№ 910/6287/22 - Судова практика України - Законодавство України

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6287/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. -головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 : не з`явився,

ОСОБА_2 : не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство»: не з`явився,

Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - Державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренкова Юрія Дмитровича: не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/6287/23

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство», 3) Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - Державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренкова Юрія Дмитровича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_7 , 6) ОСОБА_8 , 7) ОСОБА_9 , 8) ОСОБА_10 , 9) ОСОБА_11 , 10) ОСОБА_12 , 11) ОСОБА_13 , 12) ОСОБА_14 , 13) ОСОБА_15 , 14) ОСОБА_16 , 15) ОСОБА_17 , 16) ОСОБА_18 , 17) ОСОБА_19 , 18) ОСОБА_20 , 19) ОСОБА_21

про переведення прав покупця, визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування записів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» (далі - ТОВ «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство», ТОВ «КМСРНТ», Товариство, відповідач-2) та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - Державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренкова Юрія Дмитровича (далі - відповідач-3), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, про:

- переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у розмірі 5 112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» та актом приймання-передачі цієї частки від 17.05.2022, укладених між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем;

- визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство», оформлених протоколом № 14 від 25.05.2022;

- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне товариство» №10731450000034333, проведені державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренковим Юрієм Дмитровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2022 «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» та від 06.06.2022 «державна реєстрація переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту».

Хід розгляду справи

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/6287/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у розмірі 5 112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» та актом приймання-передачі цієї частки від 17.05.2022, укладених між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем.

Визнано недійсними рішення, прийнятті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство», оформлені протоколом № 14 від 25.05.2022. Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» №10731450000034333, проведені державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренковим Юрієм Дмитровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2022 «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» та від 06.06.2022 «державна реєстрація переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 721,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» на користь ОСОБА_1 3 721,50 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/6287/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 49 474,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» на користь ОСОБА_1 49 474,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі № 910/6287/22 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/6287/22 змінено в частині розподілу судових витрат, викладено п.п. 5, 6 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) 7 443,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення залишити без змін.»

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, покладено на апелянта ( ОСОБА_2 ).

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6287/22 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції:

«Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) 98 948,00 грн (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот сорок вісім гривен 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.»

5. Постановою Верховного Суду від 02.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі №910/6287/22 залишено без змін.

Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи

6. 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6287/22, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 81 440,00 грн, з яких: 50 000,00 грн - фіксований розмір за надання послуг адвоката у касаційній інстанції, незалежно від об`єму та кількості витраченого часу; 30 000,00 грн - «гонорар успіху», сплачується в разі не задоволення касаційних вимог відповідача; 556,00 грн - витрати на відправку відзиву на касаційну скаргу іншим учасникам; 884,00 грн - витрати на відправку іншим учасникам доказів надання правничої допомоги.

7. У зазначеному клопотанні представник позивача вказує на те, що для захисту прав та інтересів позивача у справі № 910/6287/22 виконувалась професійна правнича допомога.

8. Крім того, позивач звертає увагу на те, що згідно з умовами додатку № 3 до договору від 18.07.2022 про надання правничої допомоги складення окремого акта надання-приймання послуг на підтвердження їх надання не потребується.

Щодо суті поданої заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

9. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

10. Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

11. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

12. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

13. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

14. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

15. За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

16. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

17. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

18. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

20. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

21. За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

22. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

23. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

25. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

26. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

27. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

28. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

29. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

30. За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

31. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

32. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказала на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

34. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

35. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

36. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».

37. Як вбачається з матеріалів справи 18 липня 2022 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Брушко Сергієм Миколайовичем (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 06/2022 (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

38. Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору за правничу допомогу, передбачену в п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком до цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

39. Додатком № 3 від 15.09.2023 до договору сторони визначили розмір винагороди за надані послуги з правничої допомоги в суді касаційної інстанції адвокатом Брушком С.М. клієнту - ОСОБА_1., а саме:

1) фіксований розмір за надання послуг у касаційній інстанції, незалежно від об`єму та кількості витраченого часу, складає 50 000,00 грн;

2) окремо здійснюється компенсація оплати за послуги АТ «Укрпошта» щодо відправлення необхідних процесуальних документів/кореспонденції відповідачам і третім особам;

3) 30 000,00 грн - «гонорар успіху», сплачується в разі не задоволення касаційних вимог відповідача.

Крім того, сторони погодили, що складення окремого акта надання-приймання послуг на підтвердження їх надання не потребується.

40. Підтвердженням того, що Брушко С.М. є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1471 від 28.09.2018.

41. 13 вересня 2023 року адвокатом Брушко С.М. видано ордер серії АІ №1454765 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 .

42. У клопотанні представник позивача вказує на те, що для захисту прав та інтересів позивача у справі № 910/6287/22 виконувалась професійна правнича допомога. Розмір витрат складає: 50 000,00 грн - фіксований розмір за надання послуг у касаційній інстанції, незалежно від об`єму та кількості витраченого часу; 30 000,00 грн - гонорар успіху, сплачується в разі не задоволення касаційних вимог відповідача; 556,00 грн - витрати на відправку відзиву на касаційну скаргу іншим учасникам; 884,00 грн - витрати на відправку іншим учасникам доказів надання правничої допомоги.

43. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції:

- фіксований розмір за надання послуг у касаційній інстанції, незалежно від об`єму та кількості витраченого часу складає 50 000,00 грн;

- окремо здійснюється компенсація оплати за послуги АТ «Укрпошта щодо відправлення необхідних процесуальних документів/кореспонденції відповідачам і третім особам;

- 30 000,00 грн - «гонорар успіху».

Позивач вказав, що докази таких витрат будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

44. До відзиву додані докази направлення копій відзиву іншим учасникам справи, до зазначеного клопотання додані докази направлення іншим учасникам справи копії клопотання з додатками.

45. Водночас відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

46. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, як складові принципу верховенства права, дійшла висновку, що визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

47. Позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг) або акта приймання-передавання наданих послуг або інших доказів, на підставі яких можна було б встановити об`єм наданих послуг у справі, яка розглядається, що свідчить про недотримання заявником ч. 3 ст. 126 ГПК України.

48. Водночас Верховний Суд приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем такої послуг, як складання відзиву на касаційну скаргу відповідача-1 в цій справі, яка залишена Верховним Судом без задоволення.

Витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, зокрема поштові послуги, підтверджені матеріалами справи.

49. Як зазначалося вище, суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову; значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

50. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч.ч. 5 -7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

51. У такому випадку суд, керуючись зазначеними частинами ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

52. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути необґрунтованим та непропорційним до предмета спору. Суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

53. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

54. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

55. Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

56. Верховний Суд констатує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 129 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зокрема є необґрунтованим та непропорційним до предмета позову.

57. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

58. Такі докази відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

59. Керуючись критеріями, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат, Верховний Суд враховує:

- складність справи: у касаційному порядку переглядалася постанова суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду лише в частині судових витрат; за результатами розгляду справи Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції;

- незмінність позиції сторін під час розгляду справи;

- кількість судових засідань у суді касаційної інстанції (1), представник не брав участі в судовому засіданні;

- виконання робіт і послуг адвоката: складання відзиву на касаційну скаргу відповідача-1;

- обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, предметом спору є переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у розмірі 5 112,00 грн та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства. Позивач просить стягнути з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 81 440,00 грн.

60. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що вчинені адвокатом позивача дії, які можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, та були актуальні під час розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами якого, з урахуванням змін, викладених у постанові апеляційного господарського суду, вже було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, до складу яких було включено і «гонорар успіху».

61. Верховний Суд, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, обґрунтованості та пропорційності, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись ст.129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з касаційним переглядом справи №910/6287/22 підлягають частковому задоволенню в розмірі 24 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123 126 129 244 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Г. О. Вронська