ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4192/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 (головуючий - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

про визнання недійсним правочину.

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. У червні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" (далі - Лізингоодержувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - Лізингодавець) про визнання недійсним одностороннього розірвання (відмови від) договору фінансового лізингу №211213-5/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, оформленого повідомленням №1146 від 14.04.2022.

2. Позовні вимоги мотивовані неправомірністю дій Лізингодавця щодо розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку внаслідок неправильного тлумачення умов пунктів 6.1.1-6.1.3 цього договору.

3. 15.06.2022 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Лізингодавцю вилучати автомобіль загальний легковий седан Peugeot моделі 301, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 (надалі- об`єкт лізингу) у Лізингоодержувача, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також вчиняти інші дії, спрямовані на обмеження законних прав Лізингоодержувача щодо володіння та користування об`єктом лізингу, в тому числі переоформлення його на третіх осіб.

4. Заява обґрунтована тим, що існує нагальна необхідність вжиття заходів забезпечення позову, і невжиття таких заходів істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки:

- розірвання договору фінансового лізингу є зловживанням правами Лізингодавцем та порушенням прав та інтересів Лізингоодержувача;

- повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу містить вимогу повернути об`єкт лізингу у період часу з 13-00 год до 14-00 27.04.2022 та умову, що у разі несвоєчасного повернення майно буде вилучено у встановленому порядку з покладанням на Лізингоодержувача усіх витрат та збитків;

- Лізингодавець надіслав повідомлення №1327 від 02.05.2022 про відмову від 70 договорів фінансового лізингу та з вимогою повернути отримане за договорами майно (об`єкти лізингу), а 14.06.2022 вилучив один з автомобілів, який був об`єктом лізингу за іншим договором;

- вчинення Лізингодавцем дій щодо вилучення в позасудовому порядку майна, яке знаходиться в лізингу, фактично позбавляє Лізингоодержувача, що має легітимні сподівання на користування цим майном, права доводити правомірність свого володіння та користування ним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

6. Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, оскільки:

- не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, зокрема, про вчинення нотаріусом виконавчого напису, який до того ж не є предметом оскарження у справі, що переглядається;

- викладені у заяві мотиви щодо можливої поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту розумного ставлення власника до належного йому майна, вчинення адекватних дій, спрямованих на його збереження;

- обраний заявником захід забезпечення позову не забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.08.2022 ухвалу суду першої інстанції скасував; заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив; заборонив Лізингодавцю вилучати у Лізингоодержувача, у тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса, об`єкт лізингу - автомобіль, а також вчиняти інші дії, спрямовані на обмеження прав Лізингодавця щодо володіння та користування зазначеним об`єктом лізингу, в тому числі, переоформлення його на третіх осіб.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована такими висновками:

- у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду;

- Лізингодавець у зв`язку з одностороннім припиненням (розірванням) іншого договору фінансового лізингу вже вилучив транспортний засіб, а в повідомленні №1146 вказав, що має намір використати своє право на повернення об`єкта лізингу (вилучити його), у тому числі, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів або в інший спосіб за вибором лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству. Наведене свідчить, що намір відповідача вчинити дії щодо вилучення об`єкта лізингу має реальний характер і не є умовним, як зазначив суд першої інстанції;

- дії щодо вилучення в позасудовому порядку майна, яке знаходиться в лізингу, позбавляє Лізингоодержувача, що має легітимні сподівання на користування цим майном, доводити правомірність свого володіння та користування ним. Вилучення об`єкту лізингу несе беззаперечний ризик його втрати шляхом продажу (перереєстрації) Лізингодавцем, як власником даного автомобіля, третій особі вже впродовж розгляду справи про визнання недійсним повідомлення;

- позивач, окрім як забезпечення позову, не має ефективних засобів для недопущення порушення своїх прав на володіння та користування об`єктом лізингу;

- невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, який у разі задоволення позову не зможе захистити своє право в даному судовому провадженні, позаяк об`єкт лізингу без вжиття заходів щодо заборони на його вилучення, може бути відчужено на користь третіх осіб. Цим спростовується висновок суду першої інстанції, що обраний заявником захід забезпечення позову не забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;

- висновок місцевого господарського суду, що інститут забезпечення позову має своєю метою саме усунення вірогідності невиконання судового рішення і, як наслідок, відновлення прав позивача щодо предмету спору, є необґрунтованим, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/11648/19);

- заходи забезпечення позову шляхом заборони вилучати об`єкт лізингу не обмежують відповідача в реалізації ним права власності, зокрема, щодо повернення майна з застосуванням судових процедур і мають тимчасовий характер;

- вжиті заходи забезпечення позову за змістом не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки предметом спору є визнання недійсним односторонньої відмови відповідача від договору, а не повернення об`єкта лізингу його власнику;

- заперечення відповідача, що позивач у незаконний спосіб вивозить транспортні засобами за межі території України, що може мати наслідком їх втрату, не мають жодного відношення до вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для забезпечення позову. Відповідач, вважаючи, що позивач вчиняє певні незаконні дії, не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції для вжиття заходів зустрічного забезпечення на підставі статті 141 ГПК України;

- захід забезпечення позову шляхом заборони вилучати транспортний засіб є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки не передбачає накладення арешту на майно чи грошові кошти, позбавлення права власності на об`єкт лізингу, є тимчасовим заходом, необхідним для фіксації правовідносин сторін договору станом на час подання позову, з метою забезпечення ефективного судового захисту позивача у одному судовому провадженні та без необхідності звернення з новим позовом для захисту прав на користування транспортним засобом. Відповідач не довів можливість спричинення йому збитків (негативних наслідків) внаслідок забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. 31.08.2022 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

10. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 136 137 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17, від 14.01.2021 у справі № 910/3414/20, від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17, від 14.01.2021 у справі № 910/3414/20, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 19.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц, від 10.06.2020 у справі № 910/18384/15, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

11. Скаржник зазначає, що:

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо існування вірогідності заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача) до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, посилаючись лише на повідомлення № 1146 та на одностороннє розірвання іншого договору фінансового лізингу на підставі повідомлення №1327, за яким вилучено інший транспортний засіб;

- позивач не надав суду належних показів, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, зокрема, про вчинення нотаріусом виконавчого напису. Акт прийому-передачі предмета лізингу від 14 червня 2022 року свідчить про самостійне і добровільне повернення позивачем автомобіля відповідачу;

- висновок щодо можливої поведінки відповідача носить умовний, гіпотетичний характер та не спростовує факту розумного ставлення власника до належного йому майна, вчинення адекватних дій спрямованих на його збереження;

- Лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач порушив порядок вивезення об`єктів лізингу за межі України (частина четверта статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункт 4.3 Додатків Загальні умови договору);

- заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України);

- застосовані судом заходи забезпечення позову можуть призвести до завдання збитків відповідачу, оскільки об`єкт лізингу за договором може бути, зокрема, вивезений позивачем за межі території України (докази наявні в матеріалах справи: лист Львівської митниці від 05.04.2022 № 7.4-1-23/13/6665), пошкоджений, переданий третім особам, знищений, тощо, тому надалі повернути його законному власнику - скаржнику, буде вкрай складно, або взагалі неможливо;

- внаслідок вжиття заходів забезпечення позову Лізингоодержувач отримує можливість продовжувати порушувати вимоги закону та договорів, незаконно, безпідставно та фактично безоплатно продовжувати володіти та користуватися об`єктом лізингу, використовувати його у власній діяльності, отримувати від його експлуатації дохід. Встановлені заборони збільшують ризик того, що позивач продовжить неправомірне вивезення об`єкту лізингу за межі України, що фактично може призвести до втрати скаржником (як власником) свого майна, або максимально ускладнить його подальший розшук та повернення в Україну.

12. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

13. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

14. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

15. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).

16. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

17. Отже, оскільки у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

18. Спір у справі, що переглядається, стосується оскарження Лізингоодержувачем одностороннього розірвання договору фінансового лізингу Лізингодавцем. Метою вжиття заявленого заходу забезпечення позову є унеможливлювання вилучення об`єкта фінансового лізингу, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса.

19. Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника та висновками суду першої інстанції, що обраний захід забезпечення позову не забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки виконавчий напис нотаріуса про витребування предмета договору фінансового лізингу відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат", не вчинявся.

20. Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 17, пункту 5 частини першої статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Лізингоодержувач має право оскаржити в суді одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об`єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об`єкта.

21. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що у разі оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

22. Отже, чинним законодавством передбачено та в судовій практиці сформована стала позиція щодо видів заходів забезпечення позову, якщо у спірних правовідносинах між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

23. Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки у такому разі порушується баланс інтересів сторін, і обраний спосіб захисту шляхом заборони вимагати повернення (вилучати) об`єкта фінансового лізингу не відповідатиме критерію співмірності заявленим вимогам (оскарження виключно односторонньої відмови) .

24. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

25. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

26. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).

27. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша статті 15, стаття 18 ЦК України).

28. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Лізингодавцю вилучати у Лізингоодержувача, у тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса, об`єкт лізингу - автомобіль, а також вчиняти інші дії, спрямовані на обмеження прав Лізингодавця щодо володіння та користування зазначеним об`єктом лізингу, в тому числі, переоформлення його на третіх осіб, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, порушує баланс інтересів між сторонами, оскільки забороняє Лізингоодержувачу здійснювати захист своїх прав щодо об`єкта фінансового лізингу шляхом вчинення виконавчого напису, що прямо перебачено законом, незалежно від обставин виконання Лізингоодержувачем обов`язку щодо належного використання об`єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу.

29. Висновки суду апеляційної інстанції, що заперечення відповідача, що позивач у незаконний спосіб вивозить транспортні засобами за межі території України, що може мати наслідком їх втрату, не мають жодного відношення до вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для забезпечення позову, є помилковими. Такі обставини мають значення в контексті з`ясування співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

30. Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що забезпечення позову шляхом заборони вилучати об`єкт лізингу не обмежує відповідача в реалізації ним права власності, зокрема, щодо повернення майна з застосуванням судових процедур, оскільки у такий спосіб суд фактично обмежив Лізингодавця у реалізації ним права на захист у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису, що прямо гарантовано законом, а відповідно до частини першої статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

31. Застосований судом вид забезпечення позову ніяким чином не захищає права позивача на випадок можливого ухвалення рішення на його користь, проте може бути використаний Лізингоодержувачем як підстава для невиконання обов`язків відповідно до умов договору фінансового лізингу протягом певного часу, оскільки Лізингодавець протягом певного строку обмежений у праві вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу.

32. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

33. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

34. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції та аргументами скаржника, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки зазначені у заяві обставини не доводять, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання прийнятого судами попередніх інстанцій рішення або ефективний захист, поновлення порушених (оспорюваних) прав і інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

35. Верховний Суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені у заяві мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту розумного ставлення власника до належного йому майна, вчинення адекватних дій, спрямованих на його збереження.

36. Та обставина, що Лізингодавець у зв`язку з одностороннім припиненням (розірванням) іншого договору фінансового лізингу вже вилучив транспортний засіб, а в повідомленні №1146 вказав, що має намір використати своє право на повернення об`єкта лізингу (вилучити його), на що послався суд апеляційної інстанції, не може бути підставою для висновку щодо наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника у разі невжиття судом обраного ним способу забезпечення позову, оскільки по-перше: вилучення за актом від 14.06.2022 стосується іншого транспортного засобу за іншим договором; по-друге: можливість вилучення автомобіля, якщо відсутня добровільна згода, пов`язується з наявністю не лише односторонньої відмови, а й виконавчого напису, який вчиняється нотаріус за наявності на те законних підстав, чим забезпечується справедливий баланс прав та інтересів сторін.

37. Посилання суду апеляційної інстанції щодо можливості переоформлення автомобіля на третіх осіб також є безпідставними, оскільки у разі переходу права власності на об`єкт фінансового лізингу від лізингодавця до третіх осіб до таких осіб також переходять відповідні права та обов`язки лізингодавця за договором фінансового лізингу з урахуванням обмежень, встановлених частиною третьою цієї статті (частина п`ята статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

39. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

40. Суд апеляційної інстанції порушив норми статті 136, частини четвертої статті 137 ГПК України, оскільки вжив заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позивачем вимогами, порушують справедливий баланс інтересів учасників спрірних правовідносин, за відсутності факту реальної загрози унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

41. З огляду на викладене Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 17.06.2022 із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції від 09.08.2022.

Розподіл судових витрат

42. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, у тому числі, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

43. Оскільки касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304 пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №910/4192/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 у справі № 910/4192/22 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" (03039, м. Київ, вул. Ізюмська, будинок 5-Б, код ЄДРПОУ 44369067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал. Буд. 13/2, літера "Б", код 33880354) 2 481,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко