ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/8214/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця Щегельської Оксани Вікторівни - особисто, Дементьєва Т. М., Білоцерковця Н. В.,

Приватного акціонерного товариства «ФІТОФАРМ» - Король Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ФІТОФАРМ»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 (у складі колегії суддів: Михальської Ю. Б. (головуючий), Іоннікової І. А., Скрипки І. М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 (суддя Плотницька Н. Б.)

у справі № 910/8214/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Щегельської Оксани Вікторівни

до Приватного акціонерного товариства «ФІТОФАРМ»

про стягнення 388 290,16 грн,

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «ФІТОФАРМ»

до Фізичної особи-підприємця Щегельської Оксани Вікторівни

про стягнення 867 377,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Фізична особа-підприємець Щегельська Оксана Вікторівна (далі - ФОП Щегельська О. В.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ФІТОФАРМ» (далі - ПАТ «ФІТОФАРМ») про стягнення 388 290,16 грн заборгованості за Договором про надання послуг від 13.11.2018 № 13/11/18 (далі - Договір № 13/11/18).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання ПАТ «ФІТОФАРМ» зобов`язань щодо оплати наданих послуг за договором, на підставі чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 388 290,16 грн.

У червні 2021 року ПАТ «ФІТОФАРМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ФОП Щегельської О. В. про стягнення попередньої оплати за Договір № 13/11/18 у розмірі 867 377,94 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ФОП Щегельською О. В. зобов`язань за договором, у зв`язку з чим ПАТ «ФІТОФАРМ», відповідно до частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відмовилося від договору, а тому має право на повернення сплаченої ФОП Щегельській О. В. попередньої оплати за цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2022 року ПАТ «ФІТОФАРМ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ПАТ «ФІТОФАРМ» задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8214/21 за касаційною скаргою ПАТ «ФІТОФАРМ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.09.2022.

ФОП Щегельська О. В. у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 13.11.2018 між ПАТ «ФІТОФАРМ» (замовник) та ФОП Щегельська О. В. (виконавець) укладено договір про надання послуг № 13/11/18, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань комерційної діяльності товариства, а саме: з проєкту замовника «Розробка стратегії розвитку ПАТ «ФІТОФАРМ» до 2023 року», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору зміст послуг міститься у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Термін надання послуг за цим договором - з 13.11.2018 по 30.03.2019 (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що строк дії договору не впливає на пункт 1.1 договору та виконавець після спливу стоку цього договору зобов`язується виконати покладені на нього обов`язки.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що закінчення виконання послуг згідно договору за всіма етапами в цілому посвідчується актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін з додатками до нього необхідних документів в електронному або друкованому вигляді.

Відповідно до пункту 2.2 договору виконавець після закінчення кожного етапу надає замовнику протягом 5 календарних днів звітні документи, які визначені календарним планом (додаток № 1 до цього договору).

Замовник протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг з додатками до нього, зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від їх прийняття (пункт 2.3 договору).

Датою приймання-передачі наданих послуг є дата підписання акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.4 договору).

У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту приймання-передачі наданих послуг сторонами складається відповідний акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання (пункт 2.5 договору).

Пунктах 3.1 договору передбачено, що вартість надання послуг за цим договором, а саме першого, другого та третього етапів включно становить 1 255 668,10 грн, еквівалент 45 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на 13.11.2018.

Відповідно до пункту 3.2 договору замовник зобов`язаний: здійснити передоплату у розмірі 35% від суми, вказаної у пункті 3.1 договору двома частинами: 200 000,00 грн до 03.12.2018 та 239 483,85 грн до 10.01.2019; оплату у розмірі 35% від суми, вказаної у пункті 3.1. договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку за надані послуги за другим етапом проекту згідно додатку № 1 до даного договору, але не раніше 28.02.2019; оплату у розмірі 30% від суми, вказаної у пункті 3.1. договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг за проектом.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.03.2019 (пункт 11.1 договору).

За змістом додатку № 1 до договору сторонами погоджено: етапи проекту, результати, форми реалізації та строки, відповідальність сторін.

У подальшому додатковими угодами від 14.03.2019 № 1, від 18.04.2019 № 2, від 28.05.2019 № 3, від 27.06.2019 № 4 та від 30.10.2019 № 5 до договору вносились зміни щодо терміну надання послуг та строку дії договору.

Так, додатковою угодою від 27.06.2019 № 4 внесено зміни до пунктів 1.3, 11.1 договору, відповідно до яких: термін надання послуг за договором становить з 13.11.2018 по 31.10.2019; строк дії договору до 31.10.2019.

На виконання умов договору ПАТ «ФІТОФАРМ» здійснило попередню оплату у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 03.12.2018 № 109306174, у розмірі 239 483,85 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 11.01.2019 № 173 та у розмірі 427 894,09 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 16.04.2019 № 661338989.

ПАТ «ФІТОФАРМ» листом від 28.10.2019 № 1865/1 звернулося до ФОП Щегельська О. В. з проханням усунути недоліки Стратегії, зазначені у листі у 30-ти денний строк з моменту отримання цього листа або пропорційно зменшити ціну послуг шляхом укладення відповідного додатку до договору. Також замовник повідомив виконавця, що у разі залишення цього листа без відповіді та у випадку невиконання вимог, викладених у ньому, ПАТ «ФІТОФАРМ» буде вимушене самостійно розрахувати та актуалізувати ціну договору (наданих послуг), в бік її зменшення на вартість (ціну) послуг, за переліком, у яких виявлено недоліки.

Крім того, ПАТ «ФІТОФАРМ» у листі зазначило, що після розроблення ФОП Щегельською О. В. Стратегії, п`ять ключових топ-менеджерів ПАТ «ФІТОФАРМ» (які входили в робочу групу) звільнилися з займаних посад за власним бажанням, що фактично свідчить про неможливість досягнення тих фінансових показників, які ФОП Щегельська О. В. презентувала керівництву замовника, хоча відповідно до місії Стратеджик головною задачею є не тільки створення, а в першу чергу - втілення стратегічних бізнес-рішень, що забезпечують стійкий N-кратний зріст, розвиток і капіталізацію компанії на локальному та міжнародному ринках. Окрім цього, ПАТ «ФІТОФАРМ» понесли суттєві додаткові витрати на пошук в короткостроковий термін топ-менеджерів.

Додатковою угодою від 30.10.2019 № 5 внесено зміни до пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Договору № 13/11/18.

Так, відповідно до пункту 3.1 договору у новій редакції вартість надання послуг за цим договором, а саме першого, другого та третього етапів включно становить 1 067 317,94 грн, еквівалент 38 250,00 доларів за офіційним курсом НБУ на 13.11.2018.

За умовами пункту 3.2 договору у новій редакції замовник зобов`язаний: здійснити передоплату за договором двома частинами: 200 000,00 грн до 03.12.2018 та 239 483,85 грн до 10.01.2019; оплату у розмірі 427 894,09 грн протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку за надані послуги за другим етапом проекту згідно додатку № 1 до даного договору, але не раніше 28.02.2019; оплату у сумі, що є гривневим еквівалентом суми в розмірі 6 750,00 доларів США протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг за проектом.

У листі від 12.11.2019 ФОП Щегельська О. В. у відповідь на лист замовника від 28.10.2019 № 1865/1 зазначила, що будь-який причинно-наслідковий зв`язок звільнення попередньої команди топ-менеджерів з реалізацією нею для ПАТ «ФІТОФАРМ» Стратегії відсутній. Також відсутні підстави для зменшення вартості наданих послуг, оскільки усі умови договору були виконані належним чином та в повному обсязі, тому наявні підстави для повної оплати вартості наданих послуг за договором. Разом з цим, ФОП Щегельська О. В. запропонувала задля досягнення компромісу зменшити вартість надання послуг за договором на гривневий еквівалент суми в розмірі 6 750,00 доларів США, які складають 50 % від суми останнього платежу за договором. До листа було додано: два примірники актів приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2019, оригінали звітів за договором та два примірники підписаної додаткової угоди до договору про зміну ціни договору в бік зменшення.

ПАТ «ФІТОФАРМ» листом від 19.11.2019 № 2006 відмовилося від прийняття наданих послуг у цілому в тому вигляді, в якому їх було надано, та як наслідок, відмовилося від підписання акту приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2019. До листа замовником було додано: мотивовану відмову від прийняття послуг та підписання акту приймання приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2019 за договором, акт з переліком доопрацювань та термінів їх виконання (підписаний замовником).

У відповідь (лист від 28.11.2019 № 1015) на вищезазначений лист ФОП Щегельська О. В. звернулася з проханням прийняти послуги за договором та оплатити їх у повному обсязі та зазначила, що замовник безпідставно відмовляється від приймання-передавання наданих послуг, а нею як виконавцем належно виконані усі умови Договору. До листа було додано: акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок на оплату наданих послуг у розмірі 388 290,16 грн та акт звіряння.

ФОП Щегельська О. В., звертаючись до суду із первісним позовом про стягнення заборгованості з оплати послуг за договором, обґрунтувала свої вимоги неналежним виконанням ПАТ «ФІТОФАРМ» зобов`язань за договором в частині повної оплати наданих нею послуг.

ПАТ «ФІТОФАРМ» звернулося до суду із зустрічним позовом до ФОП Щегельської О. В. про стягнення попередньої оплати, мотивувало свої вимоги тим, що істотне порушення ФОП Щегельською О. В. умов договору стало підставою для відмови замовника від договору, у зв`язку з чим він має право на повернення суми попередньої оплати.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вмотивовану відмову ПАТ «ФІТОФАРМ» від підписання акту приймання-передачі наданих послуг і акт з переліком доопрацювань та термінів їх виконання, а також те, що на час подання первісного позову недоліки, зазначені у цьому акті, ФОП Щегельською О. В. усунуто не було, дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог та відсутність підстав для стягнення оплати за виконані послуги.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що ПАТ «ФІТОФАРМ» не доведено вимоги про повернення у повному обсязі грошових коштів, сплачених як аванс на виконання умов договору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення ПАТ «ФІТОФАРМ» відповідачу за зустрічним позовом повідомлення про відмову від договору, тому договір не є розірваним, отже ПАТ «ФІТОФАРМ» не скористалося своїм правом на відмову від цього договору.

Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження у справі, що розглядається, є судові рішення в частині вирішення судом зустрічних позовних вимог про стягнення 867 377,94 грн попередньої оплати за договором.

У поданій касаційній скарзі ПАТ «ФІТОФАРМ», обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 910/260/20, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами Договір № 13/11/18 необхідно розглядати як змішаний договір, що містить елементи договорів підряду та надання послуг.

За змістом статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1).

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2).

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Відповідно до частини 3 статті 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення робіт, що має наслідком припинення зобов`язань за договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.11.2019 ПАТ «ФІТОФАРМ» направлено ФОП Щегельській О. В. (лист № 2006) мотивовану відмову від прийняття послуг за Договором № 13/11/18 та акт з переліком доопрацювань та термінів їх виконання, однак позивачем недоліки зазначені у акті не усунуто. Разом з цим, на виконання умов Договору № 13/11/18, замовником було здійснено попередню оплату, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову ПАТ «ФІТОФАРМ» зазначило, що 12.06.2020 направило ФОП Щегельській О. В. повідомлення про відмову від Договору № 13/11/18 (вих. № 1344).

Як установлено судами попередніх інстанцій, станом на час прийняття судового рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні докази направлення зазначеного повідомлення ФОП Щегельській О. В.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не прийняв до розгляду та відхилив надані ПАТ «ФІТОФАРМ» до апеляційної скарги докази направлення ФОП Щегельській О. В. повідомлення про відмову від договору (завірену копію опису вкладення у цінний лист, накладну 0215207673095, квитанції та повідомлення про вручення поштового відправлення 0215207673095), оскільки скаржником не було доведено неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи встановлені попередніми судами обставини, колегія суддів погоджується з їх висновками, що ПАТ «ФІТОФАРМ», у встановленому законом порядку не скористалося своїм правом на відмову від договору, а отже Договір № 13/11/18 не є розірваним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ПАТ «ФІТОФАРМ» у касаційній скарзі, вказало, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 910/260/20, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 910/260/20, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20 не приймається судом до уваги, оскільки висновки, викладені у цих постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено з огляду на встановлені судами обставини відмови замовника в односторонньому порядку від договору підряду, тоді як у справі № 910/8214/21, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «ФІТОФАРМ» не скористалося своїм правом на відмову від договору.

За змістом касаційної скарги, підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання реалізації замовником права на односторонню відмову від договору, який за своєю правовою природою є змішаним, в якому містяться елементи договорів про надання послуг та підряду, при цьому переважаючим є елементи підряду (частина 3 статті 849 ЦК України).

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом формування Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, дійшли висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Отже, висновок щодо застосування норм права, які зазначає скаржник у касаційній скарзі, не впливає на правильність вирішення спору судом, у зв`язку з чим, Верховний Суд не формує висновок з приводу застосування цих норм у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів зазначає, що інші доводи касаційної скарги щодо неналежної оцінки судами доказів та неповного з`ясування обставин справи не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваних частинах не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ФІТОФАРМ» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 у справі № 910/8214/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий