ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/21682/15 (910/14895/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі: Позивача -ОСОБА_1 (особисто); Боржника (представник ДП "Конярство України") - Кушніра С.Л. (ордер № 1018727 від 06.01.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021

у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства "Конярство України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;

про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 301 790,85 грн

в межах справи № 910/21682/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою ТОВ "Астарта-Київ" про банкрутство ДП "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

2. 29.09.2020 до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (Далі - позивач) з позовом до Державного підприємства «Конярство України» (Далі - ДП «Конярство України», відповідач) про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 254 316,79 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 47 474,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про наявність заборгованості відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати станом на момент звільнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції за результатами нового апеляційного розгляду

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/21682/15 (910/14895/20) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Конярство України» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 254 316,79 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16 784,90 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 743,27 грн судового збору; у іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.

3.1. Приймаючи оскаржувані рішення суди врахували висновки, що їх виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, а саме, що для оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015, року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя.

Крім того, як встановлено судами під час розгляду, матеріали справи № 910/21682/15 (910/14895/20) не містять заяви позивача про збільшення позовних вимог, отже, позивачем не реалізовано право на звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог встановлене п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, відтак враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, судом розглянуто матеріально-правові вимоги позивача в межах позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли до неправильного висновку, неправомірно зменшивши розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, всупереч вимогам ст. 117 КЗпП України.

На виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначив, що підставою для звернення до суду касаційної інстанції є п. 1 ч. 2 ст. 287, а саме, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

5. ДП «Конярство України» подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Провадження у Верховному Суді

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 910/21682/15 (910/14895/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М, Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2021.

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/21682/15 (910/14895/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва 16.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у даній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на 19 січня 2022 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21682/15 (910/14895/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.01.2022.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21682/15 (910/14895/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.01.2022.

10. 19.01.2022 ОСОБА_1 у судовому засіданні подано заяву про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г., від розгляду справи № 910/21682/15 (910/14895/20) за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 (винесено вступну на резолютивні частини ухвали) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г., від розгляду справи № 910/21682/15 (910/14895/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані рішення залишити без змін, виходячи з такого.

13. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

14.1. ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Конярство України» на посаді заступника начальника юридичного відділу та був звільнений з посади 31.08.2020 на підставі наказу № 1-к від 31.08.2020 (а.с. 11).

14.2. У відповідності до довідки Державного підприємства «Конярство України» №КУ000000024 від 01.09.2020, копія якої міститься в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати становить 254 316,79 грн (а.с. 16).

14.3. У довідці (подана до суду першої інстанції 14.06.2021), позивачем зазначено, що згідно довідок, наданих відповідачем, сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем становить 276 705,34 грн, яка складається з: 198 220,34 грн - невиплачена заробітна плата, відповідно до довідки № 563 від 26.03.2021; 57 257,10 грн - податки по заробітній платі, відповідно до довідки №563 від 26.03.2021; 5 713,70 грн - заборгованість щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, відповідно до довідки № 564 від 26.03.2021; 15 514,20 грн - компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки, відповідно до довідки № 565 від 26.03.2021 (а.с. 269).

14.4. Звертаючись до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/21682/15, позивач у прохальній частині апеляційної скарги просив, зокрема, стягнути з Державного підприємства «Конярство України» на його користь заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 276 705, 34 грн.

15. За змістом ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

16. Частина 1 ст. 117 вказаного Кодексу встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

17. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

18. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

19. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

20. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

21. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

22. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 ц наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає в тому, що для оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя.

24. Суди попередніх інстанцій враховуючи інформацію, яка міститься на офіційному сайті Національного банку України про те, що розмір середньозваженої ставки в річному обчисленні станом 2020 рік становить 6,6 %, дійшли висновку що розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню становить 16 784, 90 грн грн.

25. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

26. Врахування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 ц щодо оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні, яка полягає у розрахунку розміру сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя, свідчить про дотримання судами попередніх інстанцій положень ч. 4 ст. 236 ГПК України.

27. Наведене спростовує довід касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

28. Крім того, судами встановлено, що позивач із заявою про збільшення позовних вимог у визначеному процесуальним законом порядку, до суду не звертався.

29. Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок щодо застосування норм процесуального права викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 09.11.2021 у справі 908/2637/20).

30. Таким чином, незважаючи на обов`язок та щире бажання суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися саме позивачем, а не судом, у зв`язку з чим доводи позивача про те, що судами під час розгляду справи порушено приписи ст. 117 КЗпП України, підлягають відхиленню.

31. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень.

32. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

34. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки є законними та обґрунтованими.

35. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

38. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

39. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Розподіл судових витрат

40. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №910/21682/15 (910/14895/20) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков