ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7867/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання - Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Концерну "Техвоєнсервіс" та Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Тимошенко О.М.

від 22.07.2021

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гудак А.В., Маціщук А.В., Коломис В.В.

від 25.11.2021

за позовом Концерну "Техвоєнсервіс"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України

про визнання недійсним договору,

за участю представників:

від позивача: Мохналь М. М.,

від відповідача: Алхімова Д.О.,

від третьої особи: Зазуляк В.М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про визнання договору про надання послуг №225/К/112-06-9 від 11.08.2006 недійсним.

Позов мотивовано тим, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки його укладено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися.

За твердженням позивача, ремонт БМП-2 здійснювався не на підставі спірного договору, а на підставі іншого договору - №328/3/5/4 від 10.04.2006, укладеного між Міністерством оборони України та позивачем. Відповідно до вказаного договору було проведено капітальний ремонт 3-х БМП-2 та поточний ремонт 36-ти БМП-2. Зазначений договір виконано в повному обсязі та здійснено розрахунки в розмірі 1 499 999,69 грн. Відремонтовані БМП-2 на виконання умов договору від 10.04.2006 №328/3/5/4 згідно з нарядом № 59/06, виданим підрозділом Міністерства оборони України, відвантажені відповідачем військовій частині НОМЕР_2.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

11 серпня 2006 року між Концерном "Техвоєнсервіс" (замовник) та Казенним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (виконавець) укладено договір №225/К/112-06-9 про надання послуг (договір), відповідно до якого, виконавець зобов`язується виконати капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки спеціального призначення, пов`язаної із забезпеченням потреб оборони і національної безпеки, (бронетанкове озброєння та техніка) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг з капітального ремонту бронетанкового озброєння та техніки, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Наказом Міністра оборони України № 636 від 01.11.2006 Казенне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод» Міністерства оборони України перетворено у Державне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод» Міністерства оборони України, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Казенного підприємства «Житомирський ремонтно-механічний завод» Міністерства оборони України.

У пункті 2.7 договору №225/К/112-06-9 сторони погодили, що термін проведення ремонту бронетанкового озброєння та техніки встановлюється календарним планом надання послуг з капітального ремонту бронетанкового озброєння та техніки, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1).

Ціна договору визначається відповідно до протоколу погодження договірної ціни на капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 2) та калькуляції договірних цін за статтями витрат на капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 3). Загальна сума договору 14 267 784,24 грн. в т. ч. ПДВ 2 377 964,04 грн (п. п. 4.1, 4.2 договору).

За приписами п. 9.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами.

Згідно з п. 10.1 договір діє з дати набрання чинності і до 01.04.2007.

Відповідно до вимог статей 631 Цивільного кодексу України 180 Господарського кодексу України Сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до відносин, які виникли між Сторонами з 01.01.06. (п.13.2 договору).

Згідно Календарного плану надання послуг з капітального ремонту бронетанкового озброєння та техніки КП "Житомирський ремонтно-механічний завод" найменування бронетанкового озброєння та техніки: БМП-2; вид послуг: КР; кількість: 36; ціна ремонту одиниці (грн. без ПДВ) - 330272,78 грн.; ціна ремонту одиниці (в гр. з ПДВ) - 396327,34 грн.; вартість послуг (в грн. з ПДВ) - 14267784,24 грн.; термін виконання - 30.08.06.

Протоколом погодження договірної ціни на капітальний ремонт сторонами погоджено ціну запропоновану підприємством (в грн. без ПДВ) - 341 880,35 грн. та ціну замовника (в грн. без ПДВ) - 330 272,78 грн.

Калькуляцією договірних цін за статтями витрат на капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки БМП-2 погоджено розміри постатейних витрат.

У провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа №13/127 за первісним позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 13 803 062,33 грн. та за зустрічним позовом Концерну "Техвоєнсервіс" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", за участю третьої особи Міністерства оборони України про розірвання договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006. Позовні вимоги прокурора мотивовані неналежним виконанням Державним господарським об`єднанням концерном "Техвоєнсервіс" зобов`язань з оплати послуг наданих за договором №225/К/112-06-9 від 11.08.2006. Зустрічні позовні вимоги Концерну "Техвоєнсервіс" мотивовані невиконанням умов договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, оскільки в ході ревізії комісією було виявлено, що роботи з ремонту 36 одиниць БМП-2 були виконані заводом протягом 2004-2005 років, що також підтверджується висновком судової експертизи за №15535/9561 від 17.09.2008, а отже з 11 по 16 серпня 2006 року в межах спірного договору завод ніяких робіт по капітальному ремонту 36 одиниць БМП-2 не проводив, тим самим Концерн був повністю позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 у справі №13/127 в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі №13/127 рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2009 скасовано. Позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону задоволено повністю та стягнуто з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" 11 673 095 грн. 05 коп. за надані послуги та 583 993 грн. 33 коп. пені. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009 постанову Київського апеляційного суду від 16.04.2009 по справі №13/127 залишено без змін.

При розгляді вказаної справи у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 встановлено, що 25.07.2003 Міністром оборони України прийнято рішення №4342/з «Щодо вирішення проблеми використання надлишкового озброєння, військової техніки та майна» про зосередження на площах ремонтних підприємств Міністерства оборони України чергової партії озброєння та військової техніки з метою відновлення ремонтного фонду, модернізації, передпродажної підготовки та реалізації.

На виконання вищезазначеного рішення протягом 2003-2004 років до позивача з різних військових частин на підставі нарядів Головного бронетанкового управління Озброєння Міністерства оборони України, бронетанкових служб Північного і Західного оперативного командувань Сухопутних військ Збройних Сил України було передано 39 одиниць БМП-2 для проведення ремонту, з них за нарядами на 21 одиницю БМП-2 другої категорії та 7 одиниць третьої категорії для проведення регламентного ремонту, решта 11 БМП-2 4 категорії для проведення капітального ремонту. При цьому вид ремонту зазначався у нарядах на ремонт (форма № 5, затверджена наказом Міністра оборони СРСР 1979р. №260), які були підставою для проведення ремонту, а також Керівництво з організації і експлуатації та ремонту бронетанкового озброєння та техніки у Збройних Силах України на мирний час, затверджене наказом Міністра оборони України від 12.05.1997 № 041.

З метою визначення реального технічного стану прийнятих від військових частин 39 одиниць БМП-2 позивач створив комісію, якою було проведено відповідну перевірку, за результатами якої 28.12.2004 було складено акт технічного стану, з якого вбачається, що вищевказані одиниці БМП-2 за своїм фактичним технічним станом відносяться до четвертої категорії та потребують проведення капітального ремонту.

Також апеляційним судом у справі №13/127 встановлено, що з досліджених справ по ремонту БМП-2 вбачається, що ремонт зазначеної бронетанкової техніки було проведено у 2004-2005 роках та прийнято її на склад готової продукції в 2005р. При цьому капітальний ремонт було проведено у відповідності до вимог наказу Міністра оборони України 1993 року № 041, пункти 4 та 6 якого забороняють утримання у бойовій та стройовій групах машини, що побували у середньому ремонті; наказу Головнокомандувача Сухопутних військ Міністерства оборони СРСР 1988 року № 003 (стосовно термінів напрацювання до капітального ремонту основних агрегатів машини стабілізатора, гармати, кулемета, прицільного комплексу, приладів спостереження та ін.); наказу Міністра оборони СРСР 1986 року №0065 стосовно термінів напрацювання до капітального ремонту засобів зв`язку; рішення начальника Головного бронетанкового управління Міністерства оборони СРСР від 7.09.1988 року №1В-346/2 щодо недоцільності проведення регламентного ремонту та відміни проведення середнього ремонту машинам, які потребують регламентного ремонту та обов`язковим проведенням їм капітального ремонту.

На час проведення ремонту бронетанкової техніки позивач був казенним підприємством і в силу ч. 1 ст. 77 Господарського кодексу України здійснював свою господарську діяльність відповідно до виробничих завдань державного органу управління Міністерства оборони України. Відповідно до Статуту Казенного підприємства «Житомирський ремонтно-механічний завод» метою його діяльності являлось виконання державного замовлення Міністерства оборони України з ремонту озброєння та військової техніки.

23.11.2005 позивач звернувся до Центрального бронетанкового управління Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України з повідомленням про можливість здійснення ремонту вищевказаних 39 БМП-2 за загальною вартістю 18 240 814,8 грн. з врахуванням ПДВ, а 08.12.2005 направив до зазначеного управління проект договору між Міністерством оборони України та позивачем щодо їх капітального ремонту за ціною 16 000 405,20 грн. Позивач звернувся 13.12.2005 з цього приводу з листом до заступника Міністра оборони України.

01.02.2006 Центральним бронетанковим управлінням Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України до позивача було направлено витяг з Плану ремонту бронетанкового озброєння та техніки Збройних Сил України на 2006 рік, яким позивачу за програмою 2101140/3 було призначено 16 000 000 грн. за раніше проведений ремонт 39 одиниць БМП-2. У той же день відповідач Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до позивача з листом № 225/к/70, в якому повідомив, що у 2006 році державними підприємствами, які входять до складу Концерну, договори на виконання ремонту озброєння та військової техніки повинні укладатись із генеральним директором Концерну і виконання всіх інших розпоряджень з даного питання в обов`язковому порядку погоджувати з генеральним директором Концерну.

Оскільки Казенне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод» входило до складу учасників Концерну, на виконання зазначеного листа 11.08.2006 ним та Концерном «Техвоєнсервіс» укладено договір №225/К/112-06-9 (надалі - Договір) про надання послуг.

Також у справі №13/127 встановлено, що 02.08.2006 військовою частиною НОМЕР_3 виконавцю було видано наряд №12/08/06 на капітальний ремонт 36 одиниць БМП-2 за відповідним номерами, капітальний ремонт яких виконавцем був проведений раніше у 2004-2005 роках на підставі рішення Міністра оборони України від 25.07.2003 №4342/з та нарядів Головного бронетанкового управління Озброєння Міністерства оборони України, бронетанкових служб Північного і Західного оперативного командувань Сухопутних військ Збройних Сил України

02.08.2006 військовою частиною НОМЕР_3 виконавцю було видано наряд № 59/06 на передачу зазначених у наряді №12/08/06 36 одиниць БМП-2 після капітального ремонту представнику виконавця військовій частині НОМЕР_2.

21.08.2006 представником військової частини НОМЕР_2 капітаном Джуманязовим С.У., який діяв на підставі довіреності № ЯЛИ 525778, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 14.08.2006, було прийнято 36 одиниць БМП-2 за номерами, визначеними у наряді № 59/06 від 2.08.2006, та підписано 36 актів №№ 1-36 прийому-передавання цих БМП-2. Із зазначених актів, які складені на виконання умов договору №225/К/112-06-9, вбачається, що представник замовника підтверджує, що капітальний ремонт виконано якісно та в повному обсязі, бронетанкове озброєння та техніку випробувано та перевірено, їх технічний стан відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з ремонту.

21.08.2006 та 09.01.2007 генеральним директором концерну «Техвоєнсервіс» було підписано 36 актів (№ 1 21.08.2006 та №№ 2-36 9.01.2007) приймання-передавання наданих виконавцем послуг на загальну суму 14 267 784,24 грн. з капітального ремонту вищезазначених 36 одиниць БМП-2, визначених нарядом №59/06 від 02.08.2006, та скріплено печаткою концерну. Із актів вбачається, що капітальний ремонт виконано якісно та в повному обсязі, бронетанкове озброєння та техніку випробувано та перевірено, технічний стан бронетанкового озброєння та техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з ремонту; сторони взаємних претензій не мають. Тобто замовник фактично прийняв до оплати належним чином виконані у 2004-2005 роках виконавцем роботи з ремонту 36 одиниць БМП-2 в рахунок виконання умов договору від 11.08.2006 № 225/К/112-06-9, про що зазначено в самих актах приймання-передавання наданих послуг.

Апеляційним судом у справі №910/7867/19, що переглядається, було витребувано для огляду в судовому засіданні матеріали справи №13/127 Господарського суду міста Києва та встановлено, що до матеріалів справи №13/127 додано дублікат матеріалів документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод", яка проводилась Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України з 15.01.-28.01.2008 відповідно до доручення заступника Міністра оборони України від 03.01.2008 №13584/з. Вказані копії матеріалів судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів даної справи.

Апеляційним судом у справі №910/7867/19 встановлено, що в Акті документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" від 26.01.2008 №234/43/6 за період з 07.06.2005 по 15.01.2008 на питання: коли, з якою метою, на підставі, яких розпорядчих документів (нарядів) передано БМП-2 до підприємства?, зазначено, що у 2003 році у Збройних Силах України склалася складна ситуація з утримання надлишкового майна та військової техніки. Міністром оборони України було прийнято рішення ( №4342/з від 25.07.2003) щодо утилізації ОВТ, які зберігалися в якості ремонтного фонду на ремонтних підприємствах Міністерства оборони України і за своїм технічним станом підлягали утилізації та були застарілими, а на звільнені площі ремонтних підприємств зосередити чергову партію озброєння і техніки з військ з метою відновлення ремонтного фонду, модернізації, передпродажної підготовки та реалізації.

Серед бойових машин піхоти БМП-2, які надійшли до військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, в подальшому ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3») на виконання даного рішення були і машини, що були подані в 2006 році для укомплектування військової частини НОМЕР_2, м. Біла Церква (ІНФОРМАЦІЯ_2) після проведення капітального ремонту на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Передача БМП-2 із військових частин Збройних Сил України на ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" (колишня військова частина НОМЕР_1) здійснювалась з метою виконання рішення Міністра оборони України від 25 липня 2003 року №4342/з "Щодо вирішення проблеми використання надлишкового озброєння, військової техніки та майна" протягом 2003-2004 року (для проведення капітального та регламентованого ремонтів).

За поясненням заступника директора ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" ОСОБА_1 капітальний ремонт БМП-2 був розпочатий на підставі усного розпорядження Головнокомандувача Сухопутними військами Збройних Сил України генерал-полковника Петрука М.М.

Листом директора Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України №234/517 від 16.04.2009 повідомлено Концерн "Техвоєнсервіс" про те, що відповідно до акту документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" від 26.01.08 №234/43/6 капітальний ремонт 36 од. БМП-2 у рамках виконання умов договору від 11.08.06 №225\к\112-06-9, укладеного між Концерном "Техвоєнсервіс" та Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" не проводився.

Згідно з експертним висновком №15535/9561 від 17.09.2008 комплексної судової автотоварознавчої та трасологічної експертизи, проведеної в межах справи №13/127 експертом згідно аналізу дослідженої документації (договору №225/К/112-06-9 про надання послуг від 11.08.2016, накладна №13, акти приймання-передавання послуг з капітального ремонту на кожну конкретну одиницю БМП-2 із власним заводським (серійним) номером, 36 екземплярів справ ремонту ("Дело ремонту") встановлено, що ремонт усіх 36-ти БМП-2 закінчений у квітні-грудні 2005 року (ремонт деяких БМП-2 розпочатий ще у 2004 році) - тобто ще раніше укладення договору №225/К/112-06-9 від 11 серпня 2006 року.

Так, за результатами вищевказаної експертизи експертом зроблений висновок, що капітальний ремонт 36-ти БМП-2 заводські номери, яких наведені у додатку до висновку експертизи, у межах договору №225/К/112-06-9 від 11 серпня 2006 року, укладеним концерном "Техвоєнсервіс" і ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" не проводився.

В додатку до висновку експертизи КНДІСЕ №№15535/9561 за 2008 рік та доданих таблиць з відповідними знімками 36 екземплярів справ ремонту ("Дело ремонту") зазначено коли ремонт військової техніки БМП-2 за кожним заводським номером розпочався та коли закінчився.

З вказаних документів апеляційним судом встановлено, що ремонт зазначеної бронетанкової техніки 36 БМП-2 було проведено у 2004-2005 роках та прийнято її на склад готової продукції в 2005 році.

Також апеляційний суд встановив, що листом від 23.11.2005 відповідач звернувся до Центрального бронетанкового управління Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України з повідомленням про можливість здійснення ремонту вищевказаних 39 БМП-2 за загальною вартістю 18 240 814,8 грн. з врахуванням ПДВ.

08 грудня 2005 року відповідач листом №2128 направив до зазначеного управління проект договору між Міністерством оборони України та позивачем щодо їх капітального ремонту.

01 лютого 2006 року Центральним бронетанковим управлінням Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України листом №328/3/8/2/202 позивачу було направлено пропозицію до Плану ремонту бронетанкового озброєння та техніки Збройних Сил України на 2006 рік, яким позивачу за програмою 2101140/3 було призначено 16 000 000 грн. за раніше проведений ремонт 39 одиниць БМП-2.

01 лютого 2006 року Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до відповідача з листом №225/к/70, в якому повідомив, що у 2006 році державними підприємствами, які входять до складу Концерну, договори на виконання ремонту озброєння та військової техніки повинні укладатись із генеральним директором Концерну і виконання всіх інших розпоряджень з даного питання в обов`язковому порядку погоджувати з генеральним директором Концерну.

В подальшому, з урахуванням вищевказаного листа, між Міністерством оборони України (замовник) та Концерном "Техвоєнсервіс" (виконавець) 10.04.2006 укладений договір про надання послуг за кошти Державного бюджету №328/3/5/4.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору виконавець зобов`язувався виконати ремонт (капітальний ремонт озброєння та техніки, капітальний ремонт двигунів та агрегатів до бронетанкового озброєння та техніки, виготовити бронетанкову продукцію спеціального призначення, пов`язану із забезпеченням потреб оборони і національної безпеки (бронетанкове озброєння та техніка) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які визначатимуться додатковими угодами до цього договору, що будуть невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно з п. 2.1 договору №328/3/5/4 ремонт бронетанкового озброєння та техніки проводиться виконавцем із задіянням виробничих потужностей підприємств, що входять до складу виконавця, у відповідності до вимог стандартів (ГОСТ 22581-77, ГОСТ 18505-73) та технічної документації. Перелік представників виконавця визначений відомістю представників виконавця, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1).

У пункті 4.2 договору №328/3/5/4, з урахуванням змін за додатковою угодою. №2, сторони погодили загальну суму договору за КПКВ 2101140/3, загальний фонд, КЕКВ 1150 - 1 499 999,70 грн. в тому числі ПДВ 249 999,96 грн.

Згідно з додатком 1 до договору від 10.04.2006 Казенне підприємство Міністерства оборони України "Житомирський ремонтно-механічний завод" включено до переліку представників виконавця.

Додатковою угодою №1 від 19.05.2006 до Договору від 10.04.06 №328/3/5/4 сторони погодили номенклатуру, кількість Бронетанкового озброєння та техніки, виконання капітального ремонту (КР) якої зобов`язується здійснити Виконавець за Договором від 10.04.06 №328/3/5/4 в терміни та за цінами є зокрема: БМП-2 - 3 шт., вид ремонту - КР, ціна послуг з ремонту одиниці без ПДВ - 330 272,78 грн., ціна послуг з ремонту одиниці з ПДВ - 396 327,34 грн., загальна вартість послуг - 1 188 982,02 грн. з ПДВ, термін виконання ремонту - 30.06.2006.

Додатковою угодою №2 від 03.07.2006 сторони погодили додаткову номенклатуру, кількість Бронетанкового озброєння та техніки, виконання капітального ремонту (КР) якої зобов`язується здійснити Виконавець за Договором від 10.04.06 №328/3/5/4 в терміни та за цінами є зокрема: БМП-2 - 36 шт., вид ремонту - КР, ціна послуг з ремонту одиниці без ПДВ - 7199,48 грн., ціна послуг з ремонту одиниці з ПДВ - 8639,38 грн., загальна вартість послуг - 311 017,68 грн. з ПДВ, термін виконання ремонту - 15.07.2006.

Апеляційний господарський суд дослідив наряд №58/06 на підставі Додаткової угоди №1 від 19.05.06 до Договору від 10.04.06 №328/3/5/4, Акт №328/3/8/5/1 приймання-передавання наданих послуг від 30.06.2006 між Концерном "Техвоєнсервіс" та Військовою частиною НОМЕР_3, Акт №328/3/8/5/2 приймання-передавання наданих послуг від 30.06.2006, матеріали ревізії щодо наряду №12/08/2006 на ремонт, виданого на підставі Договору від 10.04.2006 №328/3/5/4, наряд №59/06 від 02.08.2006, виданий на підставі Додаткової угоди №2 від 03.07.2006 до Договору від 10.04.06 №328/3/5/4, витяги з книг обліку, згідно з якими військовою частиною прийнято на підставі наряду №59 від 02.08.06 військову техніку та до військової частини від ІНФОРМАЦІЯ_3 прибула військова техніка за відповідними заводськими номерами.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в матеріалах ревізії наявний лист Військової частини НОМЕР_3 №328/3/8/2/2559 від 14.12.2006 на ім`я Генерального директора Державного господарського об`єднання Міністерства оборони України «Концерн «Техвоєнсервіс» в якому військова частина зазначає, що відповідно до додаткової угоди від 03.07.2006 №2 до договору від 10.04.06 №328/3/5/4, яка укладена між Міністерством оборони України (в особі начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України) та Концерном "Техвоєнсервіс", Державним підприємством "Житомирський РМЗ" були виконані роботи по капітальному ремонту 36 од. бойових машин піхоти БМП-2 на загальну суму 311,018 тис. грн. Капітальний ремонт цієї техніки виконувався на підставі вищезазначеного договору та наряду Центрального бронетанкового управління озброєння ГУЛ КСП ЗС України від 02.08.2006 №12/08.2006. Вказана техніка 1983-1986 років випуску знаходилась в експлуатації понад 20 років та за своїм технічним станом дійсно потребувала проведення саме капітального ремонту. Згідно умов Договору від 10.04.06 №328/3/5/4 бойові машини піхоти БМП-2 у кількості 36 од. були прийняті та відправлені до 72 омб, місто Біла Церква за нарядом Центрального бронетанкового управління озброєння ГУЛ КСП ЗС України від 02.08.06 №59/06. З метою своєчасного використання коштів за бюджетною підпрограмою КПКВ 2101140/3 за ст. 4921 на загальну суму 311,018 тис. грн. в рамках Додаткової угоди від 03.07.2006 №2 до Договору від 10.04.06 №328/3/5/4 просить на виконання п.п.4.7 цього Договору терміново надати на підпис Акт приймання-передавання наданих послуг.

18 грудня 2006 року між Концерном "Техвоєнсервіс" та Військовою частиною НОМЕР_3 складений Акт №328/3/8/5/9 приймання-передавання наданих послуг, зокрема про те, що Концерном "Техвоєнсервіс" згідно з Договором від 10.04.2006 №328/3/5/4 та Додатковою угодою до цього Договору від 03.07.2006 №2 надані послуги з капітального ремонту бронетанкового озброєння згідно переліку: БМП-2 - 36 одиниці; вид послуг -КР (капітальний ремонт); ціна одиниці - 8639,38 грн. з ПДВ; вартість послуг всього з ПДВ - 311 017,68 грн. Вказаний акт підписаний, затверджений сторонами та скріплений печатками.

Як встановлено апеляційним судом, Міністерством оборони України платіжними дорученнями №328/3/5/15 від 02.06.2006; №328/3/5/39 від 04.09.2006; №328/3/8/5/10 від 18.12.2006 здійснені оплати згідно договору №328/3/5/4 від 10.04.06, додаткової угоди №1 від 19.05.06, додаткової угоди №1/1 від 28.06.06, додаткової угоди №2 від 03.07.06 за проведення ремонту спец.техніки на загальну суму - 1 499 999,69 грн.

Апеляційний господарський суд встановив, що роботи зазначених БМП- 2 проводилися згідно справ ремонту у 2004-2005 роках та доказів того, що зазначене бронетанкове озброєння та техніка передавалася для проведення капітального ремонту та ремонт був проведений у період дії договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, укладеним Концерном "Техвоєнсервіс" і Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" суду надано не було, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акти приймання-передавання наданих послуг, затвердженні директором відповідача та генеральним директором позивача, та скріплені печатками, можуть свідчити тільки про передачу та приймання робіт, які були виконанні в період з 2004 року по 2005 рік.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що капітальний ремонт 36-ти БМП-2 з заводськими номерами: №У05ЖТ4338; №Х05ЖТ9467; №Е04ЖТ5737; №Х02ЖТ1389; №Е07ЖТ4022; У04ЖТ9489; №У08ЖТ9124; №Ц01ЖТ9484; №У08ЖТ9135; №Я08ЖТ5093; №И07ЖТ7545; №У04ЖТ3275; №Х05ЖТ9460; №Х05ЖТ9462; №Х10ЖТ4216; №Ф07ЖТ2366; №Е08ЖТ7434; №У03ЖТ2257; №Х07ЖТ0061; №У08ЖТ9110; №Х10ЖТ4206; №Х06ЖТ6530; №Т10ЖТ4114; №Х07ЖТ0051; №Х06ЖТ6498; №Е08ЖТ7422; №Т10ЖТ4092; №Ф07ЖТ2459; №Х04ЖТ7622; №Ф06ЖТ4376; №У03ЖТ2225; №Е05ЖТ2155; №У07ЖТ8102; №Х06ЖТ6501; №Ф10ЖТ6425; №Ф07ЖТ2375 у межах договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, укладеного Концерном "Техвоєнсервіс" і ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" не проводився і передача відремонтованої військової техніки не здійснювалась.

Короткий зміст судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та мотиви їх прийняття

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №910/7867/19 відмовлено в задоволенні позову.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що встановлені судом у справі №13/127 обставини свідчать про виконання спірного Договору, про настання правових наслідків цього договору, про свідоме допущення настання цих наслідків сторонами Договору, та виключають ознаки його фіктивності, а отже відсутні підстави для визнання цього Договору недійсним за ознакою його фіктивності.

Господарський суд вказав, що встановлення переліку робіт, які виконані на підставі спірного Договору, буде ніщо інше, як перегляд обставин, які встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили у справі №13/127.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі №910/7867/19 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 змінено, викладено мотивувальну частині рішення в редакції постанови. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що капітальний ремонт 36-ти БМП-2 у межах договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, укладеним концерном "Техвоєнсервіс" і ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод", не проводився і передача відремонтованої військової техніки не здійснювалась.

Встановивши, що позивачем не доведено умисел сторін договору про надання послуг від 11.08.2006 №225/К/112-06-9, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про надання послуг від 11.08.2006 №225/К/112-06-9 з підстав його фіктивності згідно зі ст. 234 ЦК України.

Проте зважаючи на встановлені обставини справи та те, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували виконання капітального ремонту по договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, та враховуючи, що з усіх наданих доказів по справі судом встановлено, що ремонт 36 БМП-2 проводився в 2004-2005 роках, тобто до укладення договору, який є предметом спору у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений договір №225/К/112-06-9 від 11.08.2006 зі сторони Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" не спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме досягнення мети вказаного договору, тому правовою підставою позовних вимог Концерну "Техвоєнсервіс" про визнання договору про надання послуг від 11.08.2006 №225/К/112-06-9 недійсним є ч. 1 ст. 215 ЦК України у зв`язку з недодержанням в момент вчинення правочину Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" вимоги, яка встановлена частиною п`ятою статті 203 цього Кодексу.

Суд визнав позовні вимоги позивача в контексті даної правової норми обґрунтованими.

Оскільки позовна заява Концерна "Техвоєнсервіс" у даній справі була подана 18.06.2019, тобто після спливу строку позовної давності - 15.10.2011, апеляційний господарський суд у задоволенні позову відмовив у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Концерн «Техвоєнсервіс», не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду в частині застосування строків позовної давності та з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, постанову скасувати в частині застосування строків позовної давності, а справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд визнавши порушеним право позивача, незаконно застосував до даних правовідносин строки позовної давності.

Концерн вважає, що судові рішення прийнято без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 157 256 261 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.04.2021 у справі №914/240/18, від 19.11.2019 у справі №911/3677/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 05.12.2018 у справі №522/2110/15-ц, від 05.12.2018 у справі №322/2201/14-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

На думку скаржника колегією суддів апеляційної інстанції не враховано того, що про фіктивність (вигаданість, удаваність) оспорюваного правочину позивачу стало відомо з листа слідчого від 20.06.2018 № 12945/125/23/5-18 де вперше, саме слідчим, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженню №42015000000000092, було встановлено факт фіктивності оспорюваного договору.

Таким чином, за твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій в порушення ст. ст. 86 203 210 ГПК України не було досліджено даних письмових доказів та не було надано їм належної правової оцінки. Суд апеляційної інстанції, в порушення статей 236 237 ГПК України, належним чином не з`ясував обставини справи, які пов`язані з фактом обізнаності або об`єктивної можливості позивача бути обізнаним щодо порушення його інтересів, як і не встановив обставин справи, пов`язаних з визначенням початку перебігу строку позовної давності і закінчення зазначеного строку за вимогами, що є предметом позову.

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" не погоджуючись з мотивувальною частиною постанови апеляційного господарського суду звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 234 ЦК України у правовідносинах, де зобов`язання за договором виконані до дати укладення спірного договору, але фактично виконані та проведено частковий розрахунок, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №13/127, яка є чинною. Скаржник також зазначив, що не погоджується з мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції порушив принцип res judicata та приписи статей 75 236 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" вважає її обґрунтованою та просить скасувати рішення та постанову в частині застосування строків позовної давності і передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» у відзиві на касаційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" вважає, що суд апеляційної інстанції дотримався висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, правильно визначив початок перебігу строку позовної давності. Відповідач просить касаційну скаргу Концерну залишити без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо касаційної скарги Концерну "Техвоєнсервіс"

Підставами касаційного оскарження Концерн визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував ст. ст. 157 256 261 ЦК України та прийняв рішення без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.04.2021 у справі №914/240/18, від 19.11.2019 у справі №911/3677/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 05.12.2018 у справі №522/2110/15-ц, від 05.12.2018 у справі №322/2201/14-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

Стаття 157 Цивільного кодексу України встановлює порядок зменшення статутного капіталу акціонерного товариства та не застосовувалась у даній справі судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. ст. 256 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Апеляційним судом встановлено, що з копії зустрічного позову Концерну "Техвоєнсервіс" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про розірвання договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, який був поданий до Господарського суду міста Києва 19.11.2008 у справі №13/127 вбачається зокрема, що позовні вимоги Концерну "Техвоєнсервіс" мотивовані невиконанням умов договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, оскільки в ході ревізії комісією було виявлено, що роботи з ремонту 36 одиниць БМП-2 були виконані заводом протягом 2004-2005 років, що також підтверджується висновком судової експертизи за №15535/9561 від 17.09.2008, а отже з 11 по 16 серпня 2006 року в межах спірного договору завод ніяких робіт по капітальному ремонту 36 одиниць БМП-2 не проводив, тим самим концерн був повністю позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Апеляційний суд дійшов висновку, що з огляду на мотиви зустрічного позову у справі №13/127 Концерну "Техвоєнсервіс" стало відомо, що капітальній ремонт 36-ти БМП-2 у межах договору №225/К/112-06-9 від 11.09.2006 не проводився, з висновку експертизи за №15535/9561 від 17.09.2008.

15.10.2008 на адресу Господарського суду м. Києва Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи та висновок експертизи за №15535/9561 від 17.09.2008.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач у справі, тобто з 15.10.2008 року - початок строку перебігу позовної давності щодо порушеного права концерну і зверненням за захистом свого права до суду .

У справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник, розглядалось питання застосування позовної давності.

Так у справі №914/240/18, розглядаючи заявлений заступником військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, місцевий та апеляційний господарські суди відмовили в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами. Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 зазначив, що суди попередніх інстанцій, в порушення статей 236 237 ГПК України, належним чином не з`ясували обставини справи, пов`язані з фактом обізнаності або об`єктивної можливості Позивача бути обізнаним щодо порушення інтересів держави, як і не встановили обставин справи, пов`язаних з визначенням початку перебігу строку позовної давності і закінчення зазначеного строку за вимогами, що є предметом позову. Суди не встановили конкретний момент початку відліку строку позовної давності. З огляду на це Верховний Суд направив справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У справі №911/3677/17 та у справі №911/3680/17 розглядалися позови прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними рішень Сільради та про витребування земельних ділянок. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки суди зазначили про сплив позовної давності та не доведеність поважності причин пропуску позовної давності. Верховний Суд у постановах від 19.11.2019 погодився з господарськими судами попередніх інстанцій про те, що початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У справі №487/10132/14-ц розглядався позов прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та про повернення земельної ділянки до комунальної власності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 вказала, що суди першої й апеляційної інстанцій дослідили обставини початку перебігу позовної давності та встановили, що прокурор не пропустив строк на звернення до суду з дня, коли дізнався або мав дізнатися про порушення права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Аналогічний позов розглядався у справі №487/10128/14-ц, де суди встановили, що з позовом до суду прокурор звернувся у межах перебігу позовної давності, оскільки лише у лютому 2013 року за повідомленнями у ЗМІ про масове знищення зелених насаджень у зеленій зоні на узбережжі Бузького лиману у Заводському районі м. Миколаєва та проведення там підготовчих будівельних робіт з`явилася об`єктивна можливість дізнатися про те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння власника, і у березні того ж року прокурор провів відповідну перевірку.

У справі №910/18560/16 розглядався позов прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та ТОВ «Будтехнології» про визнання незаконним та скасування рішення Ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім у ТОВ «Будтехнології» права користування земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018, змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, зазначила, що як прокурор так і позивачі в силу наведених положень законодавства та встановлених місцевим господарським судом обставин справи повинні були та не могли не бути обізнаними про здійснення фактичного використання спірної земельної ділянки новим набувачем реалізованого військового майна в силу придбання цього майна та виникнення у набувача права належним чином документально оформити своє землекористування, про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки дійсному розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаних будівель, якщо таке мало місце, відповідно своєчасно звернувшись до суду за захистом порушеного права.

У справі №522/2110/15-ц розглядався позов заступника прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, акту прийому-передачі нерухомого майна, про витребування земельної ділянки та про скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 зазначила, що і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, зокрема, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене. За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Натомість, у цій справі суди мотивували висновки про відмову у задоволенні позову взаємовиключними підставами: як пропуском позовної давності, так і безпідставністю позовних вимог.

У справі №907/50/16 розглядався позов прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі» цілісного майнового комплексу. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, суди дійшли висновку, що відповідач у заяві про застосування позовної давності довів, що позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права ще 08 червня 2011 року, а наведені позивачем обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими.

Тобто, як вбачається з викладеного, правовідносини у справах №911/3677/17, №911/3680/17, №487/10132/14-ц, №487/10128/14-ц, №910/18560/16, №522/2110/15-ц та №907/50/16 є очевидно не подібними з правовідносинами у справі №910/7867/19, а висновки Верховного Суду у справі №914/240/18 про направлення справи на новий розгляд, оскільки суди не встановили конкретний момент початку відліку строку позовної давності, зроблені з урахуванням конкретних обставин у вказаній справі.

У справі №910/7867/19, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив конкретну дату початку відліку строку позовної давності, та зазначив, що позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач у справі, тобто з 15.10.2008 - початок строку перебігу позовної давності щодо порушеного права концерну.

З огляду на вказане, Верховний Суд вважає необґрунтованим твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у зазначених справах оскільки, вирішуючи ці справи та справу, яка переглядається, суди виходили з різних встановлених судами фактичних обставин справи та зібраних доказів.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №322/2201/14-ц, на яку посилається скаржник, відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Доводи касаційної скарги Концерну «Техвоєнсервіс» зводяться до незгоди скаржника з датою початку відліку позовної давності, однак до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки апеляційного суду у даній справі щодо застосування ст. ст. 257 256 261 ЦК України не суперечать висновкам, викладеним зазначених скаржником постановах Верховного Суду, та ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, а тому аргументи скаржника про порушення вказаних норм не знайшли свого підтвердження, як і доводи про не дослідження доказів у справі.

Щодо касаційної скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" підставою касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 234 ЦК України у правовідносинах, де зобов`язання за договором виконані до дати укладення спірного договору, але фактично виконані та проведено частковий розрахунок, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №13/127, яка є чинною.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 234 ЦК України, на відсутність висновку щодо застосування якої вказує скаржник, встановлює правові наслідки фіктивного правочину. Фіктивним, згідно з вказаною статтею, є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Апеляційним судом було встановлено, що капітальний ремонт 36-ти БМП-2 у межах договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006, укладеним Концерном "Техвоєнсервіс" і Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод", не проводився і передача відремонтованої військової техніки не здійснювалась.

Однак врахувавши, що позивачем не доведено умисел сторін договору про надання послуг від 11.08.2006 №225/К/112-06-9, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про надання послуг від 11.08.2006 №225/К/112-06-9 з підстав його фіктивності.

Тобто апеляційний суд у оскаржуваній Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» постанові дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 234 ЦК України, оскільки не доведено умислу сторін, з чим погоджується Верховний Суд.

Як уже зазначалось вище, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Оскільки у даній справі судом апеляційної інстанції статтю 234 ЦК України не застосовано і з цим погодився Верховний Суд, відсутні підстави для формування правового висновку щодо застосування положень ст. 234 ЦК України в контексті, в якому просить скаржник.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому не може бути задоволена, з огляду на недоведення скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної норми матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційних скарг та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень не підтвердились, враховуючи, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні касаційних скарг слід відмовити, а постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі №910/7867/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець