ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/20525/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.)

від 09.11.2022

у справі № 910/20525/21

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафу у розмірі 104 723, 60 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 104 723,60 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" стверджує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання із своєчасної доставки вантажу за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого ст. 116 Статуту залізниць України, у загальному розмірі 104 723, 60 грн.

2. Зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задоволено частково. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" суму штрафу у розмірі 1 (одну) грн 00 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив із доведеності матеріалами справи факту порушення відповідачем правил перевезення вантажу в частині несвоєчасної доставки вантажу згідно з електронними залізничними накладними.

При цьому, керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також беручи до уваги те, що 24.02.2022 російською федерацією розпочато повномасштабні військові дії проти України, які вплинули на діяльність відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення за власною ініціативою штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1,00 грн.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу у розмірі 104 722, 60 грн скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції стягнув з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" штраф у розмірі 104 723 грн 60 коп.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що позивачем не зазначалось про наявність збитків, а відтак за відсутності відповідних доказів суд першої інстанції не міг достовірно оцінити такі обставини та встановити факт перевищення заявленого позивачем штрафу заподіяним йому збитків. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій судам необхідно дотримуватись балансу інтересів сторін у справі. Місцевим господарським судом не було враховано того, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, відповідачем не заперечувався факт такого порушення та не заявлялось клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій з підстав негативного впливу на діяльність Залізниці військового вторгнення російської федерації на територію України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 233 Господарського кодексу України та статей 3 551 Цивільного кодексу України в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", яким затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022

При цьому скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються низка подібних справ за позовами до скаржника про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, зокрема, справи №№ 904/1289/22, 904/3341/22, 904/3277/22, 904/392/22, 904/934/22, 904/880/22, 904/907/22, 904/9744/21, 904/547/22, 904/821/22, 904/613/22, 904/124/22, 910/2621/22, 910/3047/22, 904/1401/22, 904/1561/22, 910/6000/21, 910/20897/20, 910/15641/21, 910/19721/21, 904/1725/22, 904/1754/22, 904/1752/22, 904/1795/22, 904/1815/22, 904/1871/22, 904/1874/22, 904/1907/22, 904/2060/22, 904/2397/22, 904/2348/22 (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому позивач зазначає, що матеріали справи не містять клопотань відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені/штрафу. Також звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції про те, що розмір штрафу значно перевищує збитки позивача, слід вважати необґрунтованими, оскільки позивачем взагалі не зазначалось про наявність збитків. Крім того, позивач вказує на те, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан обох сторін. Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що як позивач, так і відповідач виконують стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни та їх діяльність знаходиться під негативним впливом російської агресії, від якої постраждав не тільки відповідач, а постраждали також об`єкти енергетики, що належать Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпроенерго", що також можна вважати загальновідомим фактом. При цьому позивач наголошує на тому, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії. Позивач зазначає також про те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником (змінено організаційно-правову форму юридичної особи на Акціонерне товариство "Українська залізниця"), та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго", як замовником (змінено організаційно-правову форму юридичної особи на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго") (для та в інтересах Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"), укладено договір №00076/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору під перевезенням сторони розуміють послугу, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ними послуг, що затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно. Надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до розділу 8 Договору сторонами погоджено порядок застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу, а за умовами п. 8.5.2 Договору оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 Договору).

Протягом травня-вересня 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу (кам`яного вугілля) за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст.41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, у зв`язку із чим просив стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 104 723, 60 грн за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи свідчать про надходження вантажу, відправленого за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116 із запізненням на 2, 3, 4, 5 і більше діб, тому нарахування позивачем штрафу за прострочення доставки вантажу за переліченими накладними є обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116 по кожному вагону окремо з урахуванням відстані перевезення, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

З огляду на наведене, господарські суди вважали, що позивачем було правомірно нараховано Акціонерному товариству "Українська залізниця" штрафні санкції у вигляді штрафу, передбаченого п. 116 Статуту, в розмірі 104 723,60 грн.

5.3. Разом з тим суд першої інстанції врахував, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, як встановив суд першої інстанції, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Місцевий господарський суд врахував, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення, з огляду на очевидність причин затримки.

Також суд першої інстанції зазначив, що не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення за власною ініціативою неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго", до 1, 00 грн.

5.4. В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять жодних клопотань щодо зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру штрафу.

При цьому висновки суду першої інстанції про те, що розмір штрафу значно перевищує збитки позивача, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими, оскільки позивачем взагалі не зазначалось про наявність збитків, а відтак за відсутності відповідних доказів суд не міг достовірно оцінити такі обставини та встановити факт перевищення заявленого позивачем штрафу заподіяним йому збитків.

При визначенні наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру штрафу місцевим господарським судом не було враховано того, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, відповідачем не заперечувався факт такого порушення та не заявлялось клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій з підстав негативного впливу на діяльність Залізниці військового вторгнення російської федерації на територію України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зменшення неустойки до 1 гривні фактично нівелює її юридичне значення як регулятора відносин між сторонами та вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, а відтак у даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій. Суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, дійшов передчасного висновку про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної доставки вантажу, суд апеляційної інстанції вважав, що нарахування позивачем штрафних санкцій є правомірним, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволено повністю.

5.5. Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, не оскаржує судові рішення в частині висновків щодо суті позовних вимог (наявність прострочення зі своєчасної поставки товару, що є підставою для нарахування штрафу). Акціонерне товариство "Українська залізниця" фактично не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності у спірних правовідносинах правових підстав для зменшення неустойки на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

5.6. Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина перша статті 233 Господарського кодексу України).

На підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17, від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.

5.7. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що зобов`язання було виконано боржником з незначним простроченням (із запізненням на 2, 3, 4 і 6 діб).

Однак, суд апеляційної інстанції помилково не врахував ту обставину, що хоча доставку було здійснено з простроченням термінів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами, однак саме зобов`язання з доставки було виконано, тобто не враховано ступінь виконання боржником, що є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченою частиною першою статті 233 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

В Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об`єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.

Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об`єднання залізниці включені до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанови КМУ від 04.03.2015 № 83).

В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов`язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов`язку.

Приписами частини першої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів (частина перша). Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Постановою КМУ від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.

Рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування (пункт 25 Порядку).

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував інших обставин, що мають істотне значення в контексті застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання Залізницею військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.

Враховуючи те, що Залізниця має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на неї покладено обов`язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції помилково не врахував такі інші обставини, які мають істотне значення, оскільки вони заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, встановивши факт виконання Залізницею зобов`язання з незначною прострочкою, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27.03.2023 у справі № 904/934/22.

5.8. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій судам необхідно дотримуватись балансу інтересів сторін у справі. Так, тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності також і позивача. При цьому невиконання зобов`язань відповідачем щодо термінів доставки вантажу негативним чином впливає на фінансовий стан підприємства позивача, оскільки не дозволяє належним чином забезпечити виробничий процес та, як наслідок, покращити його господарську діяльність.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що як позивач, так і відповідач виконують стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни та їх діяльність знаходиться під негативним впливом військової агресії, від якої постраждав не тільки відповідач, а постраждали також об`єкти енергетики, що належать АТ "ДТЕК Дніпроенерго", що також можна вважати загальновідомим фактом, оскільки такі обставини було широко освітлено у публічному просторі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення штрафу в розмірі 104 723, 60 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1,00 грн, зроблений без врахування балансу інтересів обох сторін.

Виходячи з наведеного, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін, колегія суддів вважає наявними правові підстави для зменшення штрафу на 50% від заявленої суми до 52 361, 80 грн.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. З врахуванням доводів касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", доводів відзиву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте суд апеляційної інстанції помилково не зменшив заявлений до стягнення штраф, а суд першої інстанції зменшив його надмірно до 1 грн, колегія суддів вважає наявними правові підстави для зменшення штрафу на 50%, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають зміні.

7. Судові витрати

6.1. Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

6.2. З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій Акціонерного товариства "Українська залізниця", які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної доставки, судові витрати покладаються на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 у справі № 910/20525/21 змінити, зменшивши розмір штрафу за несвоєчасну доставку до 52 361, 80 грн.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 у справі № 910/20525/21 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець