ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/28827/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Національного банку України (далі - НБУ)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019

(головуючий - суддя Дідиченко М.А., судді Мальченко А.О. і Пономаренко Є.Ю.)

за позовом Quickcom Limited (Квікком Лімітед; далі - Позивач)

до: НБУ в особі головного управління НБУ по місту Києву і Київській області;

публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

про розірвання кредитного договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - компанія Serrant Limited (Серрант Лімітед),

ВСТАНОВИВ:

Quickcom Limited (Квікком Лімітед) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до НБУ в особі головного управління НБУ по місту Києву і Київській області та публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про розірвання кредитного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/28827/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/28827/15 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі 910/28827/15 та призначено справу до розгляду на 20.03.2019.

29.10.2019 на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання про заміну сторони у справі № 910/28827/15, в якому Позивач просить суд здійснити заміну сторони - позивача Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) на Компанію Serrant Limited (Серрант Лімітед).

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з протоколу № 1 Компанії Квікком Лімітед вбачається, що 24.09.2019 Компанія Quickcom Limited (Квікком Лімітед) провела реорганізацію шляхом приєднання до Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед).

14.11.2019 на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та повідомити компанію Serrant Limited (Серрант Лімітед) та Quickcom Limited (Квікком Лімітед) про дату та час судового засідання у справі №910/28827/15, що буде розглядатися в Північному апеляційному господарському суді, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція).

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з протоколу № 1 Компанії Квікком Лімітед вбачається, що 24.09.2019 Компанія Quickcom Limited (Квікком Лімітед) провела реорганізацію шляхом приєднання до Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед), а тому прийняте рішення у даній справі буде впливати на права та обов`язки Serrant Limited (Серрант Лімітед).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019: залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Компанію Serrant Limited (Серрант Лімітед); розгляд справи відкладено на 20.05.2020; зобов`язано Позивача на підставі Конвенції здійснити переклад грецькою мовою ухвали суду від 14.11.2019, короткий виклад документа, що підлягає врученню, прохання про вручення судових документів, запиту про надання правової допомоги, нотаріально посвідчити вірність перекладу та надати її у трьох примірниках до канцелярії Північного апеляційного господарського суду в строк до 20.12.2019; постановлено звернутися до компетентного органу Кіпру (Permanent Secretary Ministry of Justice and Public Order 125 Athalassas Avenue 1461 Nicosia - Cyprus) з дорученням про вручення документів Serrant Limited (Серрант Лімітед); постановлено звернутися до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр (Ministry of Justice and Public Order) з судовим дорученням про надання відомостей щодо реорганізації шляхом приєднання Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед); направлено до Міністерства юстиції України звернення щодо направлення запиту про надання правової допомоги до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр; зупинено провадження у справі №910/28827/15 до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що наведені заявником у клопотанні обставини свідчать про те, що стосовно Компанії Quickcom Limited розпочато процедуру реорганізації шляхом приєднання до Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед). Водночас доказів завершення реорганізації Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) шляхом приєднання до Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед) до матеріалів справи не надано, а, відповідно, не доведено наявності беззаперечних підстав для висновку про припинення юридичної особи Позивача та підстав для здійснення процесуального правонаступництва. Разом з тим суд зазначив, що вказані обставини свідчать про те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед) як юридичної особи, початок процедури з приєднання Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) до якої зафіксовано у протоколі №1.

Посилаючись на положення статті 50 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність залучення Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед) до участі у справі №910/28827/15 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача.

Враховуючи, що Компанія Serrant Limited (Серрант Лімітед) є суб`єктом господарювання іноземної держави, посилаючись на положення статей 365 367 ГПК України та статті 3, 15 Конвенції, апеляційний суд вказав про необхідність повідомити Компанію Serrant Limited (Серрант Лімітед) про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання поштою відповідної ухвали.

Крім того, з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність відповідно до статті 367 ГПК України звернутися із запитом про надання правової допомоги до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр для отримання відомостей щодо реорганізації шляхом приєднання Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) до Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед).

Посилаючись на приписи пункту 4 частини першої статті 228 ГПК України, апеляційний суд зупинив провадження у справі до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення.

У касаційній скарзі до Верховного Суду НБУ просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду і направити дану справу для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням принципів господарського судочинства та є такою, що порушує права НБУ на судовий захист.

На думку скаржника, клопотання про заміну сторони за підписом EFSTATHIOS CHRISTOFIDES як директора Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед) Північний апеляційний господарський суд повинен був залишити без розгляду, оскільки до названого клопотання не додано документів на підтвердження повноважень вказаної особи як директора компанії.

НБУ зазначає, що в результаті перевірки ним інформації щодо реорганізації Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) на інформаційному ресурсі не підтвердився факт приєднання Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) до Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед). При цьому НБУ зауважив, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або при виконанні обов`язків щодо доказів.

У частині зупинення провадження для повідомлення Позивача та третьої особи на підставі Конвенції Позивач наголошує, що стаття 15 Конвенції передбачає необхідність отримання підтвердження про вручення документа саме відповідачу, тоді як Компанія Quickcom Limited (Квікком Лімітед) є позивачем у справі, Компанія Serrant Limited (Серрант Лімітед) є третьою особою. Вказані дії суду порушують права НБУ на розгляд справи упродовж розумного строку.

Скаржник наголосив, що представниками Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) та пов`язаними з ним юридичними особами - нерезидентами, зокрема Serrant Limited (Серрант Лімітед), систематично вживаються заходи, направлені виключно на штучне затягування розгляду позовної заяви, недопущення набрання законної сили рішень шляхом безперервного касаційного та апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та процесуальних ухвал апеляційного суду тощо, і вказані дії Позивача порушують право НБУ на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі наводить обставини, які, на його думку, свідчать про систематичне зловживання Позивачем та пов`язаними з ним особами процесуальними правами, що направлено на затягування розгляду справи з метою не допустити поновлення судових проваджень, зупинених до розгляду вказаної справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Частиною тринадцятою статті 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши на підставі встановлених попередньою судовою інстанцією обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачено частинами першою та другою статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

За приписами до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Водночас, слід враховувати, що названою нормою встановлено право, а не обов`язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.

Відповідно до частини першої статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з частиною першою статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Водночас статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті Постійного бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net, вбачається, що Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів особам, які перебувають на території його країни безпосередньо поштою, відповідно до положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Разом з тим відповідно до положень статті 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.

Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження.

Такий же правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 911/165/18 та від 27.01.2020 у справі №910/29287/15.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі у справі є резидентами України, на яких не поширюються положення статті 15 Конвенції, в той час як іноземними учасниками у цій справі є позивач - Quickcom Limited (Квікком Лімітед) та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Компанія Serrant Limited (Серрант Лімітед).

Отже, суд апеляційної інстанції, відкладаючи розгляд цієї справи ухвалою від 14.11.2019 на 20.05.2020 (на строк понад шість місяців), дійшов помилкового висновку про застосування статті 15 Конвенції, якою визначено, що судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Повідомлення третьої особи про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні судом апеляційної інстанції норм міжнародного (зокрема Конвенції) та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, насамперед, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, зважаючи на те, що апеляційним господарським судом не було встановлено неможливості повідомлення третьої особи у визначений статтями 120 242 285 ГПК України спосіб, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого статтею 367 ГПК України, статтею 15 Конвенції, та пов`язане з цим зупинення провадження у справі, що призводить до невиправданого затягування її розгляду і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

За наведених обставин суд погоджується з аргументами, викладеними НБУ у касаційній скарзі, щодо безпідставного зупинення провадження у справі та невірного застосування вимог Конвенції у правовідносинах з приводу повідомлення третьої особи, яка не брала участі у справі, та зауважує на невірному застосуванні судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 228 ГПК України.

Доводи касаційної скарги в частині розгляду судом апеляційної інстанції клопотання про заміну сторони у справі №910/28827/15 за підписом директора Компанії Serrant Limited (Серрант Лімітед) EFSTATHIOS CHRISTOFIDES є передчасними, оскільки вказане питання знаходиться на розгляді суду апеляційної інстанції, та його касаційний перегляд можливий лише за наслідками вчинення відповідним судом певних процесуальних дій, викладених у процесуальному документі, і касаційного оскарження такого процесуального документа.

Враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення, у зв`язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 відповідно до статті 310 ГПК України підлягає скасуванню в частині зупинення провадження у справі до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення як така, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/28827/15 за касаційною скаргою НБУ в частині оскарження зупинення провадження у справі, суд касаційної інстанції розглянув ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 лише в цій частині.

З огляду на те, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 296 300 304 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 910/28827/15 скасувати в частині зупинення провадження у справі до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення.

3. Справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов