ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4426/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі 1) Міністерства освіти і науки України, 2) Київського національного університету технологій та дизайну

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп"

про усунення перешкод у користуванні майном,

(У судовому засіданні взяли участь: представники Міністерства освіти і науки України - Шилан Д.О., Київського національного університету технологій та дизайну - Грищенко А.Л., прокурор - Баклан Н.Ю.)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Київського національного університету технологій та дизайну звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідно до протоколу обшуку від 11.04.2017, проведеного в рамках кримінального провадження №42013110000000393, за участі представника Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, в приміщеннях № 1-7 знаходяться готельні номери № 7-11 (відповідає приміщенням № 1-5) та технічні приміщення готелю "Чорне море" за № 34, 35 (відповідає приміщенням № 6,7), що підтверджується розрахунковими документами та чеками з готелю "Чорне море". Готельні номери № 7-11 та приміщення № 34, 35 перебувають в оренді відповідача 2 на підставі договору оренди №24/05 від 24.05.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп". В акті обстеження від 01 лютого 2019 року встановлено, що приміщення цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м, зокрема, приміщення № 1 загальною площею 19,2 кв.м, № 2 загальною площею 18,1 кв.м, № 3 загальною площею 18,9 кв.м, № 4 загальною площею 20,8 кв.м, № 5 загальною площею 20,2 кв.м, № 6 загальною площею 34,6 кв.м, № 7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку № 16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві, і на даний час перебувають у користуванні відповідачів, які використовують самовільно зайняті приміщення гуртожитку № 7 для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не пов`язаної з навчальним процесом. Таким чином, приміщення гуртожитку № 1-7 загальною площею 142,3 кв.м, які є державною власністю та закріплені за Київським національним університетом технологій і дизайну на праві господарського відання, на даний час незаконно перебувають у користуванні відповідачів 1 та 2.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 12.09.2007 між Київським національним університетом технологій і дизайну (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіод-І" (інвестором) був укладений інвестиційний договір, відповідно до умов якого інвестор зобов`язався за рахунок власних та/або залучених коштів інвестувати проведення робіт з реконструкції (надбудови двох додаткових мансардних поверхів, загальною площею 3600 квадратних метрів) п`ятиповерхового будинку гуртожитку №7, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, № 16, і оформити всі необхідні документи для введення об`єкта в експлуатацію.

Згідно п. 3.3 інвестиційного договору від 12.09.2007 інвестиції погашаються шляхом оформлення у власність відповідача нежилої будівлі загальною площею 1814,8 кв.м, яка прибудована до гуртожитку № 7, а також нежилих приміщень загальною площею 1790 кв.м цокольного поверху гуртожитку № 7.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору нежилі будівлі і приміщення, визначені у п. 3.3 договору, можуть передаватися інвестору поетапно, в міру внесення відповідного об`єму інвестицій. Передача оформлюється актом приймання-передачі, який складається і підписується сторонами.

За актом прийому-передачі від 22.11.2011 з метою погашення інвестиції за договором від 12.09.2007 Київським національним університетом технологій та дизайну було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" прийнято нежилу будівлю загальною площею 1814,8 кв.м, яка прибудована до гуртожитку № 7, а також нежилі приміщення загальною площею 748,7 кв.м цокольного поверху гуртожитку № 7, а відповідач-1 передав позивачу приміщення двох надбудованих поверхів гуртожитку загальною площею 2563,5 кв.м, а також нежилі приміщення загальною площею 737,40 кв.м.

Наказом №708-В від 28.08.2012 Головного управління Комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) постановлено оформити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" на нежилі приміщення цокольного поверху гуртожитку №7 загальною площею 737,40 кв.м, що складає 7/100 частин від будівлі площею 10467,70 кв., розташованої за адресою: м.Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1).

На підставі вказаного вище наказу Головним управлінням Комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано свідоцтво серії САЕ №777537 від 28.08.2012 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" на нежилі приміщення цокольного поверху гуртожитку №7 загальною площею 737,40 кв.м, що складає 7/100 частин від будівлі площею 10467,70 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1).

Право власності відповідача-1 на нежилі приміщення цокольного поверху гуртожитку №7 загальною площею 737,40 кв.м, що складає 7/100 частин від будівлі площею 10467,70 кв.м, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1), було зареєстровано 18.09.2012 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Одночасно, 26.01.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності держави України в особі Міністерства освіти і науки України на нежитлові приміщення площею 9730,30 кв.м, що складає 93/100 будівлі гуртожитку №7 загальною площею 10467,70 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1). Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №162275749 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, 24.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" (орендар) будо укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове, платне користування приміщення цокольного поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1), загальною площею 737,4 кв.м з метою організації орендарем готелю.

У п.2.1 вказаного правочину вказано, що об`єкт оренди становить частину приміщень цокольного поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1).

Пунктом 11.1 договору №24/05 від 24.05.2015 (в редакції додаткової угоди від 28.12.2016) визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017р.

Наявним в матеріалах справи актом від 08.06.2015 підтверджується, що відповідачем-1 було передано у користування відповідачу-2 приміщення цокольного поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1). Вказані обставини відповідачами протягом розгляду справи не заперечувались.

За твердженнями прокурора, в межах здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42013110000000393 було встановлено, що в приміщеннях №1-7 цокольного поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1) знаходяться готельні номери №7-11 та технічні приміщення готелю "Чорне море".

Згідно змісту акта обстеження від 01.02.2019, складеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву приміщення цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м, зокрема, приміщення № 1 загальною площею 19,2 кв.м, № 2 загальною площею 18,1 кв.м, № 3 загальною площею 18,9 кв.м, № 4 загальною площею 20,8 кв.м, № 5 загальною площею 20,2 кв.м, № 6 загальною площею 34,6 кв.м, № 7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку № 16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві, і на даний час перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп".

Наразі, за твердженнями прокурора та позивачів, приміщення гуртожитку № 1-7 загальною площею 142,3 кв.м, які є державною власністю та закріплені за Київським національним університетом технологій і дизайну на праві господарського відання, незаконно перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" за відсутності правових підстав.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що з аналізу змісту журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, який міститься в технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення), що був поданий відповідачем 1 з метою оформлення права власності, а також виходячи з плану поверхів на будівлю, який також міститься в технічному паспорті, вбачається, що приміщення цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м, а саме приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м, не входять до складу приміщень, на які у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1"виникло право власності. З урахування висновків суду стосовно неприналежності спірних приміщень до 7/100 частин від будівлі площею 10467,70 кв., розташованої за адресою: м.Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1), які належать на праві власності відповідачу 1, обґрунтованими є твердження прокурора стосовно того, що вказані приміщення входять до складу 93/100 будівлі гуртожитку №7, право власності на які належать Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України та закріплені за Київським національним університетом технологій і дизайну на праві господарського відання.

Досліджуючи питання щодо чинення відповідачами перешкод у користування до матеріалів справи також надано акт обстеження від 01.02.2019, складений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, згідно змісту якого приміщення цокольного поверху на даний час перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп". Судом також враховано, що 24.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіод-1"(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп"(орендар) будо укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове, платне користування приміщення цокольного поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1), загальною площею 737,4 кв.м з метою організації орендарем готелю. Наявним в матеріалах справи актом від 08.06.2015 підтверджується, що відповідачем 1 було передано у користування відповідачу 2 приміщення цокольного поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1). Вказані обставини відповідачами протягом розгляду справи не заперечувались.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 910/4426/19 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова аргументована тим, що надані сторонами докази не містять підтвердження, що відповідач-1 (як власник) чи відповідач-2 (як орендар) займають приміщення належні позивачам на момент розгляду даного спору. Акт Державної фінансової інспекції в місті Києві від 11.02.2013 № 031-30/320 вже було досліджено судами при розгляді справи № 910/19451/15, і судами встановлено, що він не може бути доказом зайняття відповідачами приміщень позивачів станом на 2015 рік, а отже він не приймається судом на підтвердження, що відповідачі використовують майно позивачів у 2019 році. Щодо наданого до матеріалів справи акта обстеження від 01.02.2019, складеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, то відповідачу на праві власності належить приміщення цокольного поверху гуртожитку №7, площею 737,4 кв.м, що складає 7/100 частин від будівлі площею 10467,70 кв., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1), однак ні позивачі ні відповідачі не мають правовстановлюючих документів, які дають можливість встановити в натурі які саме приміщення належать сторонам, а отже і не дають можливості встановити, якими приміщеннями відповідачі користуються з належними правовими підставами, а якими приміщеннями відповідачі користуються безпідставно. При цьому, надані плани поверхів та технічний паспорт, а також журнал підрахунку площі житлового будинку не є тими документами, які визначають наявність чи відсутність права власності чи користування певними приміщеннями. З огляду на викладене, прокурор та позивачі не довели, що відповідачі користуються майном яке перебуває у власності держави України в особі Міністерства освіти і науки України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що судом не взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 127/26629/17, від 15.08.2018 у справі № 545/3728/16-ц, від 22.01.2020 у справі № 243/6275/16-ц, від 19.12.2018 у справі № 910/22630/17, від 18.09.2019 у справі № 200/7363/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 908/3129/19, від 13.01.2021 у справі № 472/1103/14-ц, від 15.10.2020 справі № 145/407/19; від 07.10.2020 у справі № 444/2335/17, від 30.01.2019 у справі № 725/349/15-ц, від 27.10.2020 у справі № 910/24323/16, від 23.12.2020 у справі № 910/18023/19, від 17.03.2021 у справі № 914/784/20, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18, від 27.02.2019 у справі № 201/7316/16-ц.

Скаржник зазначає, що спірне майно знаходиться в спільній частковій власності, де частка 93/100 належить державі в особі Міністерства освіти і науки України, а частка 7/100 належить ТОВ "Кіод-1". Конкретні приміщення, які належать ТОВ "Кіод-11" визначено в акті розподілу від 08.06.2012. Згідно з актом, ТОВ "Кіод-1" передано групи приміщень 16, 17, 18, 19, 20 цокольного поверху будівлі гуртожитку, а решта приміщень належить державі в особі Міністерства. Апеляційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та не взяв до уваги той факт, що співвласники мають право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою у спільному майні, і відповідно захищати свої права як співвласники, в тому числі вимагати від співвласника усунення перешкод у користуванні часткою, яка йому не належить. Судом не застосовано приписи статей 356 364 ЦК України, в наслідок чого було здійснено неправильне тлумачення статті 391 ЦК України. Тобто, апеляційний суд незаконно поставив у залежність право на захист частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності, від виділення такої частки в натурі. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що право на захист права власності шляхом усунення перешкод у користуванні майном не залежить від виділення такого майна в натурі.

Щодо підстави скарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив та не оцінив акт розподілу нежитлових приміщень цокольного поверху гуртожитку КНУТД № 7 від 08.06.2012. Крім того, суд безпідставно відхилив технічний паспорт який є доказом не належності відповідачу спірних приміщень, хоча він є одним із правовстановлюючих документів ТОВ "КІОД-1" на приміщення в межах 7/100 частини будівлі.

Суд апеляційної інстанції дослідив лише один доказ чинення перешкод у користуванні майном, а саме акт Державної фінансової інспекції в місті Києві від 11.02.2013 № 031-30/320. Однак відхиляючи цей доказ суд використав правову оцінку, викладену у справі № 910/19451/15, що суперечить приписам статті 75 ГПК України. У оскаржуваній постанові міститься також посилання на акт обстеження від 01.02.2019, однак судом жодним чином не вказано підстав його неврахування.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство освіти і науки України підтримує доводи скарги, вважає оскаржену постанову прийняту із порушенням норм матеріального і процесуального права та просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Статтями 15 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частка учасника спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, його смерті.

Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Результат аналізу наведених норм прав дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Відповідно до статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаного з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав - позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 127/26629/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд з урахуванням зазначених статей вказав на те, що необґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що без виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, співвласник цього майна не має права звертатися з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні належною часткою такого майна.

5.4. Водночас у справі № 910/4426/19 яка розглядається, апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що відповідачу на праві власності належить приміщення цокольного поверху гуртожитку №7, площею 737,4 кв.м, що складає 7/100 частин від будівлі площею 10467,70 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, №16 (літера А1), однак ні позивачі, ні відповідачі не містять правовстановлюючих документів, які дають можливість встановити в натурі які саме приміщення належать сторонам, а отже і не дають можливості встановити, якими приміщеннями відповідачі користуються з належними правовими підставами, а якими приміщеннями відповідачі користуються безпідставно.

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду викладені без урахування правового висновку у справі № 127/26629/17 щодо можливості звертатися із позовом щодо усунення перешкод у користуванні майном без обов'язкового виділу в натурі відповідної частки. Під час розгляду такої категорії спорів саме суд повинен надати оцінку усім обставин та доказам, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги і встановити наявність або відсутність порушення права власника на користування своїм майном. За таких обставин, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підтвердилася.

5.5. Водночас Верховний Суд вважає, що підтвердилася підстава скарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України,

Судом першої інстанції ухвалою від 18.09.2019 зобов`язано Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було видано свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1", код ЄДРПОУ 32554793 (наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 28.08.2012р. №708-В) та здійснено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" на нежитлові приміщення цокольного поверху гуртожитку №7 загальною площею 737,40 кв.м, що складає 7/100 частин будівлі площею 10467,70 кв.м, які розташовані в м. Києві по вул. Лейпцизька №16 літера А1. На виконання вимог суду, Департаментом комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано витребувані судом документи.

Надаючи оцінку зазначеним документам, суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив та не оцінив акт розподілу нежитлових приміщень цокольного поверху гуртожитку КНУТД № 7 від 08.06.2012. У той же час, відхиляючи надані плани поверхів та технічний паспорт, а також журнал підрахунку площі житлового будинку суд не навів мотивів чому такі докази, на його думку, не можуть бути підтвердженням складу часток власності на спірне майно, як і не дослідив обсяг документів, на підставі яких ТОВ "КІОД-1" набуло право власності на приміщення.

Крім того, колегія суддів вважає, що акт обстеження від 01.02.2019, складений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, апеляційний господарський суд також не оцінив. Попри те, що в оскарженій постанові суд посилається на цей акт, однак щодо нього застосовано помилковий висновок стосовно неможливості встановити в натурі які саме приміщення належать сторонам, про що зазначено вище.

5.6. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підтвердилася, а судом апеляційної інстанції не надано оцінки доказам наявним у матеріалах справи, постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 910/4426/19 прийнята без всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а тому її необхідно скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду на новий розгляд.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 910/4426/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

О. В. Случ