ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7130/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий, Гончаров С.А., Станік С.Р.)
у справі №910/7130/23
за позовом Фізичної особи - підприємця Кутіна Артема Олексійовича
до Державної податкової служби України
про стягнення 1500000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець Кутін Артем Олексійович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - Відповідач) про стягнення моральної шкоди в сумі 1500000,00 грн, спричиненої неправомірними діями посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з проведення незаконної податкової перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень.
2. Позов мотивований посиланням на положення статті 1173 Цивільного кодексу України та обставини порушення права Позивача на мирне володіння майном у вигляді безпідставного нарахування податкового боргу внаслідок проведення незаконної податкової перевірки, прийняті за результатами якої податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано в судовому порядку.
Стислий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву Позивача залишено без руху, надано Позивачу строк (5 днів з дня вручення ухвали) надати належні докази, які підтверджують направлення копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами Відповідачу листом з описом вкладення з поіменним переліком.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 позовну заяву Позивача з доданими до неї документами повернуто заявнику на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Ухвала мотивована тим, що Позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, не виконавши вимогу пункту 1 частини 1 статті 164, статті 172 ГПК України щодо надіслання Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання Позивача на положення частини 7 статті 42 ГПК України, зазначивши, що вона є загальною нормою відносно спеціальної норми, закріпленої в статті 172 ГПК України, та не прийняв до уваги додану до позовної заяви квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, оскільки така відправка була здійснена Чекарьовим Євгеном Володимировичем як фізичною особою.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
7. Постанова мотивована відсутністю правових підстав для повернення позовної заяви у справі через невиконання вимог частини 1 статті 172 ГПК України, адже з огляду на подання позовної заяви в електронній формі через систему "Електронний суд" до неї підлягають застосуванню положення спеціальної норми, закріпленої в частині 7 статті 42 ГПК України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є незаконною та ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, зокрема, приписів статей 4, 15, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 60 236 ГПК України щодо підтвердження повноважень особи на підписання позовної заяви та дослідження фактичних обставин.
10. Посилаючись на абзац 27 пункту 2, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, Відповідач стверджує, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі є бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення.
11. Натомість надана Позивачем квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, на думку Відповідача, не може вважатись належним та допустимим доказом направлення йому копії позовної заяви з доданими до неї документами.
12. Також Відповідач зауважує, що нормами ГПК України передбачено, що належними доказами на підтвердження повноважень адвоката як представника в господарському процесі є довіреність або ордер, і, приймаючи позовну заяву, подану від імені сторони адвокатом, суд має пересвідчитися щодо наявності у адвоката саме повноважень щодо подання до господарського суду позовної заяви від імені клієнта. Однак до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження повноважень адвоката на підписання позовної заяви, зокрема, договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, натомість додано незасвідчену належним чином копію ордеру.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Позивач у встановлений судом термін відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
14. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
15. Предметом касаційного оскарження в цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви.
16. Повернення позовної заяви врегульовано статтею 174 ГПК України, за змістом частин 1, 2, 4 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У вказаній ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
17. Статтею 162 ГПК України встановлені вимоги щодо форму і змісту позовної заяви, зокрема, у частині 2 передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
18. У статті 164 ГПК України закріплений перелік документів, що додаються до позовної заяви, до яких віднесено, зокрема, документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів (пункт 1 частини 1). Також до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 5).
19. Положення пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України кореспондуються з вимогами статті 172 зазначеного Кодексу, яка встановлює обов`язок позивача (особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи) до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
20. Разом з тим стаття 6 ГПК України передбачає функціонування в господарських судах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
21. Згідно з частинами 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
22. Водночас, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням ЄСІТС в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси (ч. 7 ст. 42 ГПК України).
23. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (ч. 8 ст. 42 ГПК України).
24. Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права в їх системному взаємозв`язку, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що частина 7 статті 42 ГПК України є спеціальною нормою, що регулює порядок направлення учасником справи копій документів іншим учасникам справи, які мають офіційні електронні адреси, надаючи йому можливість направляти копії документів у електронній формі з використанням ЄСІТС.
25. При цьому апеляційний господарський суд слушно зазначив, що необхідність направлення учасникам судового процесу процесуальних документів листом з описом вкладення саме засобами поштового зв`язку, у випадку наявності у них зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, фактично нівелює надане учасникам судового процесу право направляти копії документів іншим учасникам справи з використанням ЄСІТС в електронній формі. Водночас судам при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №420/12942/21).
26. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява у цій справі подана в електронній формі з використанням ЄСІТС, а до позовної заяви додано квитанцію №133876 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС від 05.05.2023, яка містить перелік надісланих документів та відомості про скріплення їх електронними підписами. Зміст зазначеної квитанції свідчить про направлення саме тієї позовної заяви, яка надійшла до суду, та всіх доданих до неї доказів Відповідачу.
27. При цьому Відповідач не спростував факт отримання зазначених копій позовної заяви та доданих до неї документів у електронній формі, зокрема внаслідок невикористання функціоналу кабінету адвоката представником Позивача адвокатом Чекарьовим Є.В. (який підписав позовну заяву та направив Відповідачу її копію тощо).
28. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для повернення Позивачу позовної заяви через ненадання доказів направлення Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів саме за допомогою поштового зв`язку листом з описом вкладення, адже відповідний обов`язок з направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів виконаний Позивачем у спосіб, передбачений частиною 7 статті 42 ГПК України.
29. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що належним доказом направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів може бути лише бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення, адже вони не відповідають змісту наведеної процесуальної норми.
30. Щодо аргументів Відповідача про надання разом з позовною заявою незасвідченої належним чином копії ордеру, яка не містить відмітки "згідно з оригіналом" та особистого підпису адвоката, Верховний Суд звертає увагу на положення частини 8 статті 42 ГПК України, яка передбачає скріплення саме електронним підписом учасника справи (його представника) документів, які надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на відміну від власноручного підпису в разі надсилання їх у паперовій формі.
31. Оскільки відсутність скріплення електронним підписом доданих до позовної заяви документів, зокрема ордеру серії АА №1006985 від 27.09.2019, не встановлена судами попередніх інстанцій та не доведена Відповідачем, Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про порушення вимог статті 60 ГПК України, частиною 4 якої одним із документів, що підтверджує повноваження адвоката як представника, визначено ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
32. При цьому Верховний Суд враховує, що обставини ненадання разом із позовною заявою передбаченого частиною 5 статті 164 ГПК України документу, що підтверджує повноваження представника Позивача, не було підставою залишення позовної заяви без руху ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та, відповідно, підставою для її повернення згідно з оскаржуваною ухвалою. Отже, викладені в касаційній скарги доводи про недодання до позовної заяви належних доказів на підтвердження повноважень представника для підписання позовної заяви не підтверджують наявність саме тих обставин, які були визначені судом першої інстанції підставами для повернення позовної заяви в оскаржуваній ухвалі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Звертаючись із касаційною скаргою, Відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.
34. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
35. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі №910/7130/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков