ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6711/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Сенс Банк"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Демидова А.М.; судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.)
від 28.02.2023
у справі №910/6711/22
за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк"
про спонукання виконати зобов`язання за договором,
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк"
до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
про розірвання угоди,
за участю представників учасників справи:
позивача - Григориця В.О.;
відповідача - Панченко К.А.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про зобов`язання виконати зобов`язання за генеральною угодою № Р-154/2017 від 29.09.2017, що укладена між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк", на умовах, які визначені сторонами, а саме: зобов`язати КБ "Акордбанк" здійснити продаж іноземної валюти в розмірі 8 000 000, 00 доларів США Акціонерному товариству "Альфа-Банк" за 228 047 264, 00 грн.
1.2. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про розірвання угоди типу "СВОП", яку сторони уклали 22.02.2022 у межах Генеральної угоди.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 первісний позов залишено без задоволення, зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано угоду типу "СВОП", яку було укладено між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" 22.02.2022 у межах генеральної угоди № Р-154/2017 від 29.09.2017.
2. Зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанцій
2.1. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6711/22 задоволено частково. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" 91 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6711/22 відмовлено.
2.2. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума 91 500, 00 грн є розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, оскільки правова позиція Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається. Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та вважав, що розмір заявлених Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 183 150, 00 грн є завищеним і не відповідає критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співмірні з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, Акціонерне товариство "Сенс Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" залишити без розгляду.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги Акціонерне товариство "Сенс Банк" посилається на те, що в порушення частини 1 статті 221 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк", подаючи докази на підтвердження розміру понесених судових витрат після прийняття постанови судом апеляційної інстанції, не зазначило про поважність пропуску строків подання таких доказів, а суд апеляційної інстанції їх прийняв, хоча мав залишити заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" без розгляду на підставі пункту 3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також Акціонерне товариство "Сенс Банк" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України стягнув 91 500, 00 грн, що не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, складністю виконаних адвокатом робіт. Так, Акціонерне товариство "Сенс Банк" звертає увагу на те, що Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" були заявлені вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 184 506, 00 грн в суді першої інстанції, а в суді апеляційної інстанції - 183 150, 00 грн. Проте в суді апеляційної інстанції представником Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" було подано лише відзив на апеляційну скаргу та забезпечено явку представника в два судових засідання, тобто обсяг наданих послуг є значно меншим від обсягу послуг, наданих в суді першої інстанції, а суми за такі надані послуги є практично однаковими. При цьому скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу заяву Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" зазначає, що у тексті відзиву на апеляційну скаргу ним був визначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло і очікувало понести товариство у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції; у відзиві ним також зазначено, що докази понесення таких витрат будуть подані в порядку і строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" вважає, що рішення апеляційного суду прийняте з урахуванням доводів Акціонерного товариства "Сенс Банк", викладених у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" до заяви про ухвалення додаткового рішення додало копії:
- договору № 876/3/01-09-2022 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2022, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Міллер" (далі - АО "Міллер") (Адвокатське об`єднання) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" (Клієнт) (далі - Договір № 876/3/01-09-2022);
- додаткової угоди № 3 від 26.12.202022 до Договору № 876/3/01-09-2022;
- рахунку на оплату № 3 від 03.01.2023 на суму 183 150,00 грн;
- акта надання послуг № 25 від 31.01.2023;
- платіжного доручення № 70828 від 09.01.2023 на суму 183 150,00 грн.
Крім того, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" надало до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001087, виданого Климчук Ангеліні Валеріївні (далі - Климчук А.В.), та ордеру на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 876/3/01-09-2022 від 01.09.2022 у Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді Верховного Суду, Господарському суді міста Києва адвокатом Климчук А.В., виданого АО "Міллер" 23.01.2023.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 876/3/01-09-2022 предметом даного Договору є надання Адвокатським об`єднанням правничої (правової) допомоги Клієнту.
Згідно з п. 1.2 Договору № 876/3/01-09-2022 у межах даного Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правничу (правову) допомогу, деталізований перелік якої зазначається у відповідній додатковій угоді до даного Договору.
Правнича (правова) допомога за цим Договором вважається наданою Адвокатським об`єднанням з моменту підписання акта прийому-передачі надання правничої (правової) допомоги (наданих послуг) (п. 1.4 Договору № 876/3/01-09-2022).
У п. 1.6 Договору № 876/3/01-09-2022 сторони погодили, що всі деталі та умови, що не зазначені у даному Договорі (у тому числі можуть бути зазначені, але не виключно перелік правничої (правової) допомоги, вартість, умови оплати, інші умови та строки виконання сторонами зобов`язань) мають бути зафіксовані у відповідній додатковій угоді до даного Договору.
У п. 3.1 Договору № 876/3/01-09-2022 сторони погодили загальний порядок (не єдиний) здійснення розрахунків, а саме що Клієнт зобов`язується сплатити гонорар на користь Адвокатського об`єднання протягом трьох робочих днів з моменту направлення Адвокатським об`єднанням рахунку Клієнту на його електронну адресу (або шляхом використання іншого засобу зв`язку з Клієнтом, що закріплений даним Договором), зазначену в реквізитах до Договору, якщо інше не зазначено у відповідній додатковій угоді до даного Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору № 876/3/01-09-2022 ціною даного Договору є сума вартості всієї наданої правничої (правової) допомоги Адвокатським об`єднанням Клієнту, перелік якої вказаний у відповідних додаткових угодах до Договору (у тому числі у Плані дій, Актах) та в направлених Адвокатським об`єднанням рахунках Клієнту.
У п. 1 додаткової угоди № 3 від 26.12.2022 до Договору № 876/3/01-09-2022 сторони дійшли взаємної згоди встановити, що Клієнт одноразово сплачує на користь Адвокатського об`єднання згідно з даною додатковою угодою фіксований розмір вартості (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги щодо супроводження розгляду судової справи № 910/6711/22 в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання в розмірі, передбаченому у рахунку за результатами надання таких послуг, протягом трьох календарних днів з моменту направлення Адвокатським об`єднанням рахунку Клієнту на його електронну адресу (або шляхом використання іншого засобу зв`язку з Клієнтом, що закріплений даним Договором), зазначену в реквізитах до Договору.
Згідно з п. 2 додаткової угоди № 3 від 26.12.2022 до Договору № 876/3/01-09-2022 розмір вартості (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги щодо судового розгляду справи № 910/6711/22 в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) є фіксованим та становить 4 500 дол. США, що сплачується в гривневому еквіваленті по курсу продажу готівкового долара США в АТ "Райффайзен Банк" (комерційний курс) на день виставлення Адвокатським об`єднанням рахунку. Розмір вартості (гонорару) може змінюватись, враховуючи зміну курсу продажу готівкового долара США в АТ "Райффайзен Банк" (комерційний курс) США на момент здійснення оплати.
У п. 3 додаткової угоди № 3 від 26.12.2022 до Договору № 876/3/01-09-2022 сторони домовилися, що курс продажу готівкового долара США в АТ"Райффайзен Банк" (комерційний курс) визначається за даними, що містяться на його веб-сайті (курс валюти USD, значення "продаж").
Відповідно до акта надання послуг № 25 від 31.01.2023, підписаного електронними підписами представників АО "Міллер" і КБ "Акордбанк" та скріпленого електронними печатками АО "Міллер" і КБ "Акордбанк", виконавцем - АО "Міллер", на підставі Договору № 876/3/01-09-2022 надано правову допомогу; загальна вартість робіт (послуг) склала 183 150, 00 грн. Замовник - КБ "Акордбанк", претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про стягнення 183 150, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та присуджено до стягнення 91 500, 00 грн.
5.3. Одним із доводів касаційної скарги є стверджуване Акціонерним товариством "Сенс Банк" порушення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" порядку подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, який передбачений частиною 1 статті 221 та частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Як встановив суд апеляційної інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу у справі № 910/6711/22, надісланому до Північного апеляційного господарського суду 23.01.2023, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" витрати на правничу правову допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи Північним апеляційним господарським судом. При цьому, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Водночас, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" заявило, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідні докази на підтвердження таких витрат будуть подані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки остаточний розмір витрат на правничу (правову) допомогу буде відомо за результатами розгляду справи апеляційним судом.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка надіслана на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.02.2023, подана у межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо недотримання Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" порядку подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки як становив суд апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" відповідно до вимог статей 124 126 Господарського процесуального кодексу України у відзиві на апеляційну скаргу навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявило, що відповідні докази на підтвердження таких витрат будуть подані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки остаточний розмір витрат на правничу (правову) допомогу буде відомо за результатами розгляду справи апеляційним судом. Такі дії заявника узгоджується з положеннями частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України.
5.5. Щодо доводів скаржника про неспівмірність витрат на правничу допомогу.
На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
5.6. Вирішуючи, чи є розмір витрат Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд апеляційної інстанції врахував, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду, позиція товариства по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським об`єднанням. При цьому, доводи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, частково ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.
З врахуванням викладеного, зважаючи на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, зважаючи, що правова позиція Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, взявши до уваги заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не відповідає критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співмірні з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума 91 500,00 грн, у зв`язку з чим заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
5.7. Наведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 126 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки суд апеляційної інстанції врахував обсяг наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції та їх співвідношення зі складністю справи.
Крім того, проаналізувавши постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції, Суд зазначає, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана додаткова постанова ухвалена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 910/6711/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко