№ 910/6842/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6842/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.,

від 10 грудня 2024 року (повний текст складений 16 грудня 2024 року)

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.,

від 14 січня 2025 року (повний текст складений 22 січня 2025 року)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі",

про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Вальчук М.

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03 травня 2024 року № 1330/5,

- скасування реєстраційних дій, проведених після зазначеного наказу, а саме: запису від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353 про скасування / анулювання державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ Мін`юсту суперечить:

- статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та пунктам 9, 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, оскільки був виданий без встановлення обставин, якими була обґрунтована скарга у сфері державної реєстрації, відповідач належним чином не повідомив правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» про дату, час і місце розгляду скарги у сфері державної реєстрації, не забезпечив участь зацікавлених осіб у засіданні з розгляду скарги, позбавив зацікавлених осіб можливості надати пояснення по суті скарги;

- частині першій статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки був виданий внаслідок встановлення відповідачем обставин входження багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 до складу ОСББ «Наталі», встановлення яких не є компетенцією відповідача, а підлягають встановленню виключно в судовому порядку. Однак, рішення суду про визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ «Нове покоління-2024» відсутнє.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

26 січня 2024 року відбулися збори співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом установчих зборів від 26 січня 2024 року, про:

1) обрання головою зборів ОСОБА_1 ;

2) створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове покоління-2024";

3) затвердження статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове покоління-2024";

4) обрання правління об`єднання у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, обрання головою правління ОСББ ОСОБА_1. та ревізором ОСОБА_2 ;

5) передачу з 01 лютого 2024 року усіх функції з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4А, а також належних до будинку будівель та споруд, призначених для задоволення потреб його співвласників в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове покоління-2024";

6) розірвання / припинення дії договору / договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4А, у зв`язку із зміною форми управління багатоквартирним будинком, зобов`язання правління ОСББ "Нове покоління-2024" сповістити ОСББ "Наталі" - колишнього управителя / балансоутримувача багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4А про прийняте рішення згідно з вимогами чинного законодавства України;

7) затвердження кошторису доходів та витрат тощо.

20 березня 2024 року державний реєстратор Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на підставі зазначених рішень установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4А, оформлених протоколом від 26 січня 2024 року, здійснив в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове покоління-2024" (реєстраційна дія № 1005561020000084353 "Державна реєстрація створення юридичної особи").

25 березня 2024 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі": ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 , зареєстрована за № СК-1835-24, на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20 березня 2024 року № 1005561020000084353 "Державна реєстрація створення юридичної особи", проведену державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А.А. щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове покоління-2024".

За результатами розгляду скарги та на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15 квітня 2024 року Міністерство юстиції України видало наказ від 03 травня 2024 року № 1330/5 "Про задоволення скарги", яким вирішено:

1. Скаргу членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «НАТАЛІ» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 від 25 березня 2024 року задовольнити.

2. Визнати вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20 березня 2024 року № 1005561020000084353 "Державна реєстрація створення юридичної особи", проведену державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А. А. щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НОВЕ ПОКОЛІННЯ-2024" (ідентифікаційний код юридичної особи 45455701).

3. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03 травня 2024 року № 1330/5, а також про скасування реєстраційних дій, проведених після зазначеного наказу, а саме: запису від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353 про скасування / анулювання державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ Мін`юсту суперечить статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», пунктам 9, 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року та частині першій статті 204 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій рішення, постанови, та додаткової постанови, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 23 вересня 2024 року у справі № 910/6842/24 відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що:

- відповідач дотримався порядку повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, встановленого Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, а саме: оприлюднив на своєму офіційному веб-сайті інформацію про дату засідання з розгляду скарги членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Наталі" від 25 березня 2024 року, а також додатково повідомив про дату, час та місце засідання з розгляду зазначеної скарги заінтересованих осіб ( ОСОБА_1 та ОСББ «Нове покоління-2024») шляхом надіслання телефонограм на їх адреси, з огляду на що позивачка мала право подати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації;

- спірний наказ є правомірним, оскільки станом на момент здійснення державної реєстрації створення Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Нове покоління-2024» багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 вже входив до складу раніше створеного Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Наталі», що суперечить Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»;

- питання правомірності створення Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Наталі" та включення до його складу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 не входить до предмету дослідження Міністерством юстиції України при розгляді скарги у сфері державної реєстрації.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 грудня 2024 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у справі № 910/6842/24 та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 03 травня 2024 року № 1330/5 "Про задоволення скарги"; скасував реєстраційні дії, проведені після наказу Міністерства юстиції України № 1330/5 від 03 травня 2024 року, а саме: запис від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353 про скасування / анулювання державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 6 056,00 грн судового збору за подачу позову та 4 542,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнув з Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України 2 725,20 грн недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- спірний наказ Міністерства юстиції України суперечить пункту 4 абзацу 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки стосується задоволення скарги у сфері державної реєстрації, яка була подана особами (членами правління ОСББ «Наталі» від власного імені, а не від імені ОСББ «Наталі»), права яких не були порушені оскаржуваною ними реєстраційною дією, що відповідно до наведеної норми права є підставою для залишення такої скарги без розгляду.

- вимога про скасування реєстраційної дії від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353, проведеної після видачі спірного наказу Мін`юсту, підлягає задоволенню, як похідна від основної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, та як така, що сприяє ефективності судового розгляду.

Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 14 січня 2025 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення частково: стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, понесені у суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір заявлених позивачкою до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності зі складністю справи та обсягом і виконаних адвокатом позивачки робіт, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності витрат та розумності їхнього розміру, оскільки правова позиція позивачки була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, Адвокатське бюро «Бороган» надавало правову допомогу позивачці у судах першої та апеляційної інстанцій, з огляду на що було обізнане з усіма деталями справи, доводи апеляційної скарги частково дублюють доводи, наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив. За висновком суду у даному випадку справедливим та співмірним розміром витрат позивачки на професійну правничу допомогу є сума 8 000,00 грн.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що це питання вже було вирішене у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

Відповідач - Міністерство юстиції України не погодився з ухваленими судом апеляційної інстанції постановою та додатковою постановою, з огляду на що звернувся до Верховного Суду з відповідними касаційним скаргами, в яких просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 910/6842/24, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року залишити без змін;

- скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6842/24 у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи касаційних скарг.

Як на підставу касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 910/6842/24 відповідач послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції:

1) дійшов помилкового висновку про відсутність порушеного права у заявників скарги у сфері державної реєстрації, оскільки неправильно застосував статтю 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», абзац 3 частини третьої, абзац 1 частини четвертої, пункт 4 абзацу 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не врахував висновки Верховного Суду, викладені:

- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 906/203/20 щодо обрання та відкликання управителя будинку, який входить до складу вже сформованого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,

- у пунктах 57, 58 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22 щодо безумовного обов`язку органу публічної влади розглянути звернення;

2) не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18 щодо необхідності уникнення надмірного формалізму при розгляді справ (у даному випадку - щодо відсутності у тексті скарги у сфері державної реєстрації або оскаржуваному наказі Мін`юсту детального опису порушеного права скаржника);

3) неправильно застосував та порушив частину першу статті 14, частину третю статті 46, частину п`яту статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 28 вересня 2021 року у справі № 902/743/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, щодо зміни підстав позову, з огляду на що вийшов за межі заявлених позивачем підстав позову, надав оцінку обставинам (щодо подання скарги у сфері державної реєстрації особами, права яких не порушені), які не були визначені позивачем підставами позову та не досліджувалися судом першої інстанції;

4) помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Як на підставу касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 910/6842/24 відповідач послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 126 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо дотримання принципу пропорційності при вирішенні питання розподілу судових витрат та щодо застосування критеріїв оцінки цих витрат, викладені:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21,

- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19,

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, від 15 червня 2021 року у справі № 912/1025/20, від 05 березня 2024 року у справі № 903/135/23 (903/134/23), від 10 вересня 2024 року у справі № 902/99/24, від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18,

- у додатковій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 357/8695/23 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17,

- у додатковій ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивачка - ОСОБА_1 у відзиві на касаційні скарги просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, посилаючись на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у цій справі є законною, вмотивованою, ухваленою на засадах верховенства права та на підставі повно і всебічно з`ясованих судом апеляційної інстанції обставин справи, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду, а висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 906/203/20 та від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22, на які послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.

Крім того, позивачка у відзиві на касаційну скаргу навела попередній (орієнтовний) розрахунок її витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, розмір яких за її підрахунком складає 40 000,00 грн.

Третя особа відзиву / відзивів на касаційні скарги не надала.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача, викладені у касаційних скаргах, та доводи позивача, викладені у відзиві на касаційні скарги, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

7.1. Щодо касаційної скарги відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 3 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 17 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини у цій справі з огляду на їх суть (предмет та підстави позову) та суб`єктний склад учасників справи є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на момент розгляду відповідачем скарги членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі": ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та станом на дату видачі спірного наказу) до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначений у статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

За змістом частин першої - четвертої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником або його представником. До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

За змістом частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо, зокрема скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено (пункт 4 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до частини десятої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 25 грудня 2015 року прийняв постанову № 1128, якою затвердив Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Згідно з пунктом 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Отже, зазначені норми законодавства стосуються позасудового способу захисту та передбачають об`єктом захисту є саме порушене право. У порядку статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Міністерства юстиції України, його територіальних органів за захистом порушеного права може звернутися кожна особа, чиї права були порушені внаслідок вчинених суб`єктом державної реєстрації дій, бездіяльності або прийнятих рішень, що оскаржуються.

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 910/574/22 та були правильно враховані судом апеляційної інстанції у цій справі з дотриманням частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Здійснивши аналіз наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції правильно зазначав про те, що суб`єктом звернення до Мін`юста зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації є особа, права якої порушені таким рішенням, дією або бездіяльністю. Закон покладає на особу, яка звертається з такою скаргою, обов`язок навести обставини, якими обґрунтовується порушення її прав (абзац 1 частини четвертої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що наслідком подання скарги у сфері державної реєстрації особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушені, є прийняття Мін`юстом (його територіальними органами) рішення про залишення такої скарги без розгляду (пункт 4 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Розгляд скарги по суті і, відповідно, прийняття рішення про задоволення або відмову в задоволенні скарги може мати місце лише за умови наявності порушеного права особи, яка подала скаргу, і встановлення цих обставин (порушення прав скаржника) Мін`юстом (його територіальними органами) передує розгляду скарги по суті (дослідженню правомірності рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації). За відсутності обґрунтувань у скарзі чи встановлення під час розгляду скарги відсутності обставин порушення оскаржуваними реєстраційними діями прав та законних інтересів скаржника подана скарга не підлягає задоволенню, а належним та законним рішенням відповідача є виключно рішення про повернення скарги та/або залишення скарги без розгляду по суті, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Врахувавши наведені вимоги чинного законодавства суд апеляційної інстанції встановив, що 25 березня 2024 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі": ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , зареєстрована за № СК-1835-24. У цій скарзі оскаржувалася реєстраційна дія від 20 березня 2024 року № 1005561020000084353 "Державна реєстрація створення юридичної особи", вчинена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А. А. щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове покоління-2024".

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі", членами правління якого була подана до Мін`юсту зазначена скарга, органами управління об`єднання є загальні збори співвласників і правління. Загальні збори є вищим органом управління об`єднання та вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання.

За змістом пункту 3 розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі" правління є виконавчим органом об`єднання, яке здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів.

Разом з цим відповідно до пункту 14 розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі" від імені об`єднання без доручення діє голова правління, який відповідно до рішень правління здійснює дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об`єднання.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, зазначена вище скарга у сфері державної реєстрації була подана до Мін`юсту не від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі" за підписом його голови - Сиволапенка Н. П., як це передбачено положеннями статуту ОСББ «Наталі», а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , як членами правління цього Об`єднання. При цьому, в матеріалах справи відсутнє рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі" про уповноваження зазначених осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ) на представництво інтересів Об`єднання для захисту порушених прав Об`єднання стосовно вчинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань оскаржуваної реєстраційної дії від 20 березня 2024 року № 1005561020000084353.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що 31 березня 2024 року між головою правління ОСББ «Наталі» ОСОБА_6 та головою правління ОСББ «Нове Покоління-2024» ОСОБА_1 був складений та підписаний акт прийому-передачі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за яким ОСББ «Наталі» передало в управління ОСББ «Нове Покоління-2024» багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із технічною та проєктною документацією на нього.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі" заперечень проти факту вчинення реєстраційної дії від 20 березня 2024 року № 1005561020000084353 щодо створення ОСББ «Нове Покоління-2024». Натомість ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , звертаючись до Міністерства юстиції України зі скаргою на зазначену реєстраційну дію, реалізовували своє право на подачу скарги особисто і від власного імені, а не від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі".

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, зазначені особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в порушення абзацу 1 частини четвертої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», звертаючись до Мін`юсту, не навели в скарзі жодних юридичних та фактичних обґрунтувань свого порушеного права (не загального, а реального права, що існує), яке виникло у зв`язку із оскаржуваною реєстраційною дією про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» та необхідності його захисту.

Крім того, відповідач також не встановлював цих обставин, висновок Колегії Мін`юсту у від 01 травня 2024 року, на підставі якого був виданий спірний наказ, не містить обґрунтування, в чому саме полягає порушення прав скаржників ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ) оскаржуваною ними реєстраційною дією, та в чому полягає необхідність відновлення порушеного права, відповідач здійснив розгляд скарги по суті без обов`язкового з`ясування наявності порушених прав скаржників.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не є співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому було створено ОСББ «Нове Покоління-2024».

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скарга на реєстраційну дію від 20 березня 2024 року № 1005561020000084353 щодо створення ОСББ «Нове Покоління-2024» була подана до Мін`юсту особами, права яких не були порушені оскаржуваною ними реєстраційною дією, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є підставою для залишення скарги без розгляду по суті.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний наказ Міністерства юстиції України суперечить пункту 4 абзацу 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки стосується задоволення скарги у сфері державної реєстрації, яка була подана особами, права яких не були порушені оскаржуваною ними реєстраційною дією, що відповідно до наведеної норми права є підставою для залишення такої скарги без розгляду.

Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у даному випадку підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 03 травня 2024 року № 1330/5, а також похідної від неї вимоги про скасування реєстраційної дії від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353, проведеної після видачі спірного наказу Мін`юсту.

При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, надавши оцінку обставинам подання скарги у сфері державної реєстрації особами, права яких не порушені, вийшов за межі заявлених позивачем підстав позову, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, положення статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та пункту 9 Порядку № 1128 були визначені позивачкою правовими підставами позову, зокрема позивачка у позовній заяві акцентувала увагу суду (шляхом виділення фрагментів тексту позову жирним шрифтом) на положеннях чинного законодавства, що стосуються обов`язку Мін`юсту встановлювати наявність обставин, якими обґрунтована скарга, до яких в силу положень абзацу 1 частини четвертої статті 34 зазначеного закону належать і обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, що обумовлює необхідність дослідження судом цих обставин з метою дотримання вимог процесуального закону щодо повноти з`ясування обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо надання оцінки усім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 14, частини третьої статті 46, частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновками Верховного Суду щодо застосування цих норм процесуального права, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 28 вересня 2021 року у справі № 902/743/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, на неврахування яких судом апеляційної інстанції послався відповідач у касаційній скарзі.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 906/203/20 та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18, оскільки правовідносини у зазначених справах є неподібними до правовідносин у справі № 910/6842/24, що розглядається.

Як вбачається, у справі № 906/203/20 спірні правовідносини виникли між новим управителем багатоквартирного будинку та існуючим об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо зобов`язання об`єднання надати новому управителю документацію на житловий будинок. У справі № 826/10888/18 спірні правовідносини виникли у сфері охорони культурної спадщини. Отже, спірні правовідносини у зазначених справах не стосувалися відносин у сфері державної реєстрації юридичних осіб, Міністерство юстиції України як орган, що здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації, не був учасником зазначених справ, положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та Порядку № 1128, що регулюють відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб, не були визначені правовими підставами позовів у цих справах. З огляду на викладене правовідносини у справах № 906/203/20 та № 826/10888/18 за суб`єктним складом, за об`єктом захисту порушених прав та / або інтересів, а також за своїм змістом (змістовний критерій) є іншими, ніж правовідносини у цій справі № 910/6842/24, що виключає можливість та необхідність врахування при вирішенні цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 906/203/20 та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі також послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 57, 58 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22 щодо можливості в окремих випадках оскарження реєстраційних дій особами, які прямо не пов`язані в той чи інший спосіб з об`єктом оскарження (з реєстраційними діями, проведеними щодо іншої юридичної особи).

Однак, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на зазначені висновки Верховного Суду, викладених у пунктах 57, 58 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22, оскільки вони були сформовані у контексті позиції Верховного Суду щодо права Служби безпеки України (СБУ) на звернення до Мін`юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону України «Про санкції» при формуванні висновку щодо застосування частини п`ятої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та пунктів 1 - 4 статті 24 Закону України «Про Служби безпеки України». Однак, у спірних правовідносинах, що склалися у цій справі № 910/6842/24, Служба безпеки України не була заявником скарги на рішення дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації до Мін`юсту, не була учасником справи № 910/6842/24, а Закону України «Про СБУ», «Про санкції» не є законами, що регулюють спірні правовідносини у цій справі. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22, на які послався скаржник, були сформовані за інших фактичних обставин, ніж ті, що склалися у цій справі, що також свідчить про неподібність спірних правовідносин у порівнюваних справах № 910/2529/22 та № 910/6842/24.

При цьому, Верховний Суд враховує те, що відповідач у касаційній скарзі, зазначаючи про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22, не можуть у повній мірі бути застосовані до правовідносин, що виникли у даній справі, фактично визнає (підтверджує) нерелевантність цих висновків Верховного Суду до правовідносин у цій справі № 910/6842/24.

Разом з цим Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, оскільки не врахував те, що ці висновки були сформовані у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи. Як вбачається предметом спору у справі № 916/964/19 були вимоги про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників будинку та скасування державної реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, спірні правовідносини у зазначеній справі не стосувалися відносин у сфері державної реєстрації юридичних осіб, вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та скасування реєстраційних дій, проведених після зазначеного наказу, не були предметом спору у справі № 916/964/19.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, не призвело до ухвалення неправильного по суті спору рішення у цій справі № 910/6842/24.

Верховний Суд зазначає про те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

З огляду на викладене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження та є необґрунтованою, що виключає необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.

З огляду на викладене Верховний Суд, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку про необґрунтованість наведеної скаржником підстави касаційного оскарження, відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

7.2. Щодо касаційної скарги відповідача на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка, звертаючись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міст Києва від 23 вересня 2024 року у цій справі просила скасувати це рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Крім того, позивачка в апеляційній скарзі навела попередній розмір її витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи, який за її підрахунками складає 80 000,00 грн, та просила стягнути з відповідача на її користь зазначену суми витрат на професійну правничу допомогу.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 грудня 2024 року задовольнив апеляційну скаргу позивачки, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у справі № 910/6842/24 та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю, а також стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1. 6 056,00 грн судового збору за подачу позову та 4 542,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнув з Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України 2 725,20 грн недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

16 грудня 2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивачки - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявниця просила стягнути з Міністерства юстиції України на свою користь усі судові витрати, що складаються з витрат з надання правничої допомоги у розмірі 80 000,00 грн та сплаченого судового збору у розмірі 4 542,00 грн.

Враховуючи те, що Північний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 10 грудня 2024 року у цій справі (по суті спору) не вирішив питання розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи, про стягнення яких заявила позивачка в апеляційній скарзі та у заяві про ухвалення додаткового рішення, у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Як встановив суд апеляційної інстанції позивачка на підтвердження понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи надала суду апеляційної інстанції такі докази:

- копію договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро «Бороган» (адвокатське бюро);

- копію ордеру ВН № 1423164 від 21 жовтня 2024 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Північному апеляційному господарському суді, виданий адвокатом Бороган В. В.;

- копію акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2024 року, складений 10 грудня 2024 року.

Дослідивши зазначені надані позивачкою докази, суд апеляційної інстанції встановив, що 15 жовтня 2024 року між ОСОБА_1, як клієнтом, та Адвокатським бюро «Бороган», як адвокатським бюро, був укладений договір надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати Клієнту правничу допомогу у представництві інтересів Клієнта в Північному апеляційному господарському суді по справі № 910/6842/24 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року.

Згідно з пунктом 4.1. договору за надання правової допомоги, яка є предметом договору згідно з пунктом 2.1. цього договору, Адвокатському бюро Клієнт сплачує винагороду у розмірі 80 000,00 грн.

Отже, у зазначеному договорі його сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката.

На виконання зазначеного договору 10 грудня 2024 року між його сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі виконаної роботи до договору, відповідно до якого Адвокатське бюро надало Клієнту таку правничу допомогу: усну консультацію; пошук та вивчення актуальної практики у подібних правовідносинах; підготовку апеляційної скарги; участь в судовому засіданні. Згідно з актом винагорода Адвокатського бюро за надання правничої допомоги становить 80 000,00 грн, претензій до якості виконаних робіт у Клієнта немає.

Як встановив суд апеляційної інстанції 01 січня 2025 року до Північного апеляційного господарського суду від відповідача - Міністерства юстиції України надійшли заперечення на клопотання позивачки про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач просить відмовити позивачці у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на те, що ця справа не є складною, позиція позивачки протягом усього процесу в судах першої та апеляційної інстанції бела незмінною, апеляційна скарга є дублюванням позовної заяви, доводи відповідача, викладені у процесуальних документах, не потребували від позивачки (її адвоката) вивчення додаткових джерел права, виконання адвокатом позивачки зазначених в акті робіт з пошуку та вивчення актуальної практики у подібних правовідносинах не відповідає дійсності, оскільки в апеляційній скарзі відсутні посилання на практику Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) може з власної ініціативи або за наявності заперечення іншої сторони відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21.

Як вбачається з оскаржуваної додаткової постанови, суд апеляційної інстанції, оцінивши виконані адвокатом позивачки у цій справі роботи, наведені в акті приймання-передачі від 10 грудня 2024 року, встановив, що протягом розгляду спору у цій справі в судах першої та апеляційної інстанцій правова позиція позивачки була сталою і не зазнавала змін, адвокат Адвокатського бюро «Бороган» Бороган В. В. надавав позивачці правничу допомогу як у першій, так і у апеляційній інстанціях, з огляду на що був обізнаний з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах, доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, частково дублюють її доводи, наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений позивачкою до стягнення з відповідача в порядку розподілу розмір її витрат на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн за усну консультацію, пошук актуальної практики, підготовку апеляційної скарги та участь у судовому засіданні не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом позивачки робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким Верховний Суд погоджується, про те, що у даному випадку справедливим і співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом позивачки робіт, обґрунтованим, розумним та пропорційним до предмета спору розміром витрат позивачки на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі є сума 8 000,00 грн.

Як вбачається з оскаржуваної додаткової постанови у цій справі суд апеляційної інстанції врахував встановлені процесуальним законом критерії оцінки розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу, чим спростовуються доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції цих критеріїв при вирішенні питання розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що висновки суду апеляційної інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки в порядку розподілу 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справі, не суперечать висновками Верховного Суду, на неврахування яких судом апеляційної інстанції послався відповідач у касаційній скарзі, а навпаки - відповідають таким висновкам, оскільки були зроблені з урахуванням заперечень відповідача (заявлені позивачем витрати на правничу допомогу були зменшені судом на 90%) та з урахуванням усіх критеріїв оцінки розміру витрат на правничу допомогу, встановлених господарським процесуальним законом.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що оскаржувана відповідачем додаткова постанова ухвалена з правильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, на неврахування яких послався відповідач у касаційній скарзі, наведена скаржником підстава касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження та є необґрунтованою, що виключає необхідність скасування оскаржуваної додатковї постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи відповідача, викладені у касаційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, а наведені ним підстави касаційного оскарження постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 910/6842/24.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір, сплачений відповідачем за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, покладається на скаржника.

З огляду на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного господарського суду скаржником не сплачується, Верховний Суд не здійснює його розподіл.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання розподілу судових витрат позивачки на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, орієнтовний розрахунок яких позивачка навела відзиві на касаційні скарги відповідача, буде розглянуте після подання заявником (позивачкою) відповідних доказів розміру цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення цієї постанови. У разі неподання заявником відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 910/6842/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець