ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Воронкова В. О.,

відповідачів - Савулій В. О.,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Станік С .Р.) і рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 (суддя Демидов В. О.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Дінекс-Агро"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс",

третя особа - Державне підприємство "СЕТАМ",

про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2019 року Фермерське господарство "Дінекс-Агро" (далі - ФГ "Дінекс-Агро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (далі - ТОВ "Мегелан Плюс") про: 1) визнання недійсними результатів електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), у формі аукціону з продажу майна, лот 352520: зернові культури, виявлені в такій кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм - 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн) за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4; 2) визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу, укладеного між Агентством і ТОВ "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520.

Позов обґрунтовано незаконністю здійснення Агентством відчуження пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т на електронних торгах, та укладення за результатами їх проведення оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки на час проведення спірних торгів право розпорядження пшеницею 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т вже було обмежено арештом, а саме згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/346/19 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1,388 т відповідно до картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період із 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ Дінекс-Агро", що зберігається на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" (далі - ТОВ "Ізмаїльський елеватор"). Позивач також наголосив, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 757/5806/19-к, яка слугувала підставою для проведення спірного аукціону та на підставі якої було накладено арешт на зернові, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування цим майном, та передано зазначений актив Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених у статтях 1, 9, 19, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", не внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень.

1.2. ДП "СЕТАМ" у відзиві на позов проти його задоволення заперечило, просило у позові відмовити, наголошуючи, зокрема, на недоведеності підстав для визнання електронних торгів недійсними та порушенні прав позивача з боку ДП "СЕТАМ".

1.3. Агентство у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позову; зазначало, що позивач не довів наявність суб`єктивного права, за захистом якого він звернувся до суду; рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 у справі № 916/346/19 не встановлено факт наявності права власності позивача на спірні активи, відповідні факти не були предметом доказування та дослідження, а наявність договірних зобов`язань щодо активів не мають юридичної сили для відповідача, оскільки відповідач не є правонаступником жодних прав чи обов`язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами; Агентство є суб`єктом здійснення заходів з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та єдиним суб`єктом, якому згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 757/5806/19-к надано виняткове право володіти, користуватись, розпоряджатись майном у порядку та шляхом, визначеним у законі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, позов задоволено. Визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520: зернові культури, виявлені в такій кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм - 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн) за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. Визнано недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Агентством і ТОВ "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520.

2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими та виходив із незаконності проведення електронних торгів та укладення за їх результатами договору, порушення прав позивача у наведеному випадку, зазначивши, що на час проведення таких торгів, предметом якого були зернові культури, у тому числі пшениця, вже діяв арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т, накладений згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/346/19. Суди попередніх інстанції також зазначили, що Агентство визначає порядок проведення управління активами (передача в управління або реалізація активу) з урахуванням як ефективності управління, так і необхідності збереження майна. Водночас, як наголосив суд апеляційної інстанції, умови застосування способу управління майном у виді реалізації активу, визначені у частині 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", однак Агентство ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не обґрунтувало суду необхідність застосування способу управління майном у виді реалізації активу. Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Агентству було відомо про постановлення ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/346/19 щодо накладення арешту на зернові культури, які знаходились на території елеватора ТОВ "Ізмаїльський елеватор", та враховуючи, що 25.09.2019 ухвалою Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на спірне майно (на зернові, круп`яні та олійні культури), яке перебуває на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор", Агентство діяло незаконно та порушило права та інтереси позивача під час проведення спірних електронних торгів щодо продажу пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Агентство, не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Агентство вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права; зазначає, що під час ухвалення оскаржених судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права - положень Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у взаємозв`язку зі статтями 15 16 386 658 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 щодо способу захисту права, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16, від 29.11.2017 у справі № 6-231цс-17 щодо встановлення судами під час вирішення питання про визнання недійсними результатів торгів, зокрема, тих порушень, які могли би вплинути на результати торгів, а також прав позивача, який оспорює такі торги.

Скаржник вважає, що суди в оскаржених судових рішеннях не навели обґрунтувань стосовно того, які саме положення законодавства стали підставою для визнання недійсними оспорюваних торгів і договору купівлі-продажу та яким саме положенням законодавства не відповідає оспорюваний правочин; не зазначили доказів, з яких виходили, задовольняючи позов, та не надали їм оцінку. Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не застосував положення частини 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та положення постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685 "Про Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації"; наголошує на відсутності порушення Агентством прав позивача у наведеному випадку; акцентує на тому, що арешт на майно в межах кримінального провадження накладено 08.02.2019, тобто ще до постановлення ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/346/19; управління арештованим майном у кримінальному провадженні прямо передбачено у спеціальному законі, яким визначені правові та організаційні засади функціонування Агентства, і його дії щодо вжиття заходів із реалізації активів були законними.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Дінекс-Агро" просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема зазначає про те, що обставини у цій справі та у справі № 910/3907/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є різними.

3.3. Від ФГ "Дінекс-Агро" надійшли додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу та клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду у постановах від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України стосовно способу захисту цивільних прав та інтересів, зокрема шляхом визнання правочину недійсним.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 зупинено провадження у справі № 910/7664/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.

За змістом витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.10.2021 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 поновлено провадження у справі та визначено дату судового засідання 16.11.2021.

У судовому засіданні 16.11.2021 було оголошено перерву до 23.11.2021, а у судовому засіданні 23.11.2021 - до 30.11.2021.

З огляду на необхідність зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/18647/19, наявність значної кількості справ у подібних правовідносинах, що перебувають на розгляді у Верховному Суді, ця справа розглядається у розумний строк у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 23.04.2019 Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 916/346/19 про задоволення позову ФГ "Дінекс-Агро" до ТОВ "Ізмаїльський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні ФГ "Дінекс-Агро" прав користування та розпорядження майном. Під час розгляду зазначеної справи суд встановив, що ФГ "Дінекс-Агро" передало на зберігання ТОВ "Ізмаїльський елеватор" пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1,388 т на підставі договору складського зберігання зерна від 05.06.2018 № 3, проте ТОВ "Ізмаїльський елеватор" порушило право позивача на отримання майна, яке перебуває на зберіганні в елеватора; позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права до закінчення строку складського зберігання спірного майна, у зв`язку з чим в силу положень частин 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України він має право на повернення майна, переданого на зберігання.

В межах розгляду справи № 916/346/19 ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 було накладено арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т насипом згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період із 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ "Дінекс-Агро", що зберігається на території елеватора ТОВ "Ізмаїльський елеватор", розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передано її на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".

Разом із тим попередні судові інстанції під час розгляду справи, в якій подано касаційну скаргу, установили, що згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А. Г. про накладення арешту на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4, було накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4, із забороною вчинення будь-яких дій щодо відчуження, розпорядження та користування цим майном; передано Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19- 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор".

Суди установили та підтверджено матеріалами справи, що на сайті https://setam.net.ua/auction/354137 було розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352520 (зернові культури у кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн), місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, дата закінчення подання заявок 29.05.2019 (09:00 год), стартова ціна 7 464 567,28 грн.

28.05.2019 позивач звертався до Агентства із заявою про недопущення порушень законодавства, зокрема просив вжити заходи щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота 352520, посилаючись на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/346/19.

Відповідно до протоколу № 409119 "Проведення електронних торгів" переможцем торгів за лотом № 352520, проведених 30.05.2019 з 09:00 год до 18:00 год, є ТОВ "Мегелан Плюс", ціна продажу 7 464 567,28 грн.

04.06.2019 за результатами проведених електронних торгів, між Агентством (продавець) і ТОВ "Мегелан Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу 14, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток), і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 2, 4 договору місцезнаходження активів: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова; ціна договору за активи становить 7 464 567,28 грн відповідно до протоколу електронних торгів від 30.05.2019 № 409119.

Згідно із специфікацією від 04.06.2019 № 14 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4 у кількості 6702,466983 мт.

25.09.2019 ухвалою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на майно, заборону вчинення дій щодо нього та передачу такого майна на відповідальне зберігання Агентству.

4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди, предметом позову у цій справі є вимоги ФГ "Дінекс-Агро" про визнання недійсними результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу майна, укладеного на підставі цих торгів між Агентством (продавець) і ТОВ "Мегелан Плюс" (покупець), за результатами яких, за твердженням позивача, було незаконно відчужене належне йому майно - пшениця 3 класу врожаю 2018 у кількості 1,388 т.

4.5. Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції дійшли висновку про порушення прав позивача як власника майна - пшениці 3 класу врожаю 2018 у кількості 1,388 т, яка була відчужена внаслідок незаконних дій Агентства на спірних електронних торгах, за результатами яких укладено оспорюваний договір купівлі-продажу, тому суди визнали обґрунтованими заявлені позовні вимоги та задовольнили їх повністю.

Утім такі висновки судів визнаються передчасними, оскільки, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та визнаючи недійсними результати спірних електронних торгів і оспорюваний договір купівлі-продажу, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що предметом продажу на цих торгах, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу активу (з урахуванням специфікації), була не лише така зернова культура, як пшениця (на незаконному відчуженні якої наголошував позивач, звертаючись із позовом у цій справі та стверджуючи про порушення своїх прав як власника виробленої ним та переданої на зберігання сільськогосподарської продукції), а й інші сільськогосподарські культури (зернові, круп`яні, олійні культури) (номер лоту 352520, дата проведення аукціону - 30.05.2019, характеристика лоту: зернові культури у кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн), місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4). Тобто за результатами розгляду цієї справи судом першої інстанції було прийнято рішення стосовно майна (зерна), яке не було предметом спору у цій справі, на що суд апеляційної інстанції також уваги не звернув, переглядаючи справу в апеляційному порядку.

Водночас під час вирішення спору у цій справі господарські суди не досліджували питання щодо можливості ефективного поновлення прав позивача у заявлений у цій справі спосіб.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Як було наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 зі спору, що також виник з приводу реалізації повноважень Агентства щодо відчуження майна, яке в межах кримінального провадження було передано судом Агентству в управління, та посилання на яку містяться в касаційній скарзі, задоволення жодної із вимог, заявлених позивачем (визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу), не призведе до поновлення майнових прав позивача, і це свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених статтею 388 Цивільного кодексу України.

У випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Згідно із частиною 2 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.

В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (частина третя статті 386 Цивільного кодексу України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.

Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачів з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, в якій подано касаційну скаргу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, тому такий позов не поновлює порушене право власності, через це він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Натомість позивач, який вважає себе власником майна, може отримати ефективний захист свого права іншими способами, зокрема, передбаченими главою 29 Цивільного кодексу України.

Проте, як уже зазначалося, питання щодо можливості ефективного поновлення прав позивача у заявлений у цій справі спосіб суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановлювали.

Зважаючи на викладене, висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо способу захисту порушеного права).

За змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо клопотання ФГ "Дінекс-Агро" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд зазначає таке.

Клопотання мотивоване посиланням на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права - частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України стосовно способу захисту цивільних прав та інтересів, викладеного у постановах від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (посилання на яку містяться у касаційній скарзі), від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 (до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, в якій подано касаційну скаргу).

Так, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

З викладеного убачається, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Згідно із частиною 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду неодноразово у постановах від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 викладала правовий висновок щодо застосування положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України стосовно способу захисту порушеного права шляхом визнання недійсним договору у подібних правовідносинах (зокрема, Судом було констатовано, що визнання недійсними електронних торгів з продажу майна (активів), на які накладено арешт у кримінальному провадженні, протоколу їх проведення, а також укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу є неналежними способами судового захисту порушених прав) і такий висновок є чітким, зрозумілим, сприяє однозначному застосуванню зазначеної норми матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зазначених справах.

Водночас колегія суддів звертає увагу на суперечливість тверджень позивача (зокрема у відзиві на касаційну скаргу) про відмінність правовідносин у цій справі та справі № 910/3907/18 з огляду на одночасне посилання самого позивача у клопотанні про передачу справи № 910/7664/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 щодо застосування норми права (частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. Ураховуючи наведене, ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

5.5. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням щодо прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини про наявність або, навпаки, відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/7664/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак