ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/21682/15 (910/16691/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючого), Білоуса В.В., Огородніка К.М.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Конярство України»,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва»,

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020

у складі судді: Чеберяка П.П.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Грека Б.М., Сотнікова С.В.

у справі за позовом

Державного підприємства «Конярство України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва»

про визнання договорів недійсними,

в межах справи № 910/21682/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ»

до Державного підприємства «Конярство України»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ» (далі - ТОВ фірма «Астарта-Київ») про банкрутство Державного підприємства «Конярство України» (далі - ДП «Конярство України») на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

2. 28.10.2020 ДП «Конярство України» (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (далі - ТОВ «Діброва», відповідач) з вимогами:

- визнати недійсним Договір про виконання сільськогосподарських робіт № 23 від 07.07.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 13 від 15.05.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір застави № 12 від 15.05.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 18 від 25.05.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Лимарівський кінний завод № 61» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір застави № 19 від 25.05.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Лимарівський кінний завод № 61» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 15 від 15.05.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Стрілецький кінний завод № 60» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір застави № 14 від 15.05.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Стрілецький кінний завод № 60» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 07.07.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Деркульський кінний завод № 63» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір про виконання сільськогосподарських робіт № 11 від 29.04.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Деркульський кінний завод № 63» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 16 від 29.04.2020, укладений між ДП «Конярство України» в особі філії «Деркульський кінний завод № 63» та ТОВ «Діброва»;

- визнати недійсним Договір застави № 17 від 29.04.2020, укладений ДП «Конярство України» в особі філії «Деркульський кінний завод № 63» та ТОВ «Діброва».

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори мають ознаки прихованих (удаваних) договорів оренди державної землі, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Конярство України» та яку ДП «Конярство України» не має права передавати в оренду іншим особам.

4. 02.11.2020 ухвалою Господарського суду м. Києва вказану позовну заяву було прийнято до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України» та призначено підготовче засідання на 02.12.2020.

5. 29.10.2020 ДП «Конярство України» подав суду заяву про забезпечення позову.

6. Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що:

ДП «Конярство України» є постійним користувачем земельних ділянок з наступними кадастровими номерами та площами:

- 4420688900:07:005:0018 - 614,5549 га;

- 4420688900:07:006:0014 - 775,4161 га;

- 4420688900:07:001:0008 - 3,1623 га;

- 4420688900:07:002:0059 - 494,127 га;

- 4420688900:07:007:0003 - 266,8474 га;

- 4420688900:07:001:0007 - 25,63 га;

- 4420688900:07:003:0007 - 326,673 га;

- 4420688900:07:004:0009 - 420,306 га;

- 4420688900:07:007:0004 - 17,87 га;

- 4420688900:07:007:0005 - 73,1312 га;

- 4420688900:07:008:0008 - 567,0671 га;

- 4420688900:07:007:0006 - 94,4188 га,

загальною площею 3679,2038 га, що розташовані на території Новолимарівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Право постійного користування ДП «Конярство України» в особі філії «Лимарівський кінний завод № 61» вказаними земельними ділянками підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії яких додаються до цієї заяви;

ДП «Конярство України» є постійним користувачем земельної ділянки площею 7843,7023 га, розташованої на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 003585;

ДП «Конярство України» є постійним користувачем земельної ділянки площею 3385,357 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 001322;

ДП «Конярство України» є постійним користувачем земельної ділянки площею 4471,5998 га, розташованої на території Данилівського старостинського округа Біловодської селищної ради Луганської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000642.

6.1. ТОВ «Діброва» здійснюється фактичне користування землями позивача та на даний час вони засіяні сільськогосподарськими культурами (соняшника та кукурудзи).

6.2. ДП «Конярство України» повідомленнями від 04.08.2020, адресованими ТОВ «Діброва», письмово заборонило відповідачу та будь-яким іншим особам, які будуть діяти від імені чи в його інтересах чи пов`язаних з ним осіб, вчиняти будь-які дії та проводити будь-які роботи на земельних ділянках, що перебувають в постійному користуванні ДП «Конярство України», в тому числі, земельних ділянок загальною площею 3679,2038 га, що розташовані на території Новолимарівської сільської ради Біловодського району Луганської області, площею 7843,7023 га, розташованої на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області, площею 3385,357 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, площею 4471,5998 га, розташованої на території Данилівського округа Біловодської селищної ради Луганської області, в тому числі, але не виключно, з метою захисту державних інтересів та інтересів ДП «Конярство України», останнє заборонило право заходу чи право заїзду на вказані землі, заборонило вчиняти будь-які дії з посівами, насадженнями, урожаєм чи будь-яким іншим майном, що знаходиться чи знаходилось на цих землях.

Стислий зміст ухвали господарського суду першої інстанції

7. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2020 заяву позивача про забезпечення позову задоволено, а саме заборонено до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі будь-яким особам, окрім ДП «Конярство України» вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України», розташованих:

на території Новолимарівської Сільської ради Біловодського району Луганської області (по філії «Лимарівський кінний завод № 61») з наступними кадастровими номерами та площами:

4420688900:07:005:0018 - 614,5549 га;

4420688900:07:006:0014 - 775,4161 га;

4420688900:07:001:0008 - 3,1623 га;

4420688900:07:002:0059 - 494,127га;

4420688900:07:007:0003 - 266,8474 га;

4420688900:07:001:0007 - 25,63 га;

4420688900:07:003:0007 - 326,673 га;

4420688900:07:004:0009 - 420,306 га;

4420688900:07:007:0004 - 17,87 га;

4420688900:07:007:0005 - 73,1312 га;

4420688900:07:008:0008 - 567,0671 га;

4420688900:07:007:0006 - 94,4188 га,

на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області (по філії «Стрілецький кінний завод № 60») площею 7843,7023 га (згідно акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 003585);

на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області (по філії «Новоолександрівський кінний завод № 64») площею 3385,357 га (згідно акта на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 001322);

на території Данилівського старостинського округа Біловодської селищної ради Луганської області (по філії «Деркульський кінний завод № 63»), площею 4471,5998 га (згідно акта на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 000642).

Ухвала набирає законної сили з 02.11.2020 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 02.11.2023;

стягувачем за даною ухвалою визначено ДП «Конярство України»;

боржником за даною ухвалою визначено ТОВ «Діброва».

8. Ухвала мотивована тим, що ТОВ «Діброва» вчиняє дії, які полягають в намірі самовільно, без дозволу позивача, потрапити на земельні ділянки, належні на праві постійного користування ДП «Конярство України» та здійснити збирання та вивезення у невідомому напрямку врожаю сільськогосподарських культур, що свідчить про загрозу незаконного проникнення на територію земельних ділянок ДП «Конярство України», їх використання, зокрема, шляхом здійснення збирання врожаю сільськогосподарських культур.

Про факти спроб незаконного використання землі та збирання врожаю ТОВ «Діброва» свідчать численні заяви ДП «Конярство України» до правоохоронних органів.

Про намір ТОВ «Діброва» потрапити на територію земельних ділянок ДП «Конярство України» та здійснити збір врожаю, який, на переконання ДП «Конярство України», належить йому, свідчать і заяви до слідчих суддів у кримінальному провадженні, яке розслідується за фактами, в тому числі, незаконних дій ТОВ «Діброва» щодо протиправного заволодіння майном ДП «Конярство України».

Стислий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Діброва» залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 910/21682/15 (910/16691/20) залишено без змін.

10. Погодившись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що вимоги позивача спрямовані на захист його права постійного користування землею, при цьому наведені ним аргументи свідчать про загрозу незаконного проникнення відповідачем на землю позивача чи інших осіб та можливий незаконний збір врожаю сільськогосподарських культур, що знаходяться на цих землях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 910/21682/15 (910/16691/20), ТОВ «Діброва» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ДП «Конярство України» про забезпечення позовної заяви ДП «Конярство України» до ТОВ «Діброва» про визнання договорів недійсними у справі № 910/21682/15 (910/16691/20).

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 (910/16691/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоуса В.В., суддя - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2021.

13. Ухвалою від 17.02.2021 Верховний Суд прийняв до провадження касаційну скаргу ТОВ «Діброва» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 910/21682/15 (910/16691/20).

14. Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги ТОВ «Діброва» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 910/21682/15 (910/16691/20) здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

15. 14.04.2021 до Верховного Суду від ДП «Конярство України» надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ «Діброва»)

16. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 179, частини 1 статті 185, частини статті 189, статей 216, 235, 316, частини 1 статті 317, статей 321 328 ЦК України, статті 95 Земельного кодексу України, порушення статті 136 ГПК України.

Доводи позивача

(ДП «Конярство України»)

17. Позивач у Відзиві на касаційну скаргу доводить:

- позов спрямований на захист права постійного користування ДП «Конярство України» земельними ділянками від їх незаконного використання ТОВ «Діброва»;

- ДП «Конярство України» має право власності на посіви і врожай, який знаходиться на спірних земельних ділянках;

- питання про наявне право власності на посіви у сторін, судами попередніх інстанцій не розглядалось, а було встановлено наявність загрози порушення прав ДП «Конярство України».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. 28.10.2020 ДП «Конярство України» (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва, в межах справи про банкрутство, з позовною заявою до ТОВ «Діброва» з вимогами про визнання недійсними угод.

20. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), з питання застосування приписів статті 7 КУзПБ щодо розгляду спорів стороною в яких є боржник немайнового характеру в межах справи про банкрутство, звертає увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

22. Верховний Суду у своїх судових рішеннях неодноразово вказував на таке.

22.1. Процедура банкрутства являє собою складний механізм, що відповідно до спеціального законодавства (Закон про банкрутство КУзПБ), поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних заме з здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

22.2. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду наведеною у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

23. Таким чином, спір, що виник між ДП «Конярство України» (позивач) та ТОВ «Діброва» щодо недійсності угод пов`язаних з користуванням земельних ділянок належить до «другої групи» спорів, розглядається в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ в позовному провадженні та процесуальні процедури під час розгляду такого спору регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

24. В цьому випадку, предметом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 (залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020), прийнята за результатом розгляду заяви ДП «Конярство України» про забезпечення позову, в порядку статей 136 137 ГПК України.

25. Відповідно до положень статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

26. За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

27. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

28. Пунктом 4 частини першої статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

29. Згідно із частиною четвертою статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

30. Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

31. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

32. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.

33. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

34. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

35. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

36. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

37. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

38. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

39. В цьому випадку предметом спору є немайнові вимоги - визнання недійсними правочинів щодо користування спірними земельними ділянками.

40. ДП «Конярство України» просило суд забезпечити позов, шляхом накладення заборони до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі будь-яким особам, окрім ДП «Конярство України» вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України» (пункти 5, 6 цієї Постанови) .

41. Заява ДП «Конярство України» мотивована тим, що заявник є постійним користувачем спірних земельних ділянок. На цих земельних ділянках ТОВ «Діброва» здійснюється фактичне користування цими землями та на час звернення позивача з заявою про забезпечення позову на цих земельних ділянках наявні посіви сільськогосподарських культур (соняшника та кукурудзи).

42. За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу частини 4 статті 236 ГПК України, суди попередніх інстанцій мали дослідити питання чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду; дослідити докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

43. Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, суд першої інстанції на підставі змісту оспорюваних договорів та доводів позивача встановив, що ТОВ «Діброва» вчиняє дії, які полягають в намірі самовільно, без дозволу ДП «Конярство України», потрапити на земельні ділянки, належні на праві постійного користування ДП «Конярство України» та здійснити збирання та вивезення у невідомому напрямку врожаю сільськогосподарських культур, що свідчить про загрозу незаконного проникнення на територію земельних ділянок ДП «Конярство України», їх використання, зокрема, шляхом здійснення збирання врожаю сільськогосподарських культур.

43.1. Крім того, задовольняючи заяву ДП «Конярство України», місцевий господарський суд вказав на те, що ДП «Конярство України» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договорів, які за своїм змістом приховують відносини оренди землі та внаслідок яких здійснюється використання всупереч закону державної землі, право користування якими має виключно ДП «Конярство України».

43.2. За висновками суду першої інстанції позовні вимоги ДП «Конярство України» спрямовані на захист його права постійного користування землею, а наведені ним аргументи свідчать про загрозу незаконного проникнення на землю ДП «Конярство України» ТОВ «Діброва» чи інших осіб та можливий незаконний збір врожаю сільськогосподарських культур, що знаходяться на цих землях.

44. Проте, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення заборони будь-яким особам, окрім ДП «Конярство України» вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України», фактично встановив обставини, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті.

Крім того, не врахував, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельних ділянок на користь позивача, а також не стосуються питання приналежності врожаю, вирощеного на цих ділянках, право власності на який фактично встановлено судом в оскарженій ухвалі.

45. Відтак, суд першої інстанції, накладаючи заборону, залишив поза увагою відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахував положення статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно задовольнивши вимогу позивача про застосування заходу забезпечення позову у цьому спорі шляхом накладення заборони будь-яким особам, окрім ДП «Конярство України» вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України».

46. В той же час, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, наведеного вище не врахував та не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

47. Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам ст. ст. 136 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновки судів про забезпечення позову у справі є необґрунтованими.

48. Зважаючи на викладене, оскільки судові рішення, що оскаржуються, ухвалені з порушенням вимог статей 137 234 236 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування цих судових рішень та прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

50. Згідно з частинами першою, другою статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 311 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 910/21682/15 (№ 910/16691/20) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства «Конярство України» про застосування заходів забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік