ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3547/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Колос І. Б.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (далі -Підприємство)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.04.2021 (суддя Комарова О. С.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 [колегія суддів: Сулім В. В. (головуючий), Майданевич А. Г., Коротун О. М.]
зі справи № 910/3547/21
за позовом фермерського господарства «Кулевча» (далі - Господарство)
до Підприємства,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Банк),
про стягнення 16 822 351,60 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст вимог
1.1. Господарство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 16 822 351,60 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання договору поставки.
1.2. Також Господарство подало до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Підприємства в межах розміру заявлених позовних вимог - 16 822 351,61 грн.
1.3. В обґрунтування заяви Господарство послалося на те, що у відносинах з ним відповідач вже допускав поведінку, яка була направлена на унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, і з метою недопущення подібної поведінки та ґарантування реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову зі справи позивач вважає, що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021: клопотання Господарства про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Підприємству у розмірі 16 822 351,60 грн., які знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; у задоволенні клопотання Підприємства про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи ухвала і постанова мотивовані тим, що: наведені заявником обставини, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, дають обґрунтовані підстави вважати реальною можливість невиконання господарського зобов`язання перед позивачем, що може ускладнити захист прав і інтересів позивача; виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, наявні правові підстави для забезпечення позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Підприємство, не погоджуючись з прийнятими ухвалою і постановою, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у задоволенні клопотання Господарства про забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. При ухваленні оспорюваних рішень суди порушили норми статті 7, частин першої і другої статті 13, частини другої статті 136, статей 236 і 284 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.1. За твердженням відповідача, суди попередніх інстанцій відступили від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 зі справи № 914/970/18, стосовно того, що обґрунтованість позову не досліджується під час вирішення питання про забезпечення позову. Так, суди прийняли до уваги та оцінили наявні у справі докази, на які посилається позивач, але із застосуванням цієї позиції відхилили або проігнорували докази, на які посилався відповідач. Суди не врахували докази, які підтверджують добросовісність відповідача та вказують на необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову. У викладеному, за висновком скаржника, вбачається порушення господарськими судами першої і апеляційної інстанцій базових засад господарського судочинства.
4.1.2. Суди «проігнорували ряд доводів відповідача», викладених у запереченні проти клопотання позивача про забезпечення позову та апеляційній скарзі, не надавши їм жодної правової оцінки та не навівши причин їх відхилення.
4.1.3. На переконання Підприємства, відсутні достатньо обґрунтовані підстави та фактичні обставини для вжиття заходів забезпечення позову.
5. Доводи інших учасників справи
Від Господарства і Банку відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Господарство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 16 822 351,60 грн. заборгованості щодо оплати вартості поставленого відповідачу 14.09.2018 насіння ріпаку 1 класу врожаю 2018 року в кількості 1 000 тон.
Також позивач просив забезпечити позов накладенням арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
6.2. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, виходив з такого:
між сторонами існував спір з приводу визнання недійсним письмового договору поставки від 13.09.2018 № ОР-14820, а також про витребування безпідставно набутого майна - насіння ріпаку 1 класу врожаю 2018 року в кількості 1 000 тон, вартістю 13 500 000 грн., у межах справи № 916/2087/18, яка розглядалась господарським судом Одеської області;
ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2018 зі справи № 916/2019/18 задоволено заяву Господарства про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви та накладено арешт на ріпак 1 класу врожаю 2018 року кількістю 1 000 тон, який зберігається у приватного акціонерного товариства «Кулевчанський КХП» відповідно до складської квитанції на зерно від 14.09.2018 року № 220, бланк серії АЦ № 599785;
20.09.2018 Відділом державної виконавчої служби Саратського районного управління юстиції Одеської області (далі - ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57269672 та цього ж дня винесено постанову про опис та арешт зазначеного майна. Саме це майно є предметом укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки, вимоги про стягнення заборгованості за яким заявлені у межах справи № 910/3547/21;
за результатами розгляду зазначеної справи позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір поставки від 13.09.2018 № ОР-14829;
у подальшому, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 ухвалу господарського суду Одеської області від 20.09.2018 зі справи № 916/2019/18 було скасовано, проте, як вбачається з листа ВДВС від 19.12.2018 № 11043/43-55/4, арешт, накладений постановою від 20.09.2018, станом на 17.12.2018 був чинним;
водночас, за доводами Господарства, 15.12.2018 представниками відповідача здійснено самовільне вивезення майна, арештованого державним виконавцем на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 20.09.2018 зі справи № 916/2019/18 без скасування арешту, накладеного органом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження № 57269672. За цим фактом було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 16.12.2018 № 12018160420000488 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації).
6.3. З урахуванням зазначеного, а також зважаючи на те, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача і можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, ураховуючи пов`язаність заходу забезпечення позову з його предметом, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову.
6.4. Причиною подання касаційної скарги зі справи стала незгода Підприємства із вжиттям господарським судом заходів забезпечення позову за клопотанням Господарства.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7. Законодавство України
7.1. ГПК України:
частини перша і друга статті 136 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин):
- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову;
- забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
пункт 1 частини першої і частина четверта статті 137:
- позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами;
частини перша і друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
8.1. Касаційний господарський суд виходить з того, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
8.2. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками зазначеного судового процесу.
8.3. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
8.4. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
8.5. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
8.6. При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
8.7. Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду зі справи є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 16 822 351,60 грн. Виконання в майбутньому судового рішення зі справи у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
Зважаючи на викладене, забезпечення господарським судом позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.
8.8. Отже, місцевий господарський суд, дослідивши фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в постанові необхідне мотивування та встановивши, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду (у разі задоволення позову), дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для їх застосування.
8.9. Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів скаржника щодо порушення судами принципів змагальності та рівності всіх учасників перед законом і судом (пункт 4.1.1 цієї постанови), то Суд зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за клопотанням Господарства з урахуванням всіх установлених місцевим господарським судом обставин у розгляді такого клопотання, з дотриманням норм процесуального права.
8.10. Водночас Суд зазначає, що правильне по суті і справедливе судове рішення не може бути скасоване лише заради правового пуризму (прагнення до чистоти, переваги форми над змістом). Рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної помилки.
8.11. Інші аргументи касаційної скарги стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій і не довело неправильного застосування ними норм матеріального та/або процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень.
9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.
10. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 зі справи № 910/3547/21 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос