№ 910/26303/14 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/26303/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.07.2021 (суддя Бондарчук В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 (колегія суддів: Корсак В.А. (головуючий), Мартюк А.І., Попікова О.В.)

за заявою Антимонопольного комітету України

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу

зі справи № 910/26303/14

за позовом Антимонопольного комітету України (далі - АМК, позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» (далі - Товариство, відповідач, скаржник)

про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/26303/14 позовні вимоги АМК до Товариства про стягнення штрафу та пені задоволено, стягнуто з Товариства до загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 20 000,00 грн. та пеню у розмірі 20 000,00 грн., а також до Державного бюджету України - судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення 30.01.2015 господарським судом міста Києва видано наказ. Відповідно до наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 строк для пред`явлення його до виконання визначений до 27.01.2016.

08.05.2015 АМК звернувся до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив відкрити виконавче провадження, вжити відповідних заходів щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 та здійснити всі можливі заходи з розшуку рахунків, коштів та майна Товариства.

15.05.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47524680 на виконання наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14.

12.03.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Корольовим М.А. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, згідно з якою (постановою) приєднано виконавче провадження № 46520517 з примусового виконання наказу від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 до зведеного виконавчого провадження № 46860860, яке перебуває у Відділі державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС).

Заявник стверджував, що протягом 2016 - 2021 років АМК, як стягувач у виконавчому провадженні, користувався своїми правами, визначеними статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» та неодноразово здійснював запити, а також звертався у телефонному режимі до державного виконавця з метою отримання інформації про хід виконавчого провадження та про вжиті заходи щодо своєчасного і повного виконання зазначеного наказу, але ВДВС зазначеної інформації не надавав.

Також заявник вказував, що АМК звертався до ВДВС із запитами (від 10.06.2016, від 10.02.2017 та від 25.04.2018) про надання інформації про хід виконання наказу господарського суду зі справи № 910/26303/14, також АМК просив надати постанови, прийняті у ВП № 47524680 з виконання зазначеного наказу, але ВДВС відповіді не надавав.

Враховуючи викладене, АМК звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 02.05.2019 № 300-29/02-5741 на бездіяльність державного виконавця ВДВС.

Листом від 10.05.2019 № 11563-26-19/20.4 Міністерство юстиції України повідомило АМК про те, що скаргу АМК направлено за належністю до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - УДВС) та встановлено строк для надання відповіді на скаргу АМК, проте УДВС не надало стягувачу жодної інформації.

АМК звернувся до ВДВС з листом від 02.04.2020 №300-29/02-4851, в якому просив повідомити про хід ВП № 47518707 та з листом від 05.05.2021 № 300-29/01-6962 до Міністерства юстиції України, у якому просив посприяти примусовому виконанню рішень господарського суду міста Києва, стягувачем у яких є АМК.

АМК стверджував, що 07.06.2021 отримав листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) від 27.05.2021 № 23083/2-21 в якому, зокрема, зазначено, що 22.06.2017 державним виконавцем ВДВС на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, згідно з листом від 27.05.2021 Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, матеріали виконавчого провадження № 47524680 знищені за строком їх зберігання.

Однак, за твердженням заявника, вказаний виконавчий документ та постанова про повернення наказу до стягувача не надходили. Крім того, рішення суду до цього часу боржником не виконано.

13.07.2021 (поштовий штемпель на конверті 09.07.2021) до господарського суду міста Києва надійшла заява АМК про поновлення строку для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 до виконання та про видачу дубліката наказу.

В обґрунтування поданої заяви АМК вказував, що 07.06.2021 отримав листа Департаменту державної виконавчої служби від 27.05.2021 № 23083/2-21, у якому, зокрема, зазначено, що 22.06.2017 держаним виконавцем ВДВС на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи з розшуку такого майна виявилися безрезультатними; ВП № 47524680 передано на зберігання та відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, знищене. При цьому АМК стверджував, що не отримував від ВДВС постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а також не отримував оригінал наказу суду. Саме з моменту отримання вказаного листа АМК стало відомо про те, що наказ суду на теперішній час не виконаний, наказ у АМК відсутній та на виконанні у ВДВС не перебуває. З огляду на викладені обставини, з посиланням на приписи статті 329 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та підпункт 19.4. пункту 19 розділу ХІ ГПК України, АМК просив суд відновити строк на пред`явлення наказу до виконання, визнавши причини пропуску строку пред`явлення наказу до виконання поважними та видати дублікат наказу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/26303/14 заяву АМК про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката наказу задоволено; поновлено строк для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі № 910/26303/14 до виконання з 20.07.2021 по 20.10.2021; видано дублікат наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано з посиланням на обґрунтованість поданої заяви.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 ухвалу суду першої інстанції від 19.07.2021 залишено без змін, проте з мотивів та підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив про помилковий висновок суду першої інстанції стосовно того, що АМК пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цій справі переривався пред`явленням його до виконання, рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документа 07.06.2021 (день вручення листа від 27.05.2021 № 23083/2-21), у зв`язку з чим перебіг строку для пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 07.06.2021 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документа) і становить три місяці, тобто до 07.09.2021, водночас наказ суду у стягувача відсутній. Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що АМК звернувся до суду із заявою у межах строку для пред`явлення наказу до виконання. З огляду на викладене, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, проте з власних мотивів, викладених у постанові, апеляційний господарський суд вказав, що помилковий висновок суду першої інстанції не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення щодо видачі дубліката наказу, який може бути пред`явлений до виконання у строк, який не пропущений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову АМК у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 до виконання та про видачу дубліката наказу

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження видачі дублікату наказу; у відкритті касаційного провадження в частині оскарження поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання відмовлено, оскільки ухвала суду першої інстанції в цій частині не підлягає перегляду в касаційному порядку.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх судових інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статті 58 Конституції України, статей 2 7 11 13 73 74 80 86 329 ГПК України, а також підпункту 19.4. пункту 1 розділу ХІ ГПК України статті 12, пункту 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» та рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2011.

Доводи інших учасників справи

АМК у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення попередніх судових інстанцій залишити без змін.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Предметом касаційного розгляду є питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні питання щодо видачі дубліката наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 за заявою АМК.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11).

У вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий строк закінчився, проте підлягає поновленню, а дублікат наказу - видачі стягувачу. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду та залишаючи її без змін (з власних мотивів), не погодився із зазначеним висновком щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, вказавши, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання АМК пропущений не був, проте помилковий висновок суду першої інстанції (щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання) не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення щодо видачі дубліката наказу.

Як вже зазначалося, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження ухвали господарського суду господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №910/26303/14 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки ухвала суду першої інстанції в цій частині не підлягає перегляду в касаційному порядку.

Предметом касаційного розгляду є питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права виключно у вирішенні питання щодо видачі дубліката наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 за заявою АМК.

Верховний Суд, розглядаючи доводи касаційної скарги Товариства, враховує таке.

Так, апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін з власних мотивів, встановив, зокрема, що:

- рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/26303/14 не виконано;

- у АМК наказ від 30.01.2015 зі справи відсутній;

- строк для пред`явлення виконавчого документу у цій справі до виконання переривався пред`явленням його до виконання;

- стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документа 07.06.2021, перебіг строку для пред`явлення такого документа до виконання починається саме з 07.06.2021 і становить три місяці, тобто до 07.09.2021; АМК звернувся до суду із заявою 09.07.2021 (згідно з відтиском календарного штемпеля відділу поштового зв`язку) з дотриманням встановленого законом тримісячного строку, а, отже, у межах строку пред`явлення наказу до виконання;

- при зверненні до суду з заявою про видачу дублікату наказу АМК надало докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі (платіжне доручення від 06.07.2020 № 692 на суму 68,10 грн).

За встановлених обставин, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви АМК про видачу дубліката наказу господарського суду міста Києва від 30.01.2015 зі справи № 910/26303/14 про стягнення з Товариства в доход загального фонду Державного бюджету України штрафу у розмірі 20 000,00 грн та пені у сумі 20 000,00 грн.

Суд відзначає, що для мети отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного рішення (а іншого не доведено), стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є лише виконання чинного судового рішення.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) «кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

За таких обставин, враховуючи предмет касаційного оскарження, Суд вважає, що апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції з власних мотивів, які викладені у постанові від 20.09.2021, повно і всебічно дослідив обставини даної справи, та перевіривши їх поданими заявником доказами, яким надав необхідну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з наведенням у постанові необхідного мотивування та підстав, встановивши, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цій справі переривався пред`явленням його до виконання; рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документа 07.06.2021 (день вручення листа від 27.05.2021 № 23083/2-21), у зв`язку з чим перебіг строку для пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 07.06.2021(отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документа) і становить три місяці, тобто до 07.09.2021; у АМК наказ від 30.01.2015 зі справи відсутній; стягувач звернувся до суду із заявою 09.07.2021, тобто у межах строку для пред`явлення наказу до виконання, - дійшов заснованого на законі висновку про наявність підстав для видачі заявнику дубліката виконавчого документа, строк пред`явлення якого до виконання не закінчився, а тому з дотриманням законодавчих приписів задовольнив заяву АМК у цій частині.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.

З урахуванням мотивів, які містяться у цій постанові, Касаційним господарським судом приймаються до уваги аргументи, викладені у відзиві АМК на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає за можливе залишити оскаржувані Товариством судові рішення без змін, з урахуванням тих мотивів, які викладені у постанові суду апеляційної інстанції у вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа.

Судові витрати

Понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 зі справи № 910/26303/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова