ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/273/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - Мандик В.А.

боржника - адвокат Бова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.10.2022

та на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 13.07.2022

у справі № 910/273/22

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 господарський суд ухвалив:

- Відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

- Ввести процедуру реструктуризації боргів боржника відповідно до плану реструктуризації.

- Затвердити план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 .

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 07.11.2022 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось із касаційною скаргою Вих. № 27-3-04/199 від 07.11.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 у справі № 910/273/22, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" у справі № 910/273/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022.

7. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/273/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" № 27-3-04/199 від 07.11.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 та призначено її розгляд на 06 грудня 2022 року о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

8. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Акціонерним товариством "Укрсиббанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

9.1 Судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 116, 124 та пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

9.2 Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки плану реструктуризації боргів боржника та декларації про майновий стан чим порушили норми статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України.

9.3 При ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду щодо неможливості суду самостійно змінювати положення плану реструктуризації та щодо невідповідності сум (математичних помилок) як підстави для відмови у затвердженні плану реструктуризації, які викладені у постановах від 26.05.2022 у справі № 923/984/21 та від 07.07.2022 у справі № 918/127/20.

9.4 Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзаців 2, 8 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до випадків ініціювання процедури неплатоспроможності боржником, зобов`язання якого у відносинах із забезпеченим кредитором обмежені виключно майновою порукою (іпотекою).

10. Представник скаржника в судовому засіданні 06.12.2022 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Представником ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

12. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 06.12.2022 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.1 Між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 , укладено договір про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір) № 11305707000 від 27.02.2008.

16.2 Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 150 000, 00 дол. США, а він зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь якому випадку повернути кредит в поновному обсязі не пізніше 27.02.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

16.3 З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 - між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" 27.02.2008 укладено договір поруки № 183146.

16.4 Однак, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2015 у справі 758/3819/14-ц, судом було визнано договір поруки припиненим, так як Банком без повідомлення поручителя було змінено умови кредитного договору, зокрема змінено прядок та розмір виплати процентів, без згоди поручителя, що не передбачав договір поруки.

16.5 Окрім, того в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11305707000 від 27.02.2008, між мною ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки № 78279 від 27.02.2008.

16.6 Згідно до договору Іпотеки, передано в іпотеку нерухоме майно трикімнатну квартиру, загальною площею 72,2 кв.м, та жилою площею 42,00 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 .

16.7 Оскільки основний боржник не виконував зобов`язання за договором а, майновий поручитель не мав змоги виконувати свої обов`язки як майнового поручителя за договором іпотеки і здійснювати погашення за кредитним договором, що укладено між кредитором та ОСОБА_2 , в ОСОБА_1 як іпотекодавця виникла заборгованість перед єдиним кредитором - АТ "Укрссиббанк" у розмірі 250 300, 64 дол. США, що еквівалентно на дату подання уточнень до плану реструктуризації (11.07.2022 - 1 дол США = 29.25490000 грн https://minfin.com.ua/currency/usd/) 7 322 520, 19 грн.

16.8 Основним боржником ОСОБА_2 в період з 27.08.2008 по 28.05.2010 було виконано зобов`язання з погашення заборгованості по кредитному договору у розмірі :

- тіло кредиту 59 700, 00 дол. США;

- відсотки по кредиту 100 403,00 дол. США.

16.9 У 2015 АТ "Укрссибанк" звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 105 899 дол. США 10 центів, з яких: 90 306 дол. США 50 центів - кредитна заборгованість, 15 592 дол. США 60 центів - заборгованість по процентам; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 181 995 гривень 19 копійок, з яких: 119 729 гривень 07 копійок - пеня за прострочення сплати кредиту, 62 266 гривень 12 копійок - пеня за прострочення сплати процентів.

16.10 Рішенням Подільського районного суду від 25.12.2015 у справі 758/6883/14-ц позов АТ "Укрссиббанк" було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 105 899 дол. США 10 центів, з яких: 90 306 дол. США 50 центів - кредитна заборгованість, 15 592 дол. США 60 центів - заборгованість по процентам; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 181 995 гривень 19 копійок, з яких: 119 729 гривень 07 копійок - пеня за прострочення сплати кредиту, 62 266 гривень 12 копійок - пеня за прострочення сплати процентів.

16.11 Таким чином АТ "Укрссибанк" вчинив дії, якими використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

16.12 Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Подільського районного суду м. Києва, по справі 758/6883/14-ц від 25.12.2015.

16.13 Окрім того, на разі в Подільському районному суді м. Києва слухається справа № 758/1479/17 за позов АТ "Укрссиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а предмет іпотеки є єдиним житлом майнового поручителя ОСОБА_1 .

17. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

18. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 та який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

19. На відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який визначав боржником у розумінні процедур банкрутства юридичних осіб та фізичних осіб за зобов`язаннями, які виникли у фізичної особи у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, новелою Кодексу України з процедур банкрутства є Книга Четверта "Відновлення платоспроможності фізичної особи", яка регулює провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи та не пов`язує можливість здійснення процедур, урегульованих Кодексом, із обов`язковою наявністю у особи статусу фізичної особи - підприємця.

20. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

21. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

22. Одним із завдань Верховного Суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.

23. Як вбачається із Пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства, метою необхідності прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі, є врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку Держави.

24. Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

25. Суд доходить висновку, що положення Книги Четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначають предметом свого регулювання родовий об`єкт - суспільні відносини у сфері банкрутства фізичних осіб, безвідносно до наявності у такої особи статусу майнового поручителя за зобов`язаннями іншої особи.

26. Суд зазначає, що метою законодавця при введенні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі-боржнику реструктурувати свої боргові зобов`язання та перевести їх з іноземної валюти у національну валюту України, для унеможливлення негайної реалізації житла фізичних осіб, переданого в іпотеку банкам за валютними кредитами. Отже, така процедура є спеціальною та має застосовуватися переважно щодо інших процедур звернення стягнення на іпотечне майно у випадку ініціювання боржником провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі № 902/227/20.

27. Положення частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

28. Грошове зобов`язання, відповідно до визначення названого Кодексу, це - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

29. Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

30. Норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять вичерпного переліку підстав, з яких виникають зобов`язання боржника, які є грошовими в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. Водночас, визначальним для таких зобов`язань є можливість вираження зобов`язань саме в грошових одиницях.

31. Зокрема, заборгованість за кредитом позичальника виражається в грошових одиницях, водночас, наявність забезпечення такого зобов`язання дає кредитору можливість самостійно визначити модель поведінки щодо своєї участі у справі про банкрутство: або його вимоги є повністю забезпеченими однак при цьому він бере участь у засіданні зборів кредиторів та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу, або він вчиняє активні процесуальні дії щодо повної чи часткової відмови від забезпечення і таким чином набуватиме право вирішального голосу на зборах кредиторів.

32. Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

33. Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

34. Згідно частини четвертої статті 591 Цивільного кодексу України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

35. Окрім того, норми Кодексу не містять заборони звернення кредитором до боржника - майнового поручителя.

36. Зокрема, питання порядку визначення розміру вимог забезпечених кредиторів, заявлених до боржника (юридичної особи) як до майнового поручителя було предметом розгляду у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19.

37. Враховуючи, що провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб здійснюється у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених Книгою Четвертою названого Кодексу, Верховний Суд вважає, що на фізичну особу, яка є майновим поручителем, відмінним від позичальника, поширюється статус боржника у справі про неплатоспроможність в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства нарівні з боржником - позичальником за кредитним договором в іноземній валюті.

38. Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20.

39. При цьому, відповідно до абзацу 1 пункту 5 цього розділу Кодексу України з процедур банкрутства протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

40. Положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства визначають особливості відкриття, здійснення застосування процедури реструктуризації боргів та затвердження плану реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичних осіб за заборгованістю за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

41. З огляду на викладене, оскільки вказаною нормою Кодексу України з процедур банкрутства (як і Книгою Четвертою названого Кодексу) регулюється порядок провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, хоча і з певними особливостями, Верховний Суд вважає, що на фізичну особу, яка є майновим поручителем за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири, що є єдиним місцем проживання боржника, і не є позичальником за цим кредитом та звертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність поширюються, застосовуються положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, статусу боржника у справі про неплатоспроможність в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

42. Також, згідно абзаців 2, 8 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом. У разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково виконав зобов`язання за кредитним договором, а саме частково сплатив кредит та відсотки за користування кредитом, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується на більшу з таких величин.

43. Мотивуючи касаційну скаргу скаржник, зокрема, зазначає про те, що з огляду на зміст абзаців 2, 8 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 саме на підставі пункту 5 вказаного розділу Кодексу, оскільки забезпечений кредитор не має до неї грошових вимог та вона, до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не сплачувала кредит та відсотки, оскільки не має грошових зобов`язань перед кредитором, а виступає у відносинах шляхом надання конкретно визначеного майнового забезпечення.

44. Колегія суддів зазначає, що згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

45. Відповідно до статей 553 554 Цивільного кодексу України За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

46. Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

47. З наведеного убачається, що поручитель (в тому числі майновий) відповідає перед кредитором за невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів саме в тій частині, яка останнім не виконана і така частина зобов`язання має своє відображення у конкретній грошовій формі, що в цьому випадку згідно рішення Подільського районного суду від 25.12.2015 у справі 758/6883/14-ц складає 105 899 дол. США 10 центів, з яких: 90 306 дол. США 50 центів - кредитна заборгованість, 15 592 дол. США 60 центів - заборгованість по процентам; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 181 995 гривень 19 копійок, з яких: 119 729 гривень 07 копійок - пеня за прострочення сплати кредиту, 62 266 гривень 12 копійок - пеня за прострочення сплати процентів.

48. Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що обставина щодо того, хто саме є позичальником та здійснював погашення боргу і відсотків за кредитним договором не є визначальною для можливості застосування до спірних правовідносин приписів абзаців 2, 8 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки майновий поручитель, у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань, несе відповідальність за таке невиконання у тому ж обсязі і у тій самій грошовій сумі, що і позичальник, проте в межах вартості предмета іпотеки.

49. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення абзаців 2, 8 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.

50. Окрім того, колегія суддів зазначає наступне.

51. Абзацами 1 та 2 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

52. У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

53. Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

54. Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.

55. Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.

56. У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів: розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, додатково зменшується на 10 відсотків, крім випадків перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором; на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов`язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 процентний пункт; строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років, якщо кредитором і боржником не погоджено інший строк.

57. План реструктуризації, що відповідає вимогам цього пункту, вважається підтриманим забезпеченим кредитором у частині вимог такого забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

58. Прощення (списання) залишку заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою, що визначається як різниця між розміром вимог забезпеченого кредитора, визнаних господарським судом у справі про неплатоспроможність боржника, та розміром вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, здійснюється після повного виконання зобов`язань боржником за реструктуризованим зобов`язанням на підставі рішення господарського суду, визначеного статтею 129 цього Кодексу.

59. Судами попередніх інстанцій досліджено поданий боржником план реструктуризації боргів від 12.07.2022 (уточнений) та встановлено його відповідність положенням пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, окрім допущення саме арифметичних а не математичних помилок в сумах.

60. Таким чином, дослідивши надані Боржником докази, які підтверджують, зокрема, його зобов`язання перед Банком, доходи і видатки, майновий стан, право власності на нерухоме майно тощо, суди попередніх дійшли обґрунтованого висновку про наявність у Боржника права на реструктуризацію заборгованості відповідно до положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.

61. З огляду на все вищевикладене, аргументи скаржника (пункти 9.1, 9.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

62. Щодо посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 26.05.2022 у справі № 923/984/21 та від 07.07.2022 у справі № 918/127/20 колегія суддів зазначає наступне.

63. Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

64. При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

66. Проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2022 у справі № 923/984/21 та від 07.07.2022 у справі № 918/127/20 на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/273/22, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з наступного.

67. У справі № 923/984/21 постановою від 26.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 923/984/21 залишено без змін.

68. Під час розгляду вказаної справи суд касаційної інстанції зазначив про встановлені фактичні обставини та дійшов, зокрема, таких висновків:

- Суд першої інстанції під час розгляду плану реструктуризації з власної ініціативи визначив строк погашення вимог забезпеченого кредитора на протязі 120 місяців та щомісячну суму платежу в розмірі 5 771,46 грн, взамін визначеного боржником в плані реструктуризації строку погашення і розміру платежу відповідно - не більше 5 000,00 грн за місяць протягом 141 місяця.

- Суд не вправі самостійно втручатися у визначені боржником в плані реструктуризації умови, зокрема з власної ініціативи з метою приведення у відповідність до пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ плану реструктуризації змінювати строк погашення вимог забезпеченого кредитора або мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації (за винятком доведення боржником недостатності доходів для виконання умов реструктуризації (абзац дев`ятнадцятий пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ), а лише може надавати оцінку їх відповідності вимогам та умовам, визначеним наведеною нормою.

- Доведення підстав й умов для застосування процедури реструктуризації заборгованості боржника (фізичної особи) за валютним кредитом з урахуванням особливостей визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та складання плану реструктуризації згідно зазначених вище імперативних норм є процесуальним обов`язком боржника (фізичної особи) за невиконання якого настає негативний процесуальний наслідок у вигляді відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, що не позбавляє його права на повторне звернення до суду з такою заявою, врахувавши умови та підстави для застосування наведеної процедури.

69. У справі № 918/127/20 постановою від 07.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.12.2021 у справі №918/127/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за заявою фізичної особи ОСОБА_4 .

70. Під час розгляду вказаної справи суд касаційної інстанції зазначив про встановлені фактичні обставини та дійшов, зокрема, таких висновків:

- В плані реструктуризації боргів Боржника внаслідок допущення помилок у математичних розрахунках неправильно здійснено обчислення як суми заборгованості Боржника, яка має бути повернута в процесі реструктуризації, так і процентної ставки, яка застосовується на реструктуризоване зобов`язання боржника.

- Зокрема, при обчисленні суми заборгованості, яка підлягає погашенню Боржником, вимоги Банку як забезпеченого кредитора (у розмірі ринкової вартості Квартири-2, переданої в забезпечення) підлягали зменшенню пропорційно до частини кредиту, погашеної Боржником, яка згідно з встановленими судами обставинами становить 22,7%. Однак у плані реструктуризації здійснено заокруглення зазначеної частини кредиту до цілого числа та у зв`язку з цим помилково зменшено зазначені вимоги Банку на 23% (замість 22,7%), що не відповідає фактичному співвідношенню між повернутою Боржником сумою тіла кредиту та сумою наданого кредиту. Внаслідок наведеного заокруглення при розрахунку сума вимог Банку, що підлягає погашенню, у плані реструктуризації визначена в меншому розмірі, ніж мала бути визначена в разі більш точного обчислення.

- Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій Боржник не спростував ані факт застосування у плані реструктуризації наведеної математичної операції, що призводить до зменшення точності підрахунку, ані факт неправомірного визначення у зв`язку з цим у меншому розмірі суми заборгованості, а також суми процентів, що підлягають сплаті Боржником на користь Банку.

- Натомість, заперечуючи проти висновків судів, Боржник у касаційній скарзі посилається на відсутність у КУзПБ чітких вказівок про ступінь точності відповідного обрахунку. Верховний Суд відхиляє наведені доводи Боржника, оскільки сама лише відсутність у відповідній нормі відповідної вказівки не є достатньою підставою для висновку про можливість нехтування точністю підрахунків за відсутністю об`єктивної необхідності для цього, яка б виправдовувала наявність похибки, притаманної розрахункам із застосуванням округлення (наприклад, неможливість сплати грошових коштів у розмірі меншому за банкноту чи монету найменшого номіналу відповідної валюти). Водночас з встановлених судами обставин Верховний Суд вбачає, що Боржник не довів наявність об`єктивної необхідності з певних причин для застосування у плані реструктуризації менш точного обчислення (що мало наслідком неправильне визначення (в бік зменшення) суми відповідних вимог Банку та процентів).

- Крім того, під час визначення відсоткової ставки, що встановлюється на реструктуризоване зобов`язання Боржника, у плані реструктуризації здійснено збільшення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (що станом на 16.10.2020 дорівнював 8,78% річних) не на 1 відсоток, як це передбачено пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, а на 0,0878.

- Так, у плані реструктуризації внаслідок математичної помилки через неврахування суті зазначеного індексу ставок та порушення правил додавання відсотків хибно зазначено, що: 8,78%+1%=8,87%. З наведеного вбачається, що при обчисленні розміру ставки в плані реструктуризації помилково здійснена відсоткова зміна розміру відповідного індексу ставок, тоді як збільшення зазначеного індексу, який є саме процентною ставкою, має здійснюватися на 1 процентний пункт.

- З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для затвердження плану реструктуризації боргів Боржника через його невідповідність вимогам законодавства.

71. Натомість у справі № 910/273/22, яка розглядається, судами першої та апеляційної установлено обставини та зроблено висновки, за якими:

- Судом досліджено поданий боржником план реструктуризації боргів від 12.07.2022 (уточнений) та встановлено його відповідність положенням пункту 5 розділу Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, окрім допущення помилок в сумах.

- Таким чином, дослідивши надані Боржником докази, які підтверджують, зокрема, його зобов`язання перед Банком, доходи і видатки, майновий стан, право власності на нерухоме майно тощо, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Боржника права на реструктуризацію заборгованості відповідно до положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

72. Підсумовуючи вищевикладене:

- У справі № 923/984/21 суд першої інстанції під час розгляду плану реструктуризації з власної ініціативи визначив строк погашення вимог забезпеченого кредитора на протязі 120 місяців та щомісячну суму платежу в розмірі 5 771,46 грн, взамін визначеного боржником в плані реструктуризації строку погашення і розміру платежу відповідно - не більше 5 000,00 грн за місяць протягом 141 місяця.

- У справі № 918/127/20 в плані реструктуризації боргів Боржника внаслідок допущення помилок у математичних розрахунках неправильно здійснено обчислення як суми заборгованості Боржника, яка має бути повернута в процесі реструктуризації, так і процентної ставки, яка застосовується на реструктуризоване зобов`язання боржника.

- У справі яка розглядається № 910/273/22 судом досліджено поданий боржником план реструктуризації боргів від 12.07.2022 (уточнений) та встановлено його відповідність положенням пункту 5 розділу Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, окрім допущення помилок (невірно вказано в окремому реченні процентну ставку яка застосовується до спірних правовідносин), проте сам розрахунок проведено за коректною ставкою у відповідності до пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.

73. Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/273/22, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 923/984/21 та від 07.07.2022 у справі № 918/127/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

74. З огляду на все вищевикладене, аргументи скаржника (пункт 9.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

75. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

76. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

77. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

78. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

79. При цьому, аргументи скаржника (пункт 9.2 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

80. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 9.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

81. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

83. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

84. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

86. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

87. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

88. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

89. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" № 27-3-04/199 від 07.11.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 у справі № 910/273/22 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 у справі № 910/273/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк