ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/23042/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (колегія суддів: Скрипка І. М., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 (суддя Ярмак О. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс Груп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця", за участю Прокуратури міста Києва, про стягнення заборгованості,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Керничний Н. І.,
позивача - Терещенко Р. А.,
відповідача - Лях К. М., Кулініч А. П.,
третьої особи - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 942 885,45 доларів США та 52 621 324,56 грн.
2. У 2021 році найменування позивача змінено на Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "Перший Український Міжнародний Банк"), відповідача - на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця").
3. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитних договорів від 07.11.2013 за № 13.11-555, № 13.11-556 та №13.11-557, зобов`язання за якими перейшли до відповідача в порядку правонаступництва.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 07.11.2013 між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та Державним підприємством "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") було укладено кредитні договори: № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557, згідно з якими Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування в сумі 6 255 473,54 доларів США, а позичальник - повернути кредит не пізніше 04.11.2016 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11 % річних.
5. На виконання умов вказаних кредитних договорів Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 18 766 420,60 доларів США.
6. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами, Банк на підставі статі 5 договорів звернувся до ПАТ "Українська залізниця", як правонаступника позичальника, з вимогами про дострокове повернення кредитних коштів. Дані вимоги були отримані ПАТ "Українська залізниця" 31.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тому відповідно до умов статі 5 кредитних договорів, з 01.06.2016 у відповідача виникло зобов`язання дострокового повернення отриманих позичальником кредитних коштів.
7. Посилаючись на ту обставину, що кредитні кошти були повернуті Банку лише 07.10.2016, позивач просив стягнути з ПАТ "Українська залізниця" на його користь:
- 653 697 доларів США заборгованості зі сплати процентів, (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2016 становить 17 067 257,31 грн);
- 47 656 150,80 грн пені за прострочення строків повернення кредитних коштів;
- 4 965 173,76 грн пені за прострочення строків сплати процентів за користування кредитними коштами;
- 192 805,68 доларів США, (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.12.2016 становить 5 033 928,79 грн) - 3 % річних за прострочення повернення кредитних коштів;
- 96 382,77 доларів США, (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.12.2016 становить 2 516 440,39 грн) - 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" 192 805,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.12.2016 складає 5 033 928,79 грн 3 % річних за несвоєчасне повернення кредитів, 88 725 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.12.2016 складає 2 316 505,05 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів, в решті позову відмовлено.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Профінанс Груп" 192 805,68 доларів США 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів, 84 472, 50 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150, 80 грн пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758, 17 грн пені за порушення строків сплати процентів. В решті позову відмовлено.
Короткий зміст касаційної скарги
10. АТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції, змінене постановою апеляційної інстанції, в частині стягнення пені скасувати, ували нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 50 682 908, 97 грн відмовити. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
11. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. ТОВ "Профінанс Груп" у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, касаційне провадження закрити, оскільки вже є висновок Верховного Суду щодо застосування статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у подібних правовідносинах.
13. Від ТОВ "Профінанс Груп" також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі.
14. Від АТ "Українська залізниця" надійшло клопотання про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021.
15. У запереченні на клопотання АТ "Українська залізниця" про поворот виконання рішення ТОВ "Профінанс Груп" просить відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не дотримано вимог статті 333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , а саме не надано документа, який підтверджує списання установою банку коштів з банківського рахунку АТ "Українська залізниця".
Позиція Верховного Суду
16. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
18. Відповідно до частини першої статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
19. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
20. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
21. Відповідно до частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
22. За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.
23. Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
24. Посилаючись на вищезазначені норми права, суди попередніх інстанцій зазначили, що порушення боржником зобов`язання є умовою нарахування неустойки, яка є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, тому дійшли висновку, що порушення позичальником умов кредитних договорів щодо своєчасної сплати суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами тягне за собою обов`язок позичальника сплатити кредитору пеню.
25. Суди відхили посилання відповідача на статтю 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з огляду на те, що на момент пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредитів та у момент виникнення прострочення стягнення за такими кредитами всі права та обов`язки за кредитними договорами перейшли в порядку універсального правонаступництва до АТ "Українська залізниця", яке зареєстроване в місті Києві, та не провадило свою господарську діяльність на території населених пунктів, віднесених Кабінетом Міністрів України до зони проведення АТО. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що заборона нарахування кредитором пені та/або штрафів із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики позичальникам, які провадять (провадили) господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, розповсюджується виключно на основну суму заборгованості за кредитними договорами та договорами позики (постанова Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/3262/16).
26. Проте такі висновки є передчасними з огляду на таке.
27. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введено у дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.
28. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
29. Частиною другою статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.
30. За змістом статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
31. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р і від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено місто Донецьк.
32. З матеріалів справи вбачається, а судом першої інстанції встановлено, що позичальником за кредитними договорами від 07.11.2013 № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557 була юридична особа, ДП "Донецька залізниця", яка зареєстрована у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме у місті Донецьку.
33. Для висновку про можливість/неможливість застосування статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" судам слід було з`ясувати чи проводило ДП "Донецька залізниця" свою господарську діяльність на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.
34. Згідно із Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 "Питання акціонерного товариства "Укрзалізниця", АТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП "Донецька залізниця".
35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 дійшла висновку, що у процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття відбулось універсальне правонаступництво, а все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, в тому числі ДП "Донецька залізниця", переходять до правонаступника - АТ "Українська залізниця" в порядку універсального правонаступництва.
36. При цьому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що АТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" з дати державної реєстрації відповідача - з 21.10.2015.
37. Водночас, суди не врахували, що за змістом статті 107 ЦК України, яка регулює порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, правонаступник позичальника за кредитними договорами не може отримати більше зобов`язань, ніж мав його правопопередник.
38. Тобто, якщо судами буде встановлено, що позичальник - ДП "Донецька залізниця" здійснювало свою господарську діяльність на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, і, відповідно, до нього мали застосовуватися положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами, судам, з урахуванням положень вищезазначеної статті слід визначити чи не отримав правонаступник - АТ "Українська залізниця" більше зобов`язань, ніж мав його правопопередник - ДП "Донецька залізниця".
39. Суди попередніх інстанцій, зокрема і апеляційний господарський суд, зосередилися на питанні правонаступництва АТ "Українська залізниця" та не встановлювали зазначені вище обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
40. Враховуючи наведене, судові рішення в частині стягнення з відповідача пені за кредитними договорами від 07.11.2013 № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557 є передчасними та прийнятими без з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
42. Ураховуючи наведене, зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права, ухвалені у справі судові необхідно скасувати. Зважаючи на повноваження апеляційного суду визначені статтею 275 ГПК України, які є достатніми для встановлення зазначених обставин, справу слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
43. З огляду на викладене, клопотання ТОВ "Профінанс Груп" про закриття касаційного провадження у справі слід відхилити.
44. Клопотання АТ "Українська залізниця" про поворот виконання рішення залишається без задоволення, оскільки згідно з частиною першою статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. У даному випадку поворот виконання судового рішення Верховним Судом не здійснюється у зв`язку з направленням справи на новий розгляд, що не позбавляє АТ "Українська залізниця" права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення у скасованій частині у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.
Судові витрати
45. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат згідно зі статтею 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 в частині стягнення пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич