ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/638/20 (925/184/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Орендівський В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О.- головуючого, суддів Верховця А.А., Доманської М.Л.
від 25.03.2021
та на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Мандичева Д.В.
від 02.12.2020
у справі № 910/638/20 (925/184/20)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"
про стягнення 1 351 658,51 дол. США та 685 953 554,93 грн шляхом звернення стягнення на майно
в межах справи № 910/638/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус"
до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. 03.02.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Райз-Максимко".
2. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось в Господарський суд Черкаської області з позовом до ПрАТ "Райз - Максимко" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 351 658,51 дол. США та 685 953 554,93 грн. за кредитними договорами № 151214К2 від 28.03.2014 та № 151213К5 від 27.06.2013, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди № 15106N3 від 23.02.2006 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПрАТ "Райз-Максимко" іпотечними договорами.
3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 було відкрито провадження у справі №925/184/20.
4. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 було передано справу за позовом АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ПрАТ "Райз-Максимко" про стягнення 1 351 658,51 дол. США та 685 953 554,93 грн. шляхом звернення стягнення на майно на розгляд Господарському суду міста Києва за юрисдикцією (підсудністю) в межах справи № 910/638/20 про банкрутство ПрАТ "Райз-Максимко".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/638/20 (925/184/20) позов задоволено частково; в рахунок погашення перед акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості за Кредитними договорами, укладених в рамках Генеральної кредитної угоди, у розмірі 1 351 658,51 дол. США (еквівалентно 32 396 145,67 грн.) та 557 431 379 грн. (в тому рахунку 199 367 504,90 грн пені), звернуто стягнення шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" Іпотечними договорами.
6. Не погодившись із вказаним рішенням АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
8. 21.04.2021 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 21.04.2021 № 0000600/21-189 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/638/20 (925/184/20), в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2, Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 910/638/20 (925/184/20) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.04.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/638/20 (925/184/20) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.04.2021 № 0000600/21-189 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5, призначено розгляд касаційної скарги на 01 червня 2021 року о 10:15 год.
11. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2021 зупинено касаційне провадження у справі № 910/638/20 (925/184/20) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.04.2021 № 0000600/21-189 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5 до розгляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/1923/15 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.04.2021 № 0000600/21-189 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5 у справі № 910/638/20 (925/184/20); призначено розгляд касаційної скарги на 23.11.2021 о 10:45 год.
13. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 відкладено розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.04.2021 № 0000600/21-189 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/638/20 (925/184/20), в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5 на 30.11.2021 о 14 год. 00 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
14. Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову та рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
15.1 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статей 604 та 1048 Цивільного кодексу України та порушено норми процесуального права, а саме статей 2 3 5 14 86 236 Господарського процесуального кодексу України.
15.2 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що 18.10.2019 відбулася новація. Вказані висновки суперечать висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 20.06.2018 у справі № 755/9283/15-ц, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11, від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18.
15.3 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для нарахування процентів за кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5 за період з 24.02.2017 до 12.01.2020. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.
16. Представник скаржника в судовому засіданні 30.11.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
17. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
19. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
20. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
21. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
25. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій, в цьому випадку, дійшли висновку про можливість в межах позовного провадження звернути стягнення на нерухоме майно боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що є предметом іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами.
26. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.
27. Згідно частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
28. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 42, частини першої, пункту 2 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Подання декількох позовів до одного того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями залежно від конкретних обставин може визнаватися зловживанням процесуальними правами, як дій, що суперечать завданню господарського судочинства.
29. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (ПАТ "Райз-Максимко").
30. Відповідно до накладної АТ "Укрпошта" 13.02.2020, тобто через 10 днів після відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/638/20, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі АТ "Укрексімбанк") звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до ПАТ "Райз-Максимко" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 351 658,51 дол. США та 685 953 554,93 грн. за кредитними договорами № 151214К2 від 28.03.2014 та № 151213К5 від 27.06.2013, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди № 15106N3 від 23.02.2006 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними іпотечними договорами від 07.08.2008 № 151208Z96 та від 31.05.2010 № 151210Z49.
31. Частинами другою, третьою, шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в національній валюті України і заявлені до господарського суду в порядку, встановленим цією статтею. Заява кредитора, в тому рахунку має містити розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені), виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника та їх обґрунтування, відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог, документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника, докази сплати судового збору, надсилання заяви боржнику і розпоряднику майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
32. Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано черговість задоволення вимог кредиторів. Відповідно до положень цієї статті та частини другої статті 47 цього Кодексу вимоги кредитора про погашення заборгованості зі сплати неустойки (пені, штрафу) задовольняються в шосту чергу. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
33. Тлумачення частини чотирнадцятої статті 39, статей 45 64 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що пред`явлення забезпеченим кредитором вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
34. Це виключає "паралельність" двох проваджень і прийняття двох судових рішень за вимогами забезпеченого кредитора з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
35. В позовному провадженні вимоги забезпеченого кредитора, шляхом звернення стягнення на майно, спрямовані на отримання грошових коштів від продажу в примусовому порядку майна, яке є предметом забезпечення зобов`язань, для погашення заборгованості за зобов`язаннями які вони забезпечують. За результатами такого позовного провадження судом приймаються рішення.
36. Відповідно до частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
37. Ухвала попереднього засідання за результатами розгляду грошових вимог кредиторів є формою судового рішення про повне або часткове визнання або відмову у визнанні грошових вимог кредитора до боржника та підставою для задоволення (погашення) визнаних грошових вимог у порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
38. Відтак, предмет і підстави вимог забезпеченого кредитора до боржника, як у позовному провадженні шляхом звернення стягнення на майно для погашення заборгованості, так і в процедурах банкрутства є аналогічними.
39. Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 39, статей 45 47 Кодексу України з процедур банкрутства не допускається інше, ніж у порядку передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення.
40. Пред`явлення АТ "Укрексімбанк" 13.02.2020 до Господарського суду Черкаської області позову до ПАТ "Райз-Максимко" про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, після відкриття Господарським судом міста Києва 03.02.2020 провадження у справі про банкрутство ПАТ "Райз-Максимко", суперечить вимогам частини чотирнадцятої статті 39, статей 45 47 Кодексу України з процедур банкрутства та не узгоджується з положеннями пункту 7 частини другої статті 42, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
41. Відтак, відповідно до вказаних норм законодавства забезпечений кредитор, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, пред`являти вимоги до боржника має тільки в межах справи про банкрутство і вимагати їх задоволення в порядку, передбаченому нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
42. Позовні заяви забезпеченого кредитора про звернення стягнення на майно боржника для погашення заборгованості, подані як до так і після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, до іншого господарського суду, як той, що здійснює провадження у справі про банкрутство, на підставі частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства мають бути надіслані до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
43. Відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 39, статей 45 47 Кодексу України з процедур банкрутства пріоритетним є прийняття судового рішення про визнання кредиторських вимог забезпеченого кредитора по відношенню до позовного провадження у справі про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно боржника. Провадження у справі, за позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно боржника, складом суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України має бути зупинене до вирішення у справі про банкрутство питання щодо визнання кредиторських вимог забезпеченого кредитора і прийняття з цього приводу судового рішення. Після прийняття у справі про банкрутство судового рішення щодо розгляду кредиторських вимог забезпеченого кредитора, провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, підлягає поновленню і закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Якщо на момент отримання матеріалів справи позовного провадження про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, направлених в справу про банкрутство на підставі частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство вже прийняте судове рішення щодо розгляду кредиторських вимог забезпеченого кредитора, то провадження у справі за таким позовом забезпеченого кредитора підлягає закриттю судом у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство на тій же підставі.
44. Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 щодо необхідності закриття на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України позовного провадження після прийняття господарським судом ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог.
45. Згідно частин шостої, восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
46. Щодо застосування до спірних правовідносин частин шостої, восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства якими передбачено задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15 згідно якої забезпечений кредитор після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном має право звернутися до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, із заявою про надання судом згоди на звернення стягнення на майно, яке є предметом забезпечення, за результатами розгляду якої суд виносить відповідну ухвалу.
47. У відповідності до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Разом з тим, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам. При прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення частини чотирнадцятої статті 39, статей 41 45 47 Кодексу України з процедур банкрутства, не з`ясували чи постановлено у справі про банкрутство № 910/638/20 ухвалу щодо розгляду кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк", не вирішили питання про наявність/відсутність підстав для зупинення, закриття позовного провадження у справі № 910/638/20 (925/184/20).
49. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
50. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не застосовано положення частини чотирнадцятої статті 39, статей 41 45 47 Кодексу України з процедур банкрутства та порушено норми процесуального закону - статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому рішення суду першої інстанції від 02.12.2020 та постанову суду апеляційної інстанції від 25.03.2021 слід скасувати, а справу № 910/638/20 (925/184/20) слід направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
51. При новому розгляді суду необхідно належним чином з`ясувати чи постановлено у справі про банкрутство № 910/638/20 ухвалу щодо розгляду кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк", повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові вирішити питання про наявність/відсутність підстав для зупинення, закриття позовного провадження у справі № 910/638/20 (925/184/20).
52. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 910/638/20 (925/184/20) підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.04.2021 № 0000600/21-189 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, в частині відмови у стягненні процентів і пені за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 № 151213К5 у справі № 910/638/20 (925/184/20) задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/638/20 (925/184/20) скасувати повністю.
3. Справу № 910/638/20 (925/184/20) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк