ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7290/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - Педака С.В.,

відповідача - Цівінської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтім»,

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Полякова К.В.)

від 29.08.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді - Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.)

від 26.11.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтім»,

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтім» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» виконати належним чином умови договору поставки № УГВ11581/30-18 від 22.11.2018 шляхом прийняття від ТОВ «Білтім» товару в кількості 4 штук - автомобіль спеціальний - установка кислотної обробки свердловини АНЦ-32/50 загальною вартістю 19 200 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані зволіканням відповідача та його вантажоотримувача філії «УГВ-Сервіс», яка є відокремленим структурним підрозділом відповідача, у виконанні свого обов`язку щодо прийманням товару за договором.

У серпні 2019 року до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, клопотання АТ «Укргазвидобування» задоволено. Закрито провадження у справі № 910/7290/19 за позовом ТОВ «Білтім» до АТ «Укргазвидобування» про зобов`язання вчинити дії.

23.12.2019 ТОВ «Білтім» подало касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, в якій просить змінити ухвалу суду першої інстанції частково, виключивши із її мотивувальної частини такий текст: «У той же час, на обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що після отримання від відповідача рознарядки на відвантаження товару, надіслав директору філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» 02.04.2019 електронною поштою лист про готовність до відвантаження товару (спірних 4 спеціальних автомобілів). Однак, у відповідь на вказаний лист заступник директора філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» повідомив, що не буде приймати вказаний товар до усунення зауважень за дозвільними документами.

Водночас, із умов укладеного між сторонами договору не вбачається серед обов`язків позивача направлення попередньо до поставки товару будь-яких повідомлень про поставку та необхідність отримання додаткових погоджень від відповідача.

Відвантаження товару проводиться після отримання постачальником рознарядки та датою поставки сторонами визнається підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункти 5.2., 5.3. договору поставки).

Проте, доказів здійснення позивачем поставки товару до відкриття провадження у справі, тобто раніше, ніж підписано акт приймання-передачі 09.07.2019, та відмови відповідача від його прийняття матеріали справи не містять, у зв`язку з чим при зверненні позивача із позовною заявою до суду 04.06.2019 право позивача, як постачальника, ще не було порушено.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З огляду на наведене, оскільки позовна заява пред`явлена позивачем за відсутності доказів наявності порушеного права, суд дійшов висновку про покладення судових витрат - витрат по сплаті судового збору, на позивача.»

Вказував на необхідність скасування постанови апеляційного господарського суду.

Підставами для часткової зміни ухвали суду першої інстанції та скасування постанови суду апеляційної інстанції позивач зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження здійснив вибіркове дослідження доказів та обставин справи, що суперечить нормам ГПК України, які регламентують порядок та мету проведення підготовчого провадження та підготовчого засідання. Зазначає, що дослідження доказів та обставин справи здійснюється судом на стадії розгляду справи по суті, що передбачено ст. ст. 209-210 ГПК України. На думку позивача, зазначені судом обставини не зовсім відповідають дійсності та обставинам справи в частині, що стосується доказів здійснення позивачем поставки товару до відкриття провадження у справі та порушення прав позивача як постачальника. Вважає, що попереднє повідомлення і листування між сторонами договору щодо прийняття товару не було передбачено умовами договору, проте позивач також керувався звичаями ділового обороту та ст. 530 ЦК України. Стверджує, що він був позбавлений можливості здійснювати поставку товару, адже визначений відповідачем вантажоодержувач відмовлявся приймати товар. Вказує, що відповідач не надав жодної офіційної відповіді на всі звернення та пропозиції позивача щодо виконання зобов`язання прийняти товар.

17.02.2020 до Верховного Суду від ТОВ «Білтім» надійшли доповнення до касаційної скарги. Оскільки такі доповнення були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, як того вимагає ч. 1 ст. 298 ГПК України, а наведені причини пропуску строку на їх подання не є поважними, оскільки залежали від волевиявлення позивача, суд залишає їх без розгляду.

Також, 17.02.2020 позивач звернувся до суду касаційної інстанції з письмовими поясненнями. З урахуванням того, що такі пояснення є фактично доповненням до касаційної скарги і були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд не приймає їх до уваги в силу ч. 1 ст. 298 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 є законними і обґрунтованими, а тому просить їх залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дослідивши умови договору поставки № УГВ11581/30-18 від 22.11.2018 (зокрема п. п. 5.2, 5.3), акт приймання-передачі від 09.07.2019, встановив, що доказів здійснення позивачем поставки товару до відкриття провадження у справі (тобто раніше, ніж підписано акт приймання-передачі від 09.07.2019) та відмови відповідача від його прийняття матеріали справи не містять, у зв`язку з чим при зверненні позивача із позовною заявою до суду 04.06.2019 його право, як постачальника, ще не було порушено. На підставі вказаного, з урахуванням клопотанням відповідача, закрив провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз ст. ст. 177 182 185 ГПК України, дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правомірно було визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зазначено зібрані відповідні докази в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України.

Проте, погодитись з такими висновками господарських судів неможливо, з огляду на таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Суд першої інстанції, встановивши в мотивувальній частині ухвали, що при зверненні позивача із позовною заявою до суду 04.06.2019 право позивача як постачальника ще не було порушено, у резолютивній частині ухвали зазначив про закриття провадження у справі. Однак, суд не звернув уваги те, що відсутність предмету спору до порушення провадження у справі зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Отже, мотивувальна частина ухвали суду не відповідає його резолютивній частині. Такі висновки суду суперечать і правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

Отже, місцевим судом, за встановлених обставин (відсутність порушеного права позивача до звернення з позовом), було неправильно застосовано п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України до цих правовідносин.

Також не можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, адже він не виправив помилок місцевого господарського суду, а, здійснивши перегляд ухвали суду першої інстанції, припустився тих же процесуальних порушень.

Апеляційним судом фактично переписано мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції.

Не було надано судом апеляційної інстанції і належної оцінки доводам позивача в апеляційній скарзі, що є порушенням ст. ст. 7 13 ГПК України та не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»).

Крім того, мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції від 26.11.2019 не відповідає її резолютивній, оскільки, приймаючи апеляційну скаргу позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 та переглядаючи її, апеляційний суд в резолютивній частині своєї постанови зазначив, у тому числі, і про залишення апеляційної скарги ТОВ «Білтім» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 (яке не є предметом цього апеляційного перегляду і відсутнє в матеріалах справи) у справі № 910/7290/19 без задоволення.

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 не відповідають ст. 236 ГПК України.

З урахуванням вказаного, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали та постанови судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, з урахуванням клопотання відповідача (а.с. 173 т. 1), п. 4.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 встановити наявність підстав для закриття провадження у справі чи відмови у позові.

У випадку закриття провадження у справі при вирішенні питання щодо судових витрат суду необхідно врахувати правові позиції, викладені у пунктах 10-12.1 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17 у пунктах 10.1-10.2 постанови Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/2871/17.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтім» задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2019 року у справі за № 910/7290/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач