ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3299/20 (923/315/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Куценка О.В.,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Верховець А.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 (суддя Івченко І.А.)
у справі № 910/3299/20 (923/315/20)
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до 1) Фермерського господарства "Теллус-ЮГ"; 2) ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
у межах справи № 910/3299/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
до Фермерського господарства "Теллус-ЮГ"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. У квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "Теллус-ЮГ" та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором б/н від 19.09.2013 (далі - Договір банківського обслуговування) у розмірі 445562,40 грн.
2. Позов мотивований посиланням на невиконання Фермерським господарством "Теллус-ЮГ" зобов`язань з повернення кредиту за Договором банківського обслуговування, поручителем щодо виконання яких є Відповідач-2 відповідно до договору поруки №POR1424674337686 від 23.02.2015 (далі - Договір поруки).
Рух справи
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 відкрито провадження у справі №910/3299/20 про банкрутство Фермерського господарства "Теллус-ЮГ" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро".
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/3299/20 визнано грошові вимоги Банку до Боржника, заявлені на підставі Договору банківського обслуговування, на суму 540480,79 грн, з яких: 4204,00 грн - перша черга, 522258,57 грн - четверта черга, 14018,22 грн - шоста черга.
5. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.08.2020 передано матеріали справи №923/315/20 до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/2399/20 про банкрутство Боржника.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021, позов задоволено повністю.
7. Судові рішення мотивовані встановленням обставин, які підтверджують обґрунтованість заявлених Банком позовних вимог.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
9. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц і від 03.07.2019 у справі №342/180/17, щодо застосування частини 1 статті 2 статті 554 Цивільного кодексу України, а також неповне дослідження судами обставин справи та наданих сторонами доказів.
10. За доводами Відповідача-2, Договір поруки не має відношення до спірних кредитних правовідносин Банку і Боржника, адже згідно з його умовами порука забезпечувала виконання зобов`язання за угодою-приєднання до розділів 3.2.1, 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг зі сплати кредиту в розмірі 50000,00 грн, а суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору керувались положеннями пункту 3.18 Умов та правил надання банківських послуг щодо боргу в розмірі 445532,40 грн.
11. Водночас без наданих підтверджень про конкретні запропоновані умови та правила банківських послуг, за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про кредитування Відповідач-2 вважає, що наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як укладений кредитний договір. При цьому Відповідач-2 звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг змінювали свою редакцію, тому незрозуміло, яка редакція існувала під час укладення Договору поруки.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечує. Банк вважає, що Відповідач-2 у цій справі займає суперечливу позицію, не надав жодного доказу в обґрунтування своїх доводів, безпідставно зазначає про відсутність укладеного кредитного договору.
13. Банк наголошує, що матеріали справи містять договір банківського обслуговування від 19.09.2013, який складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг та містить відповідні розділи 3.2.1, 3.2.2, за виконання яких перед Банком поручився Відповідач-2.
14. Також Банк зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки у справі, що розглядається, Боржник не оспорював факт приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і обізнаності з ними. Водночас Банк звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/3299/20 визнано грошові вимоги Банку до Боржника, заявлені на підставі договору банківського обслуговування від 19.09.2020.
15. Відповідач-2 подав 17.12.2021 відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначає про недоведеність під час розгляду справи факту забезпечення за Договором поруки саме того кредитного договору, на який посилається позивач, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.07.2019 у справі №922/2913/18. Також Відповідач-2 зазначив про неврахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, щодо необхідності узгодження вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
16. Банк надав 05.01.2022 пояснення, в яких заперечив проти доводів Відповідача-2, наведених у відповіді на відзив на касаційну скаргу, пославшись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц.
17. Згідно з вимогами статей 118 295 298 Господарського процесуального кодексу України зазначені відповідь на відзив на касаційну скаргу Відповідача-2 та пояснення Банку в частинах, що є за своєю суттю доповненнями, відповідно, до касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, не підлягають врахуванню, оскільки вони подані після закінчення, відповідно, встановленого законом строку на касаційне оскарження та встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18. 19.09.2013 Боржник подав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та разом із зазначеною заявою складають Договір банківського обслуговування, а також прийняв зобов`язання виконувати умови цього договору.
19. Відповідно до умов Договору банківського обслуговування Боржнику встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
20. При укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (пункт 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг).
21. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (пункт 3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг).
22. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг).
23. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода" (пункт 3.18.1.8 Умов та правил надання банківських послуг).
24. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (пункт 3.18.1.6. Умов та правил надання банківських послуг).
25. За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (пункт 3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг).
26. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг).
27. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4 Умов та правил надання банківських послуг).
28. Розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця - 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць (пункт 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг).
29. Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (пункт 3.18.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг).
30. Свої зобов`язання за договором Банк виконав у повному обсязі, надавши Боржнику кредитний ліміт в розмірі 500000,00 грн.
31. Внаслідок порушення Боржником зобов`язань Позивач направив йому повідомлення про те, що у разі непогашення простроченої заборгованості в сумі 476483,88 грн у строк до 29.01.2020 кредитний договір буде розірваний, починаючи з 30.01.2020.
32. У зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором банківського обслуговування Боржник станом на 13.05.2020 має заборгованість яка складається з:
- 445562,40 грн - заборгованість за кредитом;
- 60500,07 грн - заборгованість з процентів за користування кредитом;
- 16196,10 грн - заборгованість з комісії (винагороди) за користуванням кредитом;
- 14018,22 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
33. Крім того, 23.02.2015 між Банком та Відповідачем-2 укладено Договір поруки, предметом якого є надання Відповідачем-2 поруки за виконання зобов`язань Боржника (пункт 1.1. Договору поруки).
34. Відповідно до умов Договору поруки Відповідач-2 поручається за виконання боржником зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (пункти 1.1.1, 1.1.2 Договору поруки).
Позиція Верховного Суду
35. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
36. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
37. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 526 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
38. За змістом положень статей 546-548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
39. Згідно з положеннями статей 543 553 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
40. Статтями 6 627 629 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
41. За вимогами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
42. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626 628 Цивільного кодексу України).
43. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України).
44. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
45. Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.ст. 1054 1055 Цивільного кодексу України).
46. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
47. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, на яку посилається Відповідач-2 у касаційній скарзі, щодо застосування наведених норм матеріального права звернула увагу на те, що в переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
48. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що неможливо застосувати до відповідних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк".
49. Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
50. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
51. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц звернула увагу на те, що порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила про врахування встановленої законодавцем правової природи поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та прямої залежності від його умов.
52. Зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, яка розглядається, Суд вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору виходили з обставин виникнення спірних правовідносин внаслідок подання Боржником 19.09.2013 заяви про відкриття поточного рахунку, згідно з якою він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.
53. За висновком судів, зазначені Умови та правила банківських послуг, Тарифи Банку разом із вказаною заявою складають Договір банківського обслуговування, адже Боржник приєднався до них на підставі статті 634 Цивільного кодексу України, підписавши заяву від 19.09.2013. Водночас Відповідач-2 поручився за виконання Боржником окремих зобов`язань, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких Боржник приєднався згідно із заявою від 19.09.2013.
54. При цьому задовольняючи у повному обсязі позов про солідарне стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування з відповідачів, суди попередніх інстанцій виходили з положень пунктів 3.18.1.1, 3.18.1.3, 3.18.1.6, 3.18.1.8, 3.18.1.16, 3.18.2.3.4, 3.18.4, 3.18.4.1.3, 3.18.4.1.4, 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких наданий Банком разом із позовною заявою.
55. Однак наведені висновки судів не ґрунтуються на встановлені на підставі відповідних доказів обставин, які б свідчили про те, що Боржник при підписанні заяви про відкриття поточного рахунку від 19.09.2013 ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг саме в такій редакції, яка наведена в наданому Банком витязі, з урахуванням того, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися Банком у період часу з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом у справі.
56. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки обставинам щодо посилання в Договорі поруки на умови розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" і розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежу" Умов та правил надання банківських послуг, не дослідивши зміст наведених положень у відповідній редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
57. Також суди не надали правової оцінки (прийняли до уваги чи відхилили) доводам Відповідача-2, зокрема викладеним у відзиві на позов, про те, що Договір поруки, яким передбачено надання поруки щодо сплати кредиту в розмірі 50000,00 грн, не має відношення до кредитних відносин Банку і Боржника, які виникли з 14.11.2018 (після встановлення кредитного ліміту на рівні більше 0).
58. Залишивши поза увагою наведені доводи Відповідача-2, суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували обставини щодо наявності чи відсутності зміни основного зобов`язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни кредитного ліміту (зокрема, без його згоди чи за її наявності), а також не надали правової оцінки таким обставинам (у разі їх наявності) з огляду на правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції), та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права.
59. Щодо наведеного Суд звертає увагу на усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої частина 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачає спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Водночас умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. Відповідно до частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає зі звичаїв ділового обороту.
60. Зазначені висновки, зокрема, викладені в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №2-941/12 та підлягають врахуванню Судом відповідно до положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
61. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини наявності чи відсутності у заяві про відкриття поточного рахунку від 19.09.2013, підписаної Боржником, викладення умов щодо строку повернення кредитних коштів та/або строків внесення періодичних платежів з їх повернення, а також умов щодо строку поруки у Договорі поруки. Однак без встановлення наведених обставин у судів не було достатніх підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку щодо стягнення відповідних грошових коштів з Відповідача-2 як поручителя з огляду на вимоги частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції).
62. Заважаючи ж на наявність заперечень Відповідача-2 щодо обґрунтованості заявлених до нього Банком позовних вимог, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що Боржник не заперечував факт приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а відповідні кредиторські вимоги визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/3299/20 про банкрутство Боржника, не є достатньою правовою підставою для звільнення Банку від доказування відповідних обставин при стягненні заборгованості з поручителя.
63. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через залишення судами під час вирішення спору поза увагою усталених правових позицій Великої Палати Верховного Суду про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору правил надання банківських послуг, якщо вони прямо не передбачені, зокрема, у відповідній заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним (зокрема, наведеної в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17), та про правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність її від умов основного зобов`язання (зокрема, наведеної у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц), а також щодо застосування положень статті 559 Цивільного кодексу України (зокрема, наведеної у постанові від 17.11.2021 у справі №2-941/12).
64. При цьому Суд відхиляє аргументи Банку про неможливість застосування правової позиції у справі №342/180/17 до спірних у справі правовідносин, адже вони не підтверджують неподібність відповідних правовідносин, а зводяться до посилань на відсутність заперечень проти обставин ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг саме з боку Боржника, який перебуває в процедурі ліквідації.
65. Неврахування наведених висновків Верховного Суду призвело до неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини (зокрема статей 547 548 559 634 Цивільного кодексу України), через відсутність дослідження судами під час розгляду справи усіх необхідних обставин, які могли би бути підставою для висновку про надання Відповідачем-2 поруки за виконання конкретних кредитних зобов`язань між Банком і Боржником та строку такої поруки.
66. Водночас відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними відповідні обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не дотримались вимог статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів.
68. Відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
69. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
70. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Розподіл судових витрат
71. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі №910/3299/20 (923/315/20) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков