ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4811/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів: Агрикова О. В. - головуючий, Мальченко А. О., Черногуз М. Г.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення 1 094 392,60 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. У 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - ТОВ "Українські новітні технології") про стягнення 1 094 392,60 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 910/4811/17 позовні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено повністю.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі № 910/4811/17 заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони у справі та заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником задоволено. Замінено сторону (позивача) у справі № 910/4811/17 - Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО" на правонаступника - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС".
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/4811/17 скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - державний виконавець) задоволено частково. Визнано за період з 04.10.2021 до 11.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 66837724, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 59262260, котра виразилася у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій, визначених частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4811/17 від 06.06.2017. Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Шевченківського відділу ДВС у м. Києві усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66837724, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 59262260, визначених частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4811/17 від 06.06.2017. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
1.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/4811/17 апеляційну скаргу Шевченківського відділу ДВС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/4811/17 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/4811/17 залишено без змін.
1.6. 05.09.2022 ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося із заявою до Північного апеляційного господарського суду про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат, понесених під час розгляду апеляційної скарги.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали
2.1. Додатковою постановою від 16.11.2022 у справі № 910/4811/17 Північний апеляційний господарський суд заяву ТОВ "Компанія " НІКО-ТАЙС" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/4811/17 задовольнив частково. Вирішив стягнути із Шевченківського відділу ДВС у м. Києві на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції, в розмірі 562,52 грн.
2.2. Апеляційний господарський суд встановив:
- 14.07.2022 між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" як замовником та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем як виконавцем укладено договір № 14-07-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ "Українські новітні технології" та Шевченківським відділом ДВС у м. Києві, що виникли у виконавчому провадженні № 66837724 щодо примусового виконання наказу від 06.06.2017 Господарського суду міста Києва у справі № 910/4811/17, а також з підстав, змісту та сутності, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/4811/17 та апеляційній скарзі Шевченківського відділу ДВС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/4811/17;
- 31.08.2022 між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" як замовником та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем як виконавцем складено та підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) відповідно до договору від 14.07.2022 № 14-07-2022/1 за період з 14.07.2022 до 31.08.2022, згідно з пунктом 2 цього акта загальна вартість вказаних послуг склала 11 250,00 грн.
Апеляційний господарський суд, задовольняючи частково заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", виходив із того, що ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" є суб`єктом господарювання, що надає юридичні послуги, до видів діяльності позивача належать діяльність агентств зі стягнення платежів та бюро кредитних історій. Суд також врахував наявність значної кількості подібних справ за участю ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (зокрема, суд установив наявність додаткових ухвал про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у 2021 році у 42 судових справах, а в 2020 році - у 70 судових справах), та зазначив, що в переважній більшості справ, у яких ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зверталося до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу. За таких обставин суд дійшов висновку, що стягнення ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу є системним. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додаткового способу отримання доходу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на загальну суму 11 250,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер. Керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, з метою запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію правничої допомоги колегія суддів дійшла висновку про зменшення цієї суми на 95%.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 910/4811/17, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 910/4811/17 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на Шевченківській відділ ДВС у м. Києві судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 687,50 грн, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на Шевченківській відділ ДВС у м. Києві судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити повністю, стягнути з Шевченківського відділу ДВС у м. Києві на користь ТОВ "Компанія " НІКО-ТАЙС" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції, в розмірі 11 250,00 грн згідно з договором від 14.07.2022 № 14-07-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги).
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема положення статей 43 74 Господарського процесуального кодексу України.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
4.2. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена за результатами розгляду заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" щодо стягнення судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.
4.3. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
4.4. Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
4.5. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
4.7. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.8. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.9. У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
4.10. Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4.11. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.13. За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.14. Отже, за змістом положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
4.15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).
4.16. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
4.17. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначеного частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
4.18. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.19. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на яку посилається скаржник.
4.20. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, на яку посилається скаржник.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
4.21. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, на яку посилається скаржник, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
4.22. Апеляційний господарський суд у справі № 910/4811/17 дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у загальній сумі 11250,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер. Тому для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію правничої допомоги суд апеляційної інстанції вирішив зменшити цю суму на 95 %.
4.23. Однак колегія суддів звертає увагу, що згідно з наведеними у цій постанові висновками Верховного Суду існує відмінність між порядком застосування критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.
У першому випадку передбачена можливість зменшити відповідні витрати за наявності клопотання іншої сторони.
Водночас стаття 129 Господарського процесуального кодексу України надає суду можливість за власною ініціативою чи за наявності заперечення сторони відмовити у відшкодуванні витрат, з урахуванням відповідних критеріїв, визначених у вказаній статті.
Таким чином, у разі відсутності клопотання про зменшення витрат, поданого відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд не позбавлений можливості у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18).
4.24. У додатковій постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 910/4811/17 суд посилався на розмежування зазначених особливостей застосування положень статей 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України, але дійшов висновку про зменшення заявлених витрат на 95 % за відсутності клопотання про таке зменшення.
Крім того, стверджуючи про те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, суд не врахував, що згідно з частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
4.25. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
4.26. Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18).
4.27. Колегія суддів зазначає, що, здійснюючи розгляд заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" щодо стягнення судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення витрат, фактично керуючись положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не врахувавши, що такий спосіб можливо застосовувати у разі подання іншою стороною клопотання про зменшення відповідних витрат.
4.28. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, у тому числі не встановив наявності чи відсутності клопотання Шевченківського відділу ДВС у м. Києві саме про зменшення витрат, а, зважаючи на положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.
4.29. З урахуванням наведеного, зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені, колегія суддів вважає за необхідне скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 910/4811/17 і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4.30. Водночас колегія суддів вважає помилковими доводи ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу внаслідок встановлення факту зловживання процесуальними правами. Зазначення у оскаржуваній додатковій постанові, серед іншого, про необхідністьі запобігання зловживання ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію правничої допомоги, не може бути розцінено як встановлення саме ознак зловживання правами у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України та основного мотиву, що став підставою для зменшення відповідних витрат.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
5.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі додаткову постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
5.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задовольнити частково.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 910/4811/17 скасувати, справу № 910/4811/17 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак