ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6336/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Національного банку України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2020 (суддя Пінчук В.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий суддя: Корсак В.А., судді: Попікова О.В., Євсіков О.О.)

у справі № 910/6336/19

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (далі - Товариство)

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі- Комісія)

про визнання недостовірною інформації, спростування інформації та відшкодування шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комісії про:

- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства, інформації, розміщеної Комісією у мережі Інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Zupynennia-obmezhennia-diialnosti-finansovykh-ustanov.html «Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ», у частині включення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім Страхування" [нове найменування приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Короленка, будинок 21, ідентифікаційний код 21870998] до переліку фінансових установ, щодо якої застосовано захід впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності;

- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства, інформації, розміщеної Комісією у мережі Інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Pro-skarhy-na-finansovi-ustanovy/27330.html, у частині включення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім Страхування" [нове найменування приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Короленко, будинок 21, ідентифікаційний код 21870998)] до таблиці № 2 «Інформація про страхові компанії, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ, на дії яких надходили звернення»;

- зобов`язання Комісії спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на головній сторінці офіційного веб-сайту Комісії https://www.nfp.gov.ua/офіційного повідомлення та стягнення шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн., завданої діловій репутації позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі № 910/6336/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020, позов Товариства до Комісії про визнання недостовірної інформації, спростування інформації та відшкодування шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 касаційну скаргу Комісії задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №910/6336/19 скасовано. Справу № 910/6336/19 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарський суд міста Києва ухвалою від 10.09.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, залучив до участі у справі як відповідача правонаступника Комісії - Національний банк України (далі - НБУ).

Суд виходив з того, що відповідно до пункту 8 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" з 1 липня 2020 року НБУ, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Комісії у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

З 01.07.2020 НБУ виконує функцію органу державної влади, що регулює ринок з надання фінансових послуг небанківськими фінансовими установами. До повноважень НБУ належить питання видачі ліцензій, а також питання, пов`язані із зупиненням та анулюванням ліцензій, в т. ч. суб`єктів, що надають послуги у сфері страхування.

Враховуючи, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, завданої органом державної влади внаслідок прийняття неправомірного рішення про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності, саме НБУ може представляти інтереси держави в даній справі як єдиний орган державної влади, який володіє повноваженнями, пов`язаними з видачею та анулюванням ліцензій страховим компаніям та наслідками, які виникають в результаті таких рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, НБУ посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №910/6336/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання Комісії про заміну сторони її правонаступником відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

НБУ зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" не передбачено, що НБУ є процесуальним правонаступником у справах про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, яка могла бути завдана первісним відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим скаржник вважає, що визначення відповідача у даній справі має відбуватися з урахуванням загальних положень цивільного законодавства про правонаступництво.

Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали та на сьогоднішній день Комісія не ліквідована і не припинена, про це відсутній запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

НБУ не може бути процесуальним правонаступником Комісії, оскільки не поширював недостовірну інформацію щодо позивача. Водночас процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається.

НБУ вважає помилковим посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, у зв`язку з різними обставинами у цих справах. Натомість НБУ вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.

Також від Товариства надійшла заява про зміну місцезнаходження позивача та додаткові пояснення в яких зазначає, що на його думку, НБУ має представляти інтереси держави в цій справі, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про правомірність заміни відповідача у справі з Комісії на НБУ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Згідно з частиною п`ятою статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Предметом спору у даному провадженні є позовна вимога про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства інформації, розміщеної Комісією у мережі Інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua /ua/ Zupynennia-obmezhennia-diialnosti-finansovykh-ustanov.html «Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ», у частині включення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім Страхування" (нове найменування - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра", адреса 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Короленка, будинок 21, ідентифікаційний код 21870998) до переліку фінансових установ, щодо якої застосовано захід впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності;

- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства, інформації, розміщеної Комісією у мережі Інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Pro-skarhy-na-finansovi-ustanovy/27330.html, у частині включення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім Страхування" (нове найменування приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра", адреса 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Короленка, будинок 21, ідентифікаційний код 21870998) до таблиці № 2 «Інформація про страхові компанії, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ, на дії яких надходили звернення»;

- зобов`язання Комісії спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на головній сторінці офіційного веб-сайту Комітету https://www.nfp.gov.ua/ офіційного повідомлення та стягнення шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн, завданої діловій репутації позивача.

Підставами позову є те, що Комітетом 29.06.2017 прийнято два окремі розпорядження №2962 та №2963, якими (фактично - двічі) анульовано всі ліцензії на здійснення страхової діяльності, що мало Товариство.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №826/11254/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження Комісії від 29.06.2017 №2962 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Саламандра-Україна".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/11322/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження Комісії від 29.06.2017 №2963 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Саламандра-Україна". Резолютивна частина рішення залишена судом апеляційної інстанції без змін.

Комісія з червня 2017 по 28.05.2019 на офіційному інтернет -сайті розміщувала недостовірну інформацію про Товариство як про компанію, щодо якої видано розпорядження про анулювання ліцензії; поширення щодо позивача такої інформації порушує його немайнові права та наносить шкоду його діловій репутації, яку (шкоду) позивач оцінив у 1 000 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6336/19 замінено відповідача у справі - Комісію на його правонаступника - НБУ, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020.

Зокрема, задовольняючи клопотання Комісії, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Указом Президента України "Про припинення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 30.06.2020 №259/2020 припинено Комісію, шляхом ліквідації. Визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23.11.2011 №1070.

01.07.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 8 розділу II Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що з 01.07.2020 НБУ, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Комісії, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відтак законодавством встановлено порядок та дату припинення Комісії та визначення її правонаступників.

Пунктом 9 розділу II Прикінцевих положень вказаного Закону також передбачено, що Комісія зобов`язана до 01.07.2020 забезпечити передачу НБУ, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", в упорядкованому стані документів, звітів, відомостей, повідомлень, іншої інформації (крім справ з особового складу), що були отримані або створені в процесі виконання повноважень та функцій, включаючи інформацію (бази даних), що міститься у Державному реєстрі фінансових установ та інших реєстрах та переліках, ведення яких здійснювалося Комісією, на 01.07.2020.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються послуги у сфері страхування.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" , державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання), а також, відповідно до статті 28-30 Закону здійснює інші регуляторні та контрольні функції.

Таким чином, з 01.07.2020 НБУ виконує функцію органу державної влади, що регулює ринок з надання фінансових послуг небанківськими фінансовими установами. До повноважень НБУ належить питання видачі ліцензій, а також питання, пов`язані з зупиненням та анулюванням ліцензій, в т. ч. суб`єктів, що надають послуги у сфері страхування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" чітко передбачено, що саме Національний банк України є правонаступником Нацкомфінпослуг в судах, в тому числі щодо питань, пов`язаних з видачею та анулюванням ліцензій небанківських фінансових установ.

Судами попередніх встановлено, що Товариство є небанківською фінансовою установою, а його позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на прийнятті державним регулятором у сфері ринків фінансових послуг неправомірного рішення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на підставі пункту 9 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" судові справи, що стосувалися видачі, анулювання ліцензій страховим компаніям, були передані до Національного банку України.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що твердження скаржника, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" не передбачено, що НБУ є процесуальним правонаступником у справах про відшкодування шкоди, яка могла бути завдана Комітетом, є невірними та спростовуються наведеними положеннями законодавства.

Окрім того, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права до іншого. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладаються на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функцій від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №812/1408/16).

Верховний Суд у наведеній постанові виділяє два види правонаступництва: фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією), та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі позивач просить стягнути з Комісії шкоду, завдану протиправними рішеннями та дією Комісії з оприлюднення на офіційному сайті недостовірної інформації. Однак у випадку виконання рішення кошти будуть списуватися не з рахунку Комісії чи з рахунку НБУ, а з єдиного казначейського рахунку, тобто за рахунок державного бюджету.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що тільки НБУ на сьогодні є єдиним органом державної влади, який може представляти інтереси держави в даній справі, оскільки володіє повноваженням, пов`язаними з видачею та анулюванням ліцензій, тобто компетентний в питанні правомірності чи неправомірності анулювання ліцензій.

Відтак, встановивши, що НБУ на сьогодні є єдиним органом державної влади, що здійснює державне регулювання щодо ринків фінансових послуг, в тому числі фінансових послуг у сфері страхування, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме НБУ має представляти інтереси держави в даній справі, предметом спору у якій є спростування недостовірної інформації та стягнення немайнової шкоди , завданої позивачу внаслідок прийняття неправомірного рішення про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності та оприлюднення такої інформації.

Саме з такою метою законодавець, прийнявши Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг", наділив НБУ статусом правонаступника у судових справах, що стосуються видачі та анулювання ліцензій страховим компаніям та наслідків, які виникають в результаті таких рішень, а Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку - у судових справах, що стосуються професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення. Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 910/8641/19 та від 28.12.2020 у справі № 910/16144/19.

Водночас Суд зазначає, що хоча у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 фактичні обставини і не є аналогічними зі справою № 910/6336/19, проте у наведеній постанові викладені правові висновки щодо питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічного правонаступництва), що було предметом доказування у цій справі при розгляді клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про заміну сторони у справі правонаступником, що, в свою чергу, не є підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

Доводи скаржника про те, що у справі № 910/3987/20 господарським судом міста Києва ухвалою від 02.07.2020 було відмовлено Комітету у задоволенні клопотання про заміну сторони її правонаступником - НБУ, оскільки заявником не було надано належних та допустимих доказів процесуального правонаступництва, що свідчить про різний судовий підхід, не знаходять свого підтвердження, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 зазначена ухвала була скасована, і суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для здійснення правоноступництва.

Стосовно посилання скаржника на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" необхідно зазначити, що, ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають рекомендаційний характер.

Окрім того, у частині сьомій пункту 27 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено про те, що процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається, отже, це стосується вимог осіб, яким було завдано моральну шкоду і які звертаються з вимогою про її відшкодування, а не осіб, винних у її завданні.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Застосовуючи наведені правові норми до спірних відносин, а також з урахуванням правових позицій Верховного Суду, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що відповідачем у справі, предметом якої є спростування недостовірної інформації розміщеної органом державної влади та відшкодування шкоди, завданої такими діями, дійсно повинна бути держава в особі того чи іншого уповноваженого органу, а тому доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу НБУ залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені НБУ у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 910/6336/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко