ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4192/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (далі - ТОВ «Ерлайт») - Дутки І. М.,
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Данилова К. О.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Марлін Трейд» (далі - Товариство) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Ерлайт»
на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2021 (суддя Щербаков С. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 [колегія суддів: Кропивна Л. В. (головуючий), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.]
зі справи № 910/4192/21
за позовом ТОВ «Ерлайт»
до АМК,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ «Марлін Трейд»,
про визнання частково недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «Ерлайт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними пунктів 1 та 2 рішення АМК від 24.12.2020 № 813-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) у справі № 143-26.13/60-20.
1.2. Позовна заява з посиланням на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) мотивована неповним з`ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи, недоведенням АМК обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 6, 50, 52, 59 Закону № 2210 мотивовано відсутністю підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Ерлайт», посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування пункту 2 Рішення АМК та в цій частині передати справу на новий розгляд.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи ТОВ «Ерлайт»
4.1.1. Суди, відхиливши доводи позивача та подані ним докази щодо оскарження пункту 2 Рішення АМК, зокрема, висновок експерта від 24.02.2021 № 1041/52001 за результатами судово-економічної експертизи за запитом ТОВ «Ерлайт» (далі - Висновок експерта) та аналіз рахунку 79 бухгалтерського обліку ТОВ «Ерлайт» за 2019 рік (далі - Аналіз рахунку), якими спростовуються розмір доходу, з якого АМК нарахував штраф, з тих підстав, що позивач не подав своїх заперечень на попередні висновки АМК під час розгляду справи № 143-26.13/60-20, а такі доводи та докази не можуть досліджуватися судом, не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 № 910/701/17 про можливість їх дослідження судами, що є порушенням пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Попередні судові інстанції, не дослідивши Висновок експерта та Аналіз рахунку, неправильно встановили розмір доходу позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік, з якого АМК має розраховувати штраф за порушення ТОВ «Ерлайт» законодавства про захист економічної конкуренції, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.
4.1.3. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210 у частині підходів до визначення розміру доходу суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) при накладанні органами АМК штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для оскарження судових рішень.
4.2. Доводи інших учасників справи
АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Попередні судові інстанції встановили, що Рішенням АМК:
визнано, що ТОВ «Ерлайт» та ТОВ «Марлін Трейд» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів на закупівлю «Стрічки конвеєрні гумотканинні шахтні», проведених державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля) за допомогою веб-порталу «ProZorro» (ідентифікатор закупівлі № UA-2018-03-01-000762-a; пункт 1);
за вчинення названого порушення на ТОВ «Ерлайт» накладено штраф у розмірі 13 899 548 грн. (пункт 2).
5.2. Рішення АМК мотивовано, зокрема, тим, що:
ДП «Селидіввугілля» проводило процедуру відкритих торгів за кодом ДК 021:2015: 42410000-3 - Підіймально-транспортувальне обладнання відповідно до оголошення № UA-2018-03-01-000762-a (далі - Торги), опублікованого 01.03.2018 в системі електронних закупівель «ProZorro»;
тендерні пропозиції подали такі учасники: ТОВ «Ерлайт»; товариство з обмеженою відповідальністю «НКМ ГРУП»; товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа НТ» (далі - ТОВ «Альфа НТ»; перейменоване на ТОВ «Марлін Трейд»); товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСТРОЙНЕРУДКОМПЛЕКТ»;
за результатами проведеного аукціону переможцем визначено ТОВ «Ерлайт» із ціновою пропозицією 101 682 977 грн., з яким і було укладено договір поставки від 25.05.2018 № Т1/38-20 на суму 101 682 977 грн. з ПДВ;
спільні господарські інтереси, зокрема, взаємозв`язок ТОВ «Ерлайт» і ТОВ «Альфа НТ» через фізичних осіб; надання й отримання фінансової допомоги; спільне використання ТОВ «Ерлайт» і ТОВ «Альфа НТ» одних і тих самих ІР-адрес під час провадження ними своєї господарської діяльності; перехід працівників; використання однакових ІР-адрес під час підготовки та участі в Торгах; обмін інформацією та взаємна обізнаність стосовно участі один одного в Торгах; пропонування одного й того ж товару одного й того ж виробника; наявність тісної комунікації - свідчать про узгодження (координацію) ТОВ «Ерлайт» і ТОВ «Альфа НТ» своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в Торгах, зокрема про обмін між ними інформацією;
ТОВ «Ерлайт» вчинило порушення, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих Торгів.
5.3. Також попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
розпорядженням державного уповноваженого АМК від 20.07.2020 № 05/196-р розпочато розгляд справи № 143-26.13/60-20;
державним уповноваженим надіслано листами копії розпорядження про початок розгляду справи ТОВ «Ерлайт» і ТОВ «Марлін Трейд»;
листами від 02.12.2020 № 143-26.13/05-16526 та № 143-26.13/05-16527 також було надіслано позивачу та третій особі витяги із подання з попередніми висновками у справі № 143-26.13/60-20;
ТОВ «ЕРЛАЙТ» не надало своїх зауважень та заперечень;
згідно з наявною у матеріалах справи копії «Податкова декларація з податку на прибуток підприємства» за 2019 рік (уточнююча) дохід ТОВ «Ерлайт» від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у 2019 році, становив 138 995 496 грн. та відповідно до форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2019 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ «Ерлайт» становив 32 277 тис. грн.;
розмір штрафу накладеного на позивача у сумі 13 899 548 грн., не перевищує 10 % доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, який (штраф) правомірно застосовано до позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання пункту 2 Рішення АМК недійсними; пункт 1 Рішення АМК ТОВ «Ерлайт» не оскаржується.
6.2. Згідно з приписами Закону № 2210:
економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
суб`єкт господарювання - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою (абзац тринадцятий статті 1);
товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери; абзац чотирнадцятий статті 1);
цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією (стаття 2);
узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання (частина перша статті 5);
антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, у тому числі антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання, зокрема, юридичних осіб (частина перша статті 52);
за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (абзацу другого частини другої статті 52).
6.3. Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
6.4. Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
6.5. Водночас, звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України)
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
6.6. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
6.7. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
6.8. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1- 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 зі справи № 910/701/17.
Отже, доводи скаржника, викладені в пункті 4.1.1 цієї постанови, знайшли своє підтвердження у частині неврахування попередніми судовими інстанціями правового висновку Верховного Суду про можливість подання стороною до суду доказів, які не були подані нею при розгляді справи АМК.
6.9. Разом з тим позивач у позовній заяві як самостійну підставу для визнання недійсним пункту 2 Рішення АМК зазначив, що АМК при накладенні штрафу неправильно визначив його розмір, на підтвердження чого ТОВ «Ерлайт» було надано до суду першої інстанції докази у справі - аналіз рахунку та висновок експерта, який складений експертом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНА ГРУПА «ЕС енд ДІ» та, на переконання позивача, підтверджує неправильно встановлений відповідачем розмір доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік, з якого АМК має розраховувати штраф за порушення ТОВ «Ерлайт» законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.
6.10. Частинами першою-четвертою статтею 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права; висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи; висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов', що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
6.11. Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
6.12. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
6.13. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
6.14. Частиною п`ятою статті 236 ГПК України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.15. Згідно з приписами частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
6.16. Водночас судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
6.17. З огляду на те, що доводи касаційної скарги в частині недослідження та залишення без оцінки поданих позивачем доказів - висновку експерта та аналізу рахунка (які, на думку позивача, підтверджують помилковість розміру штрафу, накладеного АМК) - знайшли своє підтвердження у її розгляді, Верховний Суд, вважає, що, залишивши без дослідження названі докази та без оцінки відповідні доводи позивача, суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, припустившись у зв`язку з цим порушення вимог статей 86 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності.
6.18. Водночас згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.19. Згадане порушення норм процесуального права унеможливлює також встановлення фактичних обставин, пов`язаних з обґрунтованістю/ необґрунтованістю позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 2 Рішення АМК, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для часткового скасування оскаржуваних судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині, оскільки ТОВ «Ерлайт» у касаційній скарзі оскаржуються рішення попередніх судових інстанцій лише щодо відмови у визнанні недійсним та скасування пункту 2 Рішення АМК.
7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
7.1. Доводи ТОВ «Ерлайт» про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
Твердження АМК у відзиві на касаційну скаргу наявності таких порушень не спростовують.
7.2. Отже, з огляду на межі повноважень касаційної інстанції щодо встановлення обставин справи і дослідження доказів, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Ерлайт» задовольнити, оскаржуване рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині відмови у визнанні недійсним та скасуванні пункту 2 Рішення АМК та в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті - залишити без змін.
7.3. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідити всі надані учасниками справи докази і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення.
8. Судові витрати
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129 300 308 310 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 зі справи № 910/4192/21 скасувати в частині відмови у визнанні недійсним та скасуванні пункту 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 813-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Справу № 910/4192/21 у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
3. У решті рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 зі справи № 910/4192/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко