ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7967/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.)
від 01.12.2021
у справі № 910/7967/19
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2
про визнання недійсним договору поруки,
за участю представників учасників справи:
позивача - Мисів А.А.;
відповідача - Лопатнікова А.В. ,
третьої особи - Мисів А.А.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним договору поруки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки №MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017 укладений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Зокрема, позивач вказує на те, що Угода про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017, яка зазначена в договорі поруки №MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017, та яка має відповідати вимогам, встановленим НБУ для договору між банком та клієнтом про використання електронного цифрового підпису, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" не укладалась.
Також позивач зазначив, що договір поруки № MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017, між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" укладався без згоди ОСОБА_2 , як дружини ОСОБА_1 та співвласника усього майна, набутого ним під час шлюбу, та на яке може бути звернене стягнення за договором поруки.
Крім того, позивач зазначає, що він та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину 2008 року народження, і укладення ним договору поруки в забезпечення виконання зобов`язань юридичної особи за повернення кредитного ліміту у сумі 12 309 150, 00 грн та процентів за ним, в тому числі за рахунок спільного сумісного майна подружжя та доходів ОСОБА_1 спричиняє ймовірність невиконання ним як батьком свого обов`язку з утримання неповнолітньої дитини.
Позивач стверджує, що оскільки він не перебуває ні в трудових, ні в корпоративних відносинах з боржником за кредитним договором - ТОВ "ТД "ДЕМЕТРА-ПЛЮС" та не є вигодонабувачем від вказаного товариства, укладання договору поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ТД "ДЕМЕТРА-ПЛЮС" за кредитним договором суперечить також інтересам неповнолітньої дитини 2008 року народження.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 відмовлено в задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність підстав, визначених статтями 203 215 Цивільного кодексу України, із якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме: визнано недійсним договір поруки №MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в самому договорі поруки вказано, що він підписаний, в тому числі, на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017, однак така угода ні позивачем, ні третьою особою не підписувалась, а отже відсутня підстава на якій договір поруки мав бути укладений. При цьому матеріалами справи підтверджено, що третя особа, як дружина позивача та співвласник спільно нажитого майна (шлюб розірвано 03.11.2017) не давала згоду на укладення такого значного правочину як договір поруки.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду 01.12.2021, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 207 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормами статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, та й щодо правовідносин про відсутність згоди подружжя на укладення договору.
3.3. Представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ОСОБА_1 , як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (у подальшому найменування змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"), як кредитором, 08.11.2017 укладено договір поруки №MRVKLOK26139/DP, за умовами якого позивач поручився перед Банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Деметра-плюс" зобов`язань за кредитним договором №MRVKLOK26139 від 08.11.2017.
Договір поруки є електронним документом, який підписаний сторонами з використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПриватБанк" (свідоцтво про акредитацію центру сертифікації ключів серії СА № 26 та Атестат відповідності, виданий Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України від 28.02.2014, експертним висновком № 05/02/02-3000 від 15.08.2014) у порядку, передбачену Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до пункту 5.2. договору поруки, цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронну документообіг" і "Про електронний цифровий підпис" та на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017, підписаної між поручителем та кредитором, та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного-цифрового підпису його сторонами.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12.08.1995 перебували у шлюбі. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23.10.2017 у справі №243/8682/17, яке набуло законної сили 03.11.2017, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, встановлено відсутність спору про поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю.
У Договорі поруки №MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017 міститься згода співвласника ОСОБА_2 на укладання договору поруки; дана згода підписана із використанням електронного цифрового підпису на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017.
Так, у договорі поруки зазначено, що "Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 29.12.2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 адреса реєстрації АДРЕСА_1 , зі змістом цього договору поруки № MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017 ознайомлена, надаю згоду на його укладення поручителем з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника за КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ № MRVKLOK26139 від 08.11.2017, та ця згода підписана із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронний цифровий підпис", та на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017, підписаної між Співвласником та Кредитором, та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису усіма його сторонами."
Також суди попередніх інстанцій встановили, що 08.11.2017 Акредитований центр сертифікації ключів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Центр) та ОСОБА_1 уклали договір № 7041799_08112017 про надання послуг електронного цифрового підпису, в якому зазначені права та обов`язки сторін, термін дії сертифіката, порядок отримання сертифіката підписувачем, скасування, блокування та поновлення сертифіката, відповідальність та гарантії сторін.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт і його представники-підписувачі мають право створити електронну заявку на формування сертифіката (з внесенням відкритого ключа, особистих і додаткових даних і підписанням особистим ключем), пройти процедуру реєстрації у (відокремленому) пункті реєстрації Центру, подати (надіслати) зареєстровану заявку до центру сертифікації ключів Центру і отримати сертифікат, що включений до інфраструктури сертифікатів Центру.
Такий самий Договір про надання послуг електронного цифрового підпису 08.11.2017 був укладений з ОСОБА_2 (договір № 38653440_08112017).
При цьому, зазначені договори недійсними в судовому порядку не визнавалися, заяв про скасування або блокування сертифікатів відповідно до п. 2.1.3, розділу 5 договорів від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АЦСК АТ КБ "ПриватБанк" не надходило. Дані договори підписані ЕЦП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З метою підтвердження обставин, на які посилались сторони, судом апеляційної інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
"Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у документі "Угода про використання електронного цифрового підпису" від 08.11.2017 в розділі "Реквізити сторін. Сторона 2: ОСОБА_1 " тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?"
"Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_2 у документі "Угода про використання електронного цифрового підпису" від 08.11.2017 в розділі "Реквізити сторін. Сторона 2: ОСОБА_2 " тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?"
На виконання ухвали суду, експертами Київського науково дослідного інституту судових експертиз надано Висновок №7562-7564/21-32/25896/21-32 від 19.08.2021, в якому встановлено, що:
підпис від імені особи ОСОБА_1 у документі "Угода про використання електронного цифрового підпису" від 08.11.2017 в розділі "Реквізити сторін. Сторона 2: ОСОБА_1 " виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
підпис від імені особи ОСОБА_2 у документі "Угода про використання електронного цифрового підпису" від 08.11.2017 в розділі "Реквізити сторін. Сторона 2: ОСОБА_2 " виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним договору поруки.
Обґрунтовуючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 вказує, зокрема на те, що відповідно до п. 5.2. договору поруки, цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронну документообіг" і "Про електронний цифровий підпис" та на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017 року, підписаної між Поручителем та Кредитором, та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного-цифрового підпису його Сторонами.
Разом з тим за доводами позивача Угода про використання електронного цифрового підпису від 08.11.2017, яка зазначена в договорі поруки №MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017, та яка має відповідати вимогам, встановленим НБУ для договору між банком та клієнтом про використання електронного цифрового підпису, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" не укладалась.
Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 207 Цивільного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення оспорюваного правочину) встановлено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Отже, для договору поруки передбачена обов`язкова письмова форма, яка вважається дотриманою, якщо він підписаний його сторонами.
При цьому умовами оспорюваного договору передбачено його підписання з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Як встановив суд першої інстанції та не спростував суд апеляційної інстанції, договір поруки є електронним документом, який підписаний сторонами з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПриватБанк" (свідоцтво про акредитацію центру сертифікації ключів серії серії СА № 26 та Атестат відповідності, виданий Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України від 28.02.2014 року, експертним висновком № 05/02/02-3000 від 15.08.2014 року) у порядку, передбачену Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".
Посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом (абзац 9 статті 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:
електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;
під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (частина 3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Згідно з частиною 9 статті 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб`єктами переказу коштів визначається Національним банком України.
Пунктом 8 Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 № 78, передбачено, що підписувач, який здійснює накладання ЕП на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосовував свій підпис у контексті, передбаченому документом (підписав, погодив, засвідчив тощо).
У пункті 14 Положення № 78 зазначено, що використання простого ЕЦП та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з накладанням власноручних підписів сторін або як електронний документ з накладанням ЕЦП сторін, прирівняних до власноручного підпису) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Договір має містити умови та порядок (процедуру) визнання суб`єктами електронної взаємодії правочинів у вигляді електронних документів із використанням простого ЕЦП або простого ЕП відповідно.
Договір має також містити умови щодо розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам і третім особам у разі використання простого ЕЦП.
Укладення окремого договору щодо використання ЕЦП, прирівняного до власноручного підпису, не вимагається.
Банки України та їх клієнти під час вчинення правочинів у вигляді електронних документів мають право використовувати простий ЕЦП на підставі договору з урахуванням вимог пункту 14 розділу II цього Положення (пункт 27 Положення № 78).
Пунктом 30 Положення № 78 передбачено, що фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог:
1) електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технології, визначеної банком;
2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення.
З огляду на викладене, оскільки по-перше, використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі; по-друге, підписувач, який здійснює накладання ЕП на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосовував свій підпис у контексті, передбаченому документом (підписав, погодив, засвідчив тощо), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору поруки, який підписаний сторонами з використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом відкритого ключа Акредитованого центру сертифікації ключів "ПриватБанк".
При цьому колегія суддів зазначає, що виходячи з предмета позову, а саме: визнання недійсним договору поруки, з урахуванням норм статті 203 207 215 Цивільного кодексу України визначальне значення має обставина щодо підписання електронним цифровим підписом саме оспорюваного договору, що свідчить про його вчинення, а не обставина щодо підписання чи непідписання електронним цифровим підписом Угоди про використання електронного цифрового підпису.
5.3. З цих самих підстав колегією суддів відхиляються доводи позивача щодо відсутності згоди ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що нею також не підписувалась Угода про використання електронного цифрового підпису.
Так, суд першої інстанції встановив, що в договорі поруки №MRVKLOK26139/DP від 08.11.2017 міститься згода співвласника ОСОБА_2 на укладання договору поруки; дана згода підписана із використанням електронного цифрового підпису.
Крім того, колегія суддів зазначає, що для укладення договору поруки (за яким стороною договору виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується розпорядження спільного майна подружжя. Укладаючи договір поруки, поручитель не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.
5.4. Щодо доводів позивача про те, що укладення ним договору поруки в забезпечення виконання зобов`язань юридичної особи за повернення кредитного ліміту у сумі 12 309 150, 00 грн та процентів за ним, в тому числі за рахунок спільного сумісного майна подружжя та доходів ОСОБА_1 спричиняє ймовірність невиконання ним як батьком свого обов`язку з утримання неповнолітньої дитини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 73 Сімейного кодексу України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Оскільки договір поруки не укладався в інтересах подружжя, сім`ї, то ОСОБА_1 відповідатиме за зобов`язанням лише особистим майном, або часткою у майні подружжя, яка виділена йому в натурі.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що виконання позивачем зобов`язань за договором поруки відбувається за рахунок майна, що належить неповнолітній дитині позивача 2008 року народження, у зв`язку з чим суд відхилив доводи позивача про те, що оспорюваний договір поруки має бути визнаний недійсним на підставі частини 6 статті 203 Цивільного кодексу України, за якою правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 - залишенню в силі.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 910/7967/19.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кібенко