної інстанції позбавлений права вирішувати питання про достовірність доказів або їх перевагу над іншими, а також перевірити докази ти вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями або спростовано ними. Отже, без розгляду зазначеного клопотання та надання оцінки відповідним доказам, відсутні підстави вважати, що апеляційний господарський суд встановив всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
З наведеного слідує, що суд не вчинив відповідних процесуальних дій в межах визначеної законом його компетенції, для встановлення всіх обставин справи та перевірки належними, допустимими і достовірними доказами, які подані сторонами та містяться в матеріалах справи. У свою чергу, колегія суддів вважає передчасними висновок щодо суті спору без дослідження клопотання скаржника про врахування зазначених вище доказів, надання їм відповідної оцінки або відхилення, оскільки це може вплинути на з`ясування всіх обставин справи.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права оскільки не дотримався вимог статей 86 236 267 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/2045/19 підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
6.2. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
6.3. Частиною четвертою статті 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. З огляду на викладене у цій постанові касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню.
6.5. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Промбудсервіс-2005" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/2045/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил