№ 910/2498/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2498/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Демидова В.О.

від 06.05.2021

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шапрана В.В., Андрієнка В.В., Сітайло Л.Г.

від 25.01.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення заборгованості у розмірі 2 016 562,74 грн,

за участю представників:

від позивача: КомаровськийД.В.,

від відповідача: Кулініч А.П.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 2 016 562,74 грн, а саме пеню у розмірі 1 256 763,78 грн та 3% річних у розмірі 759 798,96 грн від суми основного боргу за кредитним договором №KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Донецької області від 10 листопада 2015 року по справі № 905/1774/15 з Державного підприємства «Донецька залізниця» (правонаступником якого є відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (правонаступником якого є позивач) стягнуто заборгованість за поточними процентами у розмірі 27 764,02 дол. США та за простроченими процентами у розмірі 280 725,09 дол. США.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 04.02.2021 закінчено виконавче провадження №50767221 у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі згідно платіжних доручень, які перебувають у виконавчому провадженні.

Вказуючи на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» посилаючись на те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань за договором та нарахування 3 % річних за статтею 625 ЦК України, звернулось до суду з даним позовом та просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 1256763,78 грн та 3% річних від суми основного боргу у розмірі 759798,96 грн.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

30.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Державним підприємством «Донецька залізниця» (позичальник) був укладений кредитний договір №ККРОSKD.991040.026 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених договором. Кредит надається в сумі 3127736,76 доларів США, термін користування кредитом до 29.04.2016 (п.п. 1.1., 1.1.1, 1.1.3 кредитного договору).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2015 у справі № 905/1774/15 стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» заборгованість за поточними процентами у розмірі 27764,02 доларів США, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 280725,09 доларів США.

На виконання вищевказаного рішення суду 18 грудня 2015 року видано наказ.

11.04.2016 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 50767221 з примусового виконання вказаного наказу.

30.10.2019 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» укладено договір №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку 31 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

Банк, серед іншого, також відступив новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги банку за кредитним договором №ККРОSKD.991040.026 від 30.04.2013.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 замінено сторону (стягувача) Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м.Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, 25, ідентифікаційний код юридичної особи - 36470620) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» (01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, оф. 104; ідентифікаційний код юридичної особи 39013897) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 18.12.2015 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 68, ідентифікаційний код юридичної особи - 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В`ячеслава, 25, ідентифікаційний код юридичної особи - 36470620) заборгованість за поточними процентами у розмірі 27764,02 доларів США, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 280725,09 доларів США.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 09.07.2020 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № 50767221 з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі № 905/1774/15 замінено сторону (боржника) з Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957, місцезнаходження: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68) (боржник) на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на підставі правонаступництва.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 06.01.2021 замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме боржника - з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5).

Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» посилається на те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань за договором та нарахування 3 % річних за ст. 625 ЦК України. Зазначає, що станом на дату погашення боргу сума заборгованості складала 8 434 507,91 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 1 256 763,78 грн та 3% річних від суми основного боргу у розмірі 759 798,96 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.05.2021 у справі №910/2498/21 позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» 3% річних від суми основного боргу за договором №KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013 у розмірі 745 240,77 грн та судові витрати в розмірі 11 178,61 грн. В решті позовних вимог відмовив.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що дія кредитного договору припинилась 29.04.2016, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 25.01.2020 по 25.01.2021 є безпідставними. Вимога про стягнення 3% річних, що заявлена на підставі статті 625 ЦК України, підлягає частковому задоволенню в межах строку позовної давності у розмірі 745 240,77 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі № 910/2498/21 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 910/2498/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема скаржником зазначено про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій усіх наявних в матеріалах справи доказів, про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв?язку з пунктом 2 частини першої статті 263 та статті 520 Цивільного кодексу України в контексті моменту настання відповідальності правонаступника за зобов?язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця» у разі заміни боржника у виконавчому провадженні, а також встановленого законом мораторію на виконання цих зобов?язань його правонаступником.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає перегляду оскаржених судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спір виник з приводу нарахування позивачем 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 759798,96 грн за період з 25.01.2018 по 25.01.2021, обґрунтовували свої рішення тим, що правовий аналіз положень статей 526 599 611 625 ЦК України дає підстави для висновку, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Зазначена позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (пункт 41).

Таким чином, з ухваленням рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2015 по справі № 905/1774/15 зобов`язання боржника сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Вказане рішення суду виконано відповідачем 04.02.2021. Відтак позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

При цьому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. Наведені відповідачем заперечення щодо того, що позивач не набув права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором оскільки така заборгованість не існувала на момент її відступлення, а також, що на виконання зобов`язань ДП «Донецька залізниця» поширюється дія встановленого пунктом 51 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI, мораторію, а тому з урахуванням диспозиції частини другої статті 625 ЦК України, АТ «Укрзалізниця» не порушувала зобов`язання за кредитним договором № KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013, отже, відсутні підстави для стягнення 3% річних, так як строк виконання зобов`язань правонаступником не настав, є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ «Укрзалізниця») злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI визначено особливості утворення Укрзалізниці визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Відповідно до частин третьої, шостої, сьомої та дев`ятої статті 2 цього Закону:

- товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття;

- товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту;

- оприлюднення затвердженого КМУ переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання;

- одночасно з прийняттям рішення про утворення товариства КМУ формує комісію з утворення товариства, до складу якої входять представники КМУ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі;

- комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту товариства для подання КМУ;

- зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту;

- розмір статутного капіталу товариства визначається під час його утворення згідно зі зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Пунктом 2 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» цього Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

У процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, переходять до правонаступника - АТ «Укрзалізниця». Держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її (частину) правонаступнику.

Законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ «Укрзалізниця» для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі такого підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці положень про правонаступництво АТ «Укрзалізниця» щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця».

Такий висновок підтверджується і змістом статті 3 цього 3акону, яким установлено обмеження в діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту, що реорганізовуються. Закон передбачає, що з дня прийняття рішення КМУ про утворення АТ «Укрзалізниця» і до його державної реєстрації Державна адміністрація залізничного транспорту України, підприємства залізничного транспорту, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких належать державі та вносяться до статутного капіталу Товариства, не мають права без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту: вчиняти правочини, які можуть призвести до відчуження майна, вартість якого становить більше 5 відсотків балансової вартості активів Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту на день затвердження останнього балансового звіту; скорочувати чисельність працівників; здійснювати випуск цінних паперів, надавати позики; передавати нерухоме майно в оренду; передавати майно в заставу або безоплатне користування; придбавати акції (частки, паї) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств. Ураховуючи, що такі обмеження встановлені саме до дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця», можна дійти висновку, що з дати державної реєстрації саме АТ «Укрзалізниця» має право на здійснення господарської діяльності та укладення відповідних правочинів, а не державні підприємства, які припиняються.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, а також зазначено, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця».

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Відтак, з 21.10.2015 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» перейшли, в тому числі, і зобов`язання за кредитним договором №ККРОSKD.991040.026 від 30.04.2013. Отже, саме Акціонерне товариство «Українська залізниця» має нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язань і така відповідальність виникає незалежно від дати прийняття судом рішення про заміну сторони боржника.

Щодо доводів відповідача, що на виконання зобов`язань ДП «Донецька залізниця» поширюється дія встановленого пунктом 51 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI, мораторію, а тому, з урахуванням диспозиції частини другої статті 625 ЦК України, АТ «Укрзалізниця» не порушувала зобов`язання за кредитним договором №KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013, отже відсутні підстави для стягнення 3% річних, так як строк виконання зобов`язань правонаступником не настав. Наразі відсутній висновок щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з пунктом другим частини першої статті 263 Цивільного кодексу України та статті 520 Цивільного кодексу України в контексті настання відповідальності правонаступника за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця» у разі зміни боржника у виконавчому провадженні, слід зазначити таке.

Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI передбачено, що оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання (частина сьома статті 2 цього Закону).

Також відповідно до частини восьмої статті 2 цього Закону під час утворення товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства, зокрема, щодо:

- необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків;

- неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Таким чином, законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ «Укрзалізниця» для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі такого підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці положень про правонаступництво АТ «Укрзалізниця» щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно посилання скаржника на необхідність застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у системному взаємозв`язку з положеннями статті 520 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки заміна боржника у зобов`язанні у цьому випадку відбувається відповідно до вимог Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року №4442-VI, яким визначено, що положення законодавства щодо необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України не застосовуються.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).

Пунктами 51 та 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI, у редакції закону № 1787-VIII від 20.12.2016, передбачено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

У пункті 3 розділу І Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначено, що активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Запроваджений Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI мораторій, є відстроченням виконання зобов`язання, тобто поширюється на захід примусового виконання рішень шляхом звернення стягнення на активи АТ «Українська залізниця» за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом №4442-VI, зокрема, зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця».

Вказаний мораторій тимчасово забороняє примусово стягувати активи Товариства за зобов`язаннями названих підприємств в період дії мораторію.

Пункт 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI встановлює виключно мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями підприємств, визначених цим Законом, та не містить заборони на задоволення вимог кредиторів у цей період.

Як зазначалось вище, касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з пунктом другим частини першої статті 263 Цивільного кодексу України та статті 520 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Надаючи оцінку зазначеним доводам касаційної скарги, суд зазначає, що підставою для відмови позивачу у нарахування 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачем зазначено що на виконання зобов`язань ДП «Донецька залізниця» поширюється дія встановленого пунктом 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI, мораторію на звернення стягнення на активи Товариства.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також те, що наслідком запровадженого Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI мораторію є зупинення заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця», мораторій на задоволення вимог кредиторів цим законом не запроваджувався, суд вважає, що у цій справі відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування цих статей у їх правовому взаємозв`язку.

Іншою підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі відповідач посилається порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зазначивши про неналежне дослідження ними усіх наявних в матеріалах справи доказів.

Наведені підстави можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Однак, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 Господарського процесуального кодексу України свого підтвердження не знайшли, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 910/2498/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець