№ 910/3427/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3427/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенко І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (у складі колегії суддів: Мальченко А.О. (головуючий), Козир Т.П., Агрикова О.В.) про вжиття заходів забезпечення позову

за заявою Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців"

особа, яка може отримати статус відповідача - Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,

про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 20.03.2024 до пред`явлення позову Всеукраїнська громадська організація "Український союз промисловців і підприємців" (надалі - Громадська організація, Заявник) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (надалі - Управління, Скаржник) вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку (вимога-1);

- заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку (вимога-2);

- заборони Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання послуг електроенергії, водозабезпечення та водовідведення, а також всіх інших послуг, якими забезпечується приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві (вимога-3).

За позицією Заявника, предмет позову, який буде подано до суду, містить вимогу немайнового характеру про зобов`язання Управління укласти додаткову угоду до договору відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою місто Київ, вулиця Хрещатик, 34 від 31.05.2019 № 8, на підставі якого Громадська організація користується вказаними приміщеннями, а тому невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком звернення до суду з іншим позовом, який буде спрямований на усунення з боку відповідача порушення умов вищезазначеного договору.

1.2. Заява мотивована існуванням реальної загрози неможливості захисту та відновлення прав Громадської організації у зв`язку із тим, що Управління не тільки ухиляється від укладення змін до чинного договору, яким заявник мав би перераховувати компенсацію понесених ним витрат, але й взагалі наразі не визнає право Громадської організації на користування приміщенням третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві. Заявник вказує, що вимога Управління про звільнення приміщення свідчить про небажання Управління постачати послуги до приміщення, а також не дає змогу і надалі користуватись приміщенням, що позбавить заявника можливості виконати рішення суду у разі задоволення поданого позову.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

2.2. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову суд виходив із того, що заявником до заяви не було надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Громадської організації, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, а наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

За висновком суду першої інстанції заявлені Громадською організацією заходи забезпечення позову не перебувають у безпосередньому зв`язку із майбутніми позовними вимогами, а відтак заборона вчиняти будь-які дії без точного визначення не відповідає зазначеним критеріям.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу Громадської організації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 частково скасовано. Відповідною постановою ухвалено нове судове рішення, яким заяву Громадської організації про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, у справі № 910/3427/24 задоволено частково: заборонено Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання послуг електроенергії, водозабезпечення та водовідведення, а також всіх інших послуг, якими забезпечується приміщення третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві; в іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, відмовлено.

Залишаючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у відповідній частині без змін суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову про заборону Управлінню та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві не є такими, що перебуватимуть у безпосередньому зв`язку (не співвідносяться) із майбутніми позовними вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні заяви у відповідній частині.

Водночас, скасовуючи ухвалу у відповідній частині та задовольняючи частково заяву Громадської організації про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, Північний апеляційний господарський суд встановив наявність обставин на підтвердження вчинення Управлінням дій з припинення електропостачання Заявнику, у зв`язку з цим, існування реальної загрози такого припинення і можливість настання негативних наслідків для останнього. Одночасно судом зазначено, що забезпечення позову шляхом заборони Управлінню вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) електропостачання та інших комунальних послуг Громадській організації, виходячи зі змісту заявлених вимог, не є тотожним самим заявленим позовним вимогам. Натомість, за висновком суду, у разі невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову, рішення суду не виконає свою правову роль та не призведе до захисту та відновлення порушеного права в межах справи, у разі задоволення позову.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Управління просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024.

3.2. Зазначена скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову, не дослідив існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав Громадської організації.

Скаржник вказує про необґрунтованість врахування судом обставини існування реальної загрози припинення (обмеження) електропостачання та інших комунальних послуг, оскільки Управління: 1) не наділено обов`язком забезпечення ефективної статутної діяльності Заявника; 2) в розумінні статті 275 Господарського кодексу України не є постачальником таких послуг, будучи лише споживачем.

Поряд з цим, Скаржник вказує про надання в мотивувальній частині судом частково неправильної оцінки статусу Заявника, як балансоутримувача майна, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у письмовому провадженні. Відповідною ухвалою Суду витребувано матеріали справи № 910/3427/24 (з урахуванням підпункту 17.10 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) із Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду.

4.2. 22.07.2024 від Громадської організації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Заявник просить касаційну скаргу Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 - без змін.

4.3. 31.07.2024 Судом повторно витребувано матеріали справи № 910/3427/24 із Господарського суду міста Києва, які надійшли до Касаційного господарського суду лише 01.08.2024.

Зважаючи на це, а також перебування колегії суддів у черговій відпустці, враховуючи вимоги статей 114 248 Господарського процесуального кодексу України, Суд розглядає зазначену справу в розумний строк після виходу колегії суддів з відпустки.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 16.10.1997 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 581-р (надалі - Розпорядження № 581-р), відповідно до пункту 1 якого заявник отримав у користування приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, якими користується і по даний час.

5.2. 01.01.1998 між Міністерством енергетики України і Громадською організацією укладено договір, за умовами якого Міністерство передає, а Позивач приймає у користування приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, загальною площею 1361,7 кв. м на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень. Строк дії договору - до 31.12.1998.

5.3. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 174-р Міністерству палива та енергетики України передано в оперативне управління будинок по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві.

5.4. 14.04.2000 між Міністерством палива та енергетики України і Громадською організацією укладено договір про користування приміщенням, за умовами якого Міністерство передає, а апелянт приймає у користування приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, загальною площею 1361,7 кв. м на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень.

5.5. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 № 794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (далі - НАК "Енергетична компанія України") адміністративний будинок по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві закріплено за вказаною компанією на праві господарського відання для забезпечення її діяльності.

5.6. Договір від 14.04.2000 про користування приміщеннями, укладений Громадською організацією та Міністерством палива та енергетики України, розірвано у зв`язку із передачею адміністративного будинку на баланс НАК "Енергетична компанія України".

5.7. 15.12.2004 між НАК "Енергетична компанія України" і Громадською організацією укладено договір про користування приміщеннями № 45/11 (строк дії договору - до 31.12.2005 з автоматичною пролонгацією за відсутності заперечень сторін), за умовами якого скаржнику було передано у користування приміщення загальною площею 1 298,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень.

5.8. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 398 "Про ліквідацію Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" адміністративну будівлю по вулиці Хрещатик, 34, у місті Києві закріплено на праві господарського відання за Державним концерном "Ядерне паливо" (далі - ДК "Ядерне паливо"), а дію договору від 15.12.2004 № 45/11, укладеного з НАК "Енергетична компанія України", було припинено.

5.9. 15.12.2014 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією (користувач) укладено договір № 07 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, за умовами якого заявник користується приміщеннями загальною площею 1 298,2 кв. м, розміщеними на 3 і 7 поверхах будівлі. Майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 № 581-р за актом приймання-передачі службових приміщень. Строк дії договору визначено до 31.12.2014 (пункт 7.1. договору № 07).

5.10. 01.01.2015 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією укладено договір №02/15 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку, за умовами якого користувач користується приміщеннями загальною площею 1 298,20 кв. м, які розташовані на 3, 7 поверхах будівлі, майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 № 581-р. Строк дії договору - до 31.12.2015.

5.11. 01.01.2016 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією укладено договір №1 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою місто Київ, вулиця Хрещатик, 34, за умовами якого користувач користується приміщенням загальною площею 870,80 кв. м, розташованими на 3 і 7 поверхах будівлі, майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 №581-р.

5.12. 31.05.2019 між ДК "Ядерне паливо" (балансоутримувач) і Громадською організацією (користувач) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р укладено договір № 8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34, за умовами якого користувач користується приміщенням загальною площею 870,80 кв. м, розташованими на 3 і 7 поверхах будівлі, майно передається у користування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 № 581-р. До вказаного договору було укладено ряд додаткових угод, якими вносились зміни в додатки до договору.

5.13. Дія договору продовжувалась автоматично на підставі пункту 6.1. договору, оскільки жодна із сторін договору не заявляла про намір його припинити за 30 (тридцять) днів до дати закінчення терміну його дії.

5.14. На думку Громадської організації, станом на 11.03.2024 вказаний договір у встановленому законом порядку не припинено. Пропозицій щодо припинення дії цього договору на адресу Управління не направлялись та відповідно останнім не отримувались.

5.15. Обставини користування вказаними приміщеннями Громадською організацією підтверджені та встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 910/8622/16.

5.16. 03.01.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 2-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2023 № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581" (далі - Розпорядження № 2-р),

5.17. Абзацом третім пункту 2 Розпорядження №2-р було визнано таким, що втратив чинність пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р.

5.18. Вважаючи протиправним третій абзац пункту 2 Розпорядження №2-р від 03.01.2024 Громадська організація звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та частково нечинним вказаного розпорядження (справа № 320/11298/24).

5.19. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 № 994-р передано нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого, шостого поверхів та підвалу загальною площею 3214,5 кв. м (інвентарний номер 00236), п`ятого поверху загальною площею 120,6 кв. м та 746,5 кв. м (інвентарні номери 30236/1/505-506 та 00236/1), сьомого поверху загальною площею 884,5 кв. м (інвентарний номер 00236/2) у будівлі по вулиці Хрещатик, 34, у місті Києві із сфери управління Міністерства енергетики до сфери Управління господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (Управління).

5.20. Ураховуючи передачу приміщення іншому управителю та з метою подальшого виконання умов користування, яким користується Заявник, приймаючи до уваги Розпорядження № 581-р, 03.02.2024 Громадська організація звернулася до Управління з офертою № 010 юр - 1-77, до якої було долучено два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, розробленого на підставі примірного договору, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774.

5.21. У відповіді № 135 від 04.03.2024 на вказану оферту Управління зазначило про відсутність підстав для укладення із заявником договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, що зумовило Громадську організацію звернутися до відповідних осіб, що мають інформацію про рахунки управителя, з метою в подальшому належним чином виконувати умови договору, оскільки новий управитель відмовляється надавати відомості, які є необхідними для виконання заявником своїх фінансових зобов`язань.

5.22. На переконання Заявника, укладений 31.05.2019 договір № 8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул, Хрещатик, 34 не припинив свою дію, а фактично відбулась заміна управителя без зміни власника, тобто відбулась заміна сторони у зобов`язанні.

5.23. Громадська організація вказує, що станом на момент подання цієї заяви, Управління не виконує умови пропозиції та звертає увагу на необхідність вивільнення зайнятих заявником приміщень третього та сьомого поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 до 10.03.2024.

5.24. Громадська організація вважає, що Управління порушує її право на користування вищевказаними приміщеннями, змінюючи в односторонньому порядку правовідносини, що склались між сторонами, безпідставно вимагаючи звільнення приміщення та вчиняє активні дії, які унеможливлюють користування майном (недопуск до приміщень та відключення електроенергії), що підтверджується відповідними актами від 11.03.2024-15.03.2024.

5.25. На підставі викладеного 20.03.2024 до пред`явлення позову Громадська організація звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Громадській організації приміщеннями третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку (вимога-1);

5.26. За позицією Заявника, предмет позову, який буде подано до суду, містить вимогу немайнового характеру про зобов`язання Управління укласти додаткову угоду до договору відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою АДРЕСА_1 від 31.05.2019 № 8, на підставі якого Громадська організація користується вказаними приміщеннями, а тому невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком звернення до суду з іншим позовом, який буде спрямований на усунення з боку відповідача порушення умов вищезазначеного договору.

5.27. Заява мотивована існуванням реальної загрози неможливості захисту та відновлення прав Громадської організації у зв`язку із тим, що Управління не тільки ухиляється від укладення змін до чинного договору, яким Заявник мав би перераховувати компенсацію понесених витрат, але й взагалі наразі не визнає право Громадської організації на користування приміщенням третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві. Заявник вказує, що вимога Управління про звільнення приміщення свідчить про небажання Управління постачати послуги до приміщення, а також не дає змогу і надалі користуватись приміщенням, що позбавить Заявника можливості виконати рішення суду у разі задоволення поданого позову.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано частково ухвалу суду першої інстанції, задоволено заяву Громадської організації про вжиття заходів забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, у справі № 910/3427/24, та заборонено Управлінню вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання послуг електроенергії, водозабезпечення та водовідведення, а також всіх інших послуг, якими забезпечується приміщення третього поверху у будинку по вулиці Хрещатик, 34 у місті Києві.

6.4. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Суд зазначає таке.

6.5. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

6.6. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

6.7. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

6.8. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

6.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

6.10. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

6.11. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

6.12. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

6.13. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

6.14. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

6.15. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

6.16. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

6.17. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

6.18. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

6.19. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

6.20. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

6.21. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

6.22. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

6.23. Предметом позову, який має намір подати Громадська організація, є визнання укладеною додаткової угоди до договору № 8 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку за адресою м. Київ, вулиця Хрещатик, 34 від 31.05.2019 у запропонованій скаржником редакції, тобто є позовом немайнового характеру.

6.24. Згідно з пунктом 1 вказаного договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт державного нерухомого майна, а Громадська організація - відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання будинку, зокрема електроенергія, теплоенергія, водопостачання, водовідведення.

6.25. За доводами Громадської організації, відключення електроенергії та інших комунальних послуг робить неможливим ефективне здійснення статутної діяльності останньої та розміщення в нерухомих приміщеннях.

6.26. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання адекватності заходів забезпечення позову, врахував аргументи Заявника щодо вчинення Управлінням активних дій, спрямованих на унеможливлення повноцінного користування приміщеннями, зокрема шляхом відключення електроенергії (акти від 11.03.2024-15.03.2024).

6.27. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в тому числі, надавши оцінку актам про спробу не допуску та відключення електропостачання від 11.03.2024-15.03.2024), колегія суддів встановила доведеними фактичні обставини, з якими пов`язано застосування відповідного заходу забезпечення позову, у даному випадку це вчинення Управлінням дій з припинення електропостачання Громадській організації та, у зв`язку з цим, існування реальної загрози такого припинення і можливість настання негативних наслідків для останньої.

6.28. За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно встановив обґрунтованим припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню вчиняти дії, пов`язані з припиненням/обмеженням постачання послуг електричної енергії Громадській організації за договором до прийняття рішення по суті, може привести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів Громадської організації, за захистом яких вона звернулася до суду, або позбавить її можливості захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

6.29. Так, за умови підставності позовних вимог таке припинення постачання комунальних послуг може дійсно призвести до необхідності ініціювання Заявником питання повторного технічного підключення до джерел отримання таких послуг та документального оформлення таких процедур, врегулювання пов`язаних з цим питань, дослідження питання понесення збитків за період такого відключення тощо.

6.30. Досліджуючи питання співмірності заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування такого заходу не завдасть шкоди майновому стану Управлінню і не створить для нього ризиків завдання збитків чи невиправданого обмеження його майнових прав.

6.31. Крім цього, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що забезпечення позову шляхом заборони Управлінню вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) електропостачання та інших комунальних послуг Громадській організації, виходячи зі змісту заявлених вимог, не є тотожним самим заявленим позовним вимогам. Натомість, у разі невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову, рішення суду не виконає свою правову роль та не призведе до захисту та відновлення порушеного права в межах справи, у разі задоволення позову.

6.32. Оскільки, за встановленими судами обставинами: 1) відповідні заходи забезпечення за своїм характером не призводять до блокування господарської діяльності Управління, 2) потенційно вартість отриманих Заявником комунальних послуг підлягає відшкодуванню такою особою, 3) за умови підставності позовних вимог таке припинення постачання комунальних послуг не призведе до своєчасного захисту та відновлення порушеного права Суд констатує повноту дослідження судом апеляційної інстанції критерію співмірності заходів до забезпечення позову із заявленими у майбутньому Заявником вимогами.

6.33. У такий спосіб, судова колегія погоджується із тим, що вжиті апеляційним господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору та по суті спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей.

6.34. Аргументи Скаржника щодо відсутності у Управління обов`язку забезпечення ефективної статутної діяльності Заявника не свідчать про неправильне застосування Північним апеляційним господарським судом статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки питання належності функціонування Громадської організації, її фінансовий стан не входило до предмету судового розгляду. Так, правова оцінка законності застосування заходів забезпечення позову здійснювалась скрізь призму доведення Заявником: 1) обґрунтованості припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню вчиняти дії, пов`язані з припиненням/обмеженням постачання послуг електричної енергії Громадській організації за договором до прийняття рішення по суті, може привести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів Громадської організації; 2) дотримання принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими вимогами, доведеності: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі.

6.35. Необґрунтованими є також аргументи Скаржника щодо необхідності врахування його статусу як сторони у правовідносинах, оскільки він не є постачальником електричної енергії та інших послуг у розумінні статті 275 Господарського кодексу України, з огляду на те, що це не змінює та не впливає на його статус у взаємодії з Заявником у даній справі.

6.36. При цьому, з урахуванням предмету та підстав майбутнього позову суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував тривале фактичне перебування Заявника у правовідносинах з отримання відповідних послуг. Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, зокрема, з огляду на правову природу договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідно до якого особа не є самостійним споживачем ряду послуг, а лише компенсує їх вартість іншій особі, яка є споживачем відповідно до укладених ним договорів.

6.37. Зазначеним спростовуються доводи Управління щодо відсутності підстав для забезпечення позову з огляду на те, що Скаржник не є постачальником відповідних послуг.

6.38. Стосовно аргументів Скаржника про надання в мотивувальній частині судом апеляційної інстанції частково неправильної оцінки статусу Заявника, як балансоутримувача майна, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, слід зазначити таке.

6.39. З описової частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 дійсно вбачається, що при зазначенні судом змісту відзиву Управління на апеляційну скаргу, визначено Заявника, як балансоутримувача майна.

6.40. Суд зазначає, що оскільки зазначена помилка, має вочевидь технічний характер, не стосується питання встановлення обставин справи та надання їм правової оцінки, вказане не вплинуло на прийняття апеляційним судом обґрунтованого судового рішення, та не може розглядатись в якості підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

До того ж, відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.41. При цьому, Суд також враховує, що вжиття зазначених заходів забезпечення позову спрямовано на забезпечення діяльності одного з учасників спору, не є надмірним та обтяжливим для іншого учасника, який, в свою чергу, у випадку зміни фактичної ситуації не позбавлений права звернутись за їх зміною або скасуванням в порядку, передбаченому статтями 143 145 Господарського процесуального кодексу України.

6.42. За таких обставин Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, а висновки постанови у справі від 29.05.2024 узгоджуються із наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. За змістом частин першої та другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 910/3427/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко