№ 910/2902/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2902/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Стафійчук В.В.;

відповідача: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2021

у справі № 910/2902/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Еко Світ"

про врегулювання розбіжностей при укладенні правочину,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (далі - ПрАТ "Київспецтранс") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Еко світ" (далі - ТОВ "ТПК Еко світ") про врегулювання розбіжностей при укладенні правочину шляхом визнання права укласти з відповідачем договір на умовах проекту договору від 21.01.2021 №6010301/15 без урахування умов протоколу розбіжностей від 02.02.2021 №6010301/15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проект договору № 6010301/15 від 21.01.2021 не пов`язаний з державним замовленням, укладення якого не є обов`язковим для позивача та відповідача на підставі закону. Окрім цього, позивач зазначав, що він не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 (суддя Мельник В.І.) у задоволенні позову ПрАТ "Київспецтранс" відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (колегія суддів: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 у справі № 910/2902/21 змінено у мотивувальній частині, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови, в іншій частині рішення залишено без змін.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень встановили наступні обставини.

ПрАТ "Київспецтранс" 21.01.2021 надало ТОВ "ТПК Еко світ" проект договору на приймання і захоронення відходів (тонни) від 21.01.2021 № 6010301/15 без підпису позивача. Отримання вказаного проекту договору ТОВ "ТПК Еко світ" підтверджується підписом уповноваженої особи на останньому аркуші.

ПрАТ "Київспецтранс" 04.02.2021 отримав від ТОВ "ТПК Еко світ" конверт з поштовим відправленням з трек-номером 0407323381804. У конверті містився лист ТОВ "ТПК Еко світ" від 02.02.2021 № 210201 та підписані примірники проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/15 і протоколу розбіжностей до проекту договору від 02.02.2021.

Таким чином, відповідач підписав проект договору від 21.01.2021 № 6010301/15 з протоколом розбіжностей. У протоколі розбіжностей від 02.02.2021 № 6010301/15 ТОВ "ТПК Еко світ", зокрема, навело свої заперечення до проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/15. Згідно з інформацією за результатами пошуку на сайті оператора поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0407323381804, позивач отримав зазначені документи 04.02.2021.

Проте, на переконання позивача, підготовлений ним для відповідача проект договору від 21.01.2021 №6010301/15 не суперечить чинному законодавству України. Умови (пункти) проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/15, з приводу яких у відповідача виникли розбіжності, є істотними умовами для позивача, стосовно яких на вимогу ПрАТ "Київспецтранс" повинна бути досягнута згода.

ПрАТ "Київспецтранс" також зазначав, що ним вживались заходи для врегулювання розбіжностей з ТОВ "ТПК Еко світ" та було направлено останньому повідомлення від 12.02.2021 №250/01. Однак, ТОВ "ТПК Еко світ" не надав позивачу жодної відповіді.

З огляду на викладене, ПрАТ "Київспецтранс" та ТОВ "ТПК Еко світ" не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору на умовах проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/15.

Наведене стало підставою для звернення ПрАТ "Київспецтранс" з даним позовом до суду про врегулювання розбіжностей при укладенні правочину шляхом визнання права укласти з ТОВ "ТПК Еко світ" договір на умовах проекту договору від 21.01.2021 №6010301/15 без урахування умов протоколу розбіжностей від 02.02.2021 №6010301/15.

ТОВ "ТПК Еко світ", заперечуючи проти задоволення позову, вказувало на те, що у спорі, який виник при укладенні договору, позивач повинен був передати на розгляд суду ті умови договору, які залишились не врегульованими (розбіжності) та довести правомірність кожної спірної умови договору, стосовно якої виникли розбіжності. Проте, всупереч зазначеним вимогам, позивач звернувся з позовною вимогою про визнання права укласти договір на умовах проекту договору без урахування умов протоколу розбіжностей.

Також, на переконання ТОВ "ТПК Еко світ", ПрАТ "Київспецтранс" займає монопольне становище на ринку захоронення будівельних відходів, які збираються в територіальних межах м. Києва і на даному ринку не існує конкуренції. Тому, ПрАТ "Київспецтранс" не може обмежувати доступ суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збирання та вивезення побутових, великогабаритних та будівельних відходів у територіальних межах м. Києва до отримання ними послуг від ПрАТ "Київспецтранс", у тому числі включати в проекти договорів несправедливі, невигідні та дискримінаційні умови, обґрунтовуючи такі дії принципом свободи договору.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з посиланням на п.п. 3.1 та 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову та вказав на те, що матеріалами справи не підтверджено вчинення позивачем всіх необхідних та встановлених законом дій для врегулювання розбіжностей по договору.

Отже, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позову з огляду на відсутність порушеного права позивача з боку ТОВ "ТПК Еко світ".

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, проте змінив мотивувальну частину рішення з огляду на те, що позивачем при зверненні з позовом до суду обрано невірний спосіб захисту порушеного права. Наведене апеляційний суд обґрунтував наступними обставинами.

ТОВ "ТПК Еко світ" 25.05.2020 звернулося до ПрАТ "Київспецтранс" з пропозицією щодо укладення договорів на приймання і захоронення твердих побутових та будівельних відходів. Однак, згоди щодо укладення договору досягнуто не було.

ТОВ "ТПК Еко світ" у червні 2020 року разом з іншими суб`єктами господарювання звернулося до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з колективною заявою щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПрАТ "Київспецтранс".

Також ТОВ "ТПК Еко світ" 07.10.2020 звернулося до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з заявою щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПрАТ "Київспецтранс".

Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було здійснено розгляд колективної заяви. Так, відділенням було надано ПрАТ "Київспецтранс" обов`язкові для розгляду рекомендації від 29.09.2020 вих. №60/19-рк/к, а саме щодо припинення дій, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції на ринку надання послуг із приймання та захоронення побутових відходів з м. Києва, шляхом:

- забезпечення встановлення рівних умов договорів щодо строку дії останніх на приймання та захоронення побутових, великогабаритних та будівельних відходів, що укладені або укладаються ПрАТ "Київспецтранс" з суб`єктами господарювання, які здійснюють діяльність зі збирання та вивезення побутових, великогабаритних та будівельних відходів у територіальних межах м. Києва;

- забезпечення належного доступу суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збирання та вивезення побутових, великогабаритних та будівельних відходів у територіальних межах м. Києва до отримання ними послуг від ПрАТ "Київспецтранс" з приймання та захоронення побутових, великогабаритних та будівельних відходів.

У подальшому між сторонами у справі виникли спірні правовідносини щодо підписання проекту договору № 6010301/15 від 21.01.2021.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції вказав на те, що спірні правовідносини між сторонами склалися в січні - лютому 2021 року, коли діяла редакція статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), на яку посилався суд першої інстанції, та відхилив у зв`язку з цим посилання позивача на невірне застосування судом першої інстанції редакції ст. 181 ГК України (яка діла до 30.06.2021) та не дотримання принципу "Jura novit curia" (суд знає закони).

Апеляційним господарським судом також встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з направленням протоколу розбіжностей від 02.02.2021 щодо окремих умов проекту договору № 6010301/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021 та констатовано, що скаржником не доведено порушення права чи законного інтересу останнього. При цьому, апеляційним судом зазначено, що право на укладення договору (свобода договору) є гарантованим правом кожної особи, яке досягається шляхом переговорів та узгодженням конкретних умов правочину.

Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що переважна частина доводів скаржника зводяться до відсутності встановлення у рішенні суду першої інстанції тих чи інших фактів, що не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а тому доводи скаржника у вказаній частині відхилені судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання права заявника укласти договір на умовах проекту договору без врахування умов протоколу розбіжностей не передбачено законом та не доведено заявником що такий спосіб захисту права відповідає змісту правовідносин. При цьому порушення принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) матеріали справи не містять (сторону ніхто не зобов`язує до укладення договору в редакції протоколу розбіжностей. Наявність інших правовідносин щодо дотримання конкурентного законодавства між сторонами та порядок їх урегулювання не є предметом даного спору, а тому такі обставини не досліджуються в межах даної справи.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, ПрАТ "Київспецтранс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження є п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування касаційної скарги заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах (переддоговірний спір, визнання права на укладення договору.

Щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, заявник посилається на таке:

- відсутність в оскаржуваних рішеннях висновку щодо статусу ТОВ "ТПК Еко Світ" та ПрАТ "Київспетранс" у сфері поводження з відходами, з посиланням на те, що ні позивач, ні відповідач у 2021 році не були виконавцями послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві;

- в постанові апеляційного суду зазначено " У подальшому між сторонами у справі виникли спірні правовідносини щодо підписання проекту договору № 601301/15 від 21.01.2021.", а спірні правовідносини виникли щодо підписання проекту договору № 6010301/15 від 21.01.2021, що на думку скаржника свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи;

- проект договору від 21.01.2021 № 6010301/15 не пов`язаний з державним замовленням, не пов`язаний з договором, укладення якого є обов`язковим для позивача та відповідача на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, позивач не визнаний і не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг);

- при прийнятті рішень суди не врахували принципу свободи договору;

- відсутність в судових рішеннях висновку щодо статусу проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/15, проект договору не містить незаконних та невигідних умов для відповідача, його умови не суперечать вимогам добросовісності та законодавства, а позивач не зобов`язаний погоджуватись на умови протоколу розбіжностей;

- в оскаржуваних рішеннях суди послалися на редакцію ст. 181 ГК України, яка втратила чинність 30.06.2021;

- в судових рішеннях відсутнє рішення з кожної спірної умови проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/15;

- за висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту права, судом не вказано ефективного способу захисту порушеного права;

- застосовані апеляційним судом висновки, викладені у постановах Верховного Суду не є висновками у подібних правовідносинах та не можуть бути застосовані до даної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Київспецтранс" з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 14.05.2022.

ТОВ "ТПК Еко Світ" не скористалось своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі ст. 300 ГПК України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання позовних вимог про визнання за позивачем права на укладення договору від 21.01.2021 № 6010301/15 з відповідачем без урахування умов протоколу розбіжностей, наданого відповідачем.

Щодо доводу касаційної скарги про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено, що "У подальшому між сторонами у справі виникли спірні правовідносини щодо підписання проекту договору № 601301/15 від 21.01.2021.", а спірні правовідносини виникли щодо підписання проекту договору № 6010301/15 від 21.01.2021, що на думку скаржника свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів зауважує, що технічна описка в описовій частині постанови, у даному випадку, не вплинула на прийняте по суті справи рішення суду та не свідчить про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права щодо встановлення обставин справи та здійснення на їх підставі висновків.

Водночас касаційний господарський суд звертає увагу, що сторона не обмежена в праві звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки в порядку ст. 243 ГПК України.

При цьому, звертаючись до господарського суду із позовом про визнання за позивачем права на укладення договору з відповідачем без урахування умов протоколу розбіжностей, наданого відповідачем, ПрАТ "Київспецтранс" вказувало, що зазначений проект договору не пов`язаний з державним замовленням, укладення якого є обов`язковим для позивача та відповідача на підставі закону, а позивач, в свою чергу, не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Отже, принцип свободи договору відповідно до ст.ст. 6 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

У цій справі судом апеляційної інстанції не встановлено визначеного законом обов`язку для позивача та відповідача на укладення спірного договору саме в редакції, запропонованій позивачем, як і не встановлено жодного порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з направленням протоколу розбіжностей від 02.02.2021 щодо окремих умов проекту договору № 6010301/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника в касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції принципу свободи договору базуються на невірному трактуванні позивачем зазначеного принципу цивільного законодавства щодо поширення такої "свободи" на обох контрагентів.

Верховний Суд також погоджується із апеляційним господарським судом про відсутність порушення принципу свободи договору, адже сторону, у даному випадку, ніхто не зобов`язує до укладення договору в редакції протоколу розбіжностей.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди послалися на редакцію ст. 181 ГПК України (загальний порядок укладання господарських договорів), яка втратила чинність 30.06.2021, Верховний Суд зауважує, що судочинство у господарських судах, здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення. Отже, Суд відхиляє такі доводи скаржника та не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права у зазначеній частині, оскільки спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у січні 2021 року.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин та з огляду на заявлену позивачем вимогу, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що обраний ПрАТ "Київспецтранс" спосіб захисту про визнання права позивача укласти договір на умовах проекту договору без врахування умов протоколу розбіжностей не передбачено законом та не доведено останнім, що такий спосіб захисту права відповідає змісту правовідносин.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суд про відмову в задоволенні позову ПрАТ "Київспецтранс" до ТОВ "ТПК Еко Світ" про визнання права позивача укласти договір на умовах проекту договору без врахування умов протоколу розбіжностей.

Верховний Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, якими керувався суд апеляційної інстанції (від 11.03.2020 у справі № 922/1286/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.05.2018 у справі № 927/522/17, від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19), хоча і зроблені за відмінних від цієї справи встановлених судами обставин справи, однак стосуються застосування загальних норм цивільного законодавства стосовно належності та ефективності способів захисту порушеного цивільного права (ст. 3 15 16 ЦК України, ст. 20 ГПК України), а тому Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про застосування апеляційним господарським судом висновків у неподібних справах.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що ст. 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.

Доводи касаційної скарги про відсутність в оскаржуваних судових рішеннях висновків щодо статусу проекту договору від 21.01.2021 № 6010301/16, рішення з кожної спірної умови проекту договору та відсутність висновку щодо статусу ТОВ "ТПК Еко Світ" та ПрАТ "Київспетранс" у сфері поводження з відходами, Верховний Суд відхиляє та погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що такі доводи фактично є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права не знайшли свого підтвердження, а висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими та правомірними.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, залишаючи без змін оскаржувану постанову апеляційного суду, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 910/2902/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.