№ 910/2597/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2597/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Укренерго», позивач, скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 (головуючий -суддя Євсіков О.О., судді: Алданова С.О., Корсак В.А.)

за позовом ПрАТ «Укренерго»

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДП «Укрінтеренерго», відповідач)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», третя особа-1);

2) Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - ПАТ «Запоріжжяобленерго», третя особа-2);

3) Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», третя особа-3);

4) Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго», третя особа-4);

5) Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - АТ «Миколаївобленерго», третя особа-5);

6) Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго», третя особа-6);

7) Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «Регіональні електричні мережі», третя особа-7);

8) Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», третя особа-8);

9) Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», третя особа-9);

10) Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (далі - ПрАТ «Волиньобленерго», третя особа-10);

11) Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Одеські електромережі», третя особа-11);

12) Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», третя особа-12);

13) Акціонерне товариство «Житомиробленерго» (далі - АТ «Житомиробленерго», третя особа-13)

про стягнення 5 897 544 809,52 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є перевірка застосування апеляційним судом норм права, зокрема пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1 1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПрАТ «Укренерго» звернулося до суду з позовом до ДП «Укрінтеренерго» про стягнення (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) 12 770 244 208,93 грн, з яких: 11 684 899 309,98 грн - основна заборгованість, 287 835 181,02 грн - пеня, 236 652 693,47 грн - 3% річних та 560 857 024,46 грн - інфляційні втрати.

1.2. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не сплатив позивачу вартість небалансів електричної енергії реалізованої протягом січня 2022 - грудня 2023 років, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.07.2024 позов задовольнив частково; стягнув з ДП «Укрінтеренерго» на користь ПрАТ «Укренерго» 8 535 868 454,93 грн заборгованості, 287 835 181,02 пені, 236 652 693,47 - 3% річних, 560 857 024,46 грн інфляційних втрат, 707 752,15 грн судового збору; у позові в іншій частині відмовив.

2.2. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.11.2024 задовольнив клопотання ДП «Укрінтеренерго» про зупинення провадження у справі №910/2597/23; зупинив провадження за апеляційною скаргою ДП «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/2597/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПрАТ «Укренерго» через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (в новій редакції), в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/2597/23 про зупинення провадження, та справу №910/2597/23 направити до Північного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив про неправильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, при постановлені ухвали від 18.11.2024 про зупинення провадження, оскільки правовідносини у справі №910/2597/23, в якій подано касаційну скаргу, та у справі №908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата), не є подібними, а тому судом апеляційної інстанції неправомірно задоволено клопотання про зупинення провадження, через те, що подані сторонами докази та пояснення в повній мірі дають змогу встановити та дослідити обставини наявної заборгованості відповідача, зокрема по обсягах споживачів, які перебувають на тимчасово окупованій території (якщо такі дійсно існують).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

5.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6.1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2024 на розгляд об`єднаної палати передано справу №908/1162/23, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

6.2. На обґрунтування подібності правовідносин у справах №908/1162/23 та №910/2597/23 заявник зазначає, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що впливатиме на оцінку доказів у справі №910/2597/23 висловить правову позицію.

6.3. Об`єднана палата ухвалою від 19.04.2024 прийняла до розгляду справу №908/1162/23.

6.4. Щодо подібності правовідносин апеляційний суд зазначив, що правовідносини у справі №910/2597/23 та у справі №908/1162/23 за сферою правового регулювання є подібними, адже у справі №908/1162/23 розглядається питання про стягнення заборгованості за електроенергію, спожиту на тимчасово окупованій території України у листопаді-грудні 2022, у справі №910/2597/23 йдеться про врегулювання оплати небалансів та послуг з передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію України в період з лютого 2022 по червень 2023.

6.5. Враховуючи, що правовий висновок об`єднаної палати у справі №908/1162/23 може мати суттєве значення для вирішення справи №910/2597/23, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів апеляційної інстанції задовольнила клопотання ДП «Укрінтеренерго» про зупинення провадження у справі №910/2597/23 та відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України зупинила провадження до закінчення перегляду об`єднаною палатою справи №908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/2597/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.2. Верховний Суд ухвалою від 20.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/2597/23 за касаційною скаргою ПрАТ «Укренерго» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинив касаційне провадження у справі №910/2597/23 за касаційною скаргою ПрАТ «Укренерго» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 до завершення перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/13175/23.

7.3. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Укренерго» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/2597/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

8.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

8.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

8.4. Відповідно до статті 2 ГПК України серед основних завдань господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.5. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

8.6. Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

8.7. Верховний Суд виходить зі сталої правової позиції щодо поняття, суті та меж зупинення провадження у справі. Так, зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі від 05.03.2025 №910/13175/23).

8.8. Верховний Суд також зауважує, що саме по собі зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи, адже цей інститут має застосовуватися лише за обставин, визначених процесуальним законом.

8.9. У господарському процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 227 та 228 ГПК України.

8.10. Так, стаття 227 ГПК України визначає обставини, за яких господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

8.11. Водночас стаття 228 ГПК України передбачає випадки, за яких суд має право, у тому числі за заявою учасника справи, зупинити провадження у справі:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

8.12. За змістом частини першої статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

8.13. Відповідно до частини третьої статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1- 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу

8.14. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23, до закінчення розгляду якої було зупинено розгляд касаційної скарги у цій справі, виснувала, що оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, за яких суд має право, так і зобов`язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

8.15. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача, зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України у зв`язку з переглядом в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.

8.16. Як зазначалося, пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

8.17. Отже, процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.

8.18. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

8.19. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

8.20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.21. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.22. Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у цій справі, виходив із того, що:

- ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2024 на розгляд об`єднаної палати передано справу №908/1162/23, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України;

- об`єднана палата ухвалою від 19.04.2024 прийняла до розгляду справу №908/1162/23;

- правовідносини у справі №910/2597/23 та у справі №908/1162/23 за сферою правового регулювання є подібними, оскільки у справі №908/1162/23 розглядається питання про стягнення заборгованості за електроенергію, спожиту на тимчасово окупованій території України у листопаді-грудні 2022, у справі №910/2597/23 йдеться про врегулювання оплати небалансів та послуг з передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію України в період з лютого 2022 до червня 2023;

- правовий висновок об`єднаної палати у справі №908/1162/23 може мати суттєве значення для вирішення справи №910/2597/23.

8.23. Верховний Суд виходить з того, що як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23, вирішення питання про те, чи може суд зупинити провадження у справі логічно передує вирішенню питання про те, чи мали місце ці інші підстави.

8.24. Причиною наявності підстав для застосування пункту сьомого частини першої статті 228 ГПК України є подібність правовідносин у цих справах, яка визначається за критерієм подібності (див. пункти 8.16 - 8.21 цієї постанови).

8.25. Верховний Суд виходить також з того, що відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

8.26. Частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

8.27. Згідно з частиною 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

8.28. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

8.29. Ураховуючи вказані міркування, Верховний Суд зазначає, що у цій справі судом апеляційної інстанції встановлено та скаржником не спростовано того, що вирішення об`єднаною палатою у межах справи №908/1162/23 питання щодо поширення/непоширення норм статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на відносини, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади, має істотне значення для розгляду цієї справи. Адже предметом дослідження об`єднаною палатою під час розгляду справи №908/1162/23 є, зокрема, можливість поширення дії положень статей 13 та 13-1 названого Закону на відповідні (наведені у цих нормах) правовідносини за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення територій, які є тимчасово окупованими Російською Федерацією внаслідок збройної агресії проти України у період з лютого 2022 року (а саме: лютий - серпень 2022 року у справі №910/9680/23 (від правових висновків якої пропонує відступити колегія суддів) та листопад - грудень 2022 року у справі №908/1162/23), а в цій справі з січня 2022 року до грудня 2023 року.

8.30. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали апеляційний суд зазначив: «у справі №908/1162/23 розглядається питання про стягнення заборгованості за електроенергію, спожиту на тимчасово окупованій території України у листопаді-грудні 2022 року, у справі №910/2597/23 йдеться про врегулювання оплати небалансів та послуг з передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію України в період з лютого 2022 по червень 2023 року».

8.31. Однак зазначені апеляційним судом періоди не повною мірою відповідають обставинам, оскільки у справі №908/1162/23 предметом розгляду об`єднаної палати є стягнення заборгованості за електроенергію, спожиту на тимчасово окупованій території України у листопаді-грудні 2022 року, а також з лютого до серпня 2022 року, оскільки такий період зазначений у справі №910/9680/23, від правових висновків якої пропонує відступити колегія суддів. У справі №910/2597/23 розглядається питання врегулювання оплати небалансів та вартості послуг з передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію України у період з січня 2022 до грудня 2023 року. З огляду на часові межі зазначених періодів, очевидним є те, що період у цій справі, а саме січень 2022 - грудень 2023 років є таким періодом, який частково співпадає з періодами, що перебувають на розгляді об`єднаної палати у контексті застосування до них норм статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади.

8.32. Отже, неправильне зазначення апеляційним судом періоду у мотивувальній частині ухвали про зупинення провадження у цій справі саме по собі не свідчить про неправильне застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

8.33. Отже, правовідносини у цій справі та у справі №908/1162/23, що розглядає об`єднана палата, подібні. Тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23 заснований на правильному застосуванні пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

8.34. Водночас Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

8.35. Верховний Суд зазначає, що правові висновки об`єднаної палати за результатами касаційного перегляду справи №908/1162/23 щодо застосування норм права можуть вплинути на застосування апеляційним господарським судом при перегляді рішення суду першої інстанції, з огляду на статтю 236 ГПК України та статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

8.36. Отже, Верховний Суд не має достатніх підстав вважати, що апеляційний господарський суд не правильно застосував норми права про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою справи №908/1162/23. При цьому таке зупинення провадження у справі не призводить до затягування строків її розгляду, оскільки має об`єктивний характер, викликаний настанням зазначених у процесуальному законі причин, які перешкоджають подальшому руху справи. Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23.

8.37. Тому колегія суддів погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про наявність передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у цій справі.

8.38. При цьому, доводи ДП «Укрінтеренерго», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8.39. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.40. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений ПрАТ «Укренерго» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/2597/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/2597/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець