ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3323/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Вінниченко А.О.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді - Полякова К.В.

від 03.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

від 30.10.2023

за позовом корпорації «ТСМ Груп»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція»

про стягнення 19 518 410,65 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Корпорація «ТСМ Груп» (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення нарахованих на суму основного боргу за договором на виконання комплексу робіт від 27.06.2019 №03/19 пені в розмірі 11 910 530,52 грн, трьох процентів річних у розмірі 896 081,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 712 737,88 грн.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 887 498,43 грн трьох процентів річних, 6 712 737,88 грн інфляційних втрат, 1 180 516,28 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. 05 липня 2023 року до Господарського суду міста Києва Позивачем подано заяву про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, в якій Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь витрати на правову (правничу) допомогу.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/3323/23, заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4971,05 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.

5. Суд першої інстанції при ухвалені вказаного рішення, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, а також заперечення Відповідача, дійшов висновку про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. Таким чином, з урахуванням пропорційного розподілу судових витрат внаслідок часткового задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення з Відповідача підлягають 4 971,05 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023.

7. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 126 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 (де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності).

8. Позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просив залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

9. Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

11. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

13. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

14. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

15. Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

16. Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

17. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

18. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

19. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Натомість у частинах 5-7 цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

20. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

22. Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

23. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

24. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

25. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

26. У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

27. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом Позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, зокрема, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 57 000 грн.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 серпня 2021 року між корпорацією «ТСМ Груп» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс» (об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану об`єднанням правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється об`єднанням.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта об`єднанню на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу.

Згідно з пунктом 3.4 договору при виконанні об`єднанням своїх зобов`язань за договором, сторони складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках.

Відповідно до пункту 4.2 договору обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому, клієнт зобов`язується здійснити попередню виплату гонорару (вартості послуг) у розмірі оплати 100% вартості правової допомоги, обчисленої у специфікації. За домовленості сторін допускається інший порядок оплати.

29. 09 лютого 2023 року сторонами оформлено специфікацію №20 до договору щодо надання професійної правничої допомоги під час розгляду Господарським судом міста Києва позовної заяви корпорації «ТСМ Груп» про стягнення заборгованості за договором на виконання комплексу робіт від 27.06.2019 №03/19, у т.ч. зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги в судових засіданнях; фіксований розмір гонорару визначений у сумі 57 000 грн.

30. Також, 09.02.2023 об`єднанням виставлено позивачу рахунок на оплату правової допомоги за договором на суму 57 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що даний рахунок оплачений Позивачем у повному розмірі, що підтверджується копією платіжної інструкції від 10.02.2023 №792 на суму 57 000 грн.

31. На підтвердження виконання робіт (надання послуг) позивачем надано суду акт від 23.06.2023 приймання передачі послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 на суму 57 000 грн, а також звіт про надану правничу допомогу від 23.06.2023 (додаток №1 до акта).

Згідно з пунктом 1 акта об`єднання відповідно до договору належним чином надало клієнту професійну правничу допомогу зазначену в додатку №1 до цього акта, а клієнт прийняв надану професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 акта вартість наданої професійної правничої допомоги згідно зі звітом про надану правничу допомогу від 23.06.2023 (додаток №1 до акта) та специфікації від 09.02.2023 №20 становить 57 000 грн.

У клієнта відсутні будь-які претензії, пов`язані з наданням об`єднанням професійної правничої допомоги (пункт 3 акта).

32. Згідно зі звітом про надану правничу допомогу, на виконання умов договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 об`єднанням надано професійну правничу допомогу, включно зі складанням позовної заяви, процесуальних заяв по справі та участі у судових засіданнях, під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/3323/23 за позовом корпорації «ТСМ Груп» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція». Загальна вартість наданих послуг (фіксований гонорар) - 57 000 грн.

33. У суді першої інстанції Скаржником було подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якій останній просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1 000 грн, мотивуючи своє клопотання тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Відповідні доводи Скаржник продублював також в касаційній скарзі, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

34. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

35. Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

36. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

Верховний Суд також враховує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

37. Проте Скаржник не довів, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із таких принципів як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру.

Крім того, посилаючись на необхідність зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до 1 000 грн, Скаржник не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення Позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

38. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви Позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

42. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/3323/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова