№ 910/30/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/30/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (головуючий суддя Чорногуз М. Г., судді Тарасенко К. В., Хрипун О. О.)

у справі № 910/30/19

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" і 2) Компанії Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і 2) Національний банк України

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Майстренко О. М., відповідача-1 - Русскіна О. В., відповідача-2 - Лук`яненко О. Л.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач, НАБУ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - відповідач-1, АТ «Дельта Банк») та Компанії Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited) (далі - відповідач-2, Компанія) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний правочин укладений з порушенням вимог частини першої статті 203, частини третьої статті 228, статей 509 510 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 3.9, 3.16 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Поставною Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368) та не відповідає положенням частини першої статті 207 Господарського кодексу України, оскільки суперечить економічним інтересам держави, спрямований на підрив стабільності банківської системи.

3. Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон № 1698-VII) і тим, що ним в ході досудового розслідування виявлений договір відступлення права вимоги. Зазначене, надає йому право звертатись до суду із позовом про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/30/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність у НАБУ правових підстав для звернення до суду, оскільки Конституційний Суд України рішенням від 05.06.2019 у справі № 4-р(II)/2019 визнав неконституційним пункт 13 частини першої статті 17 Закону № 1698-VII.

6. Місцевий господарський суд зазначив, що позивач не обґрунтував наявність у нього підслідності у розслідуванні злочину у кримінальному провадженні від 27.04.2016 № 52016000000000119. Зокрема, позивач, відповідно до пунктів 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, не надав до позову постанову прокурора про віднесення кримінального провадження до підслідності НАБУ та/або рішення директора НАБУ за погодженням прокурора спеціалізованої антикорупційної прокуратури про віднесення до підслідності НАБУ злочину.

7. Надавши оцінку підставам, з яких позивачем подано позов, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваною угодою і виконанням НАБУ покладених на нього завдань та (або) обов`язків, визначених Законом № 1698-VII, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав, встановлених законом, для звернення НАБУ з даним позовом до суду.

8. Разом із цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на відновлення прав / інтересів держави і суспільства, а також що не знайшло свого підтвердження посилання позивача на порушення пунктів 3.9, 3.16 Інструкції № 368 під час укладення договору відступлення права вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/30/19 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та Компанією. Стягнуто судовий збір.

10. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність у НАБУ правових підстав для звернення до суду з цим позовом і виходив з того, що відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 05.06.2019 у справі № 4-р(II)/2019 положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону № 1698-VII втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що так як позов у цій справі подано 29.12.2018 (до визнання неконституційною норми пункту 13 частини першої статті 17 Закону № 1698-VII), а отже НАБУ мало процесуальну дієздатність звертатися до суду з даним позовом.

11. Аргументуючи свою постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що дослідження судом першої інстанції наявності причинно-наслідкового зв`язку між договором відступлення права вимоги та обставинами, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні від 27.04.2016 № 52016000000000119, про віднесення кримінального провадження до підслідності НАБУ та/або рішення директора НАБУ за погодженням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про віднесення кримінального провадження до підслідності НАБУ злочину є помилковими, оскільки вказані обставини не є предметом доказування у справі № 910/30/19. Предметом доказування у даній справі, за висновками апеляційного господарського суду, є відповідність або невідповідність змісту спірного договору ЦК України та ГК України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам.

12. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги від 29.03.2013 порушує вимоги статей 602 1046 ЦК України, пунктів 3.16, 3.17 Інструкції № 368, а також інтереси держави і суспільства щодо забезпечення стабільної діяльності банку і своєчасного виконання ним зобов`язань перед його вкладниками.

13. Разом із цим, апеляційний господарський суд з`ясував, що укладення договору відступлення права вимоги призвело до заміни інвестора у зобов`язанні за договором від 21.03.2013 № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу, без згоди Національного банку України (далі - НБУ) та до зарахування зустрічних однорідних вимог, що є недопустимим у відповідності до пункту 5 частини першої статті 602 ЦК України, оскільки це передбачено договором та законом.

14. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції про відсутність порушення норм ЦК України та пунктів 3.16, 3.17 Інструкції № 368 є безпідставними.

15. На думку суду апеляційної інстанції, фактично укладенням договору відступлення права вимоги від 29.03.2013 сторони нівелюють умови укладеного між ними 21.03.2013 договору № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу, згідно з яким строк повернення грошових коштів мав настати 21.03.2023.

16. Окрім цього, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що положення пункту 3.12. Інструкції № 368 підлягають застосуванню до правовідносин, що склались між АТ «Дельта Банк» та Компанією, оскільки укладення спірного договору має на меті дострокове повернення коштів за договором від 21.03.2013 № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу без погодження з НБУ, що суперечить вимогам пункту 4 частини третьої статті 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, Інструкції № 368 та умов укладеного договору № 1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Компанія, не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/30/19 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

18. Cуд апеляційної інстанції не застосував статтю 600 ЦК України, зокрема в частині визначення підстав для припинення зобов`язання за договором про залучення субборгу на підставі передання відступного.

19. Cуд апеляційної інстанції не застосував абзац 2 пункту 3.9. Інструкції № 368, зокрема в частині наявності дозволу на здійснення розрахункової операції між банком та Компанією, та безпідставно застосував пункт 3.16. Інструкції № 368 до правовідносин за договором відступлення права вимоги.

20. Cуд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статті 228 ЦК України, оскільки договір відступлення права вимоги не суперечить економічним інтересам держави і не був спрямований на підрив стабільності банківської системи.

21. Суд апеляційної інстанції у відповідності до частини шостої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не зобов`язаний застосовувати пункт 13 частини першої статті 17 Закону № 1698-VII, оскільки його визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного суду України від 05.06.2019 у справі № 4-р(II)/2019.

22. На думку скаржника постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 120 ГПК України (постанова прийнята без належного повідомлення Компанії про дату, місце та час розгляду справи); підпунктів 17.5, 17.10. Перехідних положень ГПК України (суд апеляційної інстанції не зупинив провадження по справі після направлення 04.12.2019 матеріалів справи до Верховного Суду, не направив матеріали справи до Верховного Суду після надходження касаційної скарги від 16.12.2019).

23. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні відводу колегії суддів від 19.11.2019. При цьому, суд не розглянув заяву про відвід колегії суддів від 16.12.2019 та клопотання про зупинення провадження у справі № 910/30/19 від 16.12.2019.

24. Скаржник зазначає що суд апеляційної інстанції порушив частину восьму статті 8 ГПК України, в частині проведення закритого розгляду справи.

25. 11.01.2020 безпосередньо до Касаційного господарського суду від Компанії надійшло доповнення до касаційної скарги, які скаржник просить прийняти до розгляду. Разом з тим строк, визначений частино першою статті 298 ГПК України, протягом якого касаційну скаргу може бути змінено чи доповнено, закінчився для скаржника 09.01.2020, клопотання про поновлення вказаного строку скаржником не заявлено, у зв`язку з чим вказані доповнення Верховний Суд залишає без розгляду.

Доводи інших учасників справи

26. НАБУ подало відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги та просить залишити останню без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

27. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Дельта Банк» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

28. НБУ подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

29. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направив пояснення, в яких просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

30. 22.10.2012 між АТ «Дельта Банк» (заставодавець) та Meinl Bank Aktiengesellschaft (заставодержатель і/або кредитор) укладено договір застави та зберігання для відкриття кредитної лінії Silisten Tradings Limited на суму 50 млн доларів США. Згідно з умовами вказаного договору, ПАТ «Дельта Банк» надав Meinl Bank Aktiengesellschaft грошові кошти, розміщені на кореспондентському рахунку в Meinl Bank Aktiengesellschaft, на суму до 95 000 000,00 доларів США у заставу за зобов`язаннями компанії Silisten Tradings Limited.

31. 22.10.2012 між Silisten Tradings Limited (позичальник) та Meinl Bank Aktiengesellschaft (кредитор) укладено кредитний договір, з урахуванням трьох поправок, на суму позики до 110 млн доларів США.

32. 22.10.2012 між Meinl Bank Aktiengesellschaft (кредитор) та ПАТ «Дельта Банк» (отримувач) укладено угоду про передачу прав. Згідно з яким кредитор передає отримувачу переуступку усіх заставних прав Meinl Bank Aktiengesellschaft перед Silisten Tradings Limited (позичальник), сума кредиту 50 млн доларів США.

33. 21.03.2013 АТ «Дельта Банк» (банк боржник) та Компанією (інвестор) уклали договір № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - договір № 1).

34. Умовами договору №1 передбачено таке:

- інвестор за цим договором передає в управління банку-боржнику з метою підвищення рівня капіталізації незабезпечені грошові кошти на умовах субординованого боргу (у вигляді позики) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня) згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, у розмірі 96 670 000,00 доларів США, які відповідно до цього договору не можуть бути взяті з банка-боржника раніше 5 (п`яти) років, а у разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника повертаються інвестору після задоволення вимог усіх інших кредиторів (пункт 1.1);

- банк-боржник зобов`язується повернути кошти по закінченню 10 (десяти) років з моменту надходження їх на зазначений рахунок, проте не пізніше 21 березня 2023 року (пункт 1.4);

- банк боржник має право достроково здійснити погашення субординованого боргу за власною ініціативою та за згодою інвестора за умови отримання дозволу НБУ на дострокове погашення субординованого боргу (пункт 3.2.2);

- інвестор зобов`язаний не заявляти вимоги до банку-боржника щодо погашення останнім суми субординованого боргу раніше ніж через 5 (п`ять) років з дати перерахування (пункт 3.3.3);

- зарахування зустрічних однорідних вимог за цим договором не допускається (пункт 4.3).

35. 28.03.2013 Компанія перерахувала грошові кошти в сумі 96 670 000,00 доларів США на рахунок АТ «Дельта Банк».

36. Рішенням № 208 Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ від 12.04.2013 надано ПАТ «Дельта Банк» дозвіл на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від інвестора-нерезидента юридичної особи Калума Холдінгз Лімітед (Кіпр) у сумі еквівалентній 96,67 млн доларів США, за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, установленим на звітну дату, на термін до 21.03.2023 відповідно до договору № 1.

37. 29.03.2013 між АТ «Дельта Банк» та Компанією укладено договір відступлення права вимоги (оспорюваний правочин).

38. Умовами договору відступлення права вимоги визначено таке:

- у порядку та на умовах, визначених цим договором первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги, новий кредитор приймає право вимоги, та зобов`язується сплатити первісному кредитору ціну права вимоги за цим договором. Ціна права вимоги, що передається за цим Договору визначена сторонами та дорівнює номінальній сумі грошових коштів, що будуть списані з рахунку нового кредитора за договором зберігання та застави, про що новий кредитор письмово повідомляє первісного кредитора. З моменту набрання чинності цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплатити суму боргу у розмірі не більше 95 000 000 000 мільйонів доларів США 00 центів (пункти 2.1 - 2.3);

- за право вимоги, яке передається відповідно до умов цього договору, новий кредитор оплачує первісному кредитору ціну визначену у пункті 2.2. цього договору (пункт 3.1).

39. Компанія Silisten Trading Limited не виконала зобов`язання перед Meinl Bank Aktiengesellschaft, 19.01.2015 були списані кошти заставодавця - ПАТ «Дельта Банк» - у розмірі 87 294 251,67 доларів США. При цьому, право вимоги до компанії Silisten Trading Limited перейшло до ПАТ «Дельта Банк». У цей же день, 19.01.2015, відповідно до пункту 8.1, набув чинності договір відступлення права вимоги, Компанія втратила право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» на таку ж суму за договором № 1. Взамін Компанія отримала право вимоги до компанії Silisten Trading Limited.

40. При цьому, Компанія 02.11.2015 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» з кредиторською вимогою від 15.10.2015, згідно якої просить визнати Компанію кредитором АТ «Дельта Банк» за заборгованостями в тому числі за договором № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013, станом на 02.03.2015 борг складає 96 670 000,00 доларів США - тіло кредиту, 2 106 611, 46 доларів США - нарахованих відсотків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

41. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

42. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

43. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній до 08.02.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо суті касаційної скарги

46. Предметом спору у цій справі є позовні вимоги НАБУ про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладеного відповідачами.

47. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1698-VII НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

48. Серед обов`язків НАБУ, передбачених статтею 16 Закону № 1698-VII, визначено, зокрема, здійснення оперативно-розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів, а також здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

49. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1698-VII (в редакції чинній станом на час звернення позивачем з позовом у даній справі) Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

50. Однак в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону №1698-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

51. При цьому відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону 4 №1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

52. Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

53. Аналогічне положення закріплено у ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".

54. Отже, п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України № 1698-VII втратив чинність лише з 05.06.2019. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/114/19.

55. Вказане свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

56. У постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, за позовом НАБУ до ТОВ "Булет Лайн", ТОВ "Компанія Суфрієр" про визнання недійсним договору, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову і, зокрема, виклав такі висновки:

"Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1698-VII, в редакції чинній до 05.06.2019, НАБУ та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи призначення НАБУ як державного правоохоронного органу, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових, і до завдань якого належать протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеки, позов НАБУ повинен бути спрямований на захист інтересів держави і суспільства, у зв`язку з чим відповідне обґрунтування порушення інтересів держави і суспільства покладається саме на нього.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Хоча ГПК України і не містить визначення вказаних понять, їх зміст розкривається у відповідних статтях Кодексу через встановлення певних прав та обов`язків, а також меж поведінки учасників справи та суду, який, відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України, повинен зберігати об`єктивність та неупередженість.

Відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку.

Так судами обох інстанцій встановлено, що позивачем належним чином не обґрунтовано, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, не обґрунтовано наявності ознак корупційного діяння (в розумінні Закону України "Про запобігання корупції") при його укладенні, не обґрунтовано та не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та виконанням НАБУ покладених на нього завдань та (або) обов`язків, визначених Законом № 1698-VII".

57. Звертаючись з цим позовом до суду, позивач зазначає, що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 27.04.2016 № 52016000000000119 за фактом розтрати грошових коштів, наданих НБУ як рефінансування, шляхом надання їх ПАТ «Дельта банк» у заставу Meinl Bank Aktiengesellschaft, 19.01.2015 за зобов`язаннями компанії Silisten Trading Limited та подальше їх перерахування іншим компаніям та приватним особам.

58. Позивач зазначає, що договір відступлення права вимоги від 29.03.2013 укладений з порушенням вимог законодавства (банк-боржник зобов`язався передати на користь інвестора кошти, які не є відсотками за договором субординованого боргу; в результаті укладення договору відступлення права вимоги відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі за договором №1; банк-боржник не узгодив з НБУ заміну інвестора у зобов`язанні за договором №1) і внаслідок укладення оспорюваного правочину ПАТ "Дельта Банк" було взято зобов`язання з оплати на користь Компанії плати за відступлення права вимоги та здійснено використання залучених коштів без відома НБУ, чим порушено інтереси держави і суспільства.

59. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що, уклавши договір відступлення права вимоги від 29.03.2013 ПАТ "Дельта Банк" змінило без дозволу НБУ умови договору №1; договір відступлення права вимоги від 29.03.2013 порушує вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства (Інструкції № 368), а також інтереси держави і суспільства (щодо забезпечення стабільної діяльності банку і своєчасного виконання ним зобов`язань перед його вкладниками).

60. Вказане за висновком суду апеляційної інстанції підтверджується тим, що, уклавши оспорюваний правочин, ПАТ "Дельта Банк" стало інвестором у зобов`язанні за договором №1, відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог без згоди НБУ, ПАТ "Дельта Банк" повернув кошти залучені на умовах договору №1 раніше 21.03.2023. Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір відступлення права вимоги від 29.03.2013 суперечить вимогам статей 602 1046 ЦК України, Інструкції № 368, порушує економічні інтереси держави та спрямований на підрив стабільності банківської системи.

61. Разом з тим, жодного спростування висновків суду першої інстанції стосовно того, що позивач при зверненні з цим позовом не довів, що даний позов спрямований на захист інтересів держави і суспільства, суд апеляційної інстанції не навів.

62. Оскаржувана постанова не містить висновків про те, яким чином оспорюваний правочин порушує інтереси держави і суспільства. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися обставини, які підлягають дослідженню у даній категорії спорів, зокрема стосовно того у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, не обґрунтовано наявності ознак корупційного діяння (в розумінні Закону України "Про запобігання корупції") при його укладенні, не обґрунтовано та не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та виконанням НАБУ покладених на нього завдань та (або) обов`язків, визначених Законом № 1698-VII". З огляду на викладене у пункті 11 цієї постанови апеляційний господарський суд усунувся від дослідження зазначених обставин, що свідчить про невідповідність його висновків у цій частині висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

63. Водночас, доводи позивача, якими він обґрунтовує наявність підстав для звернення з цим позовом до суду, також залишилися поза увагою суду першої інстанції. Доводи суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звернення позивача з цим позовом зводяться до висновків про необґрунтованість наведених позивачем доводів, проте не містять аналізу та оцінки таких доводів з урахуванням усіх необхідних обставин, які підлягають дослідженню у даній категорії спорів.

64. Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наслідків укладення, а також правової природи оспорюваного правочину.

65. Так місцевий господарський суд зазначив, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги припинилися зобов`язання за договором №1 та не відбулася заміна інвестора за договором №1.

66. Суд апеляційної інстанції, не спростувавши належним чином висновки суду першої інстанції в цій частині, зазначив, що укладення оспорюваного правочину призвело до заміни кредитора у зобов`язанні за договором №1 та до зарахування зустрічних однорідних вимог; укладення оспорюваного правочину порушує економічні інтереси держави та спрямоване на підрив стабільності банківської системи. Поза увагою апеляційного господарського суду лишилися доводи відповідача-2, якими останній обґрунтовував свої заперечення проти позову.

67. Окрім цього, місцевий господарський суд у контексті ефективності обраного способу захисту і потенційного поновлення прав/інтересів держави та суспільства дійшов до висновку, що визнання договору відступлення права вимоги від 29.03.2013 недійсним не матиме наслідком поновлення таких прав/інтересів та призведе до збільшення кредиторської заборгованості банку, оскільки поновить обов`язок банку повернути інвестору грошові кошти. Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, після укладення договору відступлення права вимоги активи ПАТ "Дельта Банк" за кредитом та дебетом залишилися незмінними. Верховний Суд звертає увагу, що зазначені висновки місцевого господарського суду прямо суперечать один одному і є взаємовиключними. Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки цей суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, із наданням належної оцінки умовам спірного договору.

68. Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

69. Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

70. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

71. Частиною 3 статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

72. Встановлення обставин, з якими чинне законодавство пов`язує наявність підстав для визнання правочину недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства відноситься до повноважень судів під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій. Достеменне встановлення таких обставин у контексті застосування судами норм статті 228 ЦК України має вирішальне значення для правильного вирішення спору. В іншому випадку суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність застосування судами відповідної норми матеріального права.

73. Надавши протилежну оцінку обставинам справи, що мають суттєве значення для вирішення цього спору, суди, разом з тим, також залишили поза увагою доводи сторін, викладені у заявах по суті розгляду справи стосовно вказаних обставин.

74. Враховуючи допущене судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права в частині встановлення обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд зазначає, що рішення і постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. Доводи, викладені у відзивах, наведених висновків Суду не спростовують.

76. Разом з тим, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з підстав, наведених у пунктах 22-24 цієї Постанови, оскільки наведені скаржником доводи не свідчать про те, що (1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, (2) справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, (3) судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

78. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

79. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

80. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

81. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

82. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited) задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/30/19 скасувати.

3. Справу № 910/30/19 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил