№ 910/3166/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3166/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

відповідача - Юрченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (суддя Головіна К.І.)

у справі №910/3166/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування наказу про відміну електронного аукціону, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент комунальної власноті), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту комунальної власності від 01.02.2024 №7-пр про відміну електронного аукціону №SPD001-UA-20240115-96840 з продажу об`єкта малої приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності Київської міської ради;

- зобов`язати Департамент комунальної власності протягом 10 робочих днів з дати набрання законної сили рішення суду у даній справі затвердити та завантажити в систему електронних торгів "Прозорро.Продажі" підписаний ОСОБА_1 та оператором електронного майданчика ТОВ "Полонекс" протокол про результати електронного аукціону №SPD001-UA-20240115-96840 щодо продажу об`єкта малої приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності Київської міської ради, який відбувся 23.01.2024 і в якому ОСОБА_1 визнаний переможцем;

- зобов`язати Департамент комунальної власності укласти із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об`єкта приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності Київської міської ради після сплати ОСОБА_1 на відповідний поточний рахунок відповідача вартості вказаного об`єкту приватизації за результатами електронного аукціону №SPD001-UA-20240115-96840, який відбувся 23.01.2024, і в якому ОСОБА_1 визнаний переможцем.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протоколом про результати електронного аукціону від 23.01.2023 №SPD001-UA-20240115-96840 ОСОБА_1 було визнано переможцем електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - нежитлової будівлі загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідач, не зважаючи на те, що такий аукціон відбувся з дотриманням законодавчо встановлених правил, прийняв безпідставне та незаконне рішення про відміну вказаного аукціону, результати проведених торгів не визнав та ухилився від покладеного на нього законом обов`язку щодо укладення договору за результатами проведеного аукціону. Невизнання відповідачем як органом приватизації результатів торгів та відмова від укладення договору з переможцем аукціону, за твердженням позивача, порушує його право на власність.

3. Заперечення проти позову мотивовані тим, що скасування наказу відповідача про відміну аукціону відповідає вимогам чинного законодавства; результати електронного аукціону порушують вимоги частин першої, другої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 1, частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", скорочують доходи місцевого бюджету та здатні негативно вплинути на процеси приватизації комунального майна; норми Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 (далі - Порядок №432), не породжують обов`язкового укладення договору купівлі-продажу між сторонами після проведення аукціону.

4. Відповідач заявив клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності, передбачені статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Київської міською ради від 13.07.2023 №6929/6970 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації" затверджено перелік об`єктів малої приватизації, до якого, в тому числі, увійшла нежитлова будівля, загальною площею 38,40 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

6. На сайті Prozorro.sale було розміщено інформаційне повідомлення Департаменту комунальної власності про проведення продажу на електронному аукціоні об`єкта малої приватизації - нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

7. Позивач подав заявку на участь у вказаному електронному аукціоні, сплативши гарантійний внесок у розмірі 201 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 22.01.2024 №C7Y9-QTKK-NHDP-70BP на суму 150 000 грн та від 22.01.2024 №FPSH-TFQN-BUA2-3QNG на суму 51 000 грн.

8. Позивач сплатив реєстраційний внесок у розмірі 1 420 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 22.01.2024 №6SHA-CK53-AM2Y-PP2P на суму 1 340 грн та від 22.01.2024 №BOPA-FJD5-W29R-JBK9 на суму 80 грн.

9. 23.01.2024 відбувся електронний аукціон №SPD001-UA-20240115-96840 з продажу об`єкта малої приватизації - нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого ОСОБА_1 став переможцем зазначених торгів, про що був складений протокол від 23.01.2024 №SPD001-UA-20240115-96840.

10. У встановлений законом строк зазначений протокол був підписаний позивачем і оператором електронного майданчика - ТОВ "Полонекс" та в подальшому був переданий на підпис органу приватизації - Департаменту комунальної власності.

11. Департамент комунальної власності вказаний протокол не підписав і 01.02.2024 видав наказ №7-пр про відміну електронного аукціону з підстав необхідності забезпечення конкурентних умов приватизації.

12. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до відповідача із запитом від 06.02.2024 №062/1160 про надання роз`яснень з приводу відміни аукціону.

13. Листом від 27.02.2024 №062/11-13-1053 Департамент комунальної власності надав відповідь на заяву позивача, в якій повідомив про те, що відміна аукціону була здійснена на підставі статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою забезпечення конкурентних умов приватизації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.09.2024 у справі №910/3166/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 27.11.2024, частково задовольнив позов ОСОБА_1 Визнав протиправним та скасував наказ Департаменту комунальної власності від 01.02.2024 №7-пр про відміну електронного аукціону №SPD001-UA-20240115-96840 з продажу об`єкта малої приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності Київської міської ради. Зобов`язав Департамент комунальної власності протягом 10 робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі затвердити та завантажити в систему електронних торгів "Прозорро.Продажі" підписаний ОСОБА_1 та оператором електронного майданчика ТОВ "Полонекс" протокол про результати електронного аукціону №PD001-UA-20240115-96840 щодо продажу об`єкта малої приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності Київської міської ради, який відбувся 23.01.2024 і в якому ОСОБА_1 визнаний переможцем. У решті позовних вимог відмовив.

15. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що:

(1) внаслідок визначення позивача переможцем аукціону, організованого відповідачем, та в подальшому - прийняття відповідачем рішення про відміну аукціону, були спричинені правові наслідки, то скасування такого рішення можливо лише в судовому порядку;

(2) оскаржуване рішення відповідача порушує принцип гарантії стабільності суспільних відносин, які у спірних відносинах виникли між сторонами, оскільки прийняте органом місцевого самоврядування рішення позбавляє можливості позивача реалізувати своє право на приватизацію об`єкта, закріплене законодавством України, та ставить його у значно гірше становище, ніж існувало до прийняття оскаржуваного рішення;

(3) дії відповідача щодо незатвердження протоколу аукціону та його відміни є неправомірними, існують правові підстави вважати, що організований відповідачем 23.01.2024 електронний аукціон, на якому здійснювався продаж методом зниження ціни об`єкта приватизації, був проведений органом приватизації з порушенням установленого порядку в частині затвердження протоколу, оформлення продажу та інших дій, передбачених законодавством, що спотворюють всю процедуру приватизації.

16. Наведене в сукупності, за висновками суду, дає суду підстави для висновків про задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Департаменту комунальної власності від 01.02.2024 №7-ПР про відміну електронного аукціону №SPD001-UA-20240115-96840 з продажу об`єкта малої приватизації. Оскільки суд встановив порушення відповідачем вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку №432, то вимоги позивача про зобов`язання Департамента комунальної власності протягом 10 робочих днів з дати набрання законної сили рішення суду затвердити та завантажити в систему електронних торгів "Прозорро.Продажі" підписаний ОСОБА_1 та оператором електронного майданчика ТОВ "Полонекс" протокол про результати електронного аукціону № SPD001-UA-20240115-96840 щодо продажу об`єкта малої приватизації також підлягають задоволенню.

17. При цьому суд зазначив, що позовна давність, визначена абзацом 2 частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", про застосування якої заявив відповідач, до заявлених позовних вимог застосуванню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

18. Департамент комунальної власності звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/3166/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, щодо застосування статей 256 258 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- про відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.02.2024 у справі №916/411/23, щодо застосування статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна";

- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 76 Закону України "Про адміністративну процедуру" при скасуванні ненормативних актів, які, відповідно до вказаного закону, неможливо визнати недійсними або скасувати у тій їх частині, в якій їх виконання призвело до настання незворотних правових наслідків.

20. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) наказ (рішення) Департаменту комунальної власності від 01.02.2024 про відміну аукціону з переможцем, яким зупинено процес приватизації, є ознакою того, що договір купівлі-продажу з переможцем аукціону укладений не буде, а отже по суті є рішенням, прийнятим у розумінні приписів статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна";

(2) відповідно до вказаної норми до цього рішення має застосовуватись спеціальний строк позовної давності, який складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону;

(3) суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин позовну давність, що мало б наслідком відмову в задоволенні позову, чим допустили порушення 256, 258 та 267 ЦК;

(4) відповідно до формулювання абзацу другого частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" строк позовної давності для звернення з позовом про оскарження рішення органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону, проте у постанові від 01.02.2024 №916/411/23 Верховний Суд ототожнив підстави застосування позовної давності в один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону та в три місяці в одну підставу їх застосування - звернення з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, хоча позовна давність в один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону стосується ситуації, коли договір купівлі-продажу ще не укладено внаслідок рішення органу приватизації;

(5) висновки судів про відповідність ціни вимогам "голландського" аукціону і фактичним обставинам, що склалися на час його проведення, та відсутність підстав для його відміни не відповідає дійсності, так як проведення аукціону з продажу спірного об`єкту за методом покрокового зниження стартової ціни та подальше подання цінових пропозицій зі збільшенням стартової ціни - гібридний голландський аукціон, знижка 50% від стартової ціни першого аукціону з індетифікатором, відбулося з порушення основних принципів та мети приватизації, а також статей 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

(6) рішення Департаменту комунальної власності у формі наказу було прийнято та виконано, внаслідок чого аукціон відповідно до інформації з сайту AT "Прозорро.Продажі" скасовано, а відтак, згідно з частиною другою статті 76 Закону України "Про адміністративну процедуру", цей наказ не може бути скасований, оскільки його виконання призвело до настання незворотних наслідків.

21. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

22. За твердженнями позивача:

(1) посилаючись на друге речення частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" щодо строку позовної давності в один місяць, відповідач безпідставно не враховує перше речення цієї норми, яке передбачає строк позовної давності в три місяці;

(2) оскільки відповідач визначає, що результати аукціону були оприлюднені 01.02.2024, а позов направлено до суду 14.03.2024, то строки позовної давності щодо позовних вимог, викладених у пунктах 1 і 2 прохальної частини позову, дотримані безумовно та згідно з вимогами закону;

(3) відповідач некоректно ототожнює оспорюваний наказ про скасування аукціону з рішенням органу приватизації про відмову від укладання договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" таке рішення має містити вичерпний перелік підстав для його прийняття і ухвалюється після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки органом приватизації заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації і доданих до неї документів та інформації переможця аукціону;

(4) у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 №916/411/23 йдеться про позовну давність стосовно звернень з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів малої приватизації, а не щодо скасування наказу про відміну аукціону;

(5) позивач належним чином і в повному обсязі виконав всі вимоги чинного законодавства для прийняття у визначений законом спосіб участі в електронному аукціоні з продажу об`єктів малої приватизації;

(6) Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" та Порядок №432 передбачають вичерпний перелік випадків та підстав а також строки, в межах та за наявності яких орган приватизації може прийняти рішення про відміну електронного аукціону, проте визначені відповідачем підстави для відміни електронного аукціону не відповідають таким нормам, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач як замовник аукціону фактично з формальних підстав та всупереч вимог чинного законодавства відмінив електронний аукціон після його проведення та відмовив у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону;

(7) протиправні дії відповідача суперечать сутності процесу приватизації, порушують її основні принципи, а також права та інтереси позивача як переможця електронного аукціону;

(8) оскільки внаслідок прийняття відповідачем рішення про відміну аукціону були спричинені правові наслідки, то скасування такого рішення можливо лише в судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

Щодо доводів скаржника по суті заявлених позовних вимог у контексті наведеного ним обґрунтування та визначеної підстави касаційного оскарження

23. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

24. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, покладається на скаржника.

25. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. Як вбачається з тексту касаційної скарги, не погоджуючись з висновками судів в частині справедливої ціни за лот (30 007 грн), яка відповідає вимогам "голландського" аукціону і фактичним обставинам справи, що склалися на час його проведення, та, відповідно, в частині відсутності підстав для його відміни, скаржник у розділі "Щодо результату проведення аукціону" вказує на те, що спірний аукціон відбувся з порушенням основної мети приватизації, що, за його твердженнями, підтверджується матеріалами справи.

27. Крім цього скаржник акцентує увагу на тому, що спірний об`єкт користується попитом, про що свідчать результати попереднього аукціону, а результати цього аукціону вважає такими, що порушують норми частини першої, другої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 1, частини сьомої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та такими, що скорочують доходи місцевого бюджету та здатні негативно вплинути на результати процесу приватизації комунального майна в цілому та, як наслідок, погіршити умови надання послуг населенню.

28. Проте, вказані доводи не охоплюються визначеними скаржником підставами касаційного оскарження, а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, зокрема щодо застосування частини другої статті 76 Закону України "Про адміністративну процедуру" при скасуванні ненормативних актів (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК), що стосується розгляду заявленої по суті вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту комунальної власності про відміну електронного аукціону, та щодо застосування до вказаної вимоги спеціальної позовної давності у контексті визначених скаржником підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК, а тому не приймаються Судом до уваги.

29. Щодо доводів скаржника в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) щодо неможливості скасування рішення Департаменту комунальної власності у формі наказу, оскільки відповідно до частини другої статті 76 Закону України "Про адміністративну процедуру" виконання такого рішення, внаслідок чого аукціон було скасовано, призвело до настання незворотних наслідків, Суд зазначає таке.

30. 15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру", який згідно з частиною першою статті 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

31. Цим Законом у частині першій статті 2 визначаються, зокрема такі терміни:

адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;

процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті;

процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті;

функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

32. Відповідно до частини першої статті 76 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності. Адміністративний акт втрачає чинність внаслідок: 1) його виконання; 2) закінчення строку його дії; 3) відкликання правомірного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86-88 цього Закону); 4) визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86, 87, 89 цього Закону); 5) його скасування в порядку адміністративного оскарження або судом; 6) з інших причин, визначених законом.

33. Частина друга вказаної статті передбачає, що виконаний адміністративний акт не може бути відкликаний, визнаний недійсним або скасований у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків. Такий адміністративний акт може бути визнаний протиправним у порядку, встановленому законом.

34. З огляду на такі положення Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган в межах адміністративного провадження з дотриманням адміністративної процедури здійснює функції публічної адміністрації, вчиняє процедурні дії та може приймати процедурні рішення, а за результатами розгляду справи у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт, який відповідно до частини другої статті 76 цього Закону дійсно не може бути відкликаний, визнаний недійсним або скасований у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків.

35. Проте, Суд зауважує, що норми вищевказаного Закону України "Про адміністративну процедуру", зокрема, в частині неможливості відкликати, визнати недійсним або скасувати адміністративний акт у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків, не регулює спірних правовідносин сторін, а саме не розповсюджується на оскаржуваний у цій справі наказ Департаменту комунальної власності про відміну електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у власності Київської міської ради, адже у цьому випадку Департамент комунальної власності як орган приватизації у правовідносинах щодо приватизації майна не виконує функцій публічної адміністрації, а виконує правомочності щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності, спрямовані, в тому числі, на їх відчуження за процедурою приватизації, що узгоджується з нормами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування".

36. Реалізація Департаментом комунальної власності як органом приватизації таких функцій, в тому числі щодо прийняття рішення (спірного наказу) про відміну електронного аукціону, не підпадає під визначення адміністративного акта в розумінні Закону України "Про адміністративну процедуру". Прийняття таких рішень в процедурі приватизації унормоване Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

37. Відтак, враховуючи, що частина доводів скаржника по суті заявлених позовних вимог не охоплюється ні визначеними скаржником підставами касаційного оскарження, ні іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК, а інша частина доводів у контексті визначеної підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду, у Суду відсутні підстави ревізувати оскаржувані рішення судів у частині розгляду заявлених позовних вимог по суті, а саме в частині висновків про наявність підстав для визнання протиправним і скасування наказу про відміну електронного аукціону та зобов`язання затвердити та завантажити в систему електронних торгів протокол про результати електронного аукціону, а також про відсутність підстав для зобов`язання укласти договір купівлі-продажу об`єкта приватизації, які скаржник за текстом касаційної скарги не оскаржує, хоча у прохальній частині касаційної скарги й просить скасувати оскаржувані рішення судів повністю.

Щодо доводів скаржника в частині застосування спеціальної позовної давності у контексті визначених ним підстав касаційного оскарження

38. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

39. Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

40. Стаття 258 ЦК передбачає окремі види вимог, до яких застосовується спеціальна позовна давність, а стаття 259 цього Кодексу встановлює випадки, у яких тривалість позовної давності може бути змінена.

41. Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна", під регулювання якого підпадають спірні у цій справі правовідносини у сфері приватизації, унормовує особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна, зокрема питання позовної давності.

42. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 30 цього Закону строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Строк позовної давності для звернення з позовом про оскарження рішення органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону.

43. У постанові від 01.02.2024 у справі №916/411/23, предметом розгляду в якій були, зокрема, вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору та стягнення, Верховний Суд, застосувавши вказані норми, у пункті 102 зазначив таке: "Тобто, у вказаному Законі мова йде про спеціальний строк позовної давності на звернення з вимогами про визнання недійсним договору купівлі- продажу об`єкта малої приватизації.".

44. В свою чергу, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК, скаржник стверджує про необхідність відступлення від вказаного висновку Верховного Суду, посилаючись на те, що (1) відповідно до формулювання абзацу другого частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" позовна давність для звернення з позовом про оскарження рішення органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону. Ця спеціальна позовна давність, що складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону, встановлена для оскарження рішення органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу, тобто ситуації, коли договір купівлі-продажу не укладено; (2) в той час як у постанові від 01.02.2024 №916/411/23 Верховний Суд ототожнив підстави застосування позовної давності в один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону та в три місяці в одну підставу їх застосування - звернення з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації. Хоча позовна давність в один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону стосується ситуації, коли договір купівлі-продажу ще не укладено внаслідок рішення органу приватизації.

45. Розглянувши ці доводи, Суд зазначає таке.

46. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

47. Отже, згідно з нормою пункту 2 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

48. У цьому контексті суд враховує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

49. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

50. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

51. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі Chapman v. the United Kingdom наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

52. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК, скаржник у цьому випадку безпідставно вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в пункті 102 постанови від 01.02.2024 у справі №916/411/23, стосовно того, що у вказаному Законі мова йде про спеціальну позовну давність на звернення з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, адже такі висновки Верховного Суду у жодному разі не ототожнюють, як помилково вказує скаржник, визначену абзацом 2 частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" спеціальну позовну давність щодо вимоги про визнання недійсним договору, яка, окрім інших, була предметом розгляду у справі №916/411/23, та щодо вимоги про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону, який згідно з другим реченням абзацу 2 частини другої статті 30 вказаного Закону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону.

53. Суд зауважує, що висновок Верховного Суду у справі №916/411/23 взагалі не містить будь-якого ототожнення спеціальної позовної давності щодо випадків, визначених абзацом другим частини другої статті 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна", в три місяці, як визначено першим реченням цієї норми, та у місяць, як передбачено другим реченням.

54. Наведене Верховним Судом формулювання по суті свідчить про уточнення (зазначення), що у вказаному Законі йдеться про спеціальну позовну давність, яка застосовуються в процесі малої приватизації, зокрема щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, яка була предметом розгляду у справі №916/411/23.

55. Водночас Суд враховує, що у межах наведених доводів в обґрунтування своїх заперечень стосовно висновків судів попередніх інстанцій про те, що визначена абзацом 2 частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" позовна давність до заявлених позовних вимог у цій справі не застосовується, скаржник в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК) просить уточнити такий висновок шляхом детального розмежування визначених цією нормою строків, так як вважає, що спеціальна позовна давність, про застосування якої в процесі малої приватизації зазначив Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №916/411/23, розповсюджується на оскаржуване у цій справі рішення органу приватизації у формі наказу про відміну аукціону, яке по суті є рішенням органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону, та яка згідно з другим реченням абзацу 2 частини другої статті 30 вказаного Закону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону.

56. У контексті цих доводів та визначеної скаржником підстави оскарження Суд зазначає таке.

57. Частиною шостою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" визначено випадки, за яких органи приватизації припиняють приватизацію об`єкта приватизації.

58. Частина дев`ята статті 14 цього Закону, в свою чергу, передбачає випадки, за яких орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем.

59. Крім цього, частина дев`ята статті 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" унормовує, що рішення органу приватизації про відмову у затвердженні протоколу електронних торгів або про відмову від укладення договору купівлі-продажу має містити підстави для прийняття такого рішення і ухвалюється після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки органом приватизації заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації і доданих до неї документів та інформації переможця аукціону.

Переможець аукціону може оскаржити це рішення до суду протягом строку, передбаченого статтею 30 цього Закону.

60. Пункт 42 Порядку №432 передає, що електронний аукціон може бути відмінено за рішенням органу приватизації на будь-якому етапі до дня його проведення.

За наявності підстав, передбачених частиною шостою статті 12 Закону, орган приватизації територіальної громади може прийняти рішення щодо відміни електронного аукціону на будь-якому етапі до дня опублікування в електронній торговій системі рішення про завершення приватизації. Рішення органу приватизації про відміну електронного аукціону опубліковується в електронній торговій системі не пізніше робочого дня, наступного за днем його прийняття.

61. При цьому Суд зауважує, що ні Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна", ні Порядок №432, як правильно вказує скаржник, не містять положень та визначень щодо форми та змісту рішення органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону, відповідно, не убачається неможливості прийняття такого рішення у формі наказу органу приватизації про відміну аукціону, адже очевидним є те, що результати прийняття такого рішення про відміну електронного аукціону мають наслідком неукладення відповідного договору з переможцем аукціону.

62. У контексті вказаного Суд звертає увагу на пункт 62 Порядку №432, яким визначено, що за умови відміни електронного аукціону згідно з пунктом 42 цього Порядку його статус змінюється в електронній торговій системі на статус "Аукціон відмінено" із збереженням всієї інформації, раніше введеної потенційним покупцем або організатором аукціону.

63. Тобто, прийняття Департаментом комунальної власності у цьому випадку рішення у формі наказу про відміну аукціону, внаслідок чого його статус в електронній торговій системі змінюється на статус "Аукціон відмінено", очевидно свідчить про те, що за результатами такого аукціону договір-купівлі продажу з особою, яку визначено переможцем, укладено не буде.

64. З огляду на наведене Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що до оскаржуваного у цій справі рішення у формі наказу Департаменту комунальної власні про відміну аукціону, яке фактично є рішенням органу приватизації про неукладення договору купівлі-продажу, застосовується спеціальна позовна давність, визначена абзацом 2 частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", а саме другим реченням, яка становить один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону.

65. Твердження позивача про те, що оскаржуване у цій справі рішення у формі наказу Департаменту комунальної власні про відміну аукціону по суті є рішенням про відмову в затвердженні протоколу аукціону, прийняття якого є можливим виключно у визначених частиною дев`ятою статті 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" випадках, і спеціальна позовна давність щодо якого складає 3 місяці, Суд відхиляє, так як підставою прийняття такого рішення були не визначені цієї нормою випадки, а порушення одного з основних принципів приватизації (забезпечення конкурентних умов приватизації), визначених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", що має наслідком не відмову в затвердженні протоколу аукціону, а відміну такого аукціону та неукладення відповідного договору купівлі-продажу.

66. Суди попередніх інстанції вказаного не врахували, відтак безпідставно виснували про незастосування цієї норми до заявлених позовних вимог у цій справі, зокрема до вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту комунальної власності про відміну електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації: нежитлової будівлі, загальною площею 38,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у власності Київської міської ради.

67. При цьому Суд зауважує, що виснуючи про наведене, суди попередніх інстанцій не досліджували обставин щодо оприлюднення результатів аукціону, з чим друге речення абзацу 2 частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" пов`язує початок перебігу цієї спеціальної позовної давності в один місяць, відповідно й обставин щодо початку перебігу цієї спеціальної позовної давності, внаслідок чого Суд позбавлений можливості перевірити доводи скаржника в цій частині.

68. Верховний Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

69. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

70. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

71. Частиною п`ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

73. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

74. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, зокрема щодо обставин початку перебігу позовної давності, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Згідно з нормами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

78. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

79. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для розгляду справи, зокрема щодо обставин перебігу позовної давності, відтак дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме вимог про визнання протиправним і скасування наказу про відміну електронного аукціону та зобов`язання затвердити та завантажити в систему електронних торгів протокол про результати електронного аукціону.

80. Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення по суті спору в частині задоволених позовних вимог - скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

81. Також Суд виходить із того, що скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю, проте за текстом касаційної скарги не наводить доводів та підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу об`єкта приватизації, що має наслідком залишення касаційної скарги в цій частині без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Розподіл судових витрат

82. Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень в частині задоволених позовних вимог і передачею справи на новий розгляд у цій частині розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/3166/24 в частині задоволених позовних вимог скасувати та передати в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/3166/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді І.Д Кондратова

О.А. Кролевець