ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/3259/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» (далі - Товариство) - не з`явився,

відповідача - підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» (далі - Підприємство) - Березюк Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства

на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2021 (суддя Чинчин О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 [колегія суддів: Руденко М. А. (головуючий), Попікова О. В., Кропивна Л. В.]

зі справи № 910/3259/21

за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 42 400 євро.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення 42 400 євро за простій транспортних засобів у період з 01.08.2020 до 28.02.2021 згідно з договорами-заявками від 28.02.2020 №№ 14/02, 15/02 (далі - Договори).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що під час перевезення вантажу на підставі Договорів за маршрутом: село Нижча Дубечня (Україна) - місто Прушкув (Польща), з вини відповідача (відправника вантажу) на митному переході виник простій автотранспортних засобів позивача, який з огляду на договірні умови підлягає оплаті із розрахунку 100 євро за кожен день простою.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, позов задоволено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано доведеністю обставин простою транспортних засобів позивача з вини відповідача, який на порушення умов Договорів не здійснив митне оформлення переданого для перевезення вантажу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Задовольняючи позов у повному обсязі суди попередніх інстанцій не врахували непропорційності заявленої до стягнення суми штрафних санкцій за простій транспортних засобів перевізника по відношенню до вартості самого перевезення, не зменшили розмір стягуваної суми в порядку частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за наявності для цього об`єктивних підстав.

4.2. Скаржник наголошує на тому, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій в 17 разів перевищує вартість наданих послуг з перевезення. Водночас, враховуючи, що позивачем загалом заявлено 4 позови до відповідача про стягнення штрафних санкцій за різні періоди простою у спірному перевезенні (крім цієї також справи № 910/11766/20, № 910/8822/21, № 910/14962/21), загальна сума штрафних санкцій складає 108 904,72 євро, тобто більш ніж в 45 разів перевищує вартість перевезення. Судами також не враховано, що відповідач вже сплатив на користь позивача 29 704,72 євро на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2021 зі справи № 910/11766/20, яке набрало законної сили.

4.3. Скаржник зазначає, що у розгляді цього питання судами попередніх інстанцій не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18, щодо наявності у суду права зменшувати розмір заходів компенсаційного характеру до 0 та наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій у разі неспівмірності їх розміру на підставі положень частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України.

4.4. На виконання своїх зобов`язань відповідач надав перевізнику сертифікати компанії-виробника, які підтверджують кваліфікаційну відповідність вантажу з терміном дії до 03/2020, тому на момент перетину митного кордону з Польщею у перевізника були наявні всі необхідні документи. На підставі цих документів вантаж було вивезено з митної території України і відповідачу невідомо, з яких причин вони не прийняті митними органами Польщі.

4.5. Власником вантажу є Компанія «МАК Гмбх» (Німеччина), тому відповідач не може вживати заходи щодо розпорядження ним. Позивач не виконує інструкції відповідача щодо повернення вантажу на територію України та інші інструкції, які призвели б до припинення нарахування простою.

5. Доводи позивача

Товариство у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, Товариство просить стягнути з Підприємства 7 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Товариство (перевізник) і Підприємство (експедитор) 28.02.2020 уклали Договори, за яким перевізник прийняв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажів за маршрутом: село Нижча Дубечня, Київська обл., Україна - місто Прушкув, Польща, вартість кожного фрахту складає 1 200 євро по курсу НБУ.

6.2. У пункті 2 розділу «додаткові інструкції» Договорів сторони погодили, що простій автотранспортного засобу під завантаженням/розвантаженням під час перевезення, а також простій на шляху прямування або на прикордонних переходах оплачується винною стороною в розмірі 100 євро за кожну добу простою.

6.3. На підставі Договорів 29.02.2020 було завантажено та оформлено на митниці України два транспортні засоби Товариства, державні номери: № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR № 379116, CARNET TIR № XT83257787; CMR № 379111, CARNET TIR № XQ83257786.

6.4. Зазначені транспортні засоби з вантажем 02.03.2020 прибули на митний пункт пропуску Дорогуск РL, проте під час митного оформлення з`ясувалося, що на вантаж відсутній дозвіл на його ввезення на територію Польщі, що стало причиною заборони в`їзду транспортних засобів на територію Польщі та призвело до неможливості завершити перевезення.

6.5. З 02.03.2020 транспортні засоби Товариства перебувають на митному пункті пропуску Дорогуск РL під митним наглядом, що сторонами не заперечується та підтверджується листуванням між ними, а також листом Люблінської митно-податкової служби в Бяла-Подляска зі справі № 308000-302060.4341.8.2020 (т. 1, а.с. 19).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

7.2. За приписами статей 525 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

7.3. Згідно з частинами першою, третьою статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

7.4. Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до положень статті 11 Конвенції:

для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати (частина перша);

перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника (частина друга).

7.5. Отже, за змістом положень Конвенції, яка регулює правовідносини сторін щодо спірного перевезення, саме на відповідача як відправника покладений обов`язок надати позивачу як перевізнику всі необхідні документи для перевезення, серед іншого, і документи, необхідні для митного оформлення вантажу, і саме відповідач несе відповідальність за неповноту та/або недостатність таких документів.

7.6. За результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій з`ясовано, що затримка вантажу та подальший простій транспортних засобів позивача у спірний період відбулися з вини відповідача, який не надав належного пакету документів, необхідних для митного оформлення вантажу на території Польщі.

7.7. Факт порушення відповідачем свого обов`язку щодо надання позивачу цих документів для здійснення спірного перевезення встановлено також у рішенні господарського суду міста Києва від 22.02.2021 зі справи № 910/11766/20, яке набрало законної сили.

7.8. За таких обставин, враховуючи погодження сторонами у Договорах умови щодо сплати винною стороною штрафу у разі простою транспортних засобів на шляху прямування, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

7.9. Верховним Судом відхиляються доводи скаржника про помилкове незастосування судами положень частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України до спірних правовідносин за наявності об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення, через його непропорційність по відношенню до вартості самого перевезення з огляду на таке.

7.9.1. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.9.2. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

7.9.3. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

7.9.4. При цьому, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

7.9.5. Судом апеляційної інстанції у розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій встановлено, що останнім не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76 77 78 79 91 ГПК України на підтвердження наявності у нього поважних причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру простою наслідкам порушення.

Як правильно зазначив апеляційний суд, у правовідносинах між позивачем та відповідачем саме відповідач є особою, яка зобов`язана була надати позивачу всі необхідні документи для перевезення вантажу, чого ним, як встановлено судом, зроблено не було, а отже, саме відповідач має нести відповідальність за порушення умов укладених з позивачем Договорів. При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для зменшення суми простою у цій справі слід виходити не лише з встановленої Договорами вартості послуг з перевезення та вже виплаченої відповідачем позивачу суми штрафу за простій, а з того, що, з огляду на порушення відповідачем умов спірних Договорів два транспортні засоби позивача тривалий час вилучені з його господарської діяльності, що позбавляє позивача права на отримання прибутку від господарської діяльності, пов`язаної зі здійсненням перевезень вантажів цими транспортними засобами. Позивач позбавлений можливості самостійно вчинити дії щодо повернення спірного вантажу або вантажовідправнику, або його отримувачу, або будь-якій іншій, визначений відправником, особі, а відтак, саме від відповідача залежить тривалість простою транспортних засобів позивача.

7.9.6. Таким чином, оцінивши доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції з належним обґрунтуванням відхилив їх та, використовуючи свої дискреційні повноваження, вирішив, що підстави для такого зменшення відсутні, а тому Верховний Суд не вбачає порушення норм матеріального права судами попередніх інстанцій у зв`язку з незастосуванням до спірних правовідносин норм частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України.

7.10. Посилання Підприємства в касаційній скарзі на те, що на момент перетину митного кордону з Польщею у перевізника були наявні всі необхідні документи, спростовуються обставинами, встановленими як судами попередніх інстанцій у цій справі, так і в рішенні господарського суду міста Києва від 22.02.2021 зі справи № 910/11766/20. Нерозуміння відповідачем підстав неприйняття цих документів митними органами Польщі не спростовують факту простою транспортних засобів позивача з вини відповідача.

7.11. Доводи скаржника про те, що позивач не виконує його інструкції щодо повернення вантажу на територію України та інші інструкції, які б призвели до припинення нарахування простою також відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що зі встановлених судами обставин справи не вбачається надання таких інструкцій у спірний період простою.

7.12. Решта доводів касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не впливають на них.

7.13. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Прийняті зі справи рішення і постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи Підприємства про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

8.2. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Підприємства без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.

9.2. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. На підтвердження понесення ним таких витрат надає: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10.05.2022 № 1/10/05 та копію додаткової угоди до нього від 18.05.2022 № 2-18/05; акт приймання-передачі наданих послуг від 23.05.2022 № 1 з описом наданих послуг (аналіз фактичних обставин справи, аналіз судової практики, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 543; ордер на надання правничої (правової) допомоги ВХ № 1028173 від 23.05.2022; рахунок-фактуру від 23.05.2022 № А-01; копію платіжного доручення від 23.05.2022 № 122 на суму 7 500 грн.

Дослідивши умови зазначеного договору та додаткової угоди до нього, установивши своєчасність як подання заявником відповідної заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так і доказів на підтвердження понесених витрат, врахувавши доведеність обставин надання адвокатом правової допомоги та реальність понесення Товариством витрат, а також результати перегляду справи в касаційному порядку, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити заяву Товариства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 зі справи № 910/3259/21 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» - без задоволення.

2. Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко