ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6145/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)

у межах розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у справі

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ; далі - Комендатура) звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» (далі - Товариство), в якій просила стягнути (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 18 101 529,61 грн штрафних санкцій за порушення зобов`язання за договором на закупівлю дизельного палива зимового від 09.12.2022 № 764-22 (ЦЗ) (далі - Договір), з яких: 940 446 грн подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до пункту 7.8 Договору); 422 456,21 грн втрат від інфляції (відповідно до пункту 7.8 Договору); 56 426,76 грн 3 % річних (відповідно до пункту 7.8 Договору); 5 975 529,14 грн пені 0,1 % річних та 10 706 671,50 грн штрафу згідно з пунктом 7.2 Договору.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення умов Договору відповідач несвоєчасно здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передавання товару для перевезення, поза межами строків, встановлених умовами Договору.

1.3 Господарський суд міста Києва рішенням від 04.03.2024 позов задовольнив частково: стягнув з Товариства на користь Комендатури 5 975 529,14 грн 0,1 % пені та 10 706 671,50 грн 7 % штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

1.4 Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позивач та відповідач оскаржили в апеляційному порядку.

1.5 Північний апеляційний господарський суд ухвалами від 01.04.2024 та від 04.04.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства та Комендатури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у цій справі.

1.6 На адресу апеляційного суду 24.06.2024 від Комендатури надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству, які знаходяться на усіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству, в межах суми позовних вимог - 18 101 529,61 грн.

1.7 Заява позивача обґрунтована можливістю негативних наслідків для позивача, які полягають у ризиках виведення коштів та відчуження майна відповідачем, що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у цій справі.

2. Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

2.1 Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.06.2024 заяву Комендатури про забезпечення позову задовольнив; вжив заходи забезпечення позову у справі № 910/6145/23 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству, які знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству, в межах суми позовних вимог у розмірі 18 101 529,61 грн.

2.2 Апеляційний господарський суд виходив з того, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості; заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому за висновком апеляційного суду обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні питання

3.1 Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

3.2 Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Товариство зазначає про недоведеність підстав для задоволення заявленого у цій справі забезпечення.

3.3 Скаржник наголошує на тому, що наявність кримінального провадження та існування інших справ про стягнення з нього заборгованості не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

3.4 Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

3.5 Від Товариства 02.09.2024 надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги.

3.6 Зважаючи на перебування судді-доповідача по справі у черговій відпустці, враховуючи вимоги статей 114 248 ГПК України, Суд розглядає зазначену касаційну скаргу в розумний строк після виходу судді з відпустки.

4. Мотивувальна частина

4.1 Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

4.2 Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

4.3 Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

4.4 Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.5 Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.6 Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4.7 Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

4.8 Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.9 При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення, та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

4.10 Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

4.11 Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

4.12 Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Комендатура наголошувала на можливості негативних наслідків для позивача, які полягають у ризиках виведення коштів та відчуження майна відповідачем, що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у цій справі.

4.13 У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 викладено, зокрема, таке:

« 16. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

17. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

18. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

19. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

20. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).

21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

« 25. Суд першої інстанції встановив наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зупинення або взагалі припинення господарської діяльності Відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову».

4.14 Тобто наведений у постанові підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування заявником відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

4.15 Вказане відповідає як змісту статей 136 та 137 ГПК України щодо підстав та заходів для забезпечення позову, так і сталій практиці Верховного Суду щодо забезпечення позовів.

4.16 Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Комендатура наголошує, що: стосовно Товариства наявна інформація про відкрите кримінальне провадження № 12023100060000844 від 10.05.2023, в межах якого накладені арешти на майно та кошти Товариства на суму 65 862 597,33 грн; Товариство здійснює дії щодо виведення активів рухомого майна відповідача, які полягають в укладенні договору застави від 14.06.2024 № 24-001-13/О з Акціонерним товариством «Банк Альянс»; стосовно Товариства відкрито декілька виконавчих проваджень; існує низка судових рішень про стягнення з Товариства грошових коштів.

4.17 За висновком апеляційного суду виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

4.18 Доводи касаційної скарги Товариства наведених висновків не спростовують та не вливають на них.

4.19 Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не суперечить та узгоджується з актуальними правовими висновками Верховного Суду в контексті забезпечення позову, про які йшлося вище.

4.20 Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що накладення арешту на майно відповідача не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав скаржника, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а обмежено буде лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

4.21 Також Верховний Суд зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

4.22 Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах предмета позову у цій справі, оскільки вжиті судом заходи є розумними, адекватними та співмірними з предметом спору, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін, фактичному виконанню судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

4.23 Отже, доводи касаційної скарги відповідача про те, що вжиті судом заходи не є розумними, адекватними, співмірними, Верховний Суд вважає безпідставними та відхиляє їх.

4.24 Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.25 У статті 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.26 З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції прийняв з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

4.27 У зв`язку з тим що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/6145/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

І. Колос