ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8310/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024
за позовом ОСОБА_1
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування (визнання недійсним) рішення (розпорядження) державного уповноваженого АМК України Сергія Шершуна від 14.05.2024 № 04/131-р про відмову в розгляді справи за заявами ОСОБА_1 від 07.02.2024 та від 18.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 судом залишено позовну заяву без руху; зобов`язано позивача усунути недоліки у строк, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме:
- оплатити судовий збір в розмірі 3 028,00 грн;
- надати належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 повернуто ОСОБА_1 позовну заяву та додані до неї документи у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку або доказів на підтвердження того, що скаржник дійсно звільнений від сплати судового збору.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 (колегія суддів у складі: Євсіков О. О., Алданова С. О., Корсак В. А.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 повернуто заявнику без розгляду.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.10.2024 скасувати, а справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, не врахував, що в межах визначеного судом строку апелянт усунув недоліки, оскільки 09.09.2024 надіслав до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків та в якій він просить звільнити його від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 8 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження цієї обставини заявник долучив копії медичних висновків від 03.06.2015 №73 та №74 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
5. Доводи інших учасників справи
АМК надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність правових підстав для повернення апеляційної скарги.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 повернуто без розгляду.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.
Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною четвертою статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З аналізу норм статті 174, 258 частини другої статті 260 ГПК України можна сформувати загальне правило, згідно з яким повернення апеляційної скарги є наслідком не усунення заявником недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, про які було вказано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 залишено без руху, оскільки скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; а також за відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів суд апеляційної інстанції не вбачив правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору. Скаржнику повідомлено про те, що йому необхідно надати суду документ на підтвердження сплати судового збору чи надати докази на підтвердження того, що заявник дійсно звільнений від сплати судового збору, а саме: належним чином завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить звільнити його від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що він є батьком, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей з інвалідністю 2008 року народження, але водночас не надає доказів на підтвердження вказаних обставин. До поданої апеляційної скарги скаржник долучив медичні висновки від 03.06.2015 № 73 та № 74 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де в графі «Прізвище, ім`я, по батькові матері, батька, опікуна» зазначено тільки матір - ОСОБА_4 .
Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 174 260 ГПК України, установивши в ухвалі від 04.09.2024, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, надав скаржнику строк для усунення недоліків, визначивши спосіб їх усунення, а саме: надання доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, визначивши в ухвалі розмір судового збору, який підлягає сплаті чи докази на підтвердження того, що заявник дійсно звільнений від сплати судового збору, а саме: належним чином завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху отримана апелянтом засобами поштового зв`язку 18.09.2024, отже, строк на усунення недоліків сплив 30.09.2024 (з урахуванням вихідних днів).
Положеннями статей 174 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).
Зміст наведених приписів господарського процесуального законодавства свідчить про те, що не усунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі про залишення такої скарги без руху, є підставою для повернення апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, установивши, що ОСОБА_1 станом на 17.10.2024 не виконав вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 про залишення без руху апеляційної скарги, а саме: не сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у встановленому розмірі та не надав докази на підтвердження того, що заявник дійсно звільнений від сплати судового збору, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 174 260 ГПК України висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику. Суд апеляційної інстанції щодо поданої ОСОБА_1 заяви від 09.09.2024 про усунення недоліків, зазначив про те, що на підтвердження обставин щодо звільнення від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 8 Закону України «Про судовий збір», заявник знову долучив копії медичних висновків №73 та №74 від 03.06.2015 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де у графі «Прізвище, ім`я, по батькові матері, батька, опікуна» зазначена тільки матір - ОСОБА_4 , та зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є його доньками, але не надає доказів на підтвердження цієї обставини. Отже, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що заявник не усунув недоліки, які були зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: належним чином завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а додані копії медичних висновків не свідчать про усунення недоліків.
За таких обставин суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали про повернення апеляційної скарги правильно застосував норми процесуального права, які регулюють питання відповідності формі та змісту апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України, висновки апеляційного господарського суду є такими, що відповідають положенням статей 174 260 ГПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 підлягає поверненню заявнику без розгляду на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства з підстави не усунення її недоліків.
Аргумент ОСОБА_1 про належне виконання ним вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду 04.09.2024, а саме: усунення ним недоліків апеляційної скарги - Судом відхиляються, з огляду на матеріали справи, зокрема, змісту додатків до заяви про усунення недоліків від 09.09.2024.
Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що додані до апеляційної скарги та до заяви від 09.09.2024 докази на підтвердження обставин щодо звільнення апелянта від сплати судового збору, не давали суду апеляційної інстанції можливості задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору, адже суду апеляційної інстанції не надано належним чином завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про яке зазначено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.
За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає скаржнику повторно звернутись з апеляційною скаргою в загальному порядку після усунення недоліків з дотриманням вимог ГПК України, а відтак це не є не доступом до правосуддя.
Доводи, викладені у відзиві АМК, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.
Керуючись статтями 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/8310/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова