№ 910/5349/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Катрук Є.А.,

від ОСОБА_2 : не з`явився,

від ОСОБА_3 : не з`явився,

від ОСОБА_4 : не з`явився,

від ОСОБА_5 : не з`явився,

від ОСОБА_6 : не з`явився,

від ОСОБА_7 : не з`явився,

від ПАТ "Вестінтро": не з`явився,

від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 : не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020

(головуючий - Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020

(суддя Лиськов М.О.)

у справі №910/5349/18

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Вестінтро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1: ОСОБА_8

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2: ОСОБА_9

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- 3: ОСОБА_10

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- 4: ОСОБА_11

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 5: ОСОБА_12

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- 6: ОСОБА_13

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_14 , ОСОБА_15

про переведення прав та обов`язків покупця акцій,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

1. ОСОБА_15 звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про переведення на ОСОБА_15 прав та обов`язків покупця простих іменних акцій:

- Приватного акціонерного товариства "Метробуд" у кількості до всіх емітованих цим товариством акцій у розмірі 1373380 штук загальною номінальною вартістю 343345,00 грн;

- Приватного акціонерного товариства "Вестінтро" у кількості до всіх емітованих цим товариством акцій у розмірі 3300962 штуки загальною номінальною вартістю 825240,50 грн;

- Приватного акціонерного товариства "Інтровест" у кількості до всіх емітованих цим товариством акцій у розмірі 3300962 штуки загальною номінальною вартістю 825240,50 грн.

2. Позов мотивований порушенням переважного права позивача на придбання акцій вказаних товариств.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 роз`єднано позовні вимоги. Зокрема, виділено позовну вимогу ОСОБА_15 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про переведення на користь ОСОБА_15 прав та обов`язків покупця простих іменних акцій ПАТ "Вестінтро" (далі - Товариство) у кількості до всіх емітованих цим товариством акцій у розмірі 3300962 штуки загальною номінальною вартістю 825240,50 грн. Щодо розгляду зазначеної позовної вимоги відкрито провадження у справі №910/5349/18.

4. 13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про переведення на користь ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця простих іменних акцій Товариства в кількості 1245070 штук загальною номінальною вартістю 311267,5 грн.

5. Позов мотивований порушенням переважного права ОСОБА_1 на придбання акцій Товариства.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та об`єднана в одне провадження з первісним позовом у справі №910/5349/18.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позов ОСОБА_15 залишений без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

8. 4 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить перевести на його користь права та обов`язки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як покупців простих іменних акцій Товариства за договорами купівлі-продажу цінних паперів, відповідно, №БВ-18/04/12-15, №БВ-18/04/12-16, №БВ-18/04/12-18, №БВ-18/04/12-20, №БВ-18/04/12-17, №БВ-18/04/12-19 від 12.04.2018 (далі - Договори купівлі-продажу) пропорційно кількості належних ОСОБА_1 акцій у статутному капіталі Товариства у розмірі 550160 акцій загальною номінальною вартістю 137540 грн за кожним договором.

9. Крім того, ОСОБА_1 подав заяву про визнання недійсними пов`язаних з предметом спору правочинів: додаткових угод від 06.03.2019 до Договорів купівлі-продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, ухвалено:

- перевести на користь ОСОБА_1 права та обов`язки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як покупців простих іменних акцій Товариства за Договорами купівлі-продажу пропорційно кількості належних ОСОБА_1 акцій у статутному капіталі Товариства у розмірі 550160 акцій загальною номінальною вартістю 137540 грн за кожним договором;

- перерахувати за заявою ОСОБА_8 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва 5364063,25 грн договірної вартості 3300962 простих іменних акцій Товариства;

- визнати недійсними додаткові угоди від 06.03.2019 до Договорів купівлі-продажу про розірвання Договорів купівлі-продажу.

11. Судові рішення мотивовані тим, що Договори купівлі-продажу укладені з порушенням переважного права ОСОБА_1 , передбаченого частиною 2 статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства" та пунктом 6.3 статуту Товариства. За висновком судів, ОСОБА_1 на підставі частини 5 зазначеної статті Закону набув право переведення на нього прав і обов`язків покупця усіх відчужених ОСОБА_8 акцій з урахуванням відсутності в інших акціонерів наміру реалізувати своє переважне право купівлі відповідних акцій Товариства.

12. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недійсність додаткових угод про розірвання Договорів купівлі-продажу як таких, що укладені без дотримання вимог статті 203 Цивільного кодексу України та порушують переважне право ОСОБА_1 , є за своєю суттю зловживанням правом, суперечать засадам добросовісності.

13. Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що ані укладення додаткових угод від 06.03.2019, ані повернення акцій на рахунок у цінних паперах ОСОБА_8 не усуває порушень прав ОСОБА_1 . За висновком судів, ОСОБА_1 подав позовну заяву в межах позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

14. ОСОБА_7 (далі - Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

15. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

16. Зокрема, Скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень статті 362 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.10.2018 у справі №908/101/17.

17. На думку Скаржника, суди неправильно застосували положення статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 203, частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому Скаржник вважає недоречним посилання судів на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №201/10030/17, оскільки у зазначеній справі правовідносини не є подібними до правовідносин у цій справі.

18. Скаржник заперечує проти висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у ОСОБА_1 права вимагати переведення на нього прав і обов`язків покупця всіх відчужених ОСОБА_8 акцій через його невідповідність положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства".

19. Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі №6-152цс14 та зазначає, що враховуючи презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, ОСОБА_1 мав можливість та міг довідатись про порушене право значно раніше 12 грудня 2018 року, тому пропустив трьохмісячний строк на звернення до суду.

20. Крім того, Скаржник зазначає про порушення судами статей 33 45 Господарського процесуального кодексу України, щодо застосування яких у подібних правовідносинах висновок Верховного Суду відсутній.

21. 23 лютого 2021 року від Скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату. У судовому засіданні 23 лютого 2021 року Верховний Суд протокольною ухвалою відхилив зазначене клопотання через його необґрунтованість.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а скаргу - без задоволення.

23. ОСОБА_1 вважає, що з урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, викладені в касаційній скарзі доводи Скаржника щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм матеріального права.

24. Інші учасники справи в установлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25. Відповідно до пункту 6.3 статуту Товариства (в редакції, чинній станом на 12 квітня 2018 року) акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами Товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання Товариством повідомлення акціонера про намір продати акції. Якщо акціонери Товариства не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом визначеного строку, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені акціонерам Товариства.

26. Станом на 19 березня 2018 року і на момент укладення 12 квітня 2018 року Договорів купівлі-продажу склад акціонерів Товариства був наступним:

- ОСОБА_8 володів 3300962 штуками акцій Товариства загальною номінальною вартістю 825240,5 грн, що становить 54,2030% акцій у статутному капіталі Товариства;

- ОСОБА_15 володів 1655347 штуками акцій Товариства загальною номінальною вартістю 413836,75 грн, що становить 27,1814% акцій у статутному капіталі Товариства;

- ОСОБА_1 володів 1002494 штуками акцій Товариства загальною номінальною вартістю 250623,5 грн, що становить 16,4613% акцій у статутному капіталі Товариства;

- ОСОБА_14 володів 131197 штуками акцій Товариства загальною номінальною вартістю 32799,25 грн, що становить 2,1543% акцій у статутному капіталі Товариства.

27. Учасники справи не надали доказів того, що ОСОБА_8 повідомив Товариство про свій намір продати акції Товариства третім особам, та що Товариство повідомляло інших акціонерів Товариства про намір ОСОБА_8 продати свої акції третім особам.

28. 12 квітня 2018 року ОСОБА_8 уклав з відповідачами Договори купівлі-продажу, на підставі яких продав належні йому акції Товариства. Зокрема, за договорами купівлі-продажу цінних паперів:

- №БВ-18/04/12-15 продав ОСОБА_2 акції Товариства в кількості 550162 акцій номінальною вартістю 137540,5 грн за договірною вартістю 894013,25 грн;

- №БВ-18/04/12-16 продав ОСОБА_3 акції Товариства в кількості 550160 акцій номінальною вартістю 137540,00 грн за договірною вартістю 894010,00 грн;

- №БВ-18/04/12-18 продав ОСОБА_4 акції Товариства в кількості 550160 акцій номінальною вартістю 137540,00 грн за договірною вартістю 894010,00 грн;

- №БВ-18/04/12-20 продав ОСОБА_5 акції Товариства в кількості 550160 акцій номінальною вартістю 137540,00 грн за договірною вартістю 894010,00 грн;

- №БВ-18/04/12-17 продав ОСОБА_6 акції Товариства в кількості 550160 акцій номінальною вартістю 137540,00 грн за договірною вартістю 894010,00 грн;

- №БВ-18/04/12-19 продав ОСОБА_7 акції Товариства в кількості 550160 акцій номінальною вартістю 137540,00 грн за договірною вартістю 894010,00 грн.

29. Наявним у матеріалах справи реєстром власників іменних цінних паперів Товариства станом на 17 квітня 2018 року підтверджується перехід права власності на акції Товариства від ОСОБА_8 до покупців - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у відповідній кількості.

30. Під час розгляду цієї справи акціонер Товариства ОСОБА_14 надав пояснення на первісний позов ОСОБА_15 , за змістом яких він не має наміру реалізовувати своє переважне право на викуп акцій, відчужених ОСОБА_8 на користь третіх осіб.

31. Позивач за первісним позовом у справі ОСОБА_15 14 січня 2020 року подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, на підставі якої Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.01.2020 залишив позов ОСОБА_15 про переведення на нього прав та обов`язків покупця простих іменних акцій без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

32. ОСОБА_1 до заяви про збільшення позовних вимог від 04.02.2020 долучив оригінали платіжних документів про внесення на депозитний рахунок суду 5364063,25 грн, що відповідає загальній сумі договірних грошових зобов`язань, які підлягають сплаті покупцями на користь продавця за придбані акції за Договорами купівлі-продажу.

33. Крім того, між ОСОБА_8 та відповідачами укладені додаткові угоди від 06.03.2019 до Договорів купівлі-продажу про розірвання укладених між ними відповідних Договорів купівлі-продажу. 11 березня 2019 року спірні акції були повернуті з рахунків у цінних паперах відповідачів на рахунок у цінних паперах ОСОБА_8 .

34. Також до матеріалів справи відповідачі надали оригінали виписок про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_8 станом на 20.11.2019, 11.12.2019, 21.01.2020, 04.02.2020, згідно з якими на зазначеному рахунку обліковуються 3300962 штуки акцій Товариства загальною номінальною вартістю 825240,5 грн, що становить 54,2030% акцій у статутному капіталі Товариства. Суд першої інстанції не прийняв зазначені виписки в якості доказів через їх невідповідність вимогам належності.

Позиція Верховного Суду

35. Суд відхиляє доводи Скаржника про наявність підстави для обов`язкового скасування судових рішень у справі, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі здійсненням розгляду справи та ухвалення рішення суду першої інстанції суддею одноособово.

36. Відповідно до положень частин 1, 10 статті 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

37. Тобто вирішення питання колегіального розгляду справи у першій інстанції є дискреційними повноваженнями судді, який розглядає справу.

38. Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

39. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу (пп. 17.4 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

40. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 13 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України). Зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

41. Тобто ухвалою про закриття провадження у справі закінчується розгляд справи в суді першої інстанції тим кількісним і персональним складом суду, який був визначений для її розгляду, тому з її постановленням ухвала, якою призначений колегіальний розгляд справи, вичерпує свою дію. Скасування зазначеної ухвали суду першої інстанції виключає можливість судді, який брав участь у вирішення справи в суді першої інстанції та в ухваленні скасованої ухвали, брати участь у новому розгляді відповідної справи. Визначення ж судді для нового розгляду справи та вирішення ним питання щодо її одноособового або колегіального розгляду здійснюється за загальними правилами, встановленими наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України без урахування того, яким кількісним складом суду здійснювався попередній розгляд справи.

42. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2018 у справі №5011-11/15866-2012. Суд вважає за можливе врахувати наведений у зазначеній постанові висновок при вирішенні цієї справи, зважаючи однакове правове регулювання питання неможливості судді брати участь в новому розгляді справи після скасування рішення суду та ухвали про закриття провадження в справі.

43. З матеріалів справи вбачається, що після скасування постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.10.2019, ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 про закриття провадження у справі, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначений суддя Лиськов М.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019.

44. Оскільки з урахуванням викладеного Скаржник не довів наявність порушення порядку визначення судді для розгляду цієї справи, Суд не вбачає підстав для висновку про те, що її розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, тому відхиляє доводи Скаржника в цій частині.

45. Щодо аргументів Скаржника, які стосуються вирішення справи по суті Суд виходить з наступного.

46. Відповідно до пункту 8 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Наведене визначення кореспондується з положеннями частини 1 статті 167 Господарського кодексу України.

47. Порядок відчуження акцій акціонерного товариства врегульований статтею 7 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно з частиною 3 якої акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства. Строк переважного права припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

48. Акціонер приватного акціонерного товариства, який має намір продати свої акції третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів товариства здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, товариство зобов`язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам товариства. Якщо акціонери приватного акціонерного товариства не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом строку, встановленого цим Законом або статутом акціонерного товариства, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені акціонерам товариства (ч. 4 ст. 7 Закону України "Про акціонерні товариства").

49. Тобто наведеними приписами законодавства право акціонера приватного акціонерного товариства здійснити відчуження належних йому акцій обумовлено необхідністю дотримання переважного права інших акціонерів на їх придбання. Акції можуть бути відчужені третій особі лише в тому випадку, якщо інші акціонери не скористалися своїм переважним правом протягом двох місяців (чи іншого строку, встановленого статутом) з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції.

50. У силу положень статей 15 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.

51. Способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, зміна правовідношення (зміна господарських правовідносин). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

52. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зокрема, не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права на придбання акцій вимога акціонера про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу, адже в результаті задоволення такої вимоги право зазначеної особи захищено не буде.

53. Натомість частиною 4 статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що в разі порушення зазначеного у цій статті переважного права на придбання акцій будь-який акціонер товариства має право протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення, вимагати в судовому порядку переведення на нього прав та обов`язків покупця акцій.

54. Наведеною нормою Закону щодо зазначених вимог встановлена скорочена позовна давність тривалістю в три місяці. Відповідно до вимог частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг вказаного строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу, зокрема строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Водночас сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, крім випадку якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності (ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

55. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

56. Законом України "Про акціонерні товариства" детально не врегульований порядок звернення акціонера із зазначеним позовом, зокрема, забезпечення при цьому відплатності відчуження прав та обов`язків покупця акцій на користь позивача з метою дотримання справедливого балансу між учасниками спору, отримання відповідною особою належного відшкодування у зв`язку з позбавленням його права на акції.

57. У зв`язку з наведеним при вирішенні відповідного спору необхідним є застосування на підставі статті 8 Цивільного кодексу України правових норм цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) - положення частини 4 статті 362 зазначеного Кодексу щодо обов`язку внесення позивачем (одночасно з пред`явленням позову про переведення на нього прав та обов`язків покупця) на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець.

58. Разом з тим частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України допускається розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з положеннями статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

59. Водночас у силу положень статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав наведених вимог суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

60. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання стороною (сторонами) таких вимог в момент вчинення правочину є підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, тоді як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

61. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин Суд вбачає, що ОСОБА_8 відчужив спірний пакет акцій на користь Відповідачів, які на момент укладення Договорів купівлі-продажу не були акціонерами Товариства, тобто були третіми особами в розумінні статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства". Однак при цьому ОСОБА_8 не дотримався встановленої частиною 4 зазначеної статті процедури повідомлення решти акціонерів Товариства про свій намір, внаслідок чого ОСОБА_1 , як акціонер Товариства, був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на придбання запропонованих для продажу акцій.

62. Відтак Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про порушення передбаченого статтею 7 Закону України "Про акціонерні товариства" переважного права ОСОБА_1 та виникнення у нього права вимагати в судовому порядку переведення на нього прав та обов`язків покупців спірних акцій.

63. Оскільки інші акціонери Товариства не виявили наміру скористатися своїм переважним правом на придбання спірних акцій, Суд погоджується з висновком судів про те, що в ОСОБА_1 виникло право вимагати переведення на нього прав і обов`язків покупців щодо усіх відчужених ОСОБА_8 за Договорами купівлі-продажу акцій. Зважаючи на подані ОСОБА_14 пояснення щодо відсутності в нього відповідного наміру та відмову ОСОБА_15 від позовних вимог про переведення на нього прав та обов`язків покупця спірних акцій, Суд вважає безпідставними викладені в касаційній скарзі доводи про порушення прав інших акціонерів на реалізацію свого переважного права.

64. Суд відхиляє доводи Скаржника про те, що переведення прав покупців на акціонера в частині більшій, ніж пропорційна кількість акцій акціонера, суперечить частині 3 статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства", адже положення зазначеної статті Закону в їх системному взаємозв`язку не надають підстав для висновку про можливість відчуження третім особам акцій приватного акціонерного товариства попри наявність наміру одного з акціонерів на реалізацію свого переважного права на їх придбання з урахуванням відмови інших акціонерів від використання свого переважного права. Навпаки, за змістом частини 4 статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства", акції можуть бути продані третій особі (за ціною та на умовах, що повідомлені акціонерам товариства) лише у випадку, якщо акціонери приватного акціонерного товариства не скористаються у встановлений законом строк переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу.

65. При цьому Суд не приймає до уваги посилання Скаржника на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України та постановах Пленуму Вищого господарського суду України, адже чинне господарське процесуальне законодавство не передбачає обов`язкове врахування їх судами під час вирішення спорів.

66. Також Суд відхиляє посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №908/101/17, адже правовідносини в зазначеній справі не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Зазначеною постановою Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якими задоволено позов про стягнення з одного з відповідачів на користь позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України вартості безпідставно набутого майна, а в задоволенні позову до іншого відповідача відмовлено. Тобто, на відміну від цієї справи, під час розгляду справи №908/101/17 безпосередньо не вирішувався спір про переведення на позивача прав і обов`язків покупця.

67. Суд вважає безпідставними в контексті даної справи доводи Скаржника про те, що звернення ОСОБА_1 до Господарського суду міста Києва з позовом без внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договорами повинні сплатити покупці, є окремою правовою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами ОСОБА_1 до закінчення підготовчого провадження у справі надав докази внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі 5364063,25 грн, яка відповідає загальній сумі грошових зобов`язань за Договорами купівлі-продажу.

68. Водночас Суд враховує, що ані стаття 7 Закону України "Про акціонерні товариства", ані застосована за аналогією закону частина 4 статті 362 Цивільного кодексу України не містять приписів про необхідність відмови в задоволенні відповідного позову в разі внесення на депозитний рахунок відповідної грошової суми після подання позову, тоді як можливість виконання позивачем зазначеного обов`язку саме одночасно з поданням позову залежить від обставин обізнаності його зі змістом відповідного договору купівлі-продажу. Тобто на момент звернення з позовом про переведення прав і обов`язків покупця позивач може не знати, за якою саме ціною був здійснений відповідний продаж, якщо порушення його переважного права включає відсутність повідомлення про ціну та умови такого продажу. Відтак Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що надмірний формалізм, до якого зводяться доводи Скаржника в цій частині, не може бути перешкодою для захисту переважного права Позивача.

69. Щодо посилання Скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України Суд зазначає наступне. Згідно з наведеною нормою за загальним правилом розірвання договору його сторонами припиняє зобов`язання саме для цих сторін, і загалом припиняє такі зобов`язання на майбутнє, якщо інше не буде встановлено договором. При цьому розірвання договору не спричиняє його недійсність, а тому наслідки виконання зобов`язань за договором, які настали до його розірвання, мають юридичну значимість і зберігають її й після розірвання договору.

70. Порушене в результаті укладення договору право третьої особи, яка не є стороною договору і позбавлена законної можливості впливати на його умови, підлягає захисту в належний спосіб за загальним правилом статей 15 16 ЦК України, незалежно від того, чи було добровільно розірвано в подальшому цей договір. У такому випадку саме по собі розірвання договору не може бути єдиною підставою для відмови судом у захисті порушеного права третьої особи, якщо по суті таке розірвання договору не відновлює порушеного права третьої особи і не захищає його.

71. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №201/10030/17, від 12.01.2021 у справі №922/1308/20 і має загальний характер щодо застосування приписів статті 653 Цивільного кодексу України (незалежно від моменту розірвання відповідного договору купівлі-продажу відносно моменту звернення з позовом про переведення прав і обов`язків покупця). Тому Суд вважає хибними доводи Скаржника про недоречність врахування наведеного висновку через те, що у справі №201/10030/17 сторони уклали угоду про розірвання договору купівлі-продажу після задоволення позову про переведення прав та обов`язків покупця, а не до подання такого позову, як у цій справі.

72. Водночас, аргументуючи неподібність правовідносин у справі №201/10030/17 до правовідносин у цій справі, Скаржник зазначає, що в даному випадку сторони в пунктах 2 і 3 додаткових угод встановили обов`язок для покупців акцій повернути вказані цінні папери на рахунок продавця ОСОБА_8 , тобто сторони вирішили застосувати наслідки розірвання Договорів купівлі-продажу у вигляді повернення сторін у попередній стан. Однак наведені доводи стосуються встановлення судом касаційної інстанції обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

73. Так, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини укладення додаткових угод від 06.03.2019 про розірвання відповідних Договорів купівлі-продажу, а також повернення 11 березня 2019 року спірних акцій з рахунків у цінних паперах відповідачів на рахунок у цінних паперах ОСОБА_8 . Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що суди не зазначили про наявність певного правового зв`язку між зазначеними фактами, зокрема, не дослідили умови відповідних додаткових угод, не з`ясували підстави повернення цінних паперів ОСОБА_8 та правові наслідки такого повернення.

74. За відсутності безпосереднього дослідження судами умов додаткових угод від 06.03.2019 Суд вважає передчасними будь-які висновки про наявність чи відсутність при їх укладенні порушення вимог законодавства та прав ОСОБА_1 , як необхідних передумов для визнання таких угод недійсними за заявою зазначеної особи. При цьому Суд враховує, що самий лише факт розірвання договору купівлі-продажу за загальним правилом не припиняє права щодо відповідного майна, які виникли до моменту такого розірвання, а наявність у спірних додаткових угодах конкретних умов, які порушують передбачене статтею 7 Закону України "Про акціонерні товариства" переважне право ОСОБА_1 , вимоги статей 3 13 Цивільного кодексу України, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено. Відтак оскаржувані рішення та постанова в цій частині не в повній мірі відповідають вимогам процесуального законодавства щодо обґрунтованості судових рішень.

75. Також Суд вважає слушними доводи Скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянули та задовольнили вимоги про визнання недійсними додаткових угод, стороною яких є ОСОБА_8 , що не був залучений до участі в справі в якості відповідача.

76. Згідно з наведеною нормою відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Зокрема, позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві, яка повинна містити повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи (ст. 162 Господарського процесуального кодексу України). Водночас чинний процесуальний закон дозволяє позивачеві об`єднати з первісними позовними вимогами також вимогу про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину (ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

77. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, адже прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення за вимогами статей 277, 310 цього Кодексу.

78. Однак прийнявши до розгляду подані ОСОБА_1 заяву про збільшення позовних вимог та заяву про визнання недійсними пов`язаних з предметом спору правочинів, місцевий господарський суд не здійснив остаточне визначення складу учасників судового процесу з урахуванням того, кому пред`явлені вимоги ОСОБА_1 , зокрема, про визнання недійсними додаткових угод від 06.03.2019. Не зважаючи на визначення ОСОБА_8 у зазначених заявах одним із відповідачів за позовом ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за участю ОСОБА_8 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Відсутність залучення особи, якій пред`явлено позовну вимогу, відповідачем у справі з одного боку не надає їй можливості скористатися як процесуальними правами сторін у справі, так і правом подання заяви про застосування позовної давності, а з іншого боку безпідставно звільняє її від тягаря обов`язків сторін, зокрема при розподілі судових витрат, тощо.

79. Крім того, Суд погоджується з доводами Скаржника про неврахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29.10.2014 у справі №6-152цс14, щодо застосування положень частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України. Суд не вбачає підстав для відступлення від викладеної в наведеній постанові правової позиції, яка знайшла також своє підтвердження у практиці Верховного Суду, зокрема, постанові від 03.03.2020 у справі №909/52/18, та звертає увагу на таке.

80. З положень статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

81. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в наведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

82. Крім наведеного, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 13 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

83. Отже, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

84. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

85. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 повинен був дізнатись про своє порушене право 20 грудня 2018 року з моменту одержання ним засобами поштового зв`язку копії ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 про залучення його третьою особою без самостійних вимог на предмет спору в даній справі. При цьому суди відхилили доводи відповідачів про те, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права з вказаної ухвали, яка була оприлюднена для загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 грудня 2018 року, адже зміст оприлюдненої ухвали є знеособленим.

86. Однак всупереч вимогам статей 2 13 75 86 238 282 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не навели підстав залишення ними поза увагою наведених у позовній заяві ОСОБА_1 тверджень про те, що йому стало відомо про порушення його переважного права саме 12 грудня 2018 року з оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали.

87. Суд апеляційної інстанції, припустивши, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права 12 грудня 2018 року і початком відліку позовної давності є 13 грудня 2018 року, дійшов висновку, що в такому випадку останнім днем трьохмісячного строку на звернення до суду з відповідними вимогами акціонера є 13 березня 2019 року. Однак такий висновок апеляційного господарського суду не відповідає вимогам частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України, в силу якої строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Тобто останнім днем тримісячного строку, який розпочинається 12 грудня 2008 року, має бути 12 березня 2019 року.

88. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що під час розгляду справи не отримали належної правової оцінки обставини щодо можливості ОСОБА_1 довідатися про порушення свого права з моменту отримання клопотання ОСОБА_15 про залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи. В клопотанні зазначено, що у даній справі позов було подано у зв`язку з порушенням відповідачами та третьою особою ОСОБА_8 переважного права позивача на купівлю простих іменних акцій як іншого акціонера у випадку їх продажу; двома іншими акціонерами Товариства, переважне право на купівлю акцій яких було порушено при продажу ОСОБА_8 простих іменних акцій Товариства відповідачам, є громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_14 . Не зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що текст клопотання не містив посилання на обставини порушення переважного права акціонерів Товариства, та не досліджували момент отримання копії клопотання ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не дотримались вимог статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів.

90. Відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

91. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

92. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, належним чином визначити склад учасників судового процесу відповідно до заявлених ОСОБА_1 вимог та на підставі належних доказів з`ясувати наявність чи відсутність достатніх правових підстав для їх задоволення.

Розподіл судових витрат

93. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/5349/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко