ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7388/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - громадської спілки «Український музичний альянс» - Неволіна А.Ю., адвокат (дов. від 12.01.2023),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Україна» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу громадської спілки «Український музичний альянс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 (головуючий суддя: Грек Б.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В.)

та постанову (додаткову постанову) Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 (головуючий суддя: Грек Б.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В.)

у справі № 910/7388/21

за позовом громадської спілки «Український музичний альянс» (далі - Спілка)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Україна» (далі - ТОВ «Елко Україна»)

про виплату відрахувань.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Спілка звернулася до суду з позовом до ТОВ «Елко Україна» про стягнення (з урахуванням заяв про збільшення та у подальшому про зменшення розміру позовних вимог) 1 319 175,12 грн. відрахувань (відсотків) за імпорт товарів (обладнання і матеріальних носіїв) із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати на користь Спілки відрахувань від вартості імпортованих товарів, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» належать до переліку обладнання/матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2022 зі справи № 910/7388/21 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Згідно з додатковим рішенням від 11.10.2022 зі справи (суддя Мандриченко О.В.) задоволено частково заяву Спілки та стягнуто з ТОВ «Елко Україна» на користь Спілки 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 21 000,00 грн. витрат на проведення експертизи. В іншій частині у задоволенні заяви Спілки відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду зі справи скасовані, ухвалено нове рішення про відмову в позові та у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Стягнуто зі Спілки на користь ТОВ «Елко Україна» 26 807,01 грн. судового збору з апеляційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 (додаткова постанова) задоволено частково заяву ТОВ «Елко Україна» та стягнуто зі Спілки на користь ТОВ «Елко Україна» 90 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні заяви ТОВ «Елко Україна» відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Спілка, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на:

- неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо процесуальних наслідків подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності за пунктом 1 частини першої статті 226 ГПК України, відносно обставин аналогічних справ (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 910/7169/18 та від 31.01.2023 у справі № 910/11156/21) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме системного тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (у первісній редакції цього закону, чинній у вересні-жовтні 2019 року), частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 19 та частини першої статті 58 Конституції України (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Скаржник також просить Суд скасувати постанову (додаткову постанову) Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/7388/21, як похідний наслідок скасування основної постанови.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Елко Україна» просило Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також назване Товариство просить Суд стягнути зі Спілки 395 883,42 грн. витрат на правничу допомогу, які понесені у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, у відзиві на касаційну скаргу Товариство звернулося із заявою в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 50 000,00 грн., які очікує понести в результаті касаційного розгляду справи.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи об`єднання підприємств «Український музичний альянс» (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - Спілку (код ЄДРПОУ 31815383).

Спілка є правонаступником об`єднання підприємств «Український музичний альянс» (утворена шляхом реорганізації, а саме перетворення).

Спілка є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - об`єднанню підприємств «Український музичний альянс», правонаступником якого є позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач вважає, що відповідач несе обов`язок зі сплати відповідних відрахувань, оскільки у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 імпортував на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права».

Позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір яких становить 1 319 175,12грн.

Судами також встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом від 05.02.2021 № 09-05/02/21, в якому просив протягом 10 (днів) днів з дня отримання листа сплатити Спілці відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене статтею 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Спілки.

Невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати відрахувань (відсотків) за імпорт товарів (обладнання і матеріальних носіїв), із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено таке.

Спірні правовідносини стосуються періоду 14.05.2020 - 05.02.2021.

15.05.2018 прийнято Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», який набрав чинності 22.07.2018.

Відповідно до пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 01.07.2019.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою (Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України [далі - Мінекономіки]) відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 19 цього Закону (абзац другий пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» у редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 № 703-IX).

Згідно з абзацом третім пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 № 703-IX) через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п`ятим частини п`ятої та абзацами четвертим і п`ятим частини шостої статті 12 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.

У свою чергу частинами першою, дев`ятою статті 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» передбачено, що акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (далі - комісія з акредитації) у визначеному цим Законом порядку. Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується Установою. За результатами конкурсу Установа розміщує на своєму веб-сайті рішення про акредитацію організації колективного управління. Прийняте рішення може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення. Скарги розглядаються протягом 15 днів з дня їх надходження. Прийняте рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи.

Рішенням Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 640/7679/20, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління «Український музичний альянс» у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 «Про акредитацію організації колективного управління» - Спілки.

Отже:

- чотирнадцятимісячний строк, визначений у абзаці третьому пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» закінчився 22.09.2019;

- на офіційному вебсайті Мінекономіки 23.09.2019 було опубліковано оголошення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління;

- датою закінчення прийому заяв про акредитацію організації колективного управління у зазначених сферах в оголошені було визначено 28.10.2019, а, отже, свідоцтво від 20.12.2007 № 2/У, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, втратило чинність;

- 21.12.2019 Комісією з акредитації організацій колективного управління, керуючись Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», Положенням про комісію з акредитації організацій колективного управління, затвердженим наказом Мінекономіки від 14.11.2019 № 375, прийнято рішення, яким акредитовано організацію колективного управління - Спілку у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників, строком на три роки;

- 18.02.2020 Мінекономіки прийняло наказ № 267 «Про акредитацію організації колективного управління», яким, відповідно до статті 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», наказів Міністерства від 21.11.2018 № 1741 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління», від 14.11.2019 № 375 «Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління», з урахуванням пункту 4.5 Протоколу № 4 засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019, вирішено: 1) акредитувати організацію колективного управління - Спілку у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників, строком на три роки; 2) Департаменту розвитку сфери інтелектуальної власності протягом трьох робочих днів унести відомості про акредитацію Спілки до Реєстру організацій колективного управління;

- у зв`язку з визнанням протиправним та скасуванням рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 та наказу Мінекономіки «Про акредитацію організації колективного управління» від 18.02.2020 № 267, позивач станом на час прийняття оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції не мав статусу акредитованої уповноваженої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників), а, отже, у позивача відсутнє порушене право та законний інтерес у спірних правовідносинах.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Спілки з відмовою апеляційного господарського суду в задоволенні її позову про стягнення вказаних відрахувань (відсотків) з відповідача та задоволенням заяви ТОВ «Елко Україна» про ухвалення додаткового рішення, яким було стягнуто зі Спілки витрати на професійну правничу допомогу, що понесені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження Спілка посилається, зокрема, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме системного тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (у первісній редакції цього закону, чинній у вересні-жовтні 2019 року), частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 19 та частини першої статті 58 Конституції України.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер (стаття 1);

- допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також репрографічне відтворення літературних, фотографічних, образотворчих та інших подібних творів без згоди суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, але з виплатою їм винагороди у порядку, встановленому законом. Особливості виплати винагороди у таких випадках визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (частина друга статті 42);

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

22.07.2018 набрав чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», відповідно до якого:

- внесено зміни до Закону України «Про авторське право і суміжні права» в частині колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і суміжних прав;

- цей Закон визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні;

- обов`язкове колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах: 1) право слідування щодо творів образотворчого мистецтва; 2) репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків); 3) відтворення у домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; 4) кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється обов`язкове колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним. За кожною сферою обов`язкового колективного управління визначається одна акредитована організація (частина шоста статті 12);

- цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 01.07.2019 (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень);

- свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень).

Судом апеляційної інстанції у розгляді даної справи з урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на з`ясовані в ній обставини, беручи до уваги, зокрема, що: згаданим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, залишеним без змін апеляційною інстанцією: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління - Спілки у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 «Про акредитацію організації колективного управління», встановлено таке.

Спілка (позивач у даній справі) на час розгляду справи попередніми судовими інстанціями не була уповноваженою акредитованою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників).

Доводи скаржника, по суті, зводяться до твердження щодо помилки Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», неможливості його реалізації, у зв`язку з чим тягар всіх недоліків державного регулювання даної сфери повинна нести саме держава, а не компенсуватися за рахунок прав і майна позивача та правовласників. Також скаржник зазначає про те, що Мінекономіки за відсутності визначеного законом порядку вчинення Установою оголошення не може на власний розсуд вирішувати у якій саме формі, у який саме спосіб повинно бути вчинене це оголошення.

У зв`язку з цим Суд відзначає, що:

- відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної (отже, й судової) влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До повноважень судів не віднесено здійснення оцінки законів України на предмет їх «помилковості» та/або «дефектності». Натомість згідно з частиною другою статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до, зокрема, законів України;

- правомірність поведінки (дій, бездіяльності) Мінекономіки не може бути предметом дослідження та оцінки судом у даній справі, оскільки назване міністерство не є учасником останньої.

У розгляді даної справи Суд враховує правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 910/7169/18 та від 31.01.2023 у справі № 910/11156/21, на які посилається скаржник та які є подібними з правовідносинами у цій справі за змістовим критерієм, а також за об`єктом та суб`єктом спору (Спілкою).

Посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» у редакції до внесених змін згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 № 703-IX є виключно власним тлумаченням скаржником норм названого закону та суперечить загальновизнаним принципам дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, яка починається з моменту набрання актом чинності і припиняється із втратою ним чинності. Так, зокрема, в Рішенні Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58 78 79 81 Конституції України та статей 243-21 243-22 243-25 Цивільного процесуального кодексу України від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, оскільки позовні вимоги у цій справі стосуються стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених наведеною частино другою статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і які в силу положень частини п`ятої статті 42 названого Закону підлягали перерахуванню на користь уповноваженої організації колективного управління, - такі вимоги не підлягали розгляду по суті, тому що, з урахуванням наведеного, позивач фактично не мав повноважень на звернення до суду за відповідними вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували.

Суд у розгляді даного питання також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, згідно з якою правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею ГПК України недоліків або дій цієї особи; при цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами.

Відповідно до положень ГПК України:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункт 5 статті 308);

- судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (частина перша статті 313).

Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови в позові, розподілу судових витрат, а позов слід залишити без розгляду. У решті зазначене судове рішення скасуванню не підлягає.

Доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, приймаються Судом у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Що ж стосується оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, Суд зазначає таке.

Верховний Суд відзначає, що згідно з матеріалами справи оскаржуваною додатковою постановою стягнуто зі Спілки на користь ТОВ «Елко Україна» витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій. Назване судове рішення приймалося на основі раніше прийнятої постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Тобто додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20.

З огляду на те, що Верховний Суд даною постановою скасовує постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 в частині задоволення апеляційної скарги, відмови в задоволенні позову та стягнення суми судового збору і залишає позов Спілки без розгляду, а оскаржувана додаткова постанова у цьому випадку є додатковою до постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для задоволення відповідної касаційної скарги Спілки та скасування оскаржуваної постанови (додаткової постанови від 23.01.2023).

Судові витрати

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 226 ГПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Тобто за змістом пункту 4 частини першої статті 7 названого Закону питання повернення судового збору вирішується судом лише за наявності поданого відповідного клопотання.

Частиною другою цієї статті встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Клопотання на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення з державного бюджету України судового збору, сплаченого як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційної та касаційної скарг, у Верховному Суді не заявлялися.

У відзиві на касаційну скаргу міститься клопотання ТОВ «Елко Україна» про стягнення зі Спілки 395 883,42 грн. витрат на правничу допомогу, які понесені названим Товариством у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною п`ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Аналіз статей 129 (розподіл судових витрат) та 130 ГПК України (розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною стосовно загальних правил розподілу судових витрат.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 у справі № 903/317/20.

Позов Спілки про стягнення 1 319 175,12 грн. відрахувань (відсотків) за імпорт товарів (обладнання і матеріальні носії) підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, з огляду на те, що позовні вимоги у цій справі стосуються стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частино другою статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і які в силу положень частини п`ятої статті 42 названого Закону підлягали перерахуванню на користь уповноваженої організації колективного управління, однак позивач фактично на мав повноважень на звернення до суду за відповідними вимогами.

Водночас звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Обґрунтування жодної із наведених обставин, як і доказів на її підтвердження заява ТОВ «Елко Україна» не містить.

Таким чином, ТОВ «Елко Україна» не доведено та судом не встановлено, що спір виник внаслідок «штучно» неправильних дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесені названим Товариством у судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 129 226 300 301 308 313 314 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадської спілки «Український музичний альянс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 зі справи № 910/7388/21 скасувати в частині задоволення апеляційної скарги, відмови в задоволенні позову та стягнення суми судового збору.

3. Позов залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 зі справи № 910/7388/21 залишити без змін.

4. Касаційну скаргу громадської спілки «Український музичний альянс» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 задовольнити.

5. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 зі справи № 910/7388/21 скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко