№ 910/6583/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6583/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ходаківської І. П., Кропивної Л. В., Владимиренко С. В.

від 20 травня 2025 року (повний текст складений 04 червня 2025 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Акціонерного товариства "Банк Альянс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання",

про стягнення 291 039 866,10 грн

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Верхацький І. В., Лисенко В. О.

від відповідача: Фадєєва Н. І.

від третьої особи: Сідєльніков А. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог.

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення заборгованості у розмірі 291 039 866,10 грн, з яких: 243 950 000,00 грн - основний борг за банківською гарантією; 22 523 602,74 грн - пеня; 2 205 575,24 грн - три проценти річних; 22 360 688,02 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як банк-гарант не виконав свої зобов`язання з виплати позивачу грошових коштів за банківською гарантією від 23 вересня 2021 року № 2742-21/12, яка була видана покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» в забезпечення виконання його платіжних зобов`язань за індивідуальним договором 28 квітня 2021 року № 1/21/22-ОГП до рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 28 квітня 2021 року № 1рд-ОГП з оплати поставленого у жовтні 2021 року природного газу, які покупець не виконав та має прострочений і несплачений борг.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16 серпня 2022 року прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/6583/22.

У жовтні 2022 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" про визнання банківської гарантії № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року, виданої Акціонерним Товариством «Банк Альянс», бенефіціар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання», такою, що не підлягає виконанню.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна банківська гарантія не підлягає виконанню та є припиненою в силу вимог частини першої статті 568 Цивільного кодексу України у зв`язку із закінченням строку дії гарантії, оскільки вимога кредитора про сплату за гарантією не була належним чином представлена, не відповідає умовам гарантії, була отримана гарантом після завершення строку дії гарантії, а тому гарантійний випадок по вимозі позивача не настав.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13 жовтня 2022 року поновив Акціонерному товариству «Банк Альянс» процесуальний строк на подання зустрічного позову, прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню; вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

28 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» (покупець) був укладений рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 1рд-ОГП (далі по тексту - рамковий договір), відповідно до пункту 1.1. якого цей рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - індивідуальний договір.

28 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» був укладений індивідуальний договір № 1/21/22-ОГП до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 1рд-ОГП від 28 квітня 2021 року.

15 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» була укладена додаткова угода № 1-10-ОГП про внесення змін до індивідуального договору в частині обсягу природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у період поставки "жовтень 2021". Сторони домовилися, що обсяг природного газу, який буде прийнято Покупцем від Продавця у вересні 2021 року, складає 29 750,000 тис. куб. м, а договірна ціна газу за вказаний період складає 243 950 000,00 грн разом з ПДВ.

Протягом періоду поставки "жовтень 2021" Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» природний газ в обсязі 29 750 тис. куб. м на суму 243 950 000 грн, що зазначено в комерційному акті приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року № 1К_1-10-ОГП.

01 листопада 2021 року між Продавцем та Покупцем була укладена додаткова угода № 2-11-ОГП до індивідуального договору, в якій сторони встановили граничні строки оплати, зокрема за період поставки "жовтень 2021"- до 28 лютого 2022 року (включно) за умови оформлення Покупцем до 05 листопада 2021 року відповідних змін до банківської гарантії, наданої як забезпечення своїх платіжних зобов`язань.

01 листопада 2021 року між Продавцем та Покупцем була укладена додаткова угода про дострокове розірвання рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 28 квітня 2021 року № 1рд-ОГП з усіма додатками до нього, у тому числі індивідуального договору № 1/21/22-ОГП від 28 квітня 2021 року, в якій крім іншого погодили, що зобов`язання в частині поставки газу припиняються, а в частині розрахунків за поставлений газ діють до повного їх виконання.

На виконання пункту 12 індивідуального договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» (принципал) надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (бенефіціару) банківську гарантію № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року, видану Акціонерним товариством «Банк Альянс» (банк-гарант), за якою Банк-гарант надає Бенефіціару гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму, яка не перевищує 243 950 000,00 грн (далі - сума гарантії), протягом 5 банківських днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за гарантією без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.

04 листопада 2021 року Банк-гарант вніс зміни № 1 до банківської гарантії від 23 вересня 2021 року № 2742-21/12, згідно з якими встановив строк дії гарантії до 01 квітня 2022 року включно та зазначив про те, що будь-яка вимога за гарантією має бути отримана банком-гарантом не пізніше 17:00 годин за київським часом цієї дати.

17 березня 2022 року Акціонерний банк «Укргазбанк», як банк бенефіціара, надіслав Акціонерному товариству «Банк Альянс», як банку-гаранту, автентичне СВІФТ-повідомлення стосовно вимоги від 17 березня 2022 року № 125/01-1045 щодо платежу за банківською гарантією № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року, в якій зазначив про невиконання Принципалом умов індивідуального договору до рамкового договору з додатковими угодами в частині оплати договірної вартості газу в сумі 243 950 000,00 грн. Зазначена вимога направлялась через систему SWIFT у зв`язку із введенням воєнного стану, про що було зазначено у самому повідомленні та була отримана Банком-гарантом 18 березня 2022 року.

30 березня 2022 року Акціонерний банк "Укргазбанк" через систему SWIFT-повідомлень направив Акціонерному товариству «Банк Альянс» повідомлення, в якому додатково підтвердив правомочність підпису та печатки на вимозі платежу від 17 березня 2022 року № 125/01-1045 на суму 243 950 000,00 грн (SWIFT-повідомлення МТ 799 від 30 березня 2022 року).

31 березня 2022 року Акціонерний банк "Укргазбанк" надіслав Банку-гаранту засобами поштового зв`язку (ТОВ "Нова Пошта") оригінальний примірник вимоги платежу від 17 березня 2022 року № 125/01-1045 року за банківською гарантією від 23 вересня 2021 року № 2742-21/12. Зазначена вимога Бенефіціара від 17 березня 2022 року № 125/01-1045 була отримана Банком-гарантом 07 квітня 2022 року за поштовою адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 59/65.

Акціонерне товариство «Банк Альянс» листом № 21.2.4/971 від 22 квітня 2022 року відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у виплаті суми банківської гарантії в розмірі 243 950 000,00 грн за вимогою від 17 березня 2022 року № 125/01-1045 з посиланням на те, що вимога була отримана Банком-гарантом після закінчення строку дії гарантії, а тому зобов`язання Банку за гарантією на дату отримання вимоги є такими, що припинилися.

Крім того, у жовтні 2022 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" про визнання банківської гарантії № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року, такою, що не підлягає виконанню у зв`язку із закінченням строку її дії.

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.

Справа № 910/6583/22 розглядалася судами неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 22 жовтня 2024 року у справі № 910/6583/22, ухваленим за результатами нового розгляду цієї справи, відмовив у задоволенні первісного позову повністю, а зустрічний позов задовольнив: визнав такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року, видану Акціонерним товариством «Банк Альянс», стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» судовий збір в розмірі 1 240,50 грн та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» судовий збір в розмірі 1 240,50 грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірна за зустрічним позовом банківська гарантія є припиненою у зв`язку із закінченням строку її дії та підстави для стягнення за нею відсутні, оскільки направлення Банком-бенефіціра вимоги платежу за гарантією через систему SWIFT не відповідає умовам гарантії, а направлений засобами поштового зв`язку оригінал цієї вимоги був направлений без урахування граничних строків пересилання відправлень по місту Києву у спірний період, з урахуванням яких Банк-гарант не міг її отримати своєчасно, з огляду на що оригінал вимоги був отриманий Банком-гарантом після закінчення строку дії гарантії і Банк-гарант правомірно відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 20 травня 2025 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року та ухвалив нове рішення, яким задовольнив первісний позов та стягнув з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 243 950 000,00 грн основного боргу, 22 523 602,74 грн пені, 2 205 575,34 грн три проценти річних, 22 360 688,02 грн інфляційних втрат, 868 350,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 1 042 020,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/6924/22, виходив з того, що позивач в умовах дії воєнного стану у період 24 лютого по 30 квітня 2022 року, коли у м. Києві та Київській області велися активні бойові дії, що є загальновідомим фактом, вчинив всі можливі заходи щодо належного представлення Банку-гаранту вимоги про стягнення за спірною гарантією, а саме: у межах строку дії гарантії направив вимогу у вигляді повідомлення через систему SWIFT, що відповідає призначенню такої системи, яка запроваджена в банківській системі України та застосування якої передбачене Банком-гарантом у банківській гарантії; Банк-бенефіціара додатково підтвердив правомочність підпису та печатки на вимозі через SWIFT систему, та у строк дії гарантії надіслав Банку-гаранту засобами поштового зв`язку оригінал вимоги, яка за відомостями, наявними у квитанції про відправлення, за плановим часом мала бути доставлена адресату (банку-гаранта) в строк дії банківської гарантії. Однак, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що центральне відділення Банка-гаранта, на адресу якого була направлена вимога, не працювало 01 квітня 2024 року, що також було встановлено судами в іншій судовій справі № 910/6924/22.

За висновком суду Банк-гарант, отримавши вимогу Бенефіціара через систему SWIFT в межах строку дії гарантії, вчинив ряд юридично значимих дій, які свідчать про те, що він визнав вимогу такою, що становить належне представлення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство "Банк Альянс" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі № 910/6583/22 залишити без змін.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції (з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 22 червня 2025 року) скаржник послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції:

- помилково врахував при вирішенні спору у цій справі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/6924/22, оскільки правовідносини у зазначеній справі є неподібними до правовідносин у цій справі № 910/6583/22, оскільки зазначені справи мають різні фактичні обставини: різний строк виконання зобов`язань за гарантіями та строк їх дії (у справі № 910/6924/22 - це перший тиждень після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, а у цій справі № 910/6583/22 - це період другої половини березня 2022 року);

- не врахував висновки Верховного Суду про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, викладені у постановах від 01 червня 2021 року № 910/9258/20, від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21, про те, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний (персоніфікований) характер щодо конкретного договору та його сторін, викладені у пункті 88 постанови від 04 лютого 2025 року № 910/18874/23, у пункті 24 постанови від 03 грудня 2024 року у справі № 920/26/24 та у пункті 22 постанови від 25 червня 2024 року у справі № 904/4103/23;

- не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статей 560 561 563 565 568 Цивільного кодексу України, статті 200 Господарського кодексу України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року, викладені у постановах від 02 жовтня 2020 року по справі № 904/1156/19, від 28 квітня 2020 року по справі № 910/3500/19, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/21641/17, від 20 червня 2018 року у справі № 904/9536/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 910/17772/20, від 31 березня 2021 року у справі № 910/17942/19, від 08 червня 2022 року у справі № 910/9397/20;

- порушив частину п`яту статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував обов`язковість вказівок Верховного Суду щодо необхідності з`ясування наявності у Банка-гаранта можливості фактичного отримання за своєю поштовою адресою оригіналу вимоги Бенефіціара до спливу строку дії гарантії, помилково ототожнив можливість чи неможливість фактичного отримання Банком-гаранта за своєю поштовою адресою оригіналу вимоги Бенефіціара до спливу строку дії гарантії з обставинами того, чи працювало / не працювало центральне відділення Банка-гаранта в період з 24 лютого по 01 квітня 2022 року;

- неправильно застосував статтю 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, статтю 75 Господарського процесуального кодексу України, не застосував частину першу статті 526, статтю 610, частину першу статті 611, статтю 617 Цивільного кодексу України, частину другу статті 218 Господарського кодексу України та статтю 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», висновок Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній;

- неправильно застосував частину першу статті 614 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно переклав на Акціонерне товариство «Банк Альянс» обов`язок щодо підтвердження «розумності» та «добросовісності» своєї поведінки та здійснив помилкове трактування змісту пунктів 62, 63 розділу Х Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2024 року, в результаті чого безпідставно не застосував статтю 565 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (відповідач-2 за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" у відзиві на касаційну скаргу погоджується з доводами Акціонерного товариства "Банк Альянс" та просить касаційну скаргу задовольнити.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права на підставі належних та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, та із з`ясуванням всіх обставин справи, є законною та обґрунтованою.

7. Короткий зміст поданих учасниками справи клопотань, заяв та їх розгляд.

16 липня 2025 року до Верховного Суду від Акціонерного товариства "Банк Альянс" надійшло клопотання № 56740/25 про передачу справи на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до якої входить колегія суддів, яка розглядає цю справу, відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/6924/22, а саме: «Пред`явлення позивачем (прим. Бенефіціаром) у межах строку дії банківської гарантії вимоги про сплату за банківською гарантією банку-гаранту через банк бенефіціара у вигляді СВІФТ-повідомлення на СВІФТ-адресу банку-гаранта, зазначену в гарантії, з направленням після стабілізації ситуації у місті Києві оригіналу цієї вимоги на поштову адресу банку-гаранта не може свідчити про те, що така вимога була отримана після закінчення строку дії гарантії».

В обґрунтування цього клопотання заявник послався на те, що цей висновок Верховного Суду є нерелевантним для цієї справи № 910/6583/22, оскільки був зроблений за інших, ніж у цій справі, фактичних обставин, не містить у своєму змісті чітких та вичерпних критеріїв його застосування, має характер «ad hoc» (тобто, був зроблений спеціально для випадку, що існував в іншій справі № 910/6924/22), не містить новацію у застосуванні законодавства.

Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки висновок, від якого відповідач за первісним позовом просить відступити, не є правовим висновком щодо застосування норми права, а є висновком, що стосується фактичних обставин справи. Наведені відповідачем за первісним позовом у клопотанні доводи в обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду зводяться виключно до неподібності правовідносин у порівнюваних справах (№ 910/6583/22 та № 910/6924/22) та до нерелевантності висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/6924/22, для цієї справи, що є підставою для неврахування судом таких висновків при вирішенні спору та не є підставами для відступу від висновків Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи учасників справи, викладені у касаційній скарзі та у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 200 Господарського кодексу України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій / контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року (далі по тексту - Положення № 639), відповідно до підпункту 9 пункту 3 розділу І «Загальні положення» якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин (підпункт 8 пункту 3 розділу І Положення № 639).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Як встановили суди попередніх інстанцій 23 вересня 2021 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» (банк-гарант) видало банківську гарантію виконання зобов`язань № 2742-21/12, за умовами якої Банк-гарант взяв на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (бенефіціар) суму, яка не перевищує 243 950 000,00 грн, протягом 5 банківських днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за гарантією. Зазначена гарантія забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» (принципал) платіжних зобов`язань за індивідуальним договором № 1/21/22-ОГП від 28 квітня 2021 року до рамкового договору № 1рд-ОГП від 28 квітня 2021 року та додаткової угоди до нього № 1-10-ОГП від 15 вересня 2021 року.

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частиною другою статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частин першої та другої статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 200 Господарського кодексу України та статей 560 562 563 564 565 Цивільного кодексу України викладені у пункту 52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 травня 2024 року у справі № 910/17772/20.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у пункті 70 зазначеної постанови від 17 травня 2024 року у справі № 910/17772/20 дійшов висновку про те, що наведені вище норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Згідно з пунктом 36 розділу V Положення № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

Відповідно до визначення термінів, що містяться у підпунктах 7, 11, 12 пункту 3 розділу І Положення № 639:

- вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту;

- належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями;

- представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту.

Отже, підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому, зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром. Відповідно до визначеного зазначеними нормами чинного законодавства порядку розгляду гарантом вимоги бенефіціара перш ніж відмовити чи задовольнити вимогу бенефіціара гарант зобов`язаний перевірити отриману від бенефіціара вимогу на предмет її відповідності умовам гарантії. З огляду на викладене, отримавши вимогу від бенефіціара, банк-гарант має перевірити достовірність вимоги та з`ясувати, чи відповідає така вимога умовам належного представлення. Для визначення належності представлення вимоги бенефіціара гаранту, а, відповідно, і виникнення обов`язку платити за гарантією, необхідно керуватись саме умовами виданої банком банківської гарантії.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/6924/22.

Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що правовідносини у справі № 910/6924/22 є неподібними до правовідносин у цій справі № 910/6583/22, оскільки за суб`єктним складом, предметом та підставами позову зазначені справи є аналогічними. В обох справах предметом спору є: (1) первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за банківською гарантією (з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних) і пені у зв`язку з невиконанням Банком-гаранта своїх зобов`язань з виплати позивачу (Бенефіціару) грошових коштів за банківською гарантією та (2) зустрічні позовні вимоги про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку із закінченням строку її дії. Спірні правовідносини в обох справах виникли з однакових договорів: рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 28 квітня 2021 року № 1рд-ОГП та індивідуального договору від 28 квітня 2021 року № 1/21/22-ОГП. Та обставина, що в обох зазначених справах предметом спору є різні банківські гарантії (№ 2742-21/11 від 18 серпня 2021 року у справі № 910/6924/22 та № 2742/21/12 від 23 вересня 2021 року у справі № 910/6583/22) не свідчить про неподібність порівнюваних правовідносин, оскільки сторони та умови зазначених гарантій є ідентичними. Посилання скаржника на те, що зазначені справи № 910/6924/22 та № 910/6583/22 мають різні фактичні обставини: різний строк виконання зобов`язань за гарантіями та строк їх дії (у справі № 910/6924/22 - це перший тиждень після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, а у цій справі № 910/6583/22 - це період другої половини березня 2022 року) є безпідставними, оскільки строк виконання зобов`язань за спірними у зазначених справах гарантіями та строк дії цих обох гарантій охоплюється періодом (з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року), в який уся територія міста Києва була визнана відповідно до вимог чинного законодавства територією активних бойових дій. Отже, ця відмінність у фактичних обставинах справи не свідчить про неподібність правовідносин у порівнюваних справах, чим спростовуються твердження скаржника про зворотне, та не змінює суті спірних правовідносин .

Дослідивши умови банківської гарантії № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року, суди попередніх інстанцій встановили, що строк дії цієї гарантії з урахуванням внесених до неї змін № 1 від 04 листопада 2021 року був встановлений до 01 квітня 2022 року до 17:00 години за Київським часом, а належним представленням вимоги за умовами цієї гарантії є:

- подання Бенефіціаром оригіналу вимоги у письмовій формі Банку-гаранту через Банк бенефіціара;

- надіслання оригіналу вимоги в письмовій формі на поштову адресу Банка-гаранта, зазначену у банківській гарантії, через Банк-бенефіціара;

- пред`явлення Бенефіціаром письмового оригіналу вимоги за гарантією протягом строку її дії, а саме: не пізніше 17:00 години за Київським часом 01 квітня 2022 року. Умови гарантії передбачали не лише пред`явлення Бенефіціаром гарантії протягом строку її дії, а і необхідність фактичного отримання Банком-гарантом адресованої йому письмової вимоги платежу за банківською гарантією до закінчення зазначеного строку її дії;

- належність підпису уповноваженій особі Бенефіціара, що міститься на такій вимозі, додатково має бути підтверджений SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банка-гаранта ALJSUAUK з посилання на реквізити цієї гарантії та вимоги.

Відповідно до пунктів 62, 63 розділу X Положення № 639 бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Банк бенефіціара (резидент) приймає вимогу бенефіціара разом з документами (якщо вони передбачені умовами гарантії) та надсилає її (їх) безпосередньо банку-гаранту або банку, від якого надійшла гарантія, якщо умовами гарантії передбачено подання документів (вимоги та інших обумовлених у гарантії документів) через банк бенефіціара (резидент). Банк бенефіціара (резидент), у випадках, передбачених умовами гарантії, одночасно з відправленням вимоги бенефіціара, надсилає банку-гаранту або банку, через який надійшла гарантія, автентичне повідомлення про отримання вимоги бенефіціара, зазначивши в ньому повний текст вимоги (якщо це передбачено умовами гарантії) і повідомляє, що вимога та документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) надіслані банку-гаранту або банку, через який надійшла гарантія.

SWIFT (англ. Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, SWIFT, або S.W.I.F.T.) - це міжнародна міжбанківська система передавання інформації та здійснення платежів.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 17 березня 2022 року Бенефіціар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" склав вимогу № 125/01-1045 платежу за банківською гарантією № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року на суму 243 950 000,00 грн, яку 18 березня 2022 року направив через Акціонерний банк «Укргазбанк» (банк-бенефіціара) на зазначену у гарантії SWIFT-адресу Банка-гаранта. У подальшому 30 березня 2022 року Банк-Бенефіціара через систему SWIFT підтвердив правомочність підпису та печатки вимозі № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року, а також 31 березня 2022 року направив цю вимогу засобами поштового зв`язку (ТОВ «Нова пошта») на поштову адресу Банка-гаранта.

Отже, пред`явлення Бенефіціаром Банку-гаранту вимоги № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року про сплату за банківською гарантією № 2742/21/12 від 23 вересня 2021 року та надіслання цієї вимоги Банку-гаранту як на його зазначену в гарантії SWIFT-адресу, так і на його поштову адресу відбулося у межах строку дії гарантії.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, оригінал письмової вимоги, надісланої засобами поштового зв`язку, був отриманий Банком-гарантом за його поштовою адресою 07 квітня 2022 року, тобто після строку спливу банківської гарантії № 2742/21/12 від 23 вересня 2021 року.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що направлення Банком-бенефіціаром Банку-гаранту вимоги платежу за гарантією у вигляді повідомлення за допомогою системи SWIFT відповідає призначенню такої системи, яка наразі запроваджена в банківській системі України та застосування якої передбачене відповідачем як Банком-гарантом у спірній банківській гарантії № 2742-21/12 від 23 вересня 2021 року.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, Банк-гарант, після отримання через систему SWIFT вимоги Бенефіціара № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року щодо платежу за спірною гарантією, звернувся 21 березня 2022 року до Принципала (ТОВ "Одесагаз-Постачання") з листом № 21.2.4/798, в якому повідомив про факт надходження вимоги Бенефіціара щодо платежу за гарантією та передав Принципалу копію цієї вимоги.

Принципал у відповідь на письмове звернення Банка-гаранта надіслав Банку лист № 2/00/1598 від 22 березня 2022 року, в якому зазначив про те, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, що є обставинами непереборної сили, строк виконання ним зобов`язання з оплати природного газу (до 28 лютого 2022 року (включно)) автоматично відкладається на весь час дії обставин непереборної сили та просив Банк залишити без виконання вимогу Бенефіціара, як таку, що надіслана без належних правових підстав, оскільки строк розрахунків був продовжений на час дії обставин непереборної сили.

22 березня 2022 року Банк-гарант повторно звернувся до ТОВ "Одесагаз-Постачання" з лист № 21.2/811, в якому вимагав у найкоротший термін надати Банку ряд документів з метою підтвердження правової позиції впливу форсмажорних обставин на виконання договірних зобов`язань Принципала перед Бенефіціаром.

При цьому, Банк-гарант не повідомляв Бенефіціара (позивача за первісним позовом) про відмову у задоволення його вимоги.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що наведені вище обставини свідчить про те, що Банк-гарант, отримав 18 березня 2022 року (в межах строку дії гарантії) через систему SWIFT вимогу Бенефеціара щодо платежу за гарантією та вчинив дії, передбачені чинним законодавством, а саме: відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України та пункту 36 Положення повідомив Принципала про одержання вимоги, перевірив її достовірність та належність її представлення. При цьому, Банк-гарант не повідомив Бенефіціара про відмову у задоволення його вимоги, не заперечував щодо порядку її отримання через адресу SWIFT, а навпаки вчинив ряд юридично значимих дій, які свідчать про те, що він визнав вимогу такою, що становить належне представлення.

Досліджуючи питання направлення Банком-бенефіціара поштової кореспонденції Банку-гаранту з вимогою платежу за гарантією № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX був затверджений Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 2.11. пункту 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, на усій території міста Києва з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року велися активні бойові дії, що, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, становило серйозну загрозу життю і здоров`ю всіх мешканців міста Києва.

Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, станом як на 18 березня 2022 року, так і на 31 березня 2022 року - дати пред`явлення Бенефіціаром вимоги платежу за банківською гарантією № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року через систему SWIFT та засобами поштового зв`язку, в Україні був введений та діяв воєнний стан, а в місті Києві та Київській області велися активні бойові дії та відбувалися обстріли міста Києва. Внаслідок зазначених обставин у період з 24 лютого по 01 квітня 2022 року (з дати, коли уся територія міста Києва була визнана за вимогами чинного законодавства територією активних бойових дій по дату закінчення строку дії спірної гарантії) існували труднощі у роботі підприємств, організацій, установ на територіях ведення активних бойових дій, що створювало для позивача ситуацію невизначеності щодо роботи банківських установ та підприємств поштового зв`язку, кур`єрських служб доставки поштової кореспонденції у місті Києві, зокрема і щодо відкриття відповідачем, як банківською установою, власних відділень та отримання ним поштової кореспонденції.

Як встановив суд апеляційної інстанції згідно з інформацією, зазначеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», як підприємством поштового зв`язку, на квитанції про відправлення (експрес-накладній) № 59000805388854 від 31 березня 2022 року, виданою за фактом відправлення документів: вимоги Бенефіціара № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року про сплату за банківською гарантією № 2742/21/12 від 23 вересня 2021 року, плановим часом доставки цього відправлення є 01 квітня 2022 року. Наведене свідчить про те, що позивач за первісним позовом, як відправник цього відправлення, мав правомірні очікування щодо своєчасної доставки направленої ним вимоги № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року на адресу одержувача - Банка-гаранта у межах планового строку, зазначеного у квитанції, та щодо своєчасного отримання Банком-гарантом цієї вимоги у межах строку дії гарантії.

При цьому, суд апеляційної правильно відхилив посилання відповідача за первісним позовом та суду першої інстанції на лист ТОВ "Нова Пошта" від 04 вересня 2024 року № 3889 вих-24 щодо граничних строків пересилання відправлень по місту Києву за період з 01 по 07 квітня 2022 року, обґрунтовано пославшись на те, що зазначена в цьому листі інформація не стосується спірних правовідносин, оскільки вимога Бенефіціара № 125/01-1045 від 17 березня 2022 року була направлена 31 березня 2022 року о 9:23, тобто раніше вказаного в листі періоду, а відповідно до іншого листа ТОВ "Нова пошта" від 08 серпня 2024 року № 3478/1 вих-24 інформація про граничний строк пересилання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» відправлень по місту Києву за період лютий-березень 2022 року відсутня.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що на офіційному сайті відповідача за первісним позовом, зокрема у період з 24 лютого по 18 квітня 2022 року, відображалася інформація щодо подій та роботи відділень банку, згідно з якою у період з 24 лютого по 14 березня 2022 року робота центрального відділення Банку у місті Києві у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та забезпеченням безпеки життєдіяльності працівників банку була призупинена. З 15 березня 2022 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» на своєму офіційному сайті почало публікувати інформацію лише щодо працюючих відділень. При цьому, у період з 15 березня 2022 року по 01 квітня 2022 року на сайті Банку-гаранта не було опубліковане оголошення про роботу центрального відділення у м. Києві або про відновлення його роботи. Інформація щодо відновлення роботи центрального відділення АТ «Банк Альянс», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, з`явилася лише 18 квітня 2022 року.

З огляду ці відомості, опубліковані самим відповідачем за первісним позовом на своєму офіційному сайті та наявні в загальному доступі, суд апеляційної інстанції встановив, що робота центрального відділення Акціонерного товариства "Банк Альянс", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, була відновлена лише 18 квітня 2022 року та центральне відділення Банку не працювало у період з 24 лютого по 01 квітня 2022 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги лист Національного банку України № 27-0007/67193 від 04 вересня 2024 року з переліком діючих (за станом «нормальний) у період з 31 березня по 07 квітня 2022 року відділень Акціонерного товариства "Банк Альянс", відомості про які містяться у Державному реєстрі банків, оскільки наявні в листі відомості не відповідають інформації, розміщеній на сайті Акціонерного товариства "Банк Альянс" про графік роботи його відділень, зокрема у період з 24 лютого по 18 квітня 2022 року. Крім того, Національний банк України у листі № 24-0006/61191 від 12 серпня 2024 року підтвердив, що інформація про відділення банків, які безперебійно продовжували працювати у період з 24 лютого по 31 березня 2022 року, не збиралась.

Отже, несвоєчасне отримання Банком-гарантом адресованої йому Банком-бенефіціара оригіналу вимоги платежу за спірною банківською гарантією у письмовій формі (після спливу строку дії банківської гарантії) пов`язане саме з організацією роботи самого Банку-гаранта, а не з діями Бенефіціара, який, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в умовах дії воєнного стану у період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року, коли у м. Києві та Київській області велися активні бойові дії, що є загальновідомим фактом, вчинив всі можливі заходи щодо належного представлення Банку-гаранту вимоги про стягнення за спірною гарантією, а саме: у межах строку дії гарантії направив вимогу у вигляді повідомлення через систему SWIFT, додатково підтвердив правомочність підпису та печатки на вимозі через SWIFT систему та у межах строку дії гарантії надіслав Банку-гаранту засобами поштового зв`язку оригінал вимоги, яка за відомостями, наявними у квитанції про відправлення, за плановим часом мала бути доставлена адресату (банку-гаранта) в строк дії банківської гарантії, що давало Бенефіціару правомірні очікування того, що ця вимога буде отримана Банком-гарантом в строк дії гарантії, тобто до 01 квітня 2022 року о 17:00 (включно).

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про те, що за наведених вище обставин, що склалися у спірних правовідносинах у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Акціонерного товариства «Банк Альянс», про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії № 2742- 21/12 від 23 вересня 2021 року, виданої Акціонерним товариством «Банк Альянс», а також дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог про стягнення за банківською гарантією.

Відповідач за первісним позовом у касаційній скарзі посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування:

- статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 526, статті 610, частини першої статті 611, статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні». При цьому скаржник просить сформувати у спірних правовідносинах висновок щодо застосування цих норм права у контексті того, що бенефіціар, який не виконав передбачений гарантією обов`язок щодо належного своєчасного представлення вимоги платежу за банківською гарантією, тобто в такий проміжок часу, який би забезпечив можливість її отримання Банком-гарантом в строк дії гарантії, у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) має довести це, зокрема сертифікатом торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат;

- частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, пунктів 62, 63 розділу Х Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2024 року, статті 565 Цивільного кодексу України. Фактично скаржник просить сформувати у спірних правовідносинах висновок щодо застосування цих норм права у контексті того, що бенефіціар, який допустив порушення зобов`язання щодо належного своєчасного представлення вимоги платежу за банківською гарантією, тобто в такий проміжок часу, який би забезпечив можливість її отримання Банком-гарантом у строк дії гарантії, має довести відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. У разі не доведення бенефіціаром своєї вини та пред`явлення вимоги платежу за гарантією після закінчення строку її дії, гарант відповідно до статті 565 Цивільного кодексу України має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора.

Однак, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування у межах спірних правовідносин у цій справі зазначених висновків, про які просить скаржник, оскільки, як було зазначено вище по тексту цієї постанови, у спірних правовідносинах вимога платежу за спірною банківською гарантією була належно та своєчасно (до спливу строку дії гарантії) представлена позивачем за первісним позовом (Бенефіціаром) Банку-гаранту, зокрема і з урахуванням планового часу отримання цієї вимоги Банком-гарантом. Тобто у спірних правовідносинах відсутні обставини порушення, невиконання чи неналежного виконання Бенефіціаром свого обов`язку щодо належного своєчасного представлення вимоги платежу за банківською гарантією у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин.

З огляду на відсутність у спірних правовідносин цих обставин Верховний Суд не бере до уваги і посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо форс-мажорних обставин, викладені у постановах від 01 червня 2021 року № 910/9258/20, від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21, у пункті 88 постанови від 04 лютого 2025 року № 910/18874/23, у пункті 24 постанови від 03 грудня 2024 року у справі № 920/26/24 та у пункті 22 постанови від 25 червня 2024 року у справі № 904/4103/23. Факт неподібності правовідносин у зазначених справах до правовідносин у цій справі визнає і сам скаржник, про що зазначає в касаційній скарзі (7-й том справи, а.с. 6 (зворот), 12-та сторінка касаційної скарги).

Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 560 561 563 565 568 Цивільного кодексу України, статті 200 Господарського кодексу України та норм Положення № 639, викладених у постановах від 02 жовтня 2020 року у справі № 904/1156/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 910/3500/19, від 08 червня 2022 року у справі № 910/9397/20, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/21641/17, від 20 червня 2018 року у справі № 904/9536/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 910/17772/20, від 31 березня 2021 року у справі № 910/17942/19, оскільки у зазначених справах були відсутні обставини подання та надсилання банку-гаранту вимоги за гарантією у період дії воєнного стану, ведення на території місцезнаходження бенефіціара, банка-бенефіціара та банка-гаранта активних бойових дій та існування об`єктивних труднощів у направленні та отриманні кореспонденції. Тобто висновки Верховного Суду у зазначених справах були сформовані за інших, ніж у цій справі № 910/6583/22, обставин.

Решта доводів касаційної скарги за своєю суттю зводяться до незгоди зі встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, з наданою судом оцінкою доказів та фактично направлені на встановлення обставин справи та переоцінку наявних у матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Верховний Суд, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, встановленими статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не перевіряє правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, оскільки касаційна скарга відповідача за первісним позовом не містить доводів щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в цій частині.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі з`ясував обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог та заперечень, правильно з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи відповідача за первісним позовом у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, а наведені ним підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року у цій справі.

10. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Банк Альянс" про передачу справи № 910/6583/22 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року у справі № 910/6583/22 залишити без змін.

4. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року у справі № 910/6583/22.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй